Погляд на українсько-єврейські взаємовідносини

Тема у розділі 'Стрічка новин', створена користувачем duncan, 26 сер 2010.

Сторінка 1 з 3
  1. duncan

    duncan батяр з личакова Команда форуму

    Про непросту специфіку та контекст українсько-єврейських стосунків розмовляємо із відомим українським істориком, доктором історичних наук, професором Ярославом Грицаком.

    Ярославе, Ви багато писали про українсько-єврейські стосунки. Як Ви їх оцінюєте?

    На це запитання немає простої відповіді. На нього треба відповідати з численними застереженнями на кшталт „з одного боку… однак з іншого боку…“ і т.д. Я не надто великий прихильник такого підходу, бо він загрожує зведенням історії до нудної і подвійної бухгалтерії. Я вважаю, що перед тим, як занурюватися в складні з’ясування чи підрахунки, українські історики повинні визнати, що українці вписали до історії світового антисемітизму декілька не надто приємних, а іноді й кривавих сторінок.

    У свою чергу, ті з них, хто вірить у покликання й відповідальність інтелектуалів, повинні від імені українського народу попросити вибачення в євреїв за всі ті події, або змусити політичні еліти зробити такий символічний акт покаяння. І лише після зведення нашої колективної провини до рівня аксіоми, що не допускає заперечень, ми можемо спробувати показувати контекст і специфіку – дуже непросту – українсько-єврейських стосунків.

    Серед міжнародної спільноти доволі поширена думка, що українці є антисемітами.

    По-перше, стереотипи не є статичними, їм притаманна динаміка розвитку. До Першої світової війни мало кому спало б на думку назвати галичан антисемітами, оскільки найбільші антиєврейські погроми – в часи Хмельниччини, Коліївщини, погроми 1881 і 1919 років – відбувалися на українських землях поза Галичиною. Образ Галичини як символу українського антисемітизму з’явився у результаті ІІ світової війни, його підсилили антиєврейські погроми, що відбувалися влітку 1941 року, після відступу радянських військ і приходу гітлерівців. По-друге, стереотипи нерідко є амбівалентними. Так упродовж багатьох століть серед українців, подібно як і серед інших європейських народів християнського віросповідання, образ євреїв трактувався як „убивці Христа“. І в той же час траплялися випадки, коли українські селяни з повагою ставилися до євреїв, цінуючи їхню побожність, а українські жінки, повертаючись з базару, заходили до синагоги поставити свічку.

    Серед українських приказок є й така: „З жидом погано, але без нього гірше“. Однак треба визнати, що серед усього спектру існуючих стереотипів, в українській свідомості яскраво домінує негативний образ єврея та, відповідно, негативний образ українця – в єврейській свідомості. Можемо говорити про своєрідну симетрію відсутності взаємної симпатії.

    Із праць та коментарів на тему українсько-єврейських стосунків нерідко виникає враження, що однією з причин однобоких оцінок є нерозуміння українського контексту. Як розуміти вираз „специфіка українсько-єврейських стосунків“?

    Перш ніж говорити про специфіку, зазначимо: стосунки між українцями і євреями поміщаються у загальну схему, котру зустрічаємо у багатьох інших місцях світу. Це є взаємини між осілими сільськогосподарськими народами та етнічно-релігійними меншинами поза своєю історичною батьківщиною, такими, як греки, вірмени, євреї чи цигани у Центрально-Східній Європі або китайці у Південно-Східній Азії. Як правило, ці меншини займають ніші, котрі є слаборозвиненими або й зовсім відсутніми в осілих народів – скажімо, далекосяжна торгівля, особливі ремесла, лихварство т.д.

    Чим простіша структура корінного народу – тобто чим більше однорідно „селянським“ він є – тим більша частка й вища активність цих меншин. Обидва народи не можуть нормально функціонувати один без одного. Але їхнє співжиття постійно позначене взаємним антагонізмом і недовірою, що час до часу виливається у насильство більшості проти меншості.

    Ця схема діє так довго, як довго обидва два народи живуть традиційним життям. Вона починає ламатися у ХІХ с. з правовою емансипацією селян і євреїв. У Західній Європі ця емансипація відбулася більш-менш одночасно і зайняла короткий час – умовно кажучи, за часи Французької революції та наполеонівських воєн. Тому під кінець ХІХ століття у Франції чи Німеччині євреї чи селяни мало відрізнялися від інших верств суспільства: обидвоє були значною мірою засимільовані й закультуровані. У Східній Європі було цілковито по-іншому: тут емансипація була пізньою і повільною. У Росії селян звільнили лише у 1861 р., євреїв – у 1917 р. До того ж, і село і єврейський штетль виявляли особливо сильний опір до змін. У кінці кінців, їм переламали хребет дві світові війни з усіма їхніми наслідками – такими, як комунізм і нацизм.

    Через затяжний і брутальний характер цих змін взаємні антагонізми були глибокими і сильними. Тільки після другої війни, внаслідок соціальної інженерії Сталіна й Гітлера соціальна структура українців і євреїв поступово вирівнялася – обидвоє стали міськими й освіченими народами. Але, як правило, ментальні зміни повільніші за зміни політичні чи економічні. Тому-то пам’ять про ці конфлікти, недовіра й упередження залишаються дуже живучими навіть тоді, коли формально обидвом народам нема вже що особливо ділити між собою.

    А тепер додаймо до цієї схеми ще один чинник – націоналізм, який виникає у ХІХ ст., а стає особливо сильним у ХХ-ому. Націоналізм прагне до однорідності: його ідеалом є один народ, одна релігія, одна мова, одна держава. Євреї відповідають на цей виклик по-різному. Одні розвивають власний націоналізм – сіонізм; інші асимілюються у місцеві нації. Однак, як правило, вони асимілюються у ті нації, які мають розвиненішу структуру – скажімо, стають німцями, а не чехами, мадярами, а не словаками, росіянами чи поляками, а не литовцями чи українцями. Місцеві націоналізми чехів, словаків, литовців та українців трактують це як зраду, як загрозу своїм інтересам.

    Тому-то й вважається, що антисемітизм серед недержавних націй – чехів, литовців, українців – є сильнішим, аніж серед націй державних, бо в перших є додаткові причини не любити чи ненавидіти євреїв. Ця схема допомагає нам зрозуміти, чому антиєврейські настрої були такими поширеними і глибоко вкоріненими.

    Однак в Україні була своя специфіка: на українських землях було одне з найбільших у світі скупчень євреїв, і відповідно, напруга антиєврейських настроїв була також дуже сильною. Росія в цьому розумінні була „привілейованою“: завдяки виданому Катериною указові, котрий забороняв євреям оселятися на етнічних російських землях, вони змушені були проживати в т.зв. „зоні осілості“, тобто на територіях колишньої Речі Посполитої – сучасних Польщі, Литви, України і Білорусі. В зв’язку з цим росіяни майже не знали євреїв. Так було аж до початку ХІХ ст., тим не менш, це не заважало процвітати в Росії сильному антисемітизму, про що свідчить бодай же творчість Василія Розанова.

    Повертаючись до України: тут маємо справу з давньою і сильною традицією антиєврейської ненависті і насильства, яку можна назвати юдофобією зі всіма її складниками. Специфіка, на мою думку, полягає у тому, що тут дуже слабо присутній антисемітизм як вироблена сучасна ідеологія – на кшталт німецького, польського чи російського антисемітизму.
     
    duncan, 26 сер 2010
    #1
  2. duncan

    duncan батяр з личакова Команда форуму

    Вміння відрізнити юдофобію від антисемітизму дає нам ключ до розуміння української специфіки. Українці не любили євреїв, переслідували їх, але не перетворювали цю ненависть на добре вироблену систему поглядів. Навіть у найбільш ксенофобних працях українських націоналістів немає прикладів очевидного антисемітизму. Щонайбільше, євреїв у них трактують як „другорядних ворогів“. Це не говорить нічого особливо поганого чи доброго про українців – це є просто констатацією факту. Можна сперечатися про причини виникнення такої асиметрії між юдофобією і антисемітизмом, але ми не повинні це ігнорувати, оскільки тоді ми прийдемо до спрощень типу „Петлюра – антисеміт“.

    Декілька хвиль насильства щодо євреїв, які мали місце на українських землях у різні історичні періоди, створили образ України як батьківщини антисемітизму. Але тут треба взяти до уваги, що лише сам факт, що вони відбувалися на українській території, не робить з них українських подій. Винуватцями погромів 1881 року на сході України були робітники, які, на відміну від місцевих селян, складалися з приїжджого люду, переважно вихідців з російських губерній. Подібно і під час хвилі погромів 1919 року: в них були задіяні практично всі учасники тієї війни (а не лише українське населення) включно з арміями, що перебували тоді на українській території – білогвардійцями, більшовиками, поляками, німцями, різного спрямування українськими формуваннями.

    Моя тактика подолання стереотипу „українець-антисеміт“ полягає не в запереченні численних прикладів і свідчень юдофобії серед українців. На жаль, вона існувала, і вона помітна як в українському фольклорі, так і в текстах українських політиків й інтелектуалів. Однак варто звертати увагу на те, що саме цей чи інший діяч робив зі своєї юдофобією: чи намагався її позбутися, чи навпаки – ставив її на перший план, перетворював на нову ціль своєї політичної діяльності. Якщо подивитися з цього боку на українську інтелектуальну традицію, то цікавим і важливим фактом є існування великої кількості українських діячів, які свідомо побороли юдофобію в собі і в своєму середовищі.

    Кого Ви маєте на увазі?

    Добрим прикладом є постать Івана Франка. В українській інтелектуальній традиції немає жодного, хто настільки широко займався б єврейським питанням і водночас ставився би до євреїв з таким розумінням і симпатією. В результаті українські антисеміти подейкували, що він і сам є євреєм, і що його справжнє прізвище Френкель, а не Франко. Коли я писав книгу про молодого Івана Франка, то несподівано для себе знайшов декілька відверто антисемітських текстів.

    Однак його антисемітизм мав характер радше не національний, а соціальний, його можна зарахувати до т.зв. „прогресивного антисемітизму“: молодий Франко не любить євреїв не тому, що вони юдеї – а тому, що, на його думку, навіть найбідніші євреї солідаризуються з багатими євреями, замість того, щоб стати на бік християнського „трудового люду“. З плином часу він щораз більше перемагав свій антисемітизм, намагаючись створити умови для українсько-єврейського діалогу,стратегічного партнерства.

    Такого ж типу прикладом є постать Симона Петлюри, який формувався під сильним впливом Франка, в традиціях українського соціалізму. З точки зору багатьох євреїв, Петлюра – така ж негативна постать, як Хмельницький чи Гітлер. Однак не можна не звернути уваги на всі ті зусилля, яких доклав Петлюра як перед громадянською війною 1917–1920 рр., так і під час війни, щоб побороти антисемітизм чи юдофобію, захистити єврейську громаду в Україні від наслідків погромів.

    Тут варто сказати про ще одну українську специфіку: український приклад заперечує той висновок, що антисемітизм був сильнішим серед недержавних, аніж державних народів. І на цю тему існують конкретні дослідження – до Другої світової війни для євреїв польський антисемітизм був страшнішим за український. Українські національні лідери виробили спеціальну формулу, яка дозволяла їм протистояти державним націоналізмам: вони виступали за те, щоб євреї зберігали свою власну ідентичність, модернізувалися, залишаючись євреями, а не поляками чи росіянами. Через те наприкінці ХІХ ст. маємо декілька яскравих прикладів союзу між українськими патріотами і сіоністами, котрі власне і представляли модерний єврейський націоналізм.

    Тут може вистачити двох прикладів: українські діячі Галичини були першими, хто вимагав від Відня, щоб євреї були законодавчо визнані окремою нацією, зі всіма правовими наслідками; Центральна Рада запропонувала євреям у 1917 р. програму єврейської національної автономії, котра за своїм характером була винятково зразковою. Вирішальний момент у подоланні традиції українського антисемітизму настав у часи дисидентського руху 1960–1980-х років. Варто згадати діяльність таких постатей, як Іван Дзюба чи Михайло Горинь.

    Як Ви оцінюєте проблеми юдофобії та антисемітизму в сучасній Україні? Який стосунок мають до цього сучасні політичні еліти?

    Боюся, що чим віддаленішими від нас стають 1989–91 роки, тим слабшою стає в Україні чутливість до питання антисемітизму. Сьогоднішні політичні еліти далекі від цієї традиції, вони не зацікавлені у боротьбі з антисемітизмом. Однак, якщо поглянемо на українське суспільство в цілому, рівень антиєврейських настроїв назагал невисокий. З середини 1990-х в Україні систематично проводяться дослідження рівня ксенофобії за т.зв. шкалою Богардуса. Вона дає достатньо детальне уявлення про дистанцію, яку відчувають українці стосовно різних національних і етнічних груп.

    Згідно з цією шкалою, впродовж тривалого часу євреї знаходилися серед тих груп, до яких українці не чули особливої дистанції. Помітні зміни настали на початку 2000-х років, коли толерантні настрої пішли на спад. Ці зміни стосуються майже всіх без винятку національних груп. Соціологи вбачають причину не так у внутрішніх обставинах, як у реакції на зовнішні загрози після 11 вересня 2001 року. Багато українців, відчуваючи загрозу, хотіли б закрити українські кордони і не впускати іноземців. Євреї в цьому списку небажаних займають центральну позицію – як і поляки, німці або американці. Найбільш негативний образ мають мусульмани – араби, чеченці, – ті народи, з якими українці пов’язують загрозу тероризму.

    Можна стверджувати, що на даний час українці не відчувають до євреїв ані великої ненависті, ані великої симпатії. Порівняно з Росією Україна виграє: там рівень антисемітизму значно вищий. Звісно, нас це не повинно заспокоювати, оскільки антисемітизм є небезпечною хворобою, а її вірус легко передається.

    http://vgolos.com.ua/politic/6450.html
     
    duncan, 26 сер 2010
    #2
  4. Юрко НОТОЦО

    Юрко НОТОЦО Хлопський фільозоф

    Якщо відверто,то...aбсолютна правда,бо я особисто також не люблю тих,хто мене не поважає!
    Ще й до того в себе вдома,в Україні,не говорячи вже про Галичину!

    [​IMG]
     
    Юрко НОТОЦО, 26 сер 2010
    #3
  5. Прокіп

    Прокіп Well-Known Member

    Про українську "невістку"


    ЄВРЕЙСЬКЕ ПИТАННЯ

    В попередному виданні книги цього розділу не було, тому що автор не ставив його в ряд стратегічних проблем українського народу. Лише під тиском певної категорії читачів я вирішив його розглянути, тому що типовий українець вперто не хоче розглядати головну причину наших проблем в собі, а все шукає «невістку» в навколишньому світі. З ряду цих «невісток» мій земляк чомусь вперто ставить євреїв на перше місце. При цьому у такого «аналітика» знань про єврейство стільки ж, як у мене про… балет. Тому я вирішив тут викласти невеличкий екскурс в історію цього народу, його відмінності від інших і причини цього. Це, зрозуміло, буде не на рівні Ж. Кастейна (ведучого єврейського дослідника історії свого народу) чи його опонента Д. Ріда (дослідника і критика сіонізму), але дещо тут прояснимо.
    Почнемо з того, що нинішнє єврейство існує не завдяки зберіганню генного спадкоємства. На генному рівні нинішній єврей є нащадком людей, описаних в Біблії, на такому ж рівні, як сучасний єгиптянин арабського походження зберіг чистоту генів фараонів. Ця мішанина по крові нинішнього єврея, створена історією, мало що нагадує спадкоємця іудея часів Мойсея. Отже довготривалість існування цього народу на генному рівні відкинемо, а займемося тим, що створило нинішнього єврея і продовжує його відділяти від інших народів. Йдеться про правила життя цих людей, які були написані більше 2500 років назад, сформували культуру та ментальність цього народу і продовжують здійснювати вплив на нинішніх євреїв.
    Людство в процесі розвитку цивілізації весь час було в пошуку оптимальних правил свого суспільного життя. Цей «пошук» дав нам масу видатних філософів, ряд релігій і просто видатних особистостей. Плем’я іудеїв в свій час не було особливо оригінальним. Воно вбирало в себе в різній мірі знання інших народів, з якими межувало. Найбільший вплив в цьому на іудеїв вплинув Єгипет, з якого сородичі Мойсея почерпнули багато знань, вироблених його ідеологічними наставниками. В цей час людство швидко просувалося до стежки «єдинобожжя». Але, якщо все людство йшло до «єдинобожжя» для ВСІХ, то єврейський народ вибрав собі СВОГО племінного бога Ієгову, який в відповідь надав іудеям титул «єдиного богообраного народу», що врешті і ізолювало їх від решти світу. Єврейський ідеологічний закон писався довго його творцями (будемо їх називати «замполітами»). До цього існували лиш усні настанови для іудеїв відносно правил життя, буцім то успадкованих від « слів сказаних Богом Мойсею». Завершувався цей «Другий закон» левітами (так в той час називалися вказані замполіти) в часи виходу з Вавілонського полону. Можливо левіти мали за мету за рахунок дії цього «закону» зберегти свій народ від асиміляції, можливо вони, мавпуючи єгипетських жреців, бажали зберегти свій командний вплив на іудеїв. Цей вплив здорово закріпився в штучно створеній ізоляції іудеїв від решти народу Вавилона в створеному ними ж гетто. Щоб краще зрозуміти єврейських «замполітів», їх методику, погляньмо на їх прототип ХХ століття, який заклали євреї (Троцький та компанія) в москальський більшовизм. Подібна ж жорстка ізоляція пастви від інших ідеологічних впливів, подібна ж нетерпимість в виконанні ідеологічних засад дали свої плоди, якими скористався потім Сталін та інші більшовики. Як більшовики проводили чистку своєї «пастви» шляхом очищення від так званого буржуазного елементу, так і левіти після повернення в Єрусалим за допомогою вавилонських воїнів очищали свій люд від інородних вкраплень. Як в першому, так і в другому випадках руйнувалися сім’ї, відбувалися насильницькі висилки, за рахунок подібного наводився «порядок та дисципліна». До цих пір ще діють настанови євреям не змішуватися кровно з іншими народами.
    Ідеологія «вибраності» дала іудеям свою культуру, побудовану на правилах життя, яка відрізнялася від оточуючих народів. Ці «правила», завершені левітами, підправлялися фарисеями та іншими послідовниками і дійшли й до наших днів в вигляді «Тор» та «Талмудів» (роз’яснень) до них. Загадка лиш в тому, що використовується на практиці – «Вітхий завіт» чи створений левітами «Другий закон», які різко в частині моралі заперечують один до одного. Якщо перший набитий настановами типу «не вбий», «не вкради» з засудженням жадібності та ворожби до сусідів, то в «Другому законі» левіти вже вклали на базі релігійної нетерпимості настанови вирізати інші народи, вбивати відступників, брати жінок в полон, не зменшувати тягар боргу «чужим» і т. п. Складалося таке враження, що «Вітхий завіт» складений для «запудрювання мізків» іншим народам, а «Другий закон» - для реального життя іудеїв. На базі цих трактувань і з’являлися критики цих розбіжностей, найвидатніший з яких був І. Христос. В примітивному варіанті Христа можна порівняти, наприклад, з академіком Сахаровим, який закидав більшовикам невідповідність їх дій з їх «ідеологією для народу». Навіть на практиці було видно подібність - як Сахарова так і його великого попередника в однаковій мірі послідовники скритого життя закидали камінням. Як серед більшовиків була прихована головна мета – панування через всесвітню революцію, так і «замполіти» іудеїв ставили за мету панування «вибраного народу» в світі.
    Що ж це були за «правила»? Це були відпрацьовані схеми корпоративності єврейства з метою витонченого паразитування над іншими народами. Паразитування було проміжковим східцем над головною метою – владою над іншими народами. Якщо по відношенню до фестимілян, які навіть наївно запропонували свою допомогу в відбудові зруйнованого іудейського храму, ці «герої» просто застосували військову силу, то потім, в силу недостатку фізичного потенціалу, євреї навчилися підкоряти інші народи більш делікатним способом. Вони навчилися скеровувати владу та військові потуги інших народів собі на користь. Яскравий приклад цього – засилка до правителя Вавілону гарної дівчини, яка потім почала крутити цим правителем, як наша Роксолана султаном. Звідси і давнє свято у євреїв в честь цієї жінки, яке потім Рози та Клари підсунули іншим народам для поклоніння жінці 8 березня. Ця організована корпоративність іудеїв з певною підступністю допомагала їм в подальшій історії. Для прикладу, араби військовим шляхом завойовували інші народи та території, а євреї, які йшли слідом за ними, потім користалися плодами цих завоювань. Ці «правила» навчили євреїв визначати стратегічні ділянки з людського життя для подальшого потім на них паразитування. Від простого гендлювання до стратегічної мережі банків, а в наш час зосередження на ЗМІ та інших впливах на політиків та уряди країн – ось результати дій «правил». Так зване єврейське лоббі існує і на даний час при урядах стратегічних в світовому масштабі країн. В Росії для нейтралізації цього впливу Путін використав методи Сталіна, виперши Березовського за кордон. Ось тільки зробити з ним те, що Сталін зробив з Троцьким в Мексиці, йому при ефективності дій спецслужб Великобританії не вдається. Але повернемося знову до «Правил». Стержнем виробленої за тисячоліття культури стала дволикість життя євреїв – показова частина та прихована. Оця «прихованість» і породила масу вимислів та легенд навколо життя євреїв, а також виробила для інших народів насущне «єврейське питання». Скритність та підступність євреїв в Європі відчули ще з часів маврів, під прикриттям завоювань яких іудеї проникли до неї. Після вигнання маврів настала черга і за євреями, хоча велика частина сефардів (назва іспанських євреїв) вже, відкинувши «правила», почала жити культурою народу, на землі якого вони перебували. Подібне питання поставив перед ними і Наполеон – живете по законах Франції чи покидаєте її територію. Як бачите тут Наполеон вирішував цю проблему розумніше та ефективніше ніж потім Гітлер. Результат наполеонівських методів не дав собі забаритися. Багато євреїв в західній Європі успішно асимілювалися і не приносили якихось перешкод корінним народам.
     
    Прокіп, 26 сер 2010
    #4
  6. Прокіп

    Прокіп Well-Known Member

    продовження про "невістку"

    А в східній Європі становище було дещо іншим. По перше, навколишня більш жорстока культура породжувала й відповідне замикання євреїв, вироблення в них додаткових правил виживання. В цьому протиборстві народжувалися та загартовувалися так звані «ашкеназі». Та й східні правителі не були наполеонівського розуму і підтримували самовільні гетто єврейських громад введеними «місцями осілості». В цих «місцях» продовжували командувати послідовники левітів та фарисеїв, виробляючи нові правила відмежування підлеглих від решти світу. Як результат на наших теренах на ґрунті відсталої культури Російської імперії народилися новітні релігійні екстремісти іудейства – типу хасидів та тих, хто на крові будував свою новітню державу. Як реакція на «чорносотенство» Російська імперія дала тих, хто заклав основи більшовицького невігластва, породив Голд Меір та інших «яструбів» теперішнього єврейства. Навіть в теперішньому Ізраїлі радикальні політичні партії складають ті, хто був заквашений на російській культурі.
    До того ж я хочу відмітити ще одну особливість «правил» євреїв. Вони не люблять направлених на себе прожекторів, вони воліють подібні направляти на свої жертви. Вони кричать на весь світ через свою контрольовану мережу ЗМІ «про гоніння євреїв», але не допускають до підняття питання «Чому?». В останньому випадку вони волають про «антисіонізм». Як я вже казав вони кричать про «арабський тероризм», а про те, що вони творили з арабами при закритих очах контрольованих ними урядів Великобританії та США в 40-х років воліють мовчати. Ці «гуманні люди» роздають медалі людям, які спасали євреїв в часи гітлерівських погромів, але ніхто не чув про медалі євреям за те, що вони когось спасали. Чи то медалей таких немає, чи просто спасенних євреями не існувало? Вони зараз кажуть нам, щоб ми їм дякували за признання голодомору українців. А ось про те, що в 30-х роках їхні ЗМІ воліли не помічати це страхіття українського життя, вони чомусь не згадують.
    В виробленій культурі єврейства є ще одна риса. Вони ніколи не ставали на бік слабшого в якомусь протиборстві. Завжди це була підтримка завойовника (звісно не по відношенню до євреїв), в крайньому випадку просто вичікування своєї вигоди. Для кращого розуміння подивіться охоту левів та поведінку біля них шакалів. До чого я тут веду? Головна загроза для України (крім свого жлобства) є Росія. Догадайтеся після попереднього аналізу яку сторону займає наше єврейство. Вірно здогадалися. Доки ми будемо слабими, доти і цей паразит (крім домашнього та російського) буде смоктати нашу кров. Це я пишу до тих, хто шукає в євреях всі біди. Доки не знайдете головну причину в собі, будете продовжувати невігластвувувати в цьому тупику лабіринту життя. Стань сильним та розумним і єврей буде з тобою дружити без особливого застосування свого природного коварства. А про те, що «там, де хохол побував, єврею робити нічого», забудьте, бо це просто наївно і смішно.
    Ще хочеться вказати деяким «знавцям єврейського питання» не вживати по відношенню до розглядуваного питання слово «антисеміт» чи «антисемітизм» тому, що семіти це ціла етнічна група народів, серед яких є також противники нинішнього єврейства сіоністського толку. Простіше – серед деяких сучасних семітів є антисіоністи, тому їх ніяк не можна назвати «антисемітами».
     
    Прокіп, 26 сер 2010
    #5
  7. kertis

    kertis миється в бані

    Украинец с Евреем всегда найдёт общий язык. Жид с Каклом врядли.
     
    kertis, 26 сер 2010
    #6
  8. Юрко НОТОЦО

    Юрко НОТОЦО Хлопський фільозоф

    [​IMG]

    Так-так,з українцем знайдуть винним третього,по-волі другого,бо перший лох...A хто Tой Tретій,то і так видно вже з тої гри?
    ________________

    Всикаюсь,згадуючи ,як Третій з Другим знайшли Першого! :preved:

    [​IMG]

    ??? :sarcastic:
    Українцеві бути завойовником,це те ж,що евреєві стати селянином в українському селі.
    Вашу статтю про страждальні походження євреїв,які і так відомі українцеві,та опублікувати б десь в газеті "Маарів чи "Гаарец"(מעריב - חדשות, כלכלה, ספורט ובידור מהארץ ומהעולם nrg ,HAARETZ)... для палестинських арабів.Ціни б Bам не було...і грошиків також,за просвітниство.Можливо і мусульмани всього Ближнього Сходу також заплакали б,від своєї недолугості i жлобства :))
    Як на мене,то Ярослав Грицак

    [​IMG]

    бачить i розглядає більш просто і ясно вікову проблему ...так,що і мені зрозуміло.
    В Вас це (п.Прокіп) якось так,що Земля з Україною вкупі з Нами Всіма (гоями) крутиться навколо єврейства!
    Якщо воно так,то Вам полагається дати Нобля! :hi:
     
    Юрко НОТОЦО, 27 сер 2010
    #7
  9. Mr. Blick

    Mr. Blick Дуже важлива персона

    Вот так, люди пишут, размышляют, раскрывают проблему, а галичанин Юрко пришел и говорит - не люблю, и все. :))
     
    Mr. Blick, 27 сер 2010
    #8
  10. Юрко НОТОЦО

    Юрко НОТОЦО Хлопський фільозоф

    [OFFTOP]http://www.ostrovforum.net/showthread.php?t=6565&page=10
    Абхазцям,господарку Абхазії...Палестинцям палестинську,українцям українську,а якщо ні,то хоча б галичанам галичанську,і так далі...
    О-о-о,бо господарка потребує господаря,а не крутія якогось імпортованого на шию народу,жаждучого і бажаючого працювати,та заробляти кошти на користь своєї Сім'ї,свого Народу,своєї Держави!
    Все решта фігня в по-рівняні з цим!Шо нє?:)) [/OFFTOP]
     
    Юрко НОТОЦО, 28 сер 2010
    #9
  11. Прокіп

    Прокіп Well-Known Member

    Загубив пан зовсім орієнтир.
    Та не євреї ж створили тему про Юрка, а Юрко про них. То хто крутиться навколо "єврейства"?
    Раджу вам спочатку проаналізувати просту ситуацію. Єврей з шинком та українець зі злиденними грошима. Хто ж винний, що українець ці "злиденні" добровільно віддає до шинку? Розберетеся в цьому, далі переходьте до Конфуція з його "людиною та вошою". Так потихеньку і прийдете до істини.
     
    Прокіп, 28 сер 2010
    #10
  12. Юрко НОТОЦО

    Юрко НОТОЦО Хлопський фільозоф

    А Юрко віщого катрена скалатав в тему...:))

    Катрен для найдревніших

    Пророкую,так як вмію,
    так як можу й розумію...
    На Край Світу переїде
    найдревніша алія,
    й стане Родіной(по-русски)
    острівець Австралія.
    ...Не бомбитимуть іранців,
    сербів і афганістанців -
    та й не прийде більш Те Горе,
    на Їхні Hові Простори!

    Нині,29 серпня 2010 р.
    (Юрко НОТОЦО)

    [​IMG]

    :good:
    А Вам слід розібратись,що було першим, Яйце чи Курка! І Усьо стане на свої місця...:))

    Святе місце не пустує ніколи і завжди знайдеться достойний його зайняти,купивши-перекупивши або навіть викравши.Хоч в Австрії,а хоча в Австралії!
    (Юрко НОТОЦО)
     
    Юрко НОТОЦО, 29 сер 2010
    #11
  13. Mr. Blick

    Mr. Blick Дуже важлива персона

    Перефразируя строку из песни, которую исполняла одна представительница шоу-бизнеса "а что еврей хохла умнее, еврей совсем не виноват". :)
     
    Mr. Blick, 30 сер 2010
    #12
  14. Юрко НОТОЦО

    Юрко НОТОЦО Хлопський фільозоф

    А що "хохляки-українці" з того ж Харкова будуючi віками якусь Україну,чи шо...сцуть на єврейську мєльніцу,то також мельніца не винна,що крутиться! Чи не так?
    :))
    [​IMG]

    До чого це я...а до того,що Ярослав Грицак зі Львова про такі речі говорить безхитрісно,не ображаючи євреїв,і не принижуючи українців...і не навішуючи на народи поняття геніальності,а чи-то якогось фантастичного жлобства.15% людей з любого народу в в світі несе риси геніальності...і такої ж життєвої берпорадності.Це ж життя,а не хитруваня чи гра з людською свідомістю!
     
    Юрко НОТОЦО, 30 сер 2010
    #13
  15. Прокіп

    Прокіп Well-Known Member

    Як би хотілося, щоб це "усьо" не було примітивним і до належного місця.
     
    Прокіп, 30 сер 2010
    #14
  16. Юрко НОТОЦО

    Юрко НОТОЦО Хлопський фільозоф

    Примітивно було...вчора,коли лохам вішали лапшу на вуха! А нині вже примітивно не проходить нікому об'єгорити українця(за просто-так)!
    В своїй основі українець-християнин традиційно вірить лише Христу,священнику...і нікому більше.Навіть смерті не вірить і всяким життєвим фокусам...
    Дві галицькі кобіти розмовляють-си...
    -Ганю,а то правда,же той Іцик з млина,та помер?
    -Ну та так...Таки помер!
    -То-то я-сі дивлю же-го хоронєт! :))
     
    Юрко НОТОЦО, 31 сер 2010
    #15
  17. Юрко НОТОЦО

    Юрко НОТОЦО Хлопський фільозоф



    Ярослав Грицак.Парафрази на теми історії
    Лист з пустелі
    Дорогий Натанаїле,
    Надіюся, що у тебе й усієї твої родини добре.
    У нас теж усе добре. Якщо не рахувати, що ми вже майже двадцять років з примхи того спраглого слави і влади Мойсея плентаємося по пустелі у пошуках тої обіцяної землі, якої напевно ані він, ані ми, молодші за нього, ніколи не побачимо – а навіть не знаємо, чи взагалі вона існує.
    Не дивуюся, що Мойсей мусів тікати у пустелю після своїх бурхливих пригод з фараоновою дочкою. Бо де би ще він міг сховатися від гніву її батька, як не серед пісків, де ніхто зі своєї власної волі і здорового глузду жити не буде?
    Дивуюся я, однак, цілому нашому народу, що так легко повірив облудним розповідям Мойсея про те, що фараон має зуб на усе наше плем’я і хоче звести усіх нас зі світу. А тому нема нам іншого рятунку, як піддатися під покрову нового бога та піти з Єгипту – а поселитися на землі, яка обмивається медом і молоком.
    Мойсею вдалося переконати наш довірливий народ декількома дешевими трюками, яких він навчився у свого тестя Реуїла, правителя мідян – народу, знаного зі своєї хитрості й підступності. Він навчився перетворювати свою пастушу палицю то на зміїв, то на воду, то ще на якусь дивину. Й кожен раз, коли змучений народ погрожує повернутися до Єгипту, Мойсей кидає свою палицю на землю або б'є нею у скелю і робить свої дива на знак того, що у його руках є сила божа, і що за ним стоїть бог, який порятує і захистить наше плем'я від усіх бід.
    Маючи уже досить нашої прісної їжі і води, він час до часe сам втікає з табору на декілька днів у гори, щоб там наїстися м'яса гірських звірів та напитися вина, яке таємно доправляють йому з Мідії – а потім повертається назад, кажучи, що нібито розмовляв там з богом, і бог відкривав йому нові закони і показував нові дороги до обіцяної землі. Щоб жити у вигоді, він наказав зробити велике шатро для свого бога – але насправді живе там сам, і нікого не пускає всередину, страшачи божим гнівом і карою
    Останньо його бог нібито сказав йому перейти разом з нашим плем’ям Йордан і поселитися на іншому березі. І ми уже тремтимо від страху, коли думаємо, що станеться з нами після того наказу. Бо, як донесли нам наші розвідники, на цьому березі живе плем'я, котре сильніше від нас і вище за нас зростом. А тому воно легко повбиває нас і забере наших дочок у наложниці, а синів у рабство.
    Світ не бачив такого брехуна і ошуканця. Ми чекаємо і не дочекаємося, коли нарешті наше плем’я прозріє, визволиться від нього, і повернеться назад до Єгипту. На щастя, маємо знаки того, що це може статися незадовго. Бо все більше і більше молодих людей відмовляють йому в покорі. Недавно один з таких людей, що походить від жінки нашого роду але чоловіка-єгиптянина – не той, якого Мойсей наказав закаменувати за богохульство, а той, який хитріший і вдає, що вірить Мойсеєвим байкам про єдиного бога – мав видіння і розказував усім нам, що наша обіцяна земля є насправді в Єгипті – там, де наше плем’я пастухів і землеробів вперше навчилося мити руки і служити справжнім панам, а не вискочці Мойсею.
    http://www.zaxid.net/blogentry/73354/

    [​IMG]
     
    Юрко НОТОЦО, 31 сер 2010
    #16
  18. Прокіп

    Прокіп Well-Known Member

    Та невже? Так вам же підсунули тезу про те, що у всьому винні лиш євреї. При чому підсунули ті, які століттями тримали євреїв в "зонах осідлості" і в яких набагато більше вини в нашому ганебному теперішньому стані.
     
    Прокіп, 31 сер 2010
    #17
  19. Юрко НОТОЦО

    Юрко НОТОЦО Хлопський фільозоф

    Вот-вот,вони й підсунули...А я дурень і повірив!:preved:
    I ось таке...
    http://www.inosmi.ru/europe/20100826/162444378.html
     
    Юрко НОТОЦО, 31 сер 2010
    #18
  20. Прокіп

    Прокіп Well-Known Member

    Що там імперці. Ви повірили навіть таким примітивам як Тягнибок, які по своїй діяльності дещо схожі на "регіоналів" - так же імітують свою "боротьбу" за Україну. Достойний Бандера від такої "діяльності" в труні перевертається.
     
    Прокіп, 31 сер 2010
    #19
  21. Юрко НОТОЦО

    Юрко НОТОЦО Хлопський фільозоф

    Ой...не спішили б Ви, і не гнали ось такими кроками національну проблему.
    Все таки Галичина,то ще не вся Україна...і ніхто не тягне за боки Тягнибока до лідерства на цілій Неньці-Україні.
    Є ж ще й Слобожанщина з Кернесами і Добкіними!
    Чого час торопити? :preved:
     
    Юрко НОТОЦО, 31 сер 2010
    #20
Сторінка 1 з 3
а де твій аватар? :)