Чи не щовечера,йдучи з лісу,бачу оті пам"ятники. Щойно сфоткав. І не можу визначити свого ставлення до цього. Не знаю,чи радий б я був споглядати власний надгробок.
В нас одній бабулі на початку вісімдесятих теж пам'ятник поставили ...бабульці було десь вісімдесят то заморочуватись не стали і написали рік смерті 198.. а бабулька померла чи то в 1990 чи взагалі до 2000 дотягнула, точно не скажу, але 80-ті стопудово пережила...
Інтересно ж... Недавно,бачу жінку на базарі. Нестару,років 50. Де я її бачив?... Йдем з малою по цвинтарі,хоп - портрет на могильному пам"ятнику.
доречі Зображення Ісуса, а підписано Олех... якось дивно. ---------- Додано в 21:24 ---------- Попередній допис був написаний в 21:23 ---------- вийшла з гробу, пішла на базар.
Жартівники... Ромко, не забивай собі дурним голову. Коли те станеться, то ніхто у тебе не запитає хочеш ти того надгробку чи ні.Зроблять, як самі захочуть. Насправді, оті пам"ятники живі ставлять скоріше для себе.Мертвим нічого не треба...крім пам"яті.ІМХО
Я думаю, що ТАМ матеріальні цінності не мають ніякого сенсу...тільки духовні.А пам"ять - це і є духовна цінність.
то певно кожного особиста справа, але я б собі такого точно не хотіла робити.. якось відчуття викликає такі.. брррр... і взагалі мені чимось імпонують американські цвинтарі, де всі хрести/надгробки однакові, як і люди після смерті рівні..