Про спасіння

Знаєте чим відрізняється Християнство від усіх інших релігій і вір і в чому його перевага?

Метою усіх релігій є спасіння, досягнення свого бога.

Усі релігії пропонують цілий список законів, строго дотримуючись їх ти зможеш досягнути того спасіння. Але, найцікавіше, що усі ці закони не можливо виконати людині з її людською природою, бо якщо оступишся в чомусь одному, стаєш винним у всьому.

В Християнсві спасіння людині дається по благодаті. Тобто Бог тебе спочатку оправдує, каже, що ти уже є спасенним просто так, задарма, а потім людина, усвідомлюючи це, уже із вдячності Йому за своє спасіння починає робити ті діла закону, за допомогою ж Його сили.
Дуже просто.

 

Аха! Тобто християнство - це типу рулетки? Або ти вже спасенний задарма - і можеш робити, що хочеш. Або ти "запечатаний" - і хоч зі штанів вистрибни, звершуючи добрі справи, але тебе вже ніц не врятує. )
Власне мене завжди приваблювало в це в християнстві - повна відсутність логіки чи бодай якоїсь справедливості )))

 

Ви праві- хоч зі штанів вистрибуйте, звершуючи добрі справи, але ці справи вас не врятують.
А робити "що хочеш"(в негативному значенні) після того як спасетеся, Ви уже просто не зможете. Це все рівно, якби Ви сиділи в камері смертників, а тут раптом знайшлася така людина, котра би захотіла сісти туди замість Вас. Не думаю, що Ви би цій людині після цього змогли зробити щось погане.
А "логіка дійсно відсутня" в християнстві- мені не зрозуміло за що мене Бог так полюбив? Але сам ставши батьком, я зрозумів, що просто так, тільки через те, що Він мене має за Свою дитину.

 

От цікаве питання - ви як батько змогли б одну свою дитину викинути на вічні муки - не по заслугам (як ми вже розібрались, заслуги в християнстві ні до чого), а просто так?

 

Він не викидає на вічні муки.
Ми самі себе туди викидаємо.
Справа в тому, що Бог наскільки поважає нашу волю і наш вибір, що дозволяє нам зробити цей вибір, добровільно... Думаєте Його серце не болить, коли бачить, що Його діти ідуть в пекло? Але нічого не може зробити, бо не може переступити через волю людини.

 

Ви реально не бачите суперечності в своїх словах?

Так добровільно чи наперед задано?
а взагалі-то це явний офтоп у цій гілці ))

 

Такий спосіб мислення притаманний не всім християнам. Думаю, що в напередвизначення, а саме так це називається, вірить не така вже й значна частина християн, а якщо бути точнішим, то лише прихильники кальвінізму.
Спасіння є запропоноване, але не визначене наперед. Кожному дано буде відповідно до його діл. А не - дано або не дано й хоч ти трісни.

 

От власне я завжди теж так вважала, хоча питання "запрограмованості" (на яке деколи натрапляла не лише в дописах пана Левка) все ж таки залишалось трохи незрозумілим.

 

Чи маєте ви впевненість в спасінні?

Цікавить що ви думаєте про впевненість в спасінні і як ви ставитеся до людей, які її мають.
Я не маю, але хотіла би мати. Хотіла би не побоюватись зустрічі з Богом.
Думаю, такі люди щасливі, навіть якщо вони обманюються.

 

То прокоментуйте вислів головного "кальвініста" ап. Павла


2:8 Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий,
2:9 не від діл, щоб ніхто не хвалився.
2:10 Бо ми Його твориво, створені в Христі Ісусі на добрі діла, які Бог наперед приготував, щоб ми в них перебували.Ефес.2

8 Ибо благодатью вы спасены через веру, и сие не от вас, Божий дар:
9 не от дел, чтобы никто не хвалился.
10 Ибо мы - Его творение, созданы во Христе Иисусе на добрые дела, которые Бог предназначил нам исполнять.

Але в Біблії є і таке твердження

2:20 Чи хочеш ти знати, о марна людино, що віра без діл мертва?
2:26 Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва! Іак.2

І між ними уявіть собі немає жодного протиріччя.

 

Ви самі собі відповіли.
Кальвіністи таки трохи інше говорили. І ви даремно Павла обізвали кальвіністом.

 

Та не просто. Спасіння є не єдиним актом а процесом.
Отож, мої любі, як ви завжди слухняні були не тільки в моїй присутності, але значно більше тепер, у моїй відсутності, зо страхом і тремтінням виконуйте своє спасіння.
Бо то Бог викликає в вас і хотіння, і чин за доброю волею Своєю До филип'ян, глава 2,12

Не тому, що я вже досягнув, або вже вдосконалився, але прагну, чи не досягну я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене.
Браття, я себе не вважаю, що я досягнув. Та тільки, забуваючи те, що позаду, і спішачи до того, що попереду,
я женусь до мети за нагородою високого поклику Божого в Христі Ісусі.
Тож усі, хто досконалий, думаймо це; коли ж думаєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це. До филип'ян, глава 3,11-14

Бо коли хто втече від нечистости світу через пізнання Господа й Спасителя Ісуса Христа, а потому знов заплутуються ними та перемагаються, то останнє буває для них гірше першого. Петра 2,20

А як бут із свободою волі?

 

Тільки кальвіністи з вами не погодяться
Кальвінізм - це чомусь зараз модно.

Шкода, що мені не дали створити нової теми і моє питання про впевненість затєрялося.

 

[/QUOTE]

Перепрошую, дорога Чебуріна.
Може я не точно висловився, на рахунок оправдання, чи спасіння по благодаті.
Ще раз поясню:
Оправдання по благодаті якраз і відбувається після того як людина робить вибір на користь Бога, а не запрограмовано.
Що це означає?
Це означає , що людина усвідомлюючи, що Бог її оправдує просто так, дарує спасіння як дар, як подарунок, і через вдячність за цей дар людина вирішує віддати Йому своє життя, тобто решту свого життя присвятити Йому, щоб служити Йому, виконувати тільки Його волю.

Ви праві Лілю, що спасіння є запропоноване і то кожному без винятку.

Але дано воно(спасіння) буде тільки тому, хто його забажає взяти і хто повірить в те, що він уже є оправданим Богом. Але в жодному випадку, спасіня не дається за результатами наших добрих, навіть найдобріших діл.

Свобода волі залишається.
У Вашій владі є зробити вибір- чи вийти з тієї камери смертників, чи залишитися в ній.
Нажаль, світ так і сидить досі в тій камері, не вірячи, що двері відчинені, що можна просто так вийти з неї і жити уже іншим життям. А ті люди, котрі виходять звідти і називаються спасенними людьми, тобто отримують спасіння.

Христос є наскільки диктатором, наскільки диктатором є батько своєї дитини, котрий вмовляє її, не ходити по балконних перилах.
Але, нажаль, Батько нічого не може зробити- дитина робить свій вибір і ходить, але вкінці кінців вона(дитина) все таки впаде з того балкону і розіб"ється..., якщо не послухає Батька.

Скажу Вам відверто пані Лентс, що такі люди(спасенні) точно не обманюються, і вони не бояться зустрітися з Богом після смерті, тому що, зустрічаються з Ним щодня, а після смерті уже зустрінуться з Ним лице в лице, навіки.
Більше того ап.Павло казав, що йому померти і бути з Христом є значно ліпше ніж залишатися в тілі: "...я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше. 24 А щоб полишатися в тілі, то це потрібніш ради вас." Фил.1:23

Ви ніколи не задумувалися звідки у ап. Павла була така впевненість у своєму спасінні???

 

Апостол Павло жив святим життям, а я - не зовсім. Він жив для інших, а я - більше для себе. Він зустрічався з Богом кожен день, а я - ні...

 

Дуже добре сказали.
Але пригадайте, будь-ласка, що передувало такому святому житті Павла- це зустріч Павла з Христом по дорозі в Дамаск.
Ви також маєте шанс і можливість зустрітися з Ним, так як Павло, тільки особисто забажавши цього.
І лише після цього, зможете сказати:"Апостол Павло жив святим життям, і я живу. Він жив для інших, і я живу для інших. Він зустрічався з Богом кожен день, і я зустрічаюся з Ним... "!! Тому що любов Божа буде переповняти Ваше серце.
Повірте, що тільки після цього почнеться справжнє життя, котре має спрвжній зміст!!

 

Можна інакше тоді сказати. Кожному буде дано відповідно до його серця. Щось нема в мене настрою писати, тому сподіваюся, що зрозумієте мої слова без додаткових пояснень.

 

А що робити з цим?

Якова 2, 26

Я думаю, що не варто впадати в крайнощі - не треба виключати участь у спасінні діяння людини, її вчинки, які також відіграють важливу роль, як і наші духовні якості чи помисли.
І взагалі, питання предистинації, яке було розвинуто Кальвіном. не підтримується офіційним вченням Церкви, хоча б тому, що воно відбирає надію на спасіння тим, хто покаявся.
Бог дав нам ласку, благодать, через хрещення вчинив нас своїми дітьми, через смерть і воскресіння Свого Єдинородного Сина дав нам можливість навернення і вічного життя. Навіщо тоді все це було потрібно, якщо як не старайся і що не роби, всеодно вже все вирішено?

 

Й справді, хто як не Апостол жив святим життям. Але й сам Павло не береться возвеличувати земне життя:

Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком
та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх.
Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? (Рим.7: 14,18,22-25)

А щоб я через пребагато об'явлень не величався, то дано мені в тіло колючку, посланця сатани, щоб бив в обличчя мене, щоб я не величався.
Про нього три рази благав я Господа, щоб він відступився від мене.
І сказав Він мені: Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі. Отож, краще я буду хвалитись своїми немочами, щоб сила Христова вселилася в мене.
Тому любо мені перебувати в недугах, у прикростях, у бідах, у переслідуваннях, в утисках через Христа. Коли бо я слабий, тоді я сильний. (2-е Кор.7-10)

 

Ми говоримо про різні речі:
Я про неможливість спасіння через діла,- а Ви про важливість діл для спасенної людини. Ніякі питання предистинації, що було розвинуто Кальвіном я не підтримую.

В Біблії чітко написано, що спасаємося ми вірою в Ісуса Христа: Рим.10:9 Бо коли ти устами своїми визнаватимеш Ісуса за Господа, і будеш вірувати в своїм серці, що Бог воскресив Його з мертвих, то спасешся,.- чіткіше і зрозуміліше не придумаєш.

Наведу два приклади:

Перший показує розбійника, котрий був розп"ятий поряд з Ісусом Христом. Хіба він через діла свої спасся? Він не мав можливості ні охреститися, ні зробити якісь добрі діла..., бо тіло було прибите, він тільки сказав:" Господи, згадай мене, коли прийдеш у Царство Своє". Ісус відповів, що сьогодні він буде з Ним в раю. Хочу звернути Вашу увагу на ключове слово "Господи". Розбійник визнав Ісуса Господом і цьго було достатньо, для спасіння його душі. Я переконаний, що якби цього розбійника якимось чудом зняли з хреста і залишили в живих, то він би усе своє життя присвятив для того, щоб служити Богу, робити діла для Нього.

І другий приклад- це фарисеї. Вони також як і той розбійник дивилися на Ісуса Христа, але не бачили в Ньому Бога, ніхто не визнав його за Господа, відповідно і не отримали спасіння, хоча і робили багато правильних діл.

Думаєте в наш час, через 2000 років щось змінилося? Практично усі люди знають, що жив колись такий Ісус Христос, Котрий вмер за людей, але свого Бога і Спасителя в Ньому так і не бачать, живуть своїм життям, так ніби Його нема, так ніби Він залишився в гробі. Але ж Він воскрес! Він живий!! І тільки ті люди, котрі повертаються лицем до Бога, каються у своїх гріхах перед Ним, визнають Ісуса Христа за Господа і Спасителя свого, присвячуючи своє життя, Йому, оправдуються перед Богом і отримують спасіння.

Отже, спасаємося ми вірою в Ісуса Христа."Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою..." Рим.3.28
А діла людини після цього дуже є важливі, вони показують, як писав ап. Яків в якому стані є наша віра, чи мертва, чи жива: «Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діл мертва». До речі, своє спасіння можна також і втратити.