Возвратимся к истории России. Сегодня знаменательный день.. С которым можно поздравить жителей Украины.. 220 лет тому назад, 27 марта 1793 г, Екатерина Великая присоединила к Российской империи Правобережную Украину. Собственно термин Правобережная Украина есть порождение Андрусовского перемирия 1667 г. И вновь клятые моцкали нагадили украинцам.. Не отобрали бы у поляков эти территории - их жители были бы уже в ЕС! И никто не боролся бы с засилием моцкальского языка.. Все спокойно разговаривали бы на польском!
Якщо Ви не в курсі, тоді відбувався поділ Польщі між Пруссією, Австрією та Росією. І вищезгаданим землям дістався самий поганий варіант - російська орда дикарів. Чорна дата для Поділля-Київщини.
Это Вы не в курсе того, относительно чего я в курсе... Вы судите на основе заложенной Вам в голову программы свидомых по облваниванию населения Украины.. Был бы тогда другой вариант - просто не было бы лично Вас и самой Украины.. Если так ой подход применять, то можно сказать, что самая чёрная дата - это дата рождения человека.. А ведь Вы могли бы родиться в королевской семье, если бы не родились на Украине сейчас. И вас бы закололи кинжалом в девятилетнем возрасте при борьбе за трон других отпрысков королевского рода..Мог быть итакой вариант.. Вы совершенно впустую рассматриваете - что было бы, если бы не случилось того-то и этого.. Не было бы Вас.
Додаємо ще великий здобуток Імператриці як кріпосне(рабське) право, запроваджене нею на теренах приєднаної правобережної України/Малороросії на майже 150 років, фактичне скасування ворожого та недружнього для українців/малоросів Магдебурського права(законуПро місцеве самоврядування) й висловлюємо триразове ура імператриці.
Є перший факт - був поділ Польщі між трьома конкретними державами. Вірно? Вірно. І є другий факт - Росія була найвідсталішою з тих трьох. Вірно? Вірно. Що тут ще не ясно?
У період польсько-литовської держави (XVI ст.) закріпаченими стали 20 % селян. Визвольна війна середини XVII ст. спричинила фактичне зникнення кріпацтва на більшості території України.На Лівобережжі й Слобожанщині відновлюється за указом Катерини ІІ від 3 травня 1783 р. Скасоване в Галичині та Буковині в 1848 р., а в Росії та Україні — у 1861 р. Фактично існувало за часів сталінської диктатури в СРСР, коли позбавленим паспортів колгоспникам було заборонено залишати земельні ділянки без дозволу влади[4].
Запровадження кріпосного права в Україні стало можливим завдяки діям Катерини ІІ, яка ліквідувала Гетьманат, наводиться указ: Також до " заслуг" царату перед українством слід додати ліквідацію Магдебурського права 1831-1835рр., а потім і традиційне українське право(примусова русіфікація).
Вы правы. До раздела Польши в городах Галичины и Подолии православные украинцы не избирались в магистрат, не имели права занимать определенные должности, вступать в некоторые цеха и т.п. Кстати в Киеве Магдебургское право было упразднено в 1835 году, а во Львове в 1786 году. ---------- Додано в 13:25 ---------- Попередній допис був написаний в 13:12 ---------- Екатерина узаконила по просьбе козацкой старшины уже существующее положение "Речь идет об установлении крепостного права в Малороссии, которое приписывается москалям. Они, по словам Петрика, "позволили нашему гетману раздавать старшинам маетности, старшины позаписовали себе и детем своим в вечное владение нашу братью, и только что в плуги их не запрягают, а уж как хотят так и ворочают ими, точно невольниками своими". Сообщение это очень авторитетное. Принадлежа к казачьей аристократии и занимая - до своего бегства в Запорожье - видный пост в войсковой канцелярии, Петрик превосходно знал картину закрепощения простого народа. Конечно, он и сам "запрягал в плуги" крестьянскую братью, ибо трудно поверить, чтобы будучи правой рукой генерального писаря Кочубея – тогдашнего друга Мазепы, он остался чистым агнцем, не запятнанным всеобщей крепостнической практикой. Не соверши он какого-то преступления по службе, после чего вынужден был бежать, он безусловно не порицал бы москалей за то, что те "позволили" ему сделаться крупным помещиком. Только попав в Сечь, в вынужденную оппозицию к гетману, обрушился он на это "позволение", забывши, что Москва "позволила" и многое другое - сбор податей, администрирование и полное управление краем. Петрик великолепно знал это и тем не менее остался верным казачьей традиции переносить ответственность за свои грехи на Москву. Вот пункт 8-й указа, наиболее нас занимающий: "Для известного и верного получения казенных доходов в наместничествах Киевском, Черниговском и Новгородско-Северском, и в отвращение всяких побегов к отягощению помещиков и остающихся в селениях обитателей, каждому из поселян остаться в своем месте и звании, где он по нынешней последней ревизии написан, кроме отлучившихся до состояния сего Нашего указа; в случае же побегов после издания сего указа поступать по общим государственным установлениям". Пункт этот дополняется соответствующими штрихами, разбросанными в других частях указа - распоряжением оставлять на усмотрение помещиков раскладку податей с крестьян в частновладельческих деревнях, и запрещением принимать беглых малороссийских поселян. Даже если бы мы не располагали никакими другими документами, кроме этого пункта, его достаточно было бы для установления факта существования крепостничества в Малороссии до 1783 года. Мы видим здесь весь характерный крепостной ландшафт - "помещиков", "частновладельческие деревни", "поселян", "побеги" доставляющие помещикам "отягощения". То обстоятельство, что поселяне не просто уходят, а бегут, свидетельствует о невозможности легального ухода с места. Это и есть главный признак зависимости. Целью Екатерининского указа было не введение крепостничества, уже существовавшего в крае, а распространение на Малороссию административных мер, связанных с фиском и действовавших во всех прочих российских губерниях. Такая унификация была бы невозможна при различии экономически-правовых отношений. Первоначально, после освобождения края от польской власти, крестьянин имел право свободного передвижения и перехода с одной земли на другую. Казакам это было, даже, выгодно до поры до времени; техника закрепощения требовала, чтобы возможно больше народа согнано было с насиженных мест и заменено новым. Но когда этот процесс кончился, свобода передвижения стала величайшим неудобством для новых помещиков, и ее всеми мерами стали пресекать. Так, в 1707 году по приказу Мазепы полтавский полковник всех уходящих на слободы "не только переймал, грабил, забурал, вязеннем мордовал, киями бил, леч без пощадення вешати рассказовал". В 1739 г. генеральная войсковая канцелярия запрещает переходы под угрозой смертной казни. Мотивировалось это желанием пресечь якобы побеги за границу. Узнав об этом, русское имперское правительство отменяет свирепое запрещение, но на практике полковые канцелярии продолжают действовать в духе постановления 1739 г., ссылаясь на Литовский статут. Через 18 лет, гетман Разумовский, своею властью, издает распоряжение равносильное запрету переходов. По этому распоряжению, крестьянин, собирающийся оставить владельца, должен оставить ему и все свое имущество, да кроме того, обязан взять от владельца письменное свидетельство об отходе. После этого, крестьянину ничего кроме бегства не оставалось. По словам все той же компетентной исследовательницы А. Я. Ефименко, весь процесс закрепощения крестьян "совершился чисто фактическим, а не юридическим путем, без всякого, по крайней мере, непосредственного вмешательства государственной власти". http://ukrainica.org.ua/ukr/istoriya_rusov/istoriya_rusov_separatizm/1576-1576
То не інтєрєсний факт, то очевидна річ що РІ була убогим третьосортним утворенням. Мережа залізниць в РІ була меншою чим в Індії.
В мене до Вас два запитання: 1.Хто скасував у 1835 та у 1786 рр Магдебурське право? 2.Чим відрізняється Магдебурзьке право від кріпосного права? ---------- Додано в 15:59 ---------- Попередній допис був написаний в 15:53 ---------- ---------- Додано в 16:27 ---------- Попередній допис був написаний в 15:59 ---------- Вас зрозумів. Дружнє і братнє кріпосне право надавало українському/малоросійському громадянинові більше прав і свобод ніж чужде та вороже "русскому духу" Магдебурзьке ?
На идиотские вопросы обычно не отвечаю, но вам, "любимому сыну лейтенанта Шмидта" отвечу. В 1835 году Николай I отменил Магдебургское право в Киеве, а цисарь Иосиф I в 1786 во Львове. Козацкая старшина, ставшая при Екатерине дворянством, не раз просила маму окончательно закрепить за ними землю и крестьян
Нагадаю хто є хто в Українській історії ...синдром генерального писаря Кочубея ...Мій родич з Полтавщини в селі мав славу укранського націоналіста. Але, проживши в трудовій міграції в Москві десять років, заробивши свій перший мільйон рублів і отримавши російське громадянство, він забув українську мову, боготворить президента Путіна й обурюється, побачивши осіб неслов"янської національності: "Понаїхали тут..." Ми довго не бачилися, і зізнаюся, я очікував побачити земляка, далекого від зашореності російського войовничого патріота або того, кого в Росії називають "ядерний електорат Путіна". На жаль. Ностальгії в колишнього українця не спостерігалося, навпаки: він щиро любить нову батьківщину. Щоб одразу позначити свою позицію, заявив мені з порога: "Вам в Україні треба такого, як Путін!". А ще "ви там збожеволіли", "Росія Грузію шмарклями заб"є" - як коментарі до теленовин з цих "республік". Українським державним прапором, привезеним колись із рідного села як фолькльорний трофей, мій родич тепер накриває на балконі бочку з квашеною капустою. Для розуміння таких "світоглядних метаморфоз" доречно процитувати генерального писаря війська запорізького часів гетьмана Хмельницького (пам"ятаєте: "Богат и славен Кочубей, его луга необозримы"), який писав: "Хоча я по народженню хохол, але я більше руський, ніж хтось інший, і за моїми принципами, і за моїм станом, і за моїми звичками". У російській столиці часто кажуть, що Росія - це не держава, а цивілізація. На жаль, як і в радянські часи, до Москви триває відплив українців - шукачів щастя. В Москві, як казав мій знайомий, "і стіни будинків із золота". Напевно, в цьому основна причина любові до Росії, в якій - на відміну від своєї країни - люди знаходять роботу й високі зарплати. Хоча успішних українців у Москві - не більше двох-трьох сотень, але "наших" у Росії - сотні тисяч. З огляду на те, що ставлення до тих, що "понаїхали", - традиційно упереджено й кожен поліцейський воліє заробити на них, трудові мігранти з України намагаються швидше асимілюватися в місцеве середовище. Зізнаюся, гасел:"Хохли, геть з Росії" в Москві я не чув, але, як модно говорити "на побутовому рівні" майже завжди розумієш, що ти - українець, людина іншого сорту... Так, наприклад, у бюро пропусків до РАДСу (Російська акдемія державної служби при президентові РФ) мені не хотіли виписувати пропуск. "У вас у посвідченні немає побатькові? Виходить, в українців немає й Батьківщини"", - таким був висновок суворої літньої дами. А пересічний чиновник з уряду ласкаво пообіцяв: "Підете в Європу - ми Україні другий чорнобиль улаштуємо"... "ГУ" № 7 (5507),12 січня 2013р. ---------- Додано в 17:07 ---------- Попередній допис був написаний в 16:50 ---------- О,то пан мабуть назве і дату запровадження Магдебурзького права у Львові і Києві? Ще прохання. Поясніть будь ласка чи є на Ваш погляд принципова різниця між Магдебурзьким та кріпосним правом? Дякую.
Якщо бути точним, то Йозеф II . Поділюсь з Вами тим, що вичитав про Магдебурське право. Магдебурське право - це "феодальне міське право, яке виникло у ХІІ - ХІІІ ст. в німецькому місті Магдебурзі й діяло в більшості середньовічних міст Німеччини. Містам, що його отримували, надавалося самоврядування, податковий і судовий імунітет, право власності на землю, пільги щодо ремесел і торгівлі та майже повне звільнення від феодальних повинностей....Фактично це узагальнена назва комплексу правових джерел, які в різний час використовувалися в органах місцевого самоврядування і міських судах різних європейських країн". Магдебурзьке право почало впроваджуватися на руських землях в часи Казимира Великого (1333-1340), але початки його сягають кінця ХІІІ ст. Загалом воно "було надане сотням міст, містечок і сіл: тільки в Галичині і тільки в ХІV- ХV ст. таких населених пунктів було більше 400". Наприкінці ХVІ ст. магдебурське право поширюється на Лівобережжі, насамперед у містах, заснованих князями Вишневецькими, хоча форми самоврядування тут були дещо обмеженими. Крайня географічна точка поширення на сході - Полтава, крайня хронологічна - 1758 р.(Новгород-Сіверський). На нашу думку, саме ця обставина визначає та обмежує у просторі політико-правове розуміння терміну "Україна": теріторії на схід від Полтави "Україною" не є, оскільки розвивалися в іншій політико-правовій традиції, норми якої несумісні з нормами магдебурзького права.(Дослідникам новітньої історії України добре відомий факт наявності електорального "кордону" в державі: ті, хто живе на захід від Полтави, надають перевагу національним проєвропейським, прозахідним політичним силам; виборці, що проживають на схід від цього кордону, переважно голосують за прокомуністичні, проросійські партії та блоки.). Основними, засадничими принципами останнього, які ментально відмежовують його від московського законодавства, є насамперед такі: -люди є суб"єктом, а не тільки об"єктом права; -всі, хто дотримується державного віровизнання, рівні перед законом; -джерелом закону є виборні органи влади. Магдебурзьке право надало місцевому населенню універсальні інститути, які частково продовжують діяти і в сучасній Українській державі. Це, насамперед, місцеве самоврядування, а також магістрати як адміністратвний та судовий орган та право населення на власний суд ... (рівність людей перед законом). Цю обставину впродовж десятиліть заперечували націонал-патріотичні, комуністичні та посткомуністичні історіографії, нав"язуючи міф про нібито всеосяжну "второсортність" православних русинів щодо католиків - поляків. Цільове призначення цього міфу - сформулювати "історичні аргументи", покликані виправдати діяльність Богдана Хмельницького, його поплічників, козацьких банд, які дощенту зруйнували процвітаючу країну, віддавши її кінець кінцем на поталу московським окупантам. Слово - експерту: "Теза про витиснення із магістратського самоврядування корінного православного українського наслення предстваниками західного обряду, що висувалась окремими фахівцями, бачиться занадто перебільшеною, а маргіналізація українців, яка мала місце в деяких західноукраїнських землях, була викликана не стільки релігійно-національими факторами, скільки причинами соціально-економічного характеру". Московська окупація мала, серед інших незворотних руйнівних наслідків, скасування норм магдебурського права, від якого на окупованій теріторії, за висловом того самого А.Резнікова, "залишилася бліда тінь". Остаточно магдебурзьке право було скасовано указами Миколи І у 1834 р., і лише в 1840-1842 рр. на окупованій землі була поширена дія "Зводу законів Російської імперії". Це у свою чергу, завдало непоправної шкоди правосвідомості людей, яка до того мала "синкретичний" характер, який базувався на нормах звичаєвого права та на іноземних джерелах, найважливішим з яких було магдебурзьке. Це мало наслідком формування не подоланної до сьогодні прірви між окупантами та окупованими - московсько-ординська правосвідомість, на відміну від правосвідомості автохтонного населення, походила з принципу абсолютної влади Царя/Імператора, який був єдиним джерелом права та закону, а його піддані - лише безправними дворовими людьми. Джерело:/доктор історичних наук Д.Яневський/Загублена історія втраченої держави: ст.ст.221-223; Харьків /ФОЛІО/2012. О.Палій/Місце зустрічі змінити не можна. Сіверодонецьк -2 //htt://www.pravda.com.ua/news/2007/11/14/66859.htm P.S. То ж подякуймо за все "матінку" Катерину ІІ з її фаворитами - "дворянством", а також імператорів Йозефа ІІ та Миколу І.
Понятно, это сугубо Ваше суждение. Ну, что ж, о России много различных высказываний.... одним больше, одним меньше...
Це факт, який має такі підгрунтя як розвиток залізниць, промисловості, інфраструктури, і навіть є таблиця ВВП Європи на кінець 19 століття. Росія там нижче Румунії. ---------- Додано в 10:49 ---------- Попередній допис був написаний в 10:48 ---------- Хоча ВВП то тільки цифри. А от те що в Рос Імперії залізниць було менше чим в Індії - то вже насторожує.