Прогулянки Ляйпцигом (ч. 1)

Довго не міг зібратися з думками та почати розповідати про нещодавню поїздку до німецького Ляйпцига. За тиждень, проведений там, назбиралося стільки вражень та фотографій, що було дуже складно обрати, що саме показувати та розповідати у першу чергу. Але треба-таки з чогось починати.
Для початку розповім про саму поїздку - її організовувало львівське представництво німецького товариства GIZ і її метою було показати представникам львівської громадськості та міської ради, як у сучасних умовах може розвиватися місто з пострадядським містобудівним спадком, які помилки можуть виникати на цьому шляху і як їх можна уникати. Початково я мав їхати туди, як представник громадськості, але незадовго до поїздки мене запросили попрацювати до львівської міської ради у департамент розвитку, тому вийшло так, що поїхав вже за їхньою квотою, звільнивши громадське місце для ще однієї людини.
Для початку трохи загальної вікіпедичної інформації про місто. Ляйпциг знаходиться у східній частині Німеччини і до об'єднання країни входив до складу соціалістичної НДР. Населення міста становить трохи близько 530 тис. мешканців при площі близько 300 кв. кв. (для порівняння, понад 700 тис. мешканців Львова тиснуться на площі близько 180 кв. км. При чому це ще максимальна цифра - якщо не рахувати лісництва в межі міста, то вийде ще менше).
Ляйпциг пов'язаний з іменами багатьох видатних композиторів, таких як Ріхард Вагнер, Йоган Себастіан Бах, Фелікса Мендельсона та багато інших.

1. В Ляйпцигу дуже багато затишних зелених скверів.


2. Готель, у якому ми жили, знаходився в кількох вилинах пішої ходьби від центру і шлях до нього пролягав повз ці висотні будівлі. Ліворуч офісний центр з дуже затишним внутрішнім двориком (про нього іншим разом), праворуч - збудований японськими інвесторами готель, територія довкола якого щедро засаджена різноманітною зеленню.


3. Ляйпциг має чудову трамвайну мережу, яка перевозить 85% міських пасажирів і є другою за розміром у Німеччині після берлінської. Про неї потім розповім детальніше.


4. Майже всюди трамваї їдуть виділеною смугою та мають пріорітет над іншими учасниками руху.


5. Останні роки Ляйпциг тримає курс на зменшення кількості вуличних паркомісць на користь підземних. На вулицях замість парковок з'являються затишні сквери. Стимуляція для водіїв суто економічна, адже година вуличного паркування коштує 2 євро, тоді як під землею можна за 3 євро запаркуватися на цілу добу.


6. Новий великий торговий центр, збудований на межі центрального ядра міста. Раніше на його місці стояли совкові житлові коробки, а ще раніше тут була стара забудова, знищена під час Другої світової.


7. Будівля розділена на окремі частини, з'єднані між собою ось такими переходами.


8. На частинах фасадів надруковано фотографії будинків, що були тут раніше.


9. Центральна Ринкова площа. Скляний куб - вхід до підземної станції міської електрички, якою можна за лічені хвилини добратися з центру на околиці.


10. Праворуч - будівля старої Ратуші. Є ще й нова, побудована всього 120 років тому.


11. Чергова зелена зона.


12. Вулички середмістя.


13.


14. Бібліотека.


15. Просто стара садиба.


16. Парк на місці старого промислового району.


17.


18. Стару залізничну колію при розбивці парку розбирати не стали.


19. Німецька раціональність. Демонтовані рейки не викинули, а зробили з них перила біля сходів, що ведуть до каналу.


20. А ось і сам канал.


21. Ресторан поряд з каналом.


22.


23. Довкола каналу надзвичайно затишно. У воді плавають качку та ондатри.


24. Іншу стару промзону поступово перетворюють на мистецько-виставковий комплекс.


25. Раптово.


26.


27.


28. Пост-соціалістична околиця Ляйпцига - Грюнау - теж заслуговує на окремий пост про неї.


29. Знову повертаємося у центр міста.


30. В Ляйпцигу вже 20 років діє потужна програма озеленення. Дерева висаджуються відразу 10-річні. При чому кожен мешканець може підтримати її фінансово та пожертувати гроші на висадку конкретного дерева згідно плану і якщо він надасть понад 250 євро, то біля дерева буде встановлено табличку з його іменем, на якій він може написати все що захоче. Люди садять дерева на честь весілля, в подарунок на ювілей чи просто заради реклами фірми. Дерева з іменними табличками можна побачити на кожному кроці, адже за час дії програми таким чином було висаджено близько 15 тис. дерев.


31. ЛОдна з табличок.


32.


33.


34. На такій бруківці ногу не підвернеш.


35.


36. Знову Ринкова площа.


37.


38. Ще одна зелена зона.


39.


40. Будівля університету Ляйпцигу має дуже цікаву історію і про неї я напишу окремо.


41.


42. Які красиві дерева!


43. 140-метрова висотна будівля біля університету має нагорі оглядовий майданчик. Наступного разу я покажу, які види на місто відкриваються з нього. А поки дякую за увагу.








Оригінал публікації...

 

Какой то скучноватый город

 

В Донецьку веселіше звичайно, нічого не скажеш.

 

В точку. Как все города восточной Германии... как будто половина населения вымерла.
Один большой дом старости, даже если у кого-то в метрике что-то другое.

 

Інколи гонка... життєва гонка просто набридає... Можливо, тоді й краще, коли місто спокійне... Куди спішити?

 

Дрезден краще місто за Ляйпціг.

 

Местным вокзалом уже никого не удивишь?
А Auerbachs Keller и Völkerschlachtdenkmal?
Эх, как вспомню, как мы на эту башню карабкались... Курильщики уже на промежуточной площадке языки повываливали.

 

Нє, ну нє дАнєцк звичайно.
150 генделиків, 20 кущів троянд і совок, совок, совок,.....
А, ще стадік забув, на крові збудований заради лош'я даунєцкого.

 

А Одесса лучше, чем Ляйпциг

 

Ну от... зовсім інша справа.... Хочем, якщо можем...

 

Перепрошую пане, а Ви про що зараз подумали ?

 

Ну та так - пропали би зовсiм, якби не натовпи пшекiв-заробiтчан. Рятують ситуацiю.
Гойте гештолен - морген iн Полен.)

 

Ти там взагалі в третій лізі, а форсу...

 

В третю лiгу я надiюсь лише через рiк вийти, джекi. Поки в регiональнiй. Побiг яблука на плантацiю в селянина дозбирувати, вибачай.)
Ти нiколи не знав, що навiть третя Бундеслiга вище на голову за вкраiншьку супер-пупер "прiмер-лiгу", джекi?))

 

В краях, где я рос, говорили: "Кукен-кукен, нихьтс цу зеен, цап-царап, ауф видерзеен".

 

Оу, пан знае типову савецьку солдатську гдр-iвську побрехеньку!)

 

А чего побрехенька? Я сам лично слышал, как Ютта - жена местного полициста - это говорила Хельге, которая выращивала у себя клубничку.
А я тогда вовсе и не зольдатом был, а во время летних каникул работал в местном LPG, зарабатывая себе на "Симсон".

 

Якщо б німцям довелось колись віддати все, що накрали в Польщі, залишились б їм тільки дерева на узбіччях доріг

 

Ну та так. Але тiльки пiсля того, як поляки нiмцям шлезiен та iншу вкрадену територiю повiддають. Собi хiба тицьково варшави та кракова там якогось залишуть, шоб було куда краденi машини та крам гнати.)