1. Політичні погляди: цілковите і абсолютне несприйняття політики і брехливих корумпованих політиків всіх кольорів і мастей. Ненависть по відношенню до всіх гілок влади, міліції, судів і т.п. (Колишніх і теперішніх). Повне небажання приймати будь яку участь "в ділах їхніх", навіть сприяння їм бути обраними кудись. 2. Що вплинуло на формування: гіркий життєвий досвід. 3. Мої політичні симпатї: див. пункт 1.
Умение сравнивать, шаманское знание о природе человека, подобие божье, врождённое чувство такта, справедливости, повышенная брезгливость, внутреннее ощущение свободы и того, что тем людям, которые всегда почему-то ассоциируют себя с государством я не должен абсолютно ничего. Неспособность воровать и бить по лицу более слабых. Твёрдое и незыблемое, никем пока непоколебимое ощущение того, что в системе управления государством Украина нет и не может быть (надеюсь - пока, хотя, конечно, это и наивно) порядочных и адекватно-сильных людей. Посему - батько Махно. Что не выход, но наиболее адекватный ответ, ибо бардак и анархия - антонимы.
джерело поглядів одне ,а результат різний...ппарадокс.може у мене зелені вокуляри... а якщо серйозно ,то мої погляди винесені з сім"ї,досить було розповіді бабці про вивезення в Сибір,щоб ніхто вже не засрав мозги світлим майбутнім
Аналогічно і в мене. Розповіді бабці зпро репресії формували мій світогляд на минуле, а життєвий досвід - на теперішнє.
я не буду казати фразу, яка може означати все, що завгодно, напишу чітко: - в першу чергу це є сім’я -- бо навчили поважати думку кожної людини - потім школа, до показали, що тре любити своє і гідним людини є поважати землю де живеш - потім найближче оточення, бо саме собою зрозуміло, що в молодій компанії, в якій більшість часу проводять разом, будуть однакові погляди - передостаннім є середовище, де живу (мешканці міста) - нарешті -- колективи на роботі, партії тощо
Думаю, що я можу чітко виділити, що найбільше вплинуло: горбачовська Перебудова. Я тоді був підлітком і сприйняв нові ідеї лібералізму як рух у правильному напрямі. Це колосально відбилося на всій системі моїх переконань, і політичних, і моральних, причому як на рівні аксіоматики, так і у способі мислення при виведенні суджень. Думаю, що важливу роль при цьому зіграв і той факт, що в лібералізмі я побачив захист своєї особистості: я завжди був дещо дивакуватим і, мабуть, зрадів такому собі "офіційному підтвердженню", що в дивакуватості нема нічого поганого, що це особиста справа людини, яким бути. Звісно, є й інші чинники формування моїх політичних переконань; можна різні перераховувати, і це досить банально. Але те, що я назвав вище, явно є головним.