Нещодавно на території старої покинутої фабрики повидла відбувся урбаністичний фестиваль з показами освітніх фільмів, майстер-класами, діджеями та буфетом. Я теж побував там, а ще трохи пройшовся околицями і навіть вибрався на вежу фабрики, чого, як потім виявилося, категорично не можна було робити. А тепер про все по порядку. 1. Вул. Промислова - відносно нові рейки та втомлені життям будівлі. 2. З цікавими деталями на фасадах. 3. Колись тут був магазин будматеріалів, але закрився, а тепер, мабуть планується дилерський центр якоїсь автомобільної фірми. Парковка, звісно, займає максимум площі перед будівлею і для зелені місця вже не лишилося. 4. А ось такі картини можна побачити у районі з народною назвою Рогатка. 5. Справжні нетрі. 6. Тут живе справжній поціновувач польських автомобілів Полонез. Мабуть, намагається з трьох машин зібрати одну, яка вміє їздити. (так-так, з трьох - ще одна стоїть за будинком) 7. 8. Виходимо на вул. Богдана Хмельницького - вона вже презентабельніша, тут з'являється асфальт, тротуари і навіть є новобудови, які намагаються замаскуватися під старовину, але недолугі пропорції видають їх з головою. 9. Будинки по сусідству показують клас, хоча вже і тут повискакували чиряки різношерсних пластикових вікон. 10. Великий чорний седан не захотів позувати та втік. 11. Високий замок. 12. Ось такий контраст між двома сторонами вулиці. 13. А ось і наша мета - покинута фабрика повидла. Так-так, цей замок з діснеєвською вежею - фабрика. 14. У дворі кожен бажаючий міг спробувати заміксувати якийсь бум-цик-цик. В декого виходило навіть досить симпатично. 15. Антураж довкола - мрія кожного інстаграмщика 16. Результат майстер-класу з розмальовування стільців. 17. Вид на вежу з двору. Виявляється, вона не квадратна. 18. 19. На кожному куті атмосферно. 20. Місцями дещо моторошно. 21. Деколи загадково. 22. На стінах кожен міг написати чи намалювати, якою він хотів би бачити фабрику повидла в майбутньому. 23. 24. 25. Сходи до верхівки вежі. 26. Крізь таку кімнату можна вийти на дах низького корпусу. 27. 28. Але як же можна було бути тут і не спробувати вийти на сам вершечок? Ніяк не можна. Коли робив це фото, почув - "Володя, ти боягуз, я більше нікуди з тобою не піду!" 29. І ось ми нагорі. 30. 31. 32. 33. 34. 35. 36. 37. Вид в сторону другої автостанції. 38. 39. Житлові квартали на вул. Мазепи. 40. Рогатка. 41. Тут раптово з піддашшя почувся гнівний заклик покинути дах, куди, як виявилося, не можна було виходити з питань безпеки. Але всі фото все одно вже були зроблені - тепер можна переглядати. 42. І ще кілька кадрів з Підзамче. Так тепер виглядає прохідна горілчаного заводу. Ні, її не перефарбували в рамках розфарбовування у синьо-жовте всіх мостів та парапетів країни - вона така вже більше року. 43. Гуглопанорами пам'ятають її такою. 44. Пригадуєте, як всі сміялися над новою зупинкою, яку поставили, лишивши всередині стару лавку? Ось, стару таки зрізали. Скло, щоправда до цього дня дожило не все. 45. Пінопласт vs. ліпнина. 46. На цій будові, здається, щось пішло не так. 47. Ось така картина. Дякую всім за увагу. Оригінал публікації...
На більшості фоток - то славний еувропейський Львів з безвізовим режимом і супер-суспільсвом, чи луґанськ після бамбьожкі?! Га, Джекі?!))
