Люди которые уничтожают народы целых стран, не в праве учить нас демократии и ценностям свободной жизни!” В.Путин В ту ночь, когда рухнула Берлинская стена, огромная толпа более 5 тысяч человек разгромила здание немецкой разведки Штази. Они всё унесли, даже архивные файлы, документы с именами ГДРовских разведчиков. Ужасно сложилась судьба многих этих людей, так как архивы оказались в руках толпы. Да и здание было разгромлено полностью. Через стену от этого здания находилась резидентура Комитета Государственной Безопасности СССР. Начальник резидентуры, увидев толпу, сбежал. Понимая, что толпа сейчас ворвётся в здание КГБ и со зданием будет тоже самое, что и со Штази, оставшийся старшим по званию подполковник позвонил в соседнею воинскую часть с просьбой о помощи. Генерал ответил, что без команды из Москвы дать бойцов на охрану не может. А Москва молчит, на звонки не отвечает, никто не знает что делать. И толпа врывается во двор КГБ СССР. Пять тысяч человек. Пьяные с бутылками пива на руках. Подполковник, оставшийся за главного, выходит к этой толпе и пытается в одиночку остановить разъяренную людей, обращаясь к ним: «То, что упала Берлинская стена – это добрая воля нашей страны! Здесь здание, которое мы охраняем. Это собственность Советского Союза! Поймите правильно – это собственность другой страны. Мы офицеры – выполняем свой долг…». Их, офицеров, было восемь человек. Они по окнам, как в бойницах, стояли с оружием. А вышедший подполковник с пистолетом с двенадцатью патронами в обойме преграждал путь толпе. Толпа наседала и подполковник сказал: «Вы знаете – я офицер. У меня 12 патронов. Один патрон я оставлю для себя. Но, выполняя свой долг, я буду стрелять. Я по-другому не могу – я офицер!» Он это сказал и стал медленно подниматься по ступенькам к входу в здание. Он шёл медленно, вполне ожидая, что кто-то кинет ему в спину либо камень, либо бутылку. Он очень медленно поднимался. А когда поднялся и обернулся, то увидел, что толпа стала расходиться. Никто из немцев в ту ночь в здание КГБ СССР не вошёл. Никто к документам архива не прикоснулся. В Дрездене до сих пор многие рассказывают эту историю. Эта история, ставшая почти легендой в Дрездене жива до сих пор. Немцы с гордостью рассказывают, что тогда послушались неизвестного подполковника, имя которого на тот момент никому ничего не говорило. Сейчас же этот подполковник известен на весь мир. Русский президент. Владимир Путин.
И кто ж его посадит? Ваш Янукович штоли? Опыт посадки у него уже есть. Юльке сколько он впаял 5 или 7 лет? ЗЫ Вы личный секретарь пана Дункана?
Чё то на ум пришел старый анекдот: Одна блондинка ветеран ВОВ говорит другой - Я на войне подполковником была! На что другая отвечает: -Ха! А я под генералом! Из той же серии Ваш пост.
Ельцина надо былр посадить за сдачу нацинтересов а ВВП-в РФ уважает проц 70 жителей акромя агентов госдепа.
У європейських газетах з’явилися публікації про те, як Німецька служба зовнішньої розвідки БНД успішно підсунула свою агентша Володимиру Путіну, коли він служив в бюро КДБ у Дрездені. Путіни називали цю розвідницю Леньхен, тобто Оленкою. Леночка стала подругою Людмили Путіної, і дружина майбутнього національного лідера відверто розповідала їй про свої сімейні проблеми: скаржилася на те, що чоловік її б’є і змінює. Розповідає провідний експерт Німеччини в області секретних служб, журналіст і публіцист Еріх Шмідт-Еенбоом, від якого походила ця інформація. – Як і коли вам вдалося дізнатися деталі впровадження німецької розвідниці в найближче оточення Володимира Путіна? – Місяців п’ять тому, спілкуючись з одним з колишніх керівних співробітників БНД, я отримав інформацію про цю акцію. Звичайно, як журналіст, я насамперед став шукати другу незалежне джерело. І ось кілька тижнів тому мені вдалося зустрітися зі співробітником Verfassungsschutz – німецького відомства з охорони конституції, який свого часу теж мав цією інформацією. До речі, легкі натяки на згадану акцію є також у романі “Illegal Action” колишньої глави британської контр-розвідки MI-5 Стели Рімінгтон. Але вона це добре завуальована. Як ми знаємо тепер, кличка німецької розвідниці в документах БНД була “Балкон” через її пишних грудей, хоча ім’я Леньхен або Лена, звичайно, теж було фіктивним. Людмила Путіна дуже подружилася з Оленкою, числився перекладачкою в Західній групі військ і працювала одночасно і на БНД, і на КДБ. Леньхен була родом з балтійських німців і, володіючи в рівній мірі російською та німецькою мовами, добре вписувалася в своє завдання. – Німецькі ЗМІ, посилаючись на вас, пишуть, що в 1989 році, побоюючись розкриття цієї шпигунки, БНД було змушене відкликати її в Західну Німеччину. Були для цього серйозні підстави? – Ні, це не зовсім точно. Причиною були зовсім інші обставини. Вона завагітніла від полковника, начальника дрезденського КДБ і, побоюючись за здоров’я своєї дитини, стала стверджувати, що у неї виникли ускладнення. Тому Олена попросила своє радянське начальство дозволу одержувати час від часу медичну консультацію в Західному Берліні. Що і було їй дозволено. З одного боку, для БНД це було дуже вигідно, адже спілкуватися з нею тепер не становило жодних проблем. Але через деякий час Леньхен поскаржилася, що їй, вагітної, дуже важко переносити психічну напругу. Ось тоді-то БНД і прийняло рішення її відкликати. Її добре нагородили, видали їй зовсім нове посвідчення особи, і зараз вона безтурботно проживає в Південній Німеччині. – А як з боку німецької розвідки розцінюється діяльність цієї шпигунки? Якого роду інформацію вона могла постачати? – Завданням цієї розвідниці було поставляти інформацію про діяльність КДБ на території Німеччини, переважно її південній частині, і збирати дані військового та економічного характеру. Але вона швидко подружилася з Людмилою Путіної і стала для неї довіреною особою, свого роду духівником, Людмила ділилася з нею своїми бідами. Оленка була частим гостем в квартирі Путіних. І, природно, що Людмила, залишаючись з нею наодинці, розповідала, що Володимир її часто бив, часто зраджував їй, що у нього були зв’язки з іншими жінками. Слід зазначити, що БНД дуже рідко вдавалося впровадити своїх агентів в структури КДБ. У 80-х першим був якийсь полковник Віктор, а Оленка була другим таким агентом. Звичайно, вона працювала у відносно маленькому бюро КДБ у Дрездені, з персоналом лише в 8-9 чоловік, так що у неї були обмежені можливості, але тим менш БНД знала все про діяльність та плани радянської розвідки в Південній Німеччині. Природно, що інформація, що стосується особисто Володимира Путіна, дослужився там до звання підполковника КДБ, в ті роки особливого інтересу для західних розвідок не уявляла. Його папка з часом була б знищена, якби він раптом не зробив таку карколомну політичну кар’єру. Після цього всі дрібниці з його життя стали для західних розвідок цікавими. Олександр Манхайм svobodanews.ru
а засирать мозги то не нада,неужели так плохо думаете о своем народе, что 70% дегенератов населяет РФ
Ви краще розкажіть, як цей "тоді ще далеко не підполковник", будучи сявкою-початківцем у Германії, загубив у людному місці теку з секретними документами. Дав об"яву у місцевих газетах. Якась фрау зателефонувала за наданим контактним телефоном. Значно пізніше фрау розповіла кореспондентам: "Прийшов переляканий росіянин, я добре запам"ятала його обличчя. І презентував мені пакунок із домашніми пиріжками, які були просто загорнуті у газету." От "вмастила" фрау Росії! Якби не вона - Путю або розстріляли, або відрядили би молодшим вертухаєм на Далекий Схід. P.S. Бачив я через кілька днів після путчу ГКЧП будівлю екс-КГБ у Вільнюсі. Вікна забиті фанерками, на дверях напис: "Muzejas Genocidos Lietuvos". А через вулицю - пацанчики молодшого шкільного віку продавали у пакетиках камінчики з розитого Лєніна. Ціна - 15 копійок. Спитав, чому саме 15? - Для гральних автоматів! Тим пацанчикам зараз 27-30 років. Лєтува, бу лайсва! (Литво, будь вільною!)
Артиллерийский полк Гинзбурга неподчинился приказу подполковника, и замполита Иванова! (из донесения)!
Це ж треба таке придумати! Байка, розрахована, м"ягко кажучи, на дуже недалеких людей. П"ять тисяч п"яних німців, і герой-підполковник! Немеркнучий лик героя! Пані, чи то пан, Ви хоч раз п"яну толпу бачили? А чисельністю в кілька сотень? А в п"ять тисяч? А будинок КГБ явно не інваліди чи пенсіонери хотіли штурмувати. Одному з задніх рядів хватало пляшку з-під пива киданути, і толпу одинокі постріли не спинять. Розірвуть підполковника і будинок візьмуть, як взяли штазі. Брехня! А Ви в це вірите? Шкода. Путін ще довго буде вашим президентом.