Постколоніальні мутанти

Колись І. Сірко під час походу на Крим захопив Кафу, де був величезний невільничий ринок. Зрозуміло, що він звільнив перебувавших там українців та почав готувати для відправки додому. Для цього він їх вишикував і почав опитування. Деякі зі звільнених за довгий час перейшли на мову поневолювачів, деякі навіть прийняли мусульманство, а де-хто навіть подумувував, чи варто повертатися до своїх країв. Таких Сірко відокремив, а решту забезпечив необхідним для повернення додому з військовим супроводом, що потім і було успішно зроблено. Це були часи виживання української нації в лещатах від поляків, татар, турків, мадярів, москалів, тому тоді було не до панькання. Що ж зробив Сірко з адаптованими в чужу культуру? Він наказав їх знищити всіх до одного, щоб не заносити інфекцію раба на українські терени.
В наш постколоніальний час також йде уперта боротьба за культуру, яка закріпиться на наших теренах. Вибір небагатий - повернення до національних витоків з опорою на європейську культуру чи консервація сурогату з культури "рашен", яка є джерелом панування на наших теренах минулих поневолювачів. Головною інфекцією вказаної сурогатної культури є її "язик". І тут постає питання, що робити СВІДОМИМ українцям з цією інфекцією. Простіше простого вирвавшомуся з колоніалізму українцю витравити її цілеспрямованим переходом життя на мову. Але ж лінивому бидлу ліньки це робити, бо він "привик думати по чужому", хоча й кричить про свою прихильність до мови. Ось такі люди і є головною загрозою нашого майбутнього. Цих Колесніченків та Литвинів і на цьому форумі повно, вони й є нашою найбільшою виразкою на культурному тілі України.

 

Дещо м'ягче про постколоніальне бидло.
Що таке «російськомовний українець»?





В умовах, коли Україна піддається потужному культурно-інформаційному наступові Росії.
Стає необхідним визначити місце і роль в суспільному житті тих українців, які, вважаючи себе свідомими громадянами, продовжують спілкуватися російською – незважаючи на те, що наша держава (якою б вона не була) проіснувала вже 20 років.
Що стоїть тепер на заваді тому, аби заговорити рідною мовою?
Російський імперський шовінізм добився великої перемоги – українці стали соромитися своєї мови, яка є однією з найдосконаліших і наймелодійніших мов світу. Так вони визнали свою другорядність на власній землі, і погодилися служити за перегній для іншого народу.
Мова є символом і головною цінністю народу. Вона визначає приналежність до відповідної культури. Російськомовні українці збільшують питому масу чужої культури, додають Росії впевненості в антиукраїнських діях і зазіханнях на нашу історію. В російськомовному середовищі маскуються представники «п’ятої колони», російські шовіністи, які відверто принижують нашу державу – і такі є у Верховній раді та в уряді.
Суспільна патологія, спричинена російським імперським шовінізмом, подвійною мораллю комунізму, войовничим атеїзмом, фальшивим інтернаціоналізмом, лежить каменем на українцях і не дає їм випростатись.
Розмовляючи російською, українці дають згоду на поступове і послідовне нищення української України; нехтуючи рідною мовою, заявляють світові про свою меншовартість, відсутність національної гідності і гордості, яку інші народи, а насамперед росіяни, демонструють на кожному кроці. Навіть проживаючи в Галичині, росіяни вперто дотримуються своєї мови і не піддаються асиміляції.
Українці дають протилежні приклади. Серед українських співаків досить таких, що, співаючи українською, здобувають успіх і славу, а далі зраджують свою рідну культуру заради «сірого» місця в російськомовному «шоупросторі». Навіть галичани часто демонструють відсутність твердого українського «хребта» – ледь опинившись в Києві, переходять на «общепонятний».
А свій шанує тих, хто шанує себе!
Такого стану українців російський шовінізм добився деспотичними заходами і підступом. Логіка розвитку вимагає від українців збунтуватись проти такого приниження. Що ж вони насправді демонструють у відповідь? Національну безхребетність, роздвоєність душі, рабські звички, небажання пізнати свою історію і культуру, нездатність відчути свою гідність і відстоювати її.
Без мовно-культурного визволення Україна не матиме національного майбутнього. Від поведінки російськомовних українців залежить, чи матиме наша держава власне обличчя, чи поділиться на Малоросію та другу частину – резервацію для україномовних. Росія робить все, щоб сталося друге, бо визначила для себе Україну як «сферу особливих інтересів».
Враховуючи все це, треба визнати, що в теперішніх умовах таке поняття як «російськомовний патріот України» є абсурдом (якщо не йдеться про українців-громадян Росії чи, наприклад, Казахстану).
Бути українцем – означає чимось це підтверджувати. Мову Батьківщини треба знати і нею користуватися, і відстоювати її, як головну свою національну ознаку, інакше як нас, українців, упізнаватиме світ?
Святослав Ярема

 

Сьогодні майже цілий день провів біля Українського дому. Тупість та безплановість "вождів" опозиції просто вражає. Ці люди з 2004 року здали все, що тільки можна здати, а зараз по причині відсутності мізків вони вдаються до малоефективного, але ефектного, на їх думку, кроку - голодування на східцях під палючим сонцем. По цій причині там нашкреблося досить небагато людей по відношенню до масштабності подій в Україні. ЦИМ БЕЗДАРАМ ВЖЕ МАЛО ХТО ВІРИТЬ, в чому мені самокритично зізнався в розмові лиш Ар'єв. А "дітки Ющенка" на пусті від ідей голови наклали пов'язки зі словом "голодую" і думають, що хтось крім примітивних журналістів, який "по барабану" чим заповнювати ефір, в їх самопожертву вірить. Завтра знову піду "проти банди" всупереч гидливості до "вождів" опозиції.

 

Плакати на завтрашній мітинг

 

Тупість інтелекту "вождів" коло Українського дому вражає. Ці примітивні Зайці, які за двадцять років розвалили все, що попадалося їм в руки, від Руху до здобутків Майдану, сьогодні замість якихось спланованих дій продовжували мордувати зібравшийся люд своїми промовами "про важливість мови" тих, кого не потрібно вже агнітувати. При цьому над собою вони встановили сонцезахисний зонт, а поруч 80-літні бабці продовжували пектися під немилосердним сонцем.
Це партійне чмо, від Кириленків до Тягнибоків та Кличків, почало не стільки боротьбу за мову, як боротьбу за майбутні депутатські крісла. Доказ цього - в боротьбі за мову майданчик заповнений був ПАРТІЙНИМИ прапорами, а не НАЦІОНАЛЬНИМИ. А Яценюк мені нагадує цуценя, яке щось там тявчить в надії, що його хтось боїться.
Висновок - для виявлення достойних лідерів потрібні ЗМІ, яких у нас в нормальному стані немає.

 

Тебя надо в вожди оппозиции, от ты им покажеш кузькину мать!

 

Розносчик постколоніального мутанства.

 

рознощик

 

Монолог Прокiпа: "Бить, или не Бить? - вот в чем вопрос" на сцене Европейского интернационального театра (Драма Шекспира "Хамлет")

 

Неук. рАзносчик.

 

Рознощиками хвороби людського організму можуть бути голуби, качки, гуси, комарі..., а рознощиками культурної інфекції - москалі. Навіть в Зімбабве виялено сліди їх інфекції під назвою "лєнінізм і большевізм".

 

Яскравий приклад жлоба-мутанта.

 

Вихованих комсомолом не прикриєш вишиванкою. Жлоб - він і в Африці жлоб.

 

То не справжня вишиванка (гляньте на комірець, який мав би бути "стієчкою"), то приклад створеної картинки за допомогою спеціальних програм...

 

Та що там вишиванка. Сам носій її вироблений по спеціальній програмі, яка називається КУЛЬТУРА РАШЕН. Він є цивілізаційним мутантом на кордоні європейської культури.

 

Кто бы комментировал, Прокiп с ЮКрейна! ) )

 

Москалеязичні Галахвастов та Проня Прокоповна

 

Вам это, уважаемые господа форумчане, ничего не напоминает?

 

Напоминает, напоминает чергову писульку з ФСБ. Подібну вони колись писали про генетику.

 

Ты и с трудами Менделя знаком?