Відповідь: “Перлина біля моря”: погляд львів’янина Абсолютно згідна з автором у тому, що ще немає української України у Львові, ні в Полтаві, ні в Одесі. Не вміємо ми відстоювати свої власні інтереси. Були в Одесі толерантні до українства жиди - знаходили спільну мову. А виїхали на історичну батьківщину - понаїхало московського сміття, що у своїй тупості ніяк не придатне до ведення діалогу. Риба псується з голови. Чи відповів хтось з одеських можновладців за зумисне демонстративне ігнорування дня Державної незалежності? Мер, губернатор? Хтось за недогляд подав у відставку за неналежне виконання своїх обов`язків, за дискредитацію влади? А на чиї кошти споруджено пам`ятник Єкатєріні і хто лобіював необхідність його встановлення? Відповіді на ці питання хоч трохи здемаскували б відвертих ворогів усього укранського. У Полтаві не подобається С. Петлюра, в Одесі возвеличують ката козацьких вольностей! Хіба ж усюди приблудні зайди роблять свої інтереси? І як тут не згадати пророчі слова Кобзаря про славних прадідів та нікчемних правнуків!
Відповідь: “Перлина біля моря”: погляд львів’янина По-перше, Руслан Боделан не українець і ніколи ним не був. Він за національністю молдаван, народився на Одещині (Ананівський район). По-друге, щодо Миколи Чумаченка. Він дійсно, у 1989 році очолив українську православну громаду, прийшов на прийом до тодішнього мера Одеси Валентина Симоненка з проханням надати приміщення для української церкви. Симоненко, треба сказати, позитивно поставився до цієї справи. Він запропонував на вибір Чумаченкові два храми. Один – величезний, в гарному стані, в центрі міста, навпроти залізничного вокзалу. Раніше там містився планетарій. Другий – маленький, у вкрай поганому стані (з повністю проваленим дахом), далеко не в центрі міста. Як ви думаєте, який храм обрав Чумаченко? А от і не вгадали! Другий, той що з проваленим дахом. Чому? Тому що як він пояснив, «храм біля вокзалу збудований не в українському стилі». Другий, мабуть, був, на його думку, цілком в українському стилі. За ті кілька років, що Чумаченко був керівником православної громади, він лише спромігся зробити невеличкий косметологічний ремонт. Капітальний ремонт церкви розпочався після зміни керівництва громади та настоятеля, тобто після того як Чумаченка відправили у відставку. І лише в останні роки на церквою нарешті спорудили дах. Це повна і абсолютна брехня. Ви б, пане Вітковський, замість того щоб слухати байки Чумаченка, завітали б на вулицю Пастера у храм «Різдва Хрестового» УПЦ КП, послухали б службу, з парафіянами поспілкувалися, тоді б, можливо, не писали такі дурниці. Щодо «едіного отєчєства». Навесні цього року українофобська організація під цією назвою зробила спробу захопити храм УПЦ КП в одному з молдавських (за етнічним складом) сіл Бессарабії (південний захід Одещини). На допомогу молдавській громаді української церкви владика Яків благословив їхати парафіян храму «Різдва Христового». Суттєву допомогу в обороні бессарабської церкви від московсько-православних надала одеська обласна організація ВО «Свобода». Ми так там усі і стояли, зачинившись на подвір’ї церкви: місцеві православні молдовани і українці, що приїхали з Одеси: члени православної громади храму «Різдва Хрестового» та свободівці. Назовні, біля закритої церковної брами Кауров зі своїми єдинонєдєлімщиками довго біснувався і погрожував нам усіма карами, але штурмувати церкву не наважився. Ці питання не такі вже і складні. З Росії було перераховано 100 000 доларів на спорудження пам’ятника Катерині ІІ. Автор ідеї її увічнення – помаранчевий мер і голова виборчого штабу НУ-НС в Одесі Едуард Гурвіц. В одеській міській раді за встановлення пам’ятника Катерині ІІ проголосували: помаранчева фракція «Наша Одеса» - усі, крім одного; фракція БЮТ – усі, крім одного; фракція Партії регіонів – усі; фракція Блоку Вітренко – усі. Ось і вирішуйте, брати-галичани, за кого голосувати 30 вересня! Звичайно, ми, просвітяни, разом з козаками, почали писати звернення-протести, куди тільки можна, в першу чергу, в Секретаріат Президента – жодної відповіді. Пройшла чутка, що 2 вересня до Одеси приїде Ющенко, просвітяни та свободівці зібралися біля одеської облдержадміністрації, поспілкуватися з тим, за кого вони у 2004 році стояли по усіх майданах і запитати, що ж це робиться, чому нібито українофільська помаранчева влада в особі помаранчевого мера Гурвіца і помаранчевого губернатора Плачкова встановлює в Одесі пам’ятник лютому ворогу українського народу? Ющенка не було, натомість приїхало кілька автобусів з чорносотенцями Каурова, озброєними арматурою та кастетами і почали жорстоко бити гурт українців, які не змогли дати гідної відсічі, бо в той день були представлені переважно, жінками та літніми людьми. Кілька людей потрапили до лікарні. Один хлопець ще й досі перебуває там. З числа нападників-каурівців міліція затримала одного покидька, якого потім відпустили. Телеканали подали цю подію як потішну святкову бійку (був День міста). Ведуча СТБ життєрадісно повідомила: «В Одесі чоловіки побилися через жінку» (мається на увазі Катерина ІІ). Нещодавно наш дорогий Віктор Андрійович таки завітав до Одеси на відкриття Оперного театру. Зустрічався з Гурвіцем та Плачковим, гуляв з ними по Приморському бульвару, але про Катерину – ані пари з вуст. Колись Янукович назвав Ющенка президентом половини України, від лестив Віктору Андрійовичу, насправді Ющенко не президент половини України, він лише президент Хорунжівки…
Відповідь: “Перлина біля моря”: погляд львів’янина Повністю приєднуюся.Але,приїжджаючи в Одесу,я не відчуваю себе в Україні.
Відповідь: “Перлина біля моря”: погляд львів’янина Це правда, але справа не лише в Одесі. Був я якось у славному місті Ужгороді, якщо вірити географічній мапі, то це найзахідніша Західна Україна. Так ось заходжу на ужгородську головну пошту. Запитую працівників щось українською, звичайно, мовою, бачу по очах - не розуміють. Ставлю друге, третє запитання - та сама реакція. Мене це дуже здивувало, потім гуляючи по березі річки Уж я згадав як нещодавно був у майже суцільно російськомовному Херсоні, де мою українську мову усі чудово розуміли. А потім здогадався в чому річ: російськомовні мешканці Херсона, це, переважно, вихідці з україномовних сіл, і спілкуючись в побуті російською, українською вони пасивно усе ж таки володіють. Російськомовні ж ужгородці, це росіяни або нащадки росіян, які приїхали на Закарпаття після Другої світової війни. І в Ужгороді їх дуже багато. В той час, коли я про це міркував, мене обігнало молоде подружжя, яке перемовлялося між собою українською мовою з закарпатською вимовою. Назустріч їм йшов підстаркуватий чоловік. Як з’ясувалося це був їхній знайомий місцевий росіянин. Порівнявшись з ним вони привіталися і одразу ж перейшли на російську мову. Так навіщо ужгородським росіянам вчити українську? Без неї там можна чудово обійтися. До речі закарпатські угорці, яких в Ужгороді теж чимало, у міжнаціональному спілкуванні надають перевагу тій же російській мові, так практичніше. Одеса – місто мігрантів, які на протязі останніх 200 років приїздили сюди жити. І Вітковський має деяку рацію, коли порівнює Одесу з Нью-Йорком та Сіднеєм. Русифікації Одеси як міста не було в тому форматі, в якому відбувалася полонізація Львова або онімечення Праги, але була і досі триває русифікація українців, які тут поселялися і поселяються.
Відповідь: “Перлина біля моря”: погляд львів’янина Одесите, ви хочете сказати, що в Ужгороді не розуміють української? Якщо це жарт, то недолугий.
Відповідь: “Перлина біля моря”: погляд львів’янина Для того, щоб так стверджувати мені треба було б принаймні деякий час там пожити. Я лише описую те, що бачив за один день. Але що я можу стверджувати, так це те, що де я б я не був в нашій країні ніде не міг сказати, "ну ось це вже справжня 100%-ова Україна!"
Відповідь: “Перлина біля моря”: погляд львів’янина Лично я ...эту сказочку...читаю уже четвертый ..или пятый раз... Только прошлый раз...это было не в Ужгороде..а в Крыму...и не на Главпочтамте...а в кафе....и просили...пироженое ...на украинском языке...:p
Відповідь: “Перлина біля моря”: погляд львів’янина Знаєте, кажуть "один раз - це випадковість, а два рази - вже тенденція", а у вас аж чотири, або навіть п'ять.
