Про Кондратікова (Псих-твір)

14 грудня, якогось там року, у красивому місті Львові на площі Митній падав сніг,було літо. Всі ті хто стояв на зупинці, хотіли їхати у Винники.Це було анонімне містечко Львівської області де є один одинокий цвинтар. А саме на зупинці були: солісти Лінкін Парку, вокаліст Депішмоту, група Бутирка, Віктор Павлік і Ольга Сумська. Але ці всі персонажі нам зараз не цікаві, адже щойно прийшов на зупинку сам Кондратіков.
-Привіт Кондратіков. – Привітався Автор твору.
-Привіт-привіт. – Привітався Кондратіков.
Це був парубок 17-ти років. Дуже красивий, цікавий, з загадковими очима. Та ще він мав прекрасне довге волосся.І взагалі це була душевна людина. І Автор твору його дуже любив і любить і любитиме завжди. Адже це Кондратіков.
-Ти куди їдеш? – Запитав Автор парубка.
-Я їду у Винники до дитинки. Їй 4 рочки сьогодні. Вона така ще молоденька.
Автор про себе здивувався але вигляду не подав. Кожному своє. Ось над’їхала маршутка і всі почали заходити у двері. Водій здер з Кондратікова гривню і 75 копійок, і той розбив йому ніс.
Ольга Сумська здивувалась і подарувала Кондратікову серіал «Роксолана».
Тоді Кондратіков сів на зад у заднє крісло та почав слухати музику. Дивлячись у вікно, де бігали люди, він помітив як молода красива дівчина перебігала дорогу і її збив трамвай. Хлопець усміхнувся. Це підняло йому настрій. Впереді Ольга Сумська їла снікерс, Віктор Павлік сперечався з групою Бутирка, а солісти Лінкін Парку і вокаліст Депішмоту читали експрес.
Це був цікавий день. Була якась така енергія, дуже добра. Маршрутка застрягла в пробці. І тут відкрилися двері і зайшов терорист з автоматом АК-47 і і сказав.
-Ви в Брюховичі їдете?
-Ні, сказав шофер-водій.
-А вибачте.
І тут група Бутирка зраділа.
-Всьо, ми напішем пра ета пєсню. Душевную пєсню пра тєраріста, каторий хатєл папасть в Брюховичі, но не смог. І тагда он пашол на вайну і патєрадлдруга.
Всі на них подивились як на придурків. І Віктор Павлік почав сміятись і тикати пальцем в око.
Але тут промовив Кондратіков:
-Слухай, Автор то ти про мене розказуєш чи про кого, а? – Нервувався той.
Автор вибачився. І почав співати пісні групи Gorilaz. Всі втішились.
І ось маршрутка в’їхала у ліс. І тут зненацька з’являється Теранозавр-Рекс і починає гавкати.
Шофер-водій професіонально викручує руля в сторону і минає динозавра. Але якась машина не впоралась з керуванням і вилетіла з дороги. Але це вже окрема історія.
Винники – місто темряви і жаху. І ще бруду. Тут завжди можна побачити вночі старих дідусь на лавочках, які чекають діточок, чужих діточок.
Кондратіков вийшов з маршрутки, тут відразу до нього причепилось десять гопніків і один пес.
-Слиш, пацан маєш сігарєти? Шо? Нема? А якщо паіскать?
Тут вийшла група Бутирка. Побачивши це, вони знову зраділи. Один взяв гітару, а другий кусок паперу.
Гопнікі ніяк не хотіли відставати від Кондратікова, тому він завалив їм всім в очі локтьом і вони всі вмерли. А пес напав на групу Бутирка. А Кондратіков купив собі «Скітлс»
Слова автора: Кондратіков йде собі, мріє про діт.. про любов, про майбутнє. І тут бачить своїх друзів. Це був високий сімпатічний друг, який не стрижеться, звати Кузя. І ще один зі щочками та родимкою під лівім оком, а звати Бергіно.. Кондратіков зрадів. Позаду них проходило дитя.
-Привіт друзі! – Привітався Кондратіков.
-Буш курив? Запитав Кузя.
Але тут знову приходять гопнікі з монтіровкую і йдуть на Кондратікова. Кондратіков щолкає пальцями і на гопніків падає метеорит. Вони всі мертві, а навколо багато крові. Прибігли бездомні собачки поживитись. Всюди можна знайти вигоду.
Кондратіков взяв у Кузі закурити тай затянувся. Затянувся так, що аж капець. Чорні стали зрачки.
І вмить до Кондри прийшли глюки. Він опинився на галявині. Бачить перед собою велике дерево дуб і міліціонера. І чує, як кричить вовк. Дивиться, а біля пенька лікар-хірург і лев стоїть на двох лапах. А повсюди багато крові. Кондратіков почав заходитись від сміху. І впав на землю.
Тим часом Бергіно і Кузя не знали що то зробити. Дивляться вони на Кондратікова, а там піна з рота, чорна. І вони почали заходитись від сміху.
Але вмить приїхали гопнікі з випускного. Неподалік була група «Бутирка». Побачивши це, вони почали бігти до гопніків з гітарами.Почали співати пісню «Атестат». Кондра ще лежав на землі, і думав, що він котик. Повзав по землі і тулився до стовба, хотів залізти на дроти.
Всі давай в паніку. Кузя знав, що гопнікі зараз накинуться і надеруть зад. Віктор Павлік теж це знав, бо у нього є голова з волоссям, він не дурний. Хулігани-гопнікі вже наступали, грянула війна.
Битва-ужас. І тут Бергіно зрозумів, що треба зробити. Він мужньо витягнув вказівний палець і встромив його Кузі в око. Тоді він доторкнувся до своєї чудо-родінки і промовив: «вілдаоівлдаов».
І тут стає Кодратіков, він прийшов до тями. Він знову з нами. Наш герой. І всьо. Побачивши Гопніків, Кондра попросив у Бергіно ножа, і той йому дав ножа. І почалася кривава битва, де всіх зарізав Кондратіков, а Віктор Павлік потім фотографував трупи. І всі тішились.

Пролох
На день народження до дитинки Кондратіков так і не попав. Йому подзвонили і сказали, що ця дитинка отравилась і в… Короче не будемо про сумне. Тоді Кондра запропонував Кузі і Бергіно вирушити в центр. І вони так і зробили. Вони зайшли в маршрутку і помітили, що там одні гопнікі…

Тобі контініус..гаф-гаф…

 

Про Кондратікова 2

В попередніх епізодах: Кондратіков їхав на день народження до дитинки але вона на жаль в… , нажаль вона виїхала. І він зустрів своїх друзів Бергіно і Кузю. І вони хотіли їхати до центру і зайшли в маршрутку наповнену гопніками.

Сімнадцять злих очей дивилися на Кондратікова та його друзів. А на задньому сидінні сидів клоун.
«Знову ті сучі гопнікі» - подумав Кондратіков. Тому він почав на них кричати:
-Йдіть на хєр сволочі! Киш-киш! – Зловісно гаркнув Кондратіков.
Гопніки розізлились і вийшли з маршрутки. Переходячи дорогу, їх всіх збила вантажівка з надписом «Щастя». І дійсно всі стали щасливі, навіть клоун.
Сидівши в маршрутці, Кондратіков роздумував собі про життя, як він живе. Думав про маленьких діток від 2 до 4 рочків. Він дуже любив діток. Він буде чудовим та люблячим батьком і тут нічого сперечатись. Адже у його душі дуже великий сонячний промінь ,він просто хороша людина.
До маршрутки почали заходити люди. Дві близнючки сіли впереді, маньяк сів заді них. Також тут зайшов один гопнік і чорно-білий кіт. Машина зрушила з місця.
Кузя слухав собі наушники, а Бергіно впав у депресію. Він знову згадав минуле, як він воював.
А Кондра усміхався до близнючок. Вони йому сподобались. Пройшло дві хвилинки і він вже
з ними дуже мило вів бесіду.
-Як тебе звати? – Запитав наш герой твору.
-Мене Оля. – Сказала блондинка.
- А мене Іван. – Відповіла брюнетка.
Кондратіков трішки здивувався, чому цю дівчину звати Іван. Це якось неординарно.
-Можливо ти хотіла сказати Іванка? – Перепитався Кондра.
-Та ні красунчику, я Іван. –
Підслухавши розмову Бергіно і Кузя тихенько реготали . В Кузі пішла кров з носа і він почав битись голою об стінку і сміятись ось так: «ахахахахахаха»
Кондратіков ніжно дивився на Івана. На її чудові карі очі,як болото серед чистого поля. На її пухлі губи, як нічний мокрий матрац. На її добре личко, мов кришталева вода з Прип’яті, на її вуса…
Вуса? І тут Кондратіков замітив, що в Івана за секунду виросли вуса.
-О ні сестричко, в тебе знову починається. – Промовила з жахом Оля.
Іван почала панікувати. Її стало соромно. Тут такий красень-парубок, а у неї знову вуса.
Щоб заспокоїтись, Кондра пересів до гопніка.
-Слиш, у тебя сігарєтка єсть,м? – Промовив гопнік.
Не вагаючись Кондра витягнув ножа і проткнув злого гопніка наскрізь. Вилилось багато крові. А тим часом шовер їхав через ліс та співав пісні, а Іван брився.
Побачивши кров, маньяк згадав своє минуле. В нього виникла параноя.
-А ну усім стояти. - І всі встали. – Нє, а ну сісти. Я захоплюю маршрутку! Ану хутко давайте золото гроші, всьо шо блістіт і анальгін.
Колись давно, три дня тому цей чоловік зарізав свиню у вісні. Він був звичайною та доброю людиною, але він був сновидою. І ось коли йому снилось, що він бавить сліпих дітей у Африці, так насправді він вже відрізав останню ніжку свинки. Коли прокинувся він, то був весь у крові.
Він вирішив, що це нещасливий випадок та забув все. Але наступної ночі це повторилось але вже з овечкою, потім з корівкою, а тоді вже пішли білочки. І він вирішив стати маньяком.
-Е-е-е-е, чуваче ти чого,а? – Почав заспокоювати Кузя маньяка. – Рослабся, попий водички. – Він показав на краплинки, які були на вікні.
Маньяк був дуже злий і був дуже лисий. Видно життя його виснажило. Бідаця. І ось він побачив клоуна, який тримав тетріс у руках та бавився формули.
-Ага, сволота! – Скрикнув маньяк та побіг на бідолашного клоуна з ножем.
А тим часом маршрутка вже була біля 28 заводу. Шофер навіть нічого не розумів, що відбувається в нього салоні, адже він був глухий і німий. І без руки.
Кондратіков злякався біди, але вигляду не подавав. Він дивився на Івана. На її пишне волосся, мов гречка, на її красиве чоло, мов каток, на її вуса…вуса??
-Ну йоп твою мать! – Скрикнув автор. – Ну що то таке? Скільки вже можна.
А тим часом Бергіно дивився у вікно. Він був закоханий, невзаємне суче кохання. І це було боляче.
Він розумів, що нічого не повернути. Тому він почав кричати:
-А-а-а-а-а-а.
Кузя і Кондра злякались за свого друга. А маньяк далі різав клоуна. Це було для нього весело.
-А-а-а-а-а-а. – Повторив Бергіно. Всі подумали, що йому стало зле.
-Що з тобою , а? – Запитав Кузя. – Ти наляканий? Не переживай, нас врятує Брюс Уіллс.
-Шо? А, та нє, то я заїкаюсь. – Пояснив Бергіно. А-а-а-а а де ми є?
І ось Бергіно побачив труп гопніка і посміхнувся Кондратікову. І тоді побачив розчленоване тіло веселого клоуна і плюнув в лице маньяку. І його охопила неабияка гордість.
-Ти що зробила наволоч? – Грізно скрикнув маньяк.
-Вас кличуть. – Відповів Бергіно.
-Хто?
-Чорно –білий кіт.
Маньяк не зрозумів, що той пухлий з родінкою хоче сказати, але коли він обернувся він побачив чорно-білого котика, який сидів собі на кріслі та мурликав. В нього були червоні милі очі.
-Що ти блять хочеш? – Промовив чоловік до кота.
-Мяу. – Почулось у відповідь. – І котик почав собі митися лапкою.
-Ну і що?. – почав маньяк –Я так хотів. І не смій мені вказувати як жити. Я хазяїн свого життя, а не ти. І перестань мене звинувачувати. А то заріжусь зараз і помру, тобі то треба?
-Мяу-мяу. – Котик махав йому лапкою, не мов каже «Па па»
-А ну перестань я тобі сказав. Що ти зі мною робиш? Не чіпай мою лисину. Ні, геть від мене дитя вітру, йди звідси дочка-земля , не чіпай мене тато-море. А-а-а-а….
-Ей ти..- промовив голос за спиною чоловіка- маньяка.
Коли маньяк повернувся, він отримав удар ногою від Кузі, ножове поранення в око від Кондратікова і ляпас по лиці від Бергіно. Він вилетів з маршрутки.
-Я вам помщуся…. – Чулося позаду…
Та да да да…

Пролох
Маршрутка уже без пригод добралась до центру. Всі вийшли щасливі, крім гопніка та клоуна, бо вони вже були мертві. Ех.. Наші герої прямували до оперного. На них там чекала зустріч.
Але ж що сталося з чорно-білим котом? Про це ми дізнаємся у наступних серіях.

 

Про Кондатікова 3 : Білочки не сплять.

У попередніх епізодах:
Наші герої рушили в центр на маршрутці. Кондра познайомився з Іваном, Бергіно не знав, де вони є, а Кузя бавився навушниками. На них в салоні напав маньяк- сновида. Але вони врятувались.

Погодка буда досить привітна, час від часу падали з небо рижі котики. «Прям як в п’ятницю в Посталі» - Подумав собі Бергіно. Його це тішило і він собі посміхався. А його родінка грілась на сонечку та співала пісні про війну.
Три друга, три найкращих друга йшли ногами по тратуару. Кожен мав ціль у житті. Ну крім Бергіно, він взагалі ніхєра немає. «За то я маю ножик» - Бергіно усміхався. Кодратіков тим часом говорив по телефону, а Кузя дивився у люстерко. Йому сказали, якщо дивитись у це люстерко, то прийде щастя. Але Кузя зашпортався та впав і це люстерко розбилось. Але перед тим воно йому сказало, що все буде добре. І він мав надію. Бергіно знайшов в центрі міста моркву і буряки.
-Навіщо тобі це? –Запитав Кондратіков. – Ти хочеш їсти?
Всі вже доходили до Данилка Галицького. І тут Бергіно посміхнувся та почав бігти. Він присів біля коня і почав його годувати.
-Їж-їж Стасік. – Промовляв до коня Бергіно. –Ой, ти мій красень золотоволосий. На, їж.
Всі звісно здивувались. І навіть сам Бергіно. « Чому він не їсть???» - Думалось парубку. Потім йому сказали, що цей кінь не справжній, і хлопець почав плакати і битись головою об асфальт.
-Ей, а чому ще ніхто не вмер, а? – Промовляючи, Кузя підніс руки до неба.
-На все свій час. – Відповів йому Автор, мачаючи курячу грудинку у соусі.
Парубки прямували до Оперного. Кондратіков казав, що має зустрітись з якоюсь Даною.
Навколо були люди. Кожен мав якісь справи та турботи. А неподалік машинка збила чоловіка.
-Чуєш Бергіно, йди запитайся чи він вмер. – Сказав Кондратіков.
У всіх було якесь таке дивне відчуття. Немов ти скуштував два снікерси, политі майонезом і запив болотом. Короче, це була пустота. Було важко.
Прибігши, Бергіно повідомив, що чоловік вижив. Кузя зі сльозами підніс руки до неба.
Вмить тишину розрізав телефонний дзвінок:
-Йой, диви хто дзвонить, то капець. – Кузя показав дисплей Бергіно. – На екрані виднівся напис «Партікапей». – Я не буду трубки брати. Не хочу.
Це був ще один друг, дивний друг. Він завжди ходив з маленькою лялькою по імені Сін. І ще в нього завжди в кишені грала пісня Положинського - «Мій лицарський Хрест»
-Ти дурак, візьми трубку. – Сказав Кондратіков. – Так буде веселіше, буде як у казці.
Бергіно з Кондрою насварили на Кузю, і той зі сльозами відповів на дзвінок. Тоді він домовився, щоб Партікапей прийшов до них. І вони чекали.
Але тут зненацька, взагалі ні звідкілля появляються гопніки- роботи. Бергіно сховав голову в светр, а Кузя уявляв, що втік у Винники, думав що він дома.
-Тепер ти нас не заріжеш. – Промовив гопнік ДД-11.
І тутка Кондратіков витягує мініган і починає пуляти по гопніках. І гопнікі- роботи почали вмирати. Навколо розлилось багато крові. «Чому ж кров, якщо вони залізні?» - Запитала логіка Кондри.
-Вони тобі спеціально так сказали, що вони роботи. Вони хотіли тебе налякати. – Пояснив Автор.
І тут Кондра зрадів і почав різати гопніків мачете і кукрі. Кидав в них гранати, рвав зубами. Палив поглядом, як дракон. А тоді взяв пістолет-автомат і стріляв в мирних людей.
-Ахахахахаха. – Кондратікова очі були налиті кров’ю. – Я дракон. Ахахахахах.
Бачачи таку жахливу картину, Автор виливає відро вина на Кондратікова і той заспокоюється і відразу приїхав Кузя.
-Сигаретку?
Бергіно виліз зі светра. В нього була депресія. Це все нагадало йому, як він воював. Але тут всі почули пісню «Мій лицарський хрест». А Кузя зі сльозами підняв руки до неба.
Це прийшов Партікапей. А біля нього лялька Сін. Перед тим, як привітатись зі своїми друзями, Партікапей взяв Сіна і почав мачати в кров мертвих гопніків. А тоді промовив.
-Пташка на гіллі… - Партікапей став на коліна і до кожного кланявся. -…пісню співає.
-Що він робить? – Здивовано запитав Кондра Бергіно.
-Я не знаю, мабуть їсти просить. – Бергіно кинув в нього зубною пастою.
-Та ні! – Пояснив Кузя. – Він так завжди вітається. – Хлопець підняв Партікапея з колін і почав тріпати, ось так «Тріп-тріп»
І тут хутко настала ніч і вийшов повний місяць. Повилазили зомбі, поприлітали вампіри, а з лісом прийшли п’яні бобри, вони співали пісню «Комбат». Також тут в гості прийшов Дон Гракула, Франкінштейн і Джим Керрі, він думав що він Ейс Вентура. Бергіно пішов просити автограф.
Наші герої були в великій небезпеці. На них йшли метртв’яки-кочівники і п’яні бобри.
Але тут приїжає на машині Данило Галицький з конем. Спочатку виходить Данило, потім кінь,
а тоді він сідає на коня і скаче.
-Дякую, що годував мого коня. – Данило подякував Бергіно.
-Пташка на гіллі… - Партікапей став на коліна кланявся. -…пісню співає.
-Немає за що. –Відповів Бергіно Данилу Галицьком. – І Кондратіков поцілував Данила, як на Русі.
Тоді мужчина у латах поскакав собі у народ битись з білочками. Напруга зростала. Кузю вдарило током. Але тут всіх врятував Партікапей, йому набридло все, він хоче спокою. Спершу він сходив в туалет, а тоді взяв ляльку Сін, підніс її вгору і почав трясти.
-Браян Фьоррі, Едді Гордо. – Почав Партікапей. – Джін Катама, Хейхачі Мішіма…Юшумітсу блядь!
І тут настав день. Всі вмерли і зникли. Знову чудова погода. Партікапей почав танцювати польку.
-Йдемо, ми вже спізнюємся. – Насварив на всіх Кондра. – І всі пішли.
Вони йшли два дня і одну ніч. Виснажені і змучені. І вони прийшли до фонтану. Дани ще напевне не було. І тут зненацька з фонтану вилазить гідра, і хватає Кузю і Бергіно і починає мучити.
-Пташка на гіллі… - Партікапей став на коліна і кланявся. -…пісню співає.
Спершу Кондратіков злякався, а потім вже ні. Він надів червоні окуляри та закурив «Кента».
Тоді накинувся на спину гідри і почав робити масаж, а в кінці перерізав їй горло. Кондра знову врятував своїх друзів. Приїхав президент його вітати. Збоку виступав мексиканський оркестр.
І ось нарешті прийшла Дана. Це була красива, сімпатічна дівчинка з прекрасною посмішкою.
Але в неї на голові жив живий єнот.
-Пташка на гіллі… - Партікапей став на коліна і до кожного кланявся. -…пісню співає.
Настала тиша. Друзі почали розмовляти.
Мимо пробігав чорно-білий кіт…

Пролох

Довго не розмовляючи, наші герої вірішили вирушити в Пузату Хату поїсти.По дорозі Кондра різав гопніків, і годував єнота, який жив у Дани на голові. Партікапей мачав Сіна в крові. Бергіно мріяв стати футболістом- скєйтєром, а Кузя слухав Шансон.
Всі були в безпеці…
-Це ненадовго. – Промовив Автор, доїдавши курячу грудинку.

 

Ну не псих, просто тупий, незрозумілий.
Люди з тісною фантазією його не зрозуміють.

 

Головних персонажей і так не багато.
Тай взагалі, це типу просто прикол.

 

Прочитав....
Навіяло...

 

З текстом/взамін тексту?