Про суть козацтва

Міняються люди на форумі, тому інколи приходиться повертатися до старих тем.

 

справжнє козацтво

В той час, коли москвини платили ще дань Криму

 

Морська слава козаків

Запоро́зьке коза́цтво під час морськи́х похо́дів завдавало превентивних ударів супротивникові, чим значною мірою послаблювало агресивні дії Османської імперії не тільки проти України, а й інших європейських країн. Наслідком морських походів козацтва було і визволення великої кількості невільників із турецько-татарської неволі. Сьогодні немає можливості навести точні відомості про це через відсутність систематизованих даних. Але в окремих випадках такі дані в історичних джерелах знаходимо.
Козаки дуже ретельно готувалися до морських походів. Окрім зброї та військових припасів, запорожці запасалися одягом і харчами, сухарями, копченим м’ясом, крупами. Категорично заборонялося брати алкогольні напої, а за порушення цього закону винного карали смертю - п’яницю викидали за борт.

 

буков много да все нерусские. Тяжко читать.

 

Вчили, вчили цих болотних київські монахи нашій мові та так і недовчили.

 

Учителя хреновые эти Ваши монахи.
Ну да откуда им, хорошим то, на Украине взяться.

 

І оці "хрєновиє" ваших предків вивчили перших літер, а отці з Києво-могилянки організували вам перший учбовий заклад під назвою Слов'яно-греко-латинська академія, яка почала вчити розуму угро-фінських Ломоносових.

 

Про Московський похід

Московський похід


Московський похід


1618 р. українське козацтво взяло участь у черговій польсько-російській війні. Навесні коронне військо Речі Посполитої на чолі з королевичем Владиславом підійшло до м. Вязьма і розкинуло табір, очікуючи підходу підкріплень. Проте ані вояків, ані грошей не надійшло, тож і більшість жовнірів залишила табір. Аби врятувати королевича і виправити ситуацію, польський уряд звернувся по допомогу до Війська Запорозького. Після переговорів українське командування під керівництвом гетьмана Петра Сагайдачного розробило план майбутнього походу. Оскільки за донесеннями козацької розвідки більшість російських військ було націлено на смоленський напрям, то Сагайдачний відкинув польський план, який передбачав рух козаків від Смоленська до Вязьми, натомість обравши шлях від Путивля прямо на Москву. Задля збереження таємниці гетьман не повідомив польську сторону про свій план. Крім того, було проведено операцію з відвернення уваги московських воєвод від південного кордону (у травні 1618 р. в районі Калуги діяв 4-тисячний козацький загін).
У середині червня Сагайдачний закінчив збирати 20-тисячне військо і розпочав похід. Протягом кількох тижнів українці захопили Путивль, Рильськ, Курськ, Лівни, Єлець. Під останнім до Сагайдачного приєднався загін, посланий у травні під Калугу. Дорогою він захопив міста Лебедин, Скопин, Ряжськ. Водночас спроби Владислава (військо якого збільшилося до 25 тис.) захопити Можайськ не дали результатів.
Поповнивши власні сили й визначивши через посланців місце зустрічі українського та польського військ у Тушині, український полководець продовжив похід. Було захоплено Шацьк, однак під Михайловим козаки зазнали першої невдачі. Запорозький авангард у 1 тис. чоловік на чолі з полковником Милостивим мав уночі захопити місто. Однак цей план зірвався, і Сагайдачний був змушений перейти до звичної облоги. Через десять днів Михайлів було захоплено. В районі Серпухова запорожці зустрілися з московським військом Дмитра Пожарського. Проте російські ратники за першої сутички з козаками розбіглися. Потому проти запорожців виступив новий воєвода Г. Волконський. Він намагався перешкодити гетьманові переправитися через Оку поблизу Коломни. Однак Сагайдачний швидко оминув місто і перейшов Оку вище, здолавши при цьому московський опір. Вирушивши Коширським шляхом, запорожці вже 17 вересня були в Бронницях поблизу Донського монастиря. Московити спробували розгромити Сагайдачного, виславши проти нього військо на чолі з Василем Бутурліним. Однак український полководець несподівано атакував московські полки на марші й ущент їх розбив. Після цього Сагайдачний перейшов до Тушина, де 20 вересня з'єднався з Владиславом. Тим часом окремі загони козаків захопили міста Ярославль (окрім кам'яної цитеделі), Переяславль, Романів, Каширу і Касимов.

На Покров 1618 р. вдача залишила козаків. Вдячний Цар Михайло на честь перемоги збудував храм Покрова у Рубцові.


У вересні 1618 року, українські і польські війська під проводом гетьманів Петра Сагайдачного і Яна Ходкевича обложили Москву. Військо Сагайдачного стояло перед Арбатськими ворітьми Земляного валу і готувалося до штурму. Однак власне штурм Арбатських воріт 1 жовтня (на свято Покрови) 1618 року був вкрай невдалим, бо польська шляхта не збиралась битися насмерть, до того ж двоє найманців — французьких інженерів — перебігли через несплату жалування на бік московитів і передали їм плани атакуючих.
Переговори велися в селі Деуліні неподалік Троїце-Сергіївої лаври. 1 грудня 1618 року було укладене так зване Деулінське перемир’я. Владислав відмовився від своїх прав на московський престол. За цю відмову Польща отримала білоруські й українські землі, які до того були під владою Москви — Смоленську, Чернігівську та Новгород-Сіверську, всього 29 міст. Наприкінці 1618 — на початку 1619 року закінчилась громадянська війна в Росії, яка тривала 15 років. Військо Сагайдачного повернулось в Україну через Болхов — Орел — Севськ.
Протягом трьох місяців козаки подолали понад 1200 км (поляки в цей час пройшли 250 км, без серйозного опору, і не взяли жодної фортеці). Згідно з дослідженнями Гуржія і Корнієнка, українські полки рухалися з середньою швидкістю 15—20 км на добу, у 6-8 разів швидше, ніж поляки, у 2-3 рази — ніж європейці.

 

Вот так всю свою историю корсары(пираты)степей(кОзаки) и воевали за тех кто больше денег даст.С ляхами против Москвы .с турками против ляхов или Москвы, с Москвою против тех и других.Ни чести ни достоинства, не говоря уже о вере и перестань казаков украинцами называть это однаково что итальянцев римлянинами .

 

Cогласен.
Украинцы не имеют отношения к сегодняшним украинцам, наполовину полякам.

 

Да они и к русским отношения не имеют, наполовину монголам.

 

А говорят братские народы :ireful:

 

Монголы и русские - конечно братские.
А к украинцам, европейцам и славянам, не суйтесь - вы и на вид маленькие и мыршавенькие азиаты.

 

В той час, коли українці боролися з басурманами

 

ПРОКОПУ

Прочитал некоторые ейные посты, пришёл к выводу что ТЫ пан или брешеш или врёш. В 1970году ты испытатель техники, В 1971 -командир мотострелковой роты,в1977снова испытатель.Обласкан генералами Павловским и Тищенко один даже тебе пузырь поставил.И зобрёл какойто говномёт,но на вооружение его не приняли по причине убогости.И хотя был истиным комунякой,ИНАЧЕ ДО ПОДПОЛКОВНИКА не дослужился бы, затаил злобу на любимых генералов и перенёс её на всё русское,ненавидишь почемута суздальцев обзывая их болотными.Из марксиста-ленинца, превратился в оголтелого националиста.Впрочем не ты один.Дожив до 70 лет так ума и не нанабрался ,как был салдафоном так им и остался.

 

"Каждый урод, мнит себя центром Вселенной"(с) к/ф "Гудзонский ястреб", хм

 

Корсары - бандиты. Правда, имеющие лицензию. Но от этого они бандитами быть не перестали. По логике Прокипа козаки тоже бандиты. Не могу не согласиться с таким мнением.

 

Вы бы еще к женской логике попробовали апеллировать

 

Тут тема вже не про козацтво, про яке деякі навіть уяви не мають. Тут тема вже про те, як особу Прокопа ущипнути.

Від кого ця ліцензія? Пане врачєватєль, а хто ж тоді ті, які нищили мирне населення Новгорода, Пскова, Батурина, Казані, Грозного?

Степанич, в вас є диплом про вищу освіту, тому дайте внятну характеристику бандитам, а потім лиш пробуйте зрозуміти мою логіку.

Нагадує базарну бабку, яка попробувала виговоритися.

 

Петро Конашевич-Сагайдачний

В той час, коли Московія справно платила дань своєму новому господарю, кримському хану, та навіть ще не мріє про "потєшний флот" на Воронежському озері