Посттравматичний стресовий розлад

Недавно зустрічався з однокласниками, зайшла мова за війну, то один розказав що в їхньому селі двоє прийшло з війни, і "поїхали мозгами", один вдома (в основному бухає) а другий в "дурці". Думаю всі собі уявляють що таке в малому селі "поїхати мозгами" чи попасти в "дурку"
На щастя я перед тим подивився коротесенький сюжет про Посттравматичний стресовий розлад

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР, посттравматичний синдром, «в'єтнамський синдром», «афганський синдром», тощо) — важкий психічний стан, різновид тривожного розладу ( неврозу ), який виникає в результаті одиничної або повторюваних психотравмуючих ситуацій, як, наприклад, військовими діями, важкою фізичною травмою, сексуальним насильством, або загрозою смерті. При ПТСР проявляється група характерних симптомів, таких як часте, повторне нагадування, уявлення і переживання травматичних, стресових ситуації, психопатологічні репереживання, уникнення або випадання пам'яті про травмуючі події та високий рівень тривожності, які зберігається протягом більше місяця після психологічної травми. При проведенні диференційної діагностики необхідно пам’ятати, що в хворих поряд із клінічною картиною ПТРС найчастіше мають місце порушення, що відносяться до інших психічних розладів. У хворих посттравматичним стресовим розладом часто спостерігаются симптоми інших неврозів та депресії. У більшості людей після психотравмуючих подій ПТСР не розвивається.

Лікують ПТСР за допомогою психотерапії та медикаментів. В терапії ПТРС медикаментами використовують практично всі групи психотропних препаратів: антидепресанти, транквілізатори, гіпнотики, нейролептики, в окремих випадках - антиковульсанти та психостимулятори. Серед медикаментів найчастіше для лікування ПТРС використовують антидепресанти та транквілізатори. Вибір фармакологічних препаратів і психотерапевтичних методик визначається змістом і особливостями перебігу клінічної картини, а також особистісними і фізіологічними особливостями хворого.

по 5 каналі (нажаль не можу його знайти)і прочитав їм невелику лекцію.
Якщо коротко то приблизно так
-Не "поїхав мозгами" а отримав ПТСР, це хоч дуже не приємно, але цілком нормально, і буває майже у всіх, по аналогії, якщо шарахнути по пальцю молотком буде травма, якщо шарахнути стресом по психіці ПТСР.
-Не в "дурці" а на психологічній реабілітації, психічні травми потребують лікування як і фізичні, і нічого постидного тут неми.
-Якщо в хлопця явний ПТРС, а офіційні органи не це забили то бажано таки переконати його самому звернутись по психологічну допомогу.

От тільки питання чи в Україні є до кого звертатись, війна то в нас перша, за останній час, і потрібних спеціалістів просто нема ще...

 

Найкраще це створення ветеранських спілок які б цим займались і могли щось орґанізовано робити. Публіка на загал цього не буде розуміти а постраждалим (їх сім'ям) буде легше разом чогось добитись. Що це таке я знаю і воно в деяких випадках може бути дуже довгим і хронічним.
Преса без сумніву повинна поширювати інформацію щоб придурки не цькували подібних людей. Суспільство перед ними в боргу. Варто це сприймати як поранення.

 

Та тут навіть справа

Тут справа не так в "придуркуватості" як в елементарній відсутності інформації.
От цікаво, є якісь методики "сомолікування" шось типу "легкого способу позбутись ПТСР"?
Мабуть в США мала б бути купа інформації по темі, і наврят чи хтось таку інфу засекречує.

 

Зазвичай він сам проходить за відносно короткий час. Гірше коли він у парі з іншим. Або пораненням або травмою голоного мозку тоді може бути довший час в окремих осіб. Краще не залишати людину одну на дуже довго (дні, тижні). І психолог не зашкодить. Найгірше коли хтось повернеться а жінка втече, роботи немає бо тоді все може піти по спіралі до низу. Алкоголізм також часто стає проблемою.

За десять років останніх воєн інформації багато. Можна знайти на інтернеті якщо пошукати. Від п’яних дебошів ветеранів до досліджень головного мозку. Американська армія також не дуже хотіла цим займатись більше приділяючи увагу фізично пораненим. В останнім часом ніби з цим краще.

 

В тих випадках про які я чув від знайомих то основна проблема, правда у всіх випадках мужики і до війни зловживали....

 

Розпізнати та вилікувати посттравматичний синдром. Пам'ятка

Ось таке з’явилось від "Євромайдан SOS".

Там телефони і адреси лікарів.

Пригадую тут на форумі дехто шукав подібне.

 

Це не тільки для воєнних притаманно. В цивільному житті теж випадків повно. Панічні атаки - як похідна чи супутній симптом. І це далеко не зразу вилікується - якщо лікувати. В стресовій ситуації може повертатися навіть до ніби вже здорової людини. Риболовля ітп - добре, але це не лікує. Потрібне лікування у спеціаліста.

 

Це правда. Але у цивільному житті це індивідуальні випадки. Тут класові. І часто супутні із іншими хворобами. Люди які були в полоні і піддавались тортурам завжди будуть мати наслідки. Потрібна не тільки фахова допомога а і створення груп. Люди які мають друзів які їх розуміють легше поправляються.

 

ПТСР - різновид неврозу, і його лікування є дуже подібним до лікування інших видів неврозу. На підфорумі "Здоров'я" є відповідні теми щодо лікування неврозів, консультацій психолога і т.д. Самими тільки психологічними консультаціями без медикаментів ПТРС подолати не можливо. Особливо треба втікати від тих спеціалістів, які хочуть коректувати ПТРС за допомогою психоаналізу - крім даремної втрати часу та грошей, хворий від такої "терапії" нічого не отримає.

ПТРС є виліковним психічним розладом. Важливо тільки знайти адекватних спеціалістів, які можуть реально допомогти, а не качати з людини гроші.

 

Я не спішив із класифікаціями. Тим більше що різновид неврозу і психічний розлад дуже різні речі.

Ветерани війни на відміну від інших із PTSD мали 20% зменшення hippocampus.

 

PTSD пов'язаний із надмірними викидами адреналіну спеціально якщо вони відбуваються довший час.
Я на війні не був але мав нагоду систематично знаходитись в ситуації де організм постійно знаходиться під впливом адреналіну. На різних людей це впливає по-різному.

В тій статі яка наведена і яка є загального змісту все ж зазначені різні терапії і специфічно для солдат. Перш за все перші місяці після служби такий синдром зазвичай присутній в слабкій формі і зазвичай проходить. Тому рекомендовано звертатись за допомогою коли або симптоми сильні або він не проходить за 6 місяців. Є різні форми терапії від занять спортом до психолоґічних сесій та застосування медикаментів. Є різні випадки де застосування медикаментів може бути небажаним і терапія має різні компоненти.

Як приклад терапія яка застосовується міністерством оборони США і яка має достатньо вдалу клінічну історію. Накачування хворих наркотиками натомість може мати дуже небажані наслідки. І таке не може робитись без згоди пацієнта як це часом практикується в Україні. 19 століття.

Міноборони України варто розробити відповідну програму і вислати лікарів для перейняття відповідного досвіду в США і Британію де найбільше практики з цієї проблеми, маю на увазі військових. Наразі є щось від волонтерів.

Цю проблему необхідно залишити в руках спеціалістів так як інші особи не мають достатньої кваліфікації щоб вирішувати.

 

А хіба невроз - це не один з видів психічного розладу?

 

Дивлячись якою теорією і її різновидністю послуговуватись. Тут питання наскільки це невроз і наскільки це суто психічна проблема. І наскільки невроз є суто психічною хворобою. Але це не питання теорії насправді а практики, для вирішення сьогоднішніх проблем. Хоч варто зазначити що фізіолоґія грає значну роль в PTSD і не у формі яку вона грає в деяких теоріях пов’язаних з неврозом. Слід відділяти симптоми і хворобу. Симптоми можуть бути невротичні але це не робить хворобу неврозом або невроз може бути наслідком як і інші хвороби, алкоголізм наприклад. Біолоґічні зміни головного мозку саме в солдат із PTSD ставлять багато теоретичних запитань.

Щодо практичного лікування то навів приклад однієї терапії яку застосовує міноборони США. Потрібні спеціалісти з України які б могли перейняти необхідний досвід для практичного лікування недугу, теоретичні питання тут другорядні. Це не єдине що застосовують і доцільність тих чи інших способів повинна вирішуватись на рівні спеціалістів. Я впевнений що можна домовитись про таке перейняття досвіду. Але спершу потрібно сформувати відповідний відділ і підібрати штат який здатний цим займатись.

В деяких випадках пацієнтам із PTSD достатньо припинити вживати алкоголь або наркотики щоб позбутись PTSD. Тобто це більше проблема нарколоґії чим чогось іншого в декотрих випадках. Під час війни люди проходять через багато шокуючих подій. Деякі психолоґічно зовсім не підготовані. Деякі із мобілізованих алкаші (ці взагалі там не повинні бути але таке має місце) або такими стають опісля. Центри які можуть адресувати низку різних проблем типових для ветеранів є необхідністю. Із специфічним практичним досвідом лікарі також можуть працювати більш ефективно.

 

Наскільки мені відомо, невроз - це і психічна проблема, і психічна хвороба.

Певна сукупність симптомів, які проявляються протягом певного часу, - це і є хвороба, яка проявляється цими симптомами.

 

Звичайно, людина яка втратила ногу на війні хвора на втрату ноги.

 

Є різні теорії, не всі Вам відомі або не всі Вами сприймаються. Це тема не про теорію.

 

Депресія яка може з’явитись опісля втрати ноги є іншою хворобою але вона може бути пов’язана із втратою ноги а може бути пов’язана не тільки з нею. Класифікація добре виглядає в енциклопедіях а на практиці потрібно шукати практичні і дієві методи допомоги постраждалим.

 

Що стосується випадку відсутності ноги, то треба подивитись на визначення терміну "хвороба" і подивитись чи відсутність ноги може описуватись цим терміном. Очевидно, що відсутність ноги в людини не буде так описуватись: "людина хвора на втрату ноги"

 

Це був приклад нелогічного застосування визначень.

Я зрештою сам винен що дозволив Вам звести себе на оффтоп в темі.

Але повертаючись до теми про ПТСР який пов'язаний із війною.

Ви тут стверджуєте досить безапеляційно про необхідність застосування медикаментів. Практика в інших країнах свідчить про інше.

Потрібний інший, комплексний підхід. Не тільки медичний. Потрібні оздоровчі програми, і економічні і правові.

Як приклад, солдат втратив ногу і отримав депресію і PTSD. Депресія може бути цілком зрозумілою, не може знайти роботу і сидить дома нікому непотрібний і бухає. Що в свою чергу збільшує депресію і PTSD. Тому потрібна програма яка допоможе йому влаштуватись на працю що скорше всього вилікує симптоми депресії. Відповідна оздоровча програма може вилікувати PTSD якщо він не сильний. В гірших випадках є програми як наведена вище що застосовується в міноборони США і інші. Вживання ліків може бути потрібне в деяких випадках але якщо залишити особу як на початку абзацу і тільки накачувати його наркотою то це не лікування а заліковування із потенційно негативними наслідками включно із смертними. Практику яка була на початку війни коли солдат насильно утримували в психіатричних закладах і накачували ліками можна класифікувати як варварську. Щось із першої світової війни. Дивуюсь як лоботомію ще не застосовували.

Це також відлякує ветеранів від пошуку допомоги.

 

Можете розказати, як виглядає практика терапії ПТСР без медикаментів та країни, які застосовують таку практику?

Я згідний, що потрібний комплексний підхід. Самими тільки медикаментами
ПТСР вилікувати не можливо. Але, я вважаю, що неможливо обійтися без медикаментів при терапії ПТСР.