Педагогічне розбещення

Влітку 2002 року в одному з підмосковних містечок сталася цілком звична для нашого часу історія. Двоє друзяк-шестикласників поїхали кататися на велосипедах в закинуте село. Там зіткнулися з бомжем. Що сталося далі, описувати не стану, проте скажу, що бомжа знайти потім не вдалося, а от потерпілі хлопчаки запам’ятали цю поїздку надовго.

Один з оперативників, що вів слідство, дивувався: «Для нас усіх до цієї пори залишилася загадка, чому хлопці не втекли. Для цього ж не було жодної перешкоди. До того ж хлопці начебто й не сором’язливі, та й виглядають старше своїх років. Незрозуміла історія.»

І дійсно, для мене теж – фатально незрозуміла! Чому відразу не втекли? Чому не віддубасили бомжа (не вірю, що не впоралися б удвох, до того ж фоторобот цього персонажа нагадував суміш чахлика з єгипетською мумією)? Чому один «друзяка» за наказом чахлого беззбройного виродка покірно зв’язав іншого і спокійно дав зв’язати себе? Чому навіть потім вони сиділи на місці, слухняно рахуючи до тисячі, як їм наказали? І що значить «не сором’язливі»? Що під цим зараз розуміється? Вміння сперечатися з дорослими? Вміння вже в цьому віці закинутися пивасиком та покурити біля шкільного туалету, показуючи всім, який ти крутий? Вміння кидати петарди під ноги старцям?

Так, правий був слідчий. Начебто незрозуміла історія. Зовсім.

В 1972 році була така історія. Двоє хлопчаків, однолітків цих, нинішніх, «не сором’язливих», зіткнулися з убивцею-рецидивістом, що біг кудись. Якби-то він збирався зробити з ними теж саме, що і бомж в наші часи. Він збирався їх просто вбити, тому що вони його побачили, а він був «в бігах».

Хлопці, які недовго до того часу, але все ж відвідували секцію боксу, відвовтузили дорослого «крутого» дядька так, що в міліцію він потрапив в непритомному стані. Їм було страшно. Вони самі про це потім розповідали. Але їх було двоє – двоє друзів – і вони вирішили битися. Думка про те, що можна покірно здатися, їм навіть не прийшла на подумку.

Ну, ось і відповідь. Бомжу не знадобилося б погрожувати зброєю, хапати, тягнути кудись… Якщо б він наказав хлопчакам повіситися – вони б і повісились. Зі сльозами, з проханнями, але повісились би. Точно вам кажу. Тому що злякалися. Миттєво злякалися.

Проте, це не їхня вина. У них просто зникло щось, що було у більшості їх однолітків навіть не тридцять – двадцять років назад.

А якщо і біда, то не тільки їхня, а цілої країни. Нашої з вами Батьківщини.

Боягузтво, що є ледь не органічною частиною характеру більшості нащадків бійців Київської Русі, Козацького війська, Коліївщини, Українських фронтів Великої Вітчизняної та ОУН. І не лише дітей, а і дорослих.

Але це боягузтво виникло не просто так. Воно вміло прищеплене, турботливо вирощене та ретельно культивоване.

Починати розмову треба з того, що є (або хто є) особою і навіщо її формувати? Особа визначається в сучасному світі як будь-яка дієздатна людська істота незалежно від віку та статі. Але подібне визначення ховає в собі зародок хвороби, що вразила всю планету – епідемії пофігізма. Справа в тому, що подібне дарування «прав особистості» всім підряд призводить до гіпертрофованого відчуття своєї цінності, а звідси – винятковості та неповторності.

Проте більшість із так званих особистостей невисоко ціняться. Люди взагалі є матеріалом, із якого для своїх потреб влада ліпить те, що їй потрібно. Якщо хтось думає, що демократична влада є винятком, то це помилка. Така влада тримається на волі натовпу – електорату. І цей електорат вона вміло формує обіцянками деякого корита з баландою, теплого хліву та розваг на всі смаки. Особистості такій владі не потрібні навіть всередині самої себе, більш того – вони для неї небезпечні. Саме тому система формування особистості в сучасному світі ігнорується, названа пережитком тоталітаризму і на ній офіційно поставили тавро всі можливі педагогічні й психологічні теорії.

Сучасна система виховання тримається не деяких постулатах:
- першочерговість прав дитини;
- демонізація слова «борг», яке калічить «волю» та «хитку дитячу психіку»;
- вирівнювання в правах дитини і дорослого;
- максимальне потакання всім бажанням (навіть небажанням) дітей, в яких спостерігається деяке «самовираження» і «саморозвиток» особистості;
- виховання через вселяння почуття своєї неповторності, почуття нігілістичного індивідуалізму;
- розвиток теми толерантності до всього, що відбувається навколо;
- відмова від покарань через їх «жорстокість».

Варто сказати, що задачам сучасного суспільства ці постулати відповідають якнайкраще. На них виховуються боягузливі, ті, що мають величезну кількість комплексів, жорстокі, брехливі, безвідповідальні, істеричні, не здатні до фізичних, духовних чи творчих зусиль, з розмитими сексуальними та повністю відсутніми моральними орієнтирами суспільства, нездатні дати відсіч давіть вуличному хуліганові. Тобто те, від чого б наші предки відвернулися б з огидою, вважаючи появу таких людей ознакою виродження нації. Але ці «особистості» вигідні демократичній владі. Вони самолюбиві, покірні перед силою, не терплять тих, хто стоїть вище середнього рівня, легко піддаються на обіцянки, що лестять їх самолюбство, потяг до красивого життя і слабкої волі, люблять вдавати з себе «пупа землі», без якого нічого в державі не станеться. Ними дуже легко та просто маніпулювати. Зароджується це все з дитинства і є характерним не лише для України (скоріше ми ще тільки-но розпочали йти цим шляхом). Таким чином вихований тип «хомо електорату» господарює в Західному світі.

Але ми будемо говорити про людей іншого типу і про те, як потрібно виховувати не «електорат», а Людину і Воїна. І почнемо ми з правила, без усвідомлення і прийняття до віри якого увесь подальший діалог є марним. Хоча з очки зору сучасної педагогіки цей постулат звучить так, як для правовірного католика Чорна меса.

Отже, підліток не є особистістю. Він – особистість, яка формується, а це вже зовсім інше. Набагато інше. Скринька: що покладемо, те й лежатиме. І в першу чергу необхідно нещадно придушити будь-яку думку і голові Вашого підопічного, що він насправді щось уявляє з себе та має якесь міфічне «право» на «права».

Першим правилом Ваших підопічних має стати наступне:


КОЖНЕ ПРАВО ПОТРІБНО ЗАРОБИТИ. Його не можна отримати, попросити, вкрасти, купити – в цьому випадку воно перестає бути правом. На цьому правилі і потрібно базувати всю систему виховання підлітка: отримати щось можливо лише завдяки дії, працею, завзятою та важкою. «З самого початку» і «просто так» нічого не дається.

Треба врахувати лише одне. Сучасний світ наполегливо і дуже вміло спростовує це найважливіше правило своїми «ідеалами» «солодкого життя», на які підліток «купляється» дуже легко завдяки тому, що не став ще особистістю і не може протиставити спокусі твердих життєвих настанов. З сучасною «пластмасовою» цивілізацією взагалі важко боротися. Тому вселяти підліткам вищевказаний принцип може лише той, хто викликає в них повагу.


ОБОВ’ЯЗОК ПЕРЕД РІДНИМИ ТА БАТЬКІВЩЩИНОЮ – СВЯТЕ
«Я нікому нічого не винен» - нерідко можна почути таку самовдоволену фразу від молодого парубка. Винен батькам, Батьківщині, своїй дівчині, своїм друзям, своїм предкам. Ніхто з нас не є вільним від такого обов’язку. Не може бути від них вільним. Не має права. А той, хто намагається звільнитися – боягуз та негідник. Цю думку ви маєте донести до свідомості своїх підопічних. Якщо знадобиться – «вбити», «вколотити», «врізати» у їхню свідомість. Ви маєте навчити їх розрізняти обов’язок перед державою, що прописаний у основному законі та справжній обов’язок перед Батьківщиною, котра є одною на всі часи. Ви повинні вселяти їм віру, що самоповага Людини не припускає «бути нікому не винним», бо це означає плювати на всіх.


ЖИТТЯ – ЦЕ БІЙ
Не безглузде і нескінченне поїдання слабкого сильним, як трактують бій телевізійні ігри та ток-шоу, а саме бій, сутичка за деякі вищі принципи. Здається Гете сказав:
Лише той гідний життя та свободи,
Хто кожен день іде за них у бій!

Цей принцип теж дуже довгий час висміювався. Мовляв, мета людини просто жити (в кайф, так?), не задаючи собі високі питання та не турбуватися глобальними проблемами. Здоровіший будеш. Але справа в тому, що так живуть тварини, а людина не є твариною, як би не доводили нам інакшу точку зору філософи та психологи. Наші діти повинні рости бійцями, які розуміють, що бій – з обставинами, фізичними ворогами, хворобою, лінню – робить життя повнішим, наповнюючи його незабутнім смаком перемоги. Ні позбавлення чогось, ні біль, ні фізична чи моральна напруга, ні своя чи чужа кров не повинні викликати у них страху.

 

Жоден лозунг не завдав такої шкоди вихованню підростаючого покоління, як девіз «Лишь бы не было войны», що став розповсюджуватись в 50-ті роки минулого сторіччя. Суть його була в тому, що покоління, яке пережило і бачило найстрашнішу в історії людства війну, докладало всіх зусиль для забезпечення щасливого майбутнього своїм дітям. З боку чисто людської точки зору це можна було пояснити і це заслуговувало на співчуття. Люди, які голодували, вбивали, потім витрачали всі сили для того, щоб їх діти отримали все те, що їм, батькам, не дісталося від долі. Саме отримали, а не заробили. Напівголодні тато з мамою приносили в дзьобик своїй дитинці все, що вона побажає, за першим її натяком, щоб відвести від неї навіть тінь тієї біди, що доторкнулася до них. Це правильно, це заслуговує поваги. Проте, деякі вельми перестаралися. Як наслідок виростав відкормлений, нахабний, пихатий егоїст, який нехтував всіма і всим (в першу чергу затурканих батьків, які життя не бачили), а також був твердо впевненим, що його повинні забезпечити всім, що він забажає. При чому зобов’язані не тільки батьки.

Така система тоді не стала правилом, ні! Проте й виключенням бути перестала, все ж таки були випадки. А от в наші дні така ситуація із одиночних випадків перетворилася у массовість. Якщо у поколінні сучасних підлітків та людей до 30 років це спостерігається лише як певна тенденція, то у дошкільнят – реальна загроза нації. А на хвилиночку, їх виховуємо ми, ті самі «люди до 30 років»…
Російський дитячий співочий гурт «Непоседы» в одній зі своїх жартівливих пісень хоч і з гіркотою, але чітко висловив кредо сучасного виховання, заспівавши на мотив пісні «Прекрасное далёко»:

Мы хотели бы стать чище и добрее,
Только в жизни это мало что даёт,
Пробиваются лишь те, кто понаглее, -
Как бы знать, что в будущем нас ждёт?​

Начебто пісня засуджує подібну практику, але чітко читається ж «… в жизни это мало что даёт». Для людей, які виховані в подібних цінностях, головне не те, що ти можеш дати, а те, що дадуть тобі.

Кожне покоління, перед тим як зайняти місце предків, повинно пройти через важку, небезпечну справу, що потребує фізичних чи духовних сил, внаслідок чого всі цінності самі стануть на свої місця. Яку «справу»? Варіантів безліч, кожний сам має думати над цим. Звичайно, найбільше не хочеться такої «справи», як війна, хоча це і не найстрашніше. Труднощі очищають та загартовують людину.


ТОЛЕРАНТНІСТЬ – ЗАГИБЕЛЬ ЧЕСТІ, ГІДНОСТІ ТА ВІДВАГИ
Всюди, де тільки можливо, ми чуємо зараз слово «толерантність». Безліч громадських організацій, меценатів, сект, політиків, телеканалів та газет цілеспрямовано бомбують нас цим поняттям. Зрозуміло, що люди старшого покоління можуть і не сприйняти ці тенденції (а ну дізнайтесь у своїх батьків відношення до гомосексуалів!), а от нав’язати це у вихованні дітей – справа проста! Що і досить успішно виконується в нашій країні (якби ж лише в нашій…).

В дитини повинна виховуватись толерантність до всього мерзотного. Не помічаєте? Просто зверніть на це увагу з іншого боку, проаналізуйте інформацію зі ЗМІ, навчальних курсів середніх шкіл, законів тощо. Що ми маємо? Гомосексуал чи голубий (інші епітети можете підставити самі)? Ні, так не можна казати! Скоріше людина з нетрадиційною сексуальною орієнтацією. До того ж – це цілком природно, навіть САМ Фрейд писав про це. Наркоман? Некоректно! Людина з наркотичною залежністю. Це хвора людина, що потребує лікування, піклування і поваги. Алкаш? Ну що ви, людина з алкогольною залежністю! Життя його зробило таким, і він теж потребує лікування і турботи. Чому в нас заборонено говорити такі слова як «негр», «інвалід», «карлик», «заїка», «жид», га (особливо наголошую, що ці терміни не мають жодного відношення до вказаного вище слова «мерзотного», щоб питань зайвих не виникало)? Ці слова, що є нашими рідними, що не несуть жодної образи і є лише констатацією фактів.

Так ми й виховуємо дітей. Вдома навчаємо не говорити таких слів та виховуємо толерантність (спокійніше житимеш), в школі вчителі вимушені лекції читати про це. Центри соціальних служб для молоді не б’ють по руках за спробу піднести до рота пляшку чи цигарку, вколотися чи стати бісексуалом, а наголошують - раптом що, ми допоможемо психологічно. Ну і масс-медіа роблять свою справу. Куди дивиться зараз дитина? На батьків? Не смішіть! Їй давно вже вселили думку, що батьки – не авторитет, тим паче вчителі. Дитина дивиться в телевізор, Інтернет і тому подібні сміттєзвалища. Звідти й маємо культ красивого життя, повну свободу поглядів та орієнтацій, та нажаль (тут вже буду «нетолерантним» та вимушений вжити мат. Ай-ай-ай…) повне «распіздяйство» серед молоді. Подивіться на більшість юнаків, подивіться на їхні життєві цінності: культ бабла, розваг і сексу. І все… Нажаль все. Вести здоровий спосіб життя – не модно. Ти просто лох. Читати, розвиватися духовно, розумово та фізично – «навіщо витрачати час». І так далі.

Написати все це мене збудило те, що багато моїх однолітків, та й людей старших (проте з мого покоління «до 30-ти») вже мають дітей. Дивлюся на цих дітей – стає моторошно за майбутнє. Так, вони розумніші, при тому набагато. Це плюс. Але… Ці п’ятирічні діти вже знають, як маніпулювати батьками, як найліпшим чином отримати вигоду, вони хитрі. Батьки сприймаються лише як «банкомат з видачі іграшок та ласощів». Жодного авторитету. А що далі? Я дивлюсь на сучасних тінейджерів, котрі після школи дудлять пивасик, вертаються о шостій ранку з клубу (половина обриганих, половина досі під кайфом), у котрих та худесенька ручка чи ніжка зламається від подиху вітру…

Якщо зрубати з дерева гілку (та й навіть усі), то через деякий час воно проросте знову. А от якщо підлити отруту в корінь – надії немає. Дерево це наша нація, ті самі нащадки бійців Київської Русі, Козацького війська, Коліївщини, Українських фронтів Великої Вітчизняної та ОУН. Отрута – це активно пропаговані зараз алкоголь, наркота, толерантність, сексуальна революція та повна свобода (поверхнево повна).

Системі потрібне генетичне сміття, а не розумний та сильний народ. Система робить свою справу…

 

Загалом дуже мудро..
Я б сказав,мудрьоно...
І що далі?
Перетворити дитсадки,школи на "учебки"?
Чи,може зробити з них щось,типу зон для малолєток?
Де виживає сильніший?

 

Саме так! "Не протився злому", "Якщо тебе вдарили в ліву щоку - підстав праву". Вам це нічого не нагадує?

Пофігізм виник не сам по собі. Почалося все мабуть з пофігізму держави до особи, до людини.

Абсолютно згоден! Владі, будь якій владі, потрібне стадо безмозглих, бездумних овець і баранів, якими вправно керує пастух, а якщо вівці не зовсім слухняні - для того є спеціально треновані пси.

+100! Обов'язк перед батьками і Батьківщиною то дійсно святе. А от обов'язку перед державою (перед теперішньою державою)я не відчуваю зовсім. Як кажуть юристи: "Не маю невиконаних зобов'язань" перед державою. Я віддав державі все, що повине був віддати: і служба в армії, і 25 років праці, і боротьбе за незалежність за часів СРСР практично в підпіллі. Проте ця корумпована держава не хотіла мене захистити, коли я потрапив в біду. Злочинець, що наніс непоправиму шкоду моєму здоров'ю (яка спричинила інвалідність) відкупився і тепер ходить посміюється, жодні звертання до прокуратур всіх рівнів, Луценка, Генпрокурора не принесли жодних результатів. Мало того, офіційні погрози начальника обласної міліції про притягнення мене до кримінальної відповідальності за наклеп у разі, якщо я не припиню добиватися справедливості. Після цього я ненавиджу цю державу кожною клітиною свого організму і якщо не можу нанести їй шкоди, то принаймі не буду ні в чому сприяти. Батьківщину - люблю, державу-ненавиджу!!!

Коли ми будемо називати все своїми словами: голубого-підером, наркомана-наркоманом, алкаша-алкашом і відповідно ставити їх на своє місце - можливо тільки тоді буде порядок.

Погоджуюся зі всім написаним Вами на 99,9%. Якби можна було - поставив би +100 до карми.

 

ЗАКОНЫ ПИОНЕРОВ СОВЕТСКОГО СОЮЗА
Пионер предан Родине, партии, коммунизму.
Пионер готовится стать комсомольцем.
Пионер держит равнение на героев борьбы и труда.
Пионер чтит память павших борцов и готовится стать защитником Родины.
Пионер настойчив в учении, труде, спорте.
Пионер—честный и верный товарищ, всегда смело стоит за правду.
Пионер—товарищ и вожак октябрят.
Пионер—друг пионерам и детям трудящихся всех стран.
Выполнять Законы пионеров — значит всегда и во всем быть верным заветам великого Ленина, своему честному пионерскому слову, дорожить пионерским галстуком, как святыню беречь и высоко нести Красное пионерское знамя.

Все ж таки виховання було правильним?

 

Умгу...

"Понятия" в стихах

...Не каждому дано понять сей диалог...
Но все же я начну...Итак - ПРОЛОГ:
...Руки за голову...!...Вперед...!... Лицом к стене...!
И не бурчи! Шпана...! Как надоели мне...
...Да!...Этого в "квартиру" восемь-пять...
...Ну что же, с новоселием...! Хе-Хе...

...Покоя Вам и мира...! Здоровенько братва...!
...А на пол полотенце...на х..фига...?
...Хотя постой! "Прописка.."! Догадался...!
...И ноги лучше обтереть...? НУ, ДА...!

...Из темного угла воскликнул кто-то: - "Он..."
Я присмотревшись вижу, точно, "Слон...
...Руками машет и к себе зовет...
...Как хорошо...Мне осмотрется помогЕт...

...Бывает, раз на раз, ментовский "шмон"...
...Ха! Залетает с "дубинАтрами" ОМОН -
И ну давай всех от души "колбасить"
...От них под "шконарем" надежный "схрон"...
...Один раз в день, конечно, "прогульняк"...
...Нет, потрещать с другими "хатами" - "галяк"...
Для этого запустишь в "щель" - "коня",
"Дорога" верная и будет все "ништяк"...
...Конечно "Кум - Филат", к себе тя позовет...
...Ооо..!..."Парит"... дни и ночи напролет...
...И знай, что в "хате" много "кумовских"...
...Да..."Ухи греют", коль "отсрочка" ждет...
...Ну, раз в неделю, значит, банный день...
...Туда уж прутся все кому не лень...
...Помытся...ногти, значится, подстричь...
...И на последнее, "бросаем" - "шелупень..."
...А "дачки", в месяц, два разА идут...
...Ты отпиши, своим, сгущенки пусть пришлют
...Все верно, "Сян", наварим карамели...
...И Васька "шконаря" загонит...с фунт...
...Смотри, с Филатом, больно не дерзи...
..."Пой" аккуратно и все будет на "мази",
А то к "опущенным", не дай БожА, загонит...
...И станешь "петухом"...Шучу...Хи-Хи...

...Живи братан...вот вроде бы и все...
...Хотя, что вспомню, раскажу еще...
...Днем "гнать" не думай, даже не моги...
...Ночь вся твоя,...на это...се-просЕ...

 

Только Гете не надо. В бой надо идти за себя, за свою родину, за свою Батькiвшiну. А за "свободу" - это за солодкую жизнь. Всё что Вы говорите, гораздо умнее и красивее этого Гете.

---------- Додано в 21:42 ---------- Попередній допис був написаний в 21:40 ----------

Роман, ты не прав. Батькiвщiна тебе не зрозумiэ.

---------- Додано в 21:44 ---------- Попередній допис був написаний в 21:42 ----------

[/COLOR]

Очень круто , очень верно, но в принципе ничего нового под солнцем - так было всегда, но сейчас уж больно какой-то грязный вариант.

 

многа букаф не дочитала..
та то якийсь абсурд, во у мене брат 13 років. та взагалі всім в голову дасть! себе в образу нікому не дає.стоїть за себе як має бути...
шота я нічо не розуміти..!

 

Вы знаете, Ваш этот допис необходимо опубликовать в центральной прессе. Очень верно. А в отношении выделенной цитаты - скажу следующее. Наш предок ( така точка зрения сейчас ) - homo sapiens. Когда -то рядом с представителем этого подвида человека существовал другой подвид - неадертальцы. Сейчас доказано, что по уровню интеллекта они ( эти два подвида) были равны, причём кроманьонцы как бы вытеснили недертальцев с территорий, которые те занимали . Причём вырисовывается, что именно неадертальцы были более интеллигентны ( в хорошем понимании этого слова) и более порядочны. По одной версии наши предки их просто съели. Наши предки получили преимушество, каким-то образом продлив себе жизнь. Просто наверное нендертальцы слишком засиделись на одном месте - они там что-то около миллиона лет до кроманьонцев были и потеряли чувство опасности, казалось им что они самые самые и что всё так сегда и будет. Н а " толерантность" их и взяли. В связи с продлением срока жизни в воспитании подрастающего поколения смогли гораздо большее участие принимать дедушки и бабушки ( а не средства массовой информации). А неадертальцы слишком почили на лаврах. Сейчас происходит тоже самое. При помощи наркотиков , алкоголя, интеллегентизации ( сам придумал), чем достигается сокращение жизни и уменьшения влияния на подрастающее поколение предков, уничтожаются отдельные подподвиды человека другими подподвидами.

---------- Додано в 22:30 ---------- Попередній допис був написаний в 22:17 ----------

Жаль, там как раз об энтом.

 

Не думаю, що хтось з представників центральної преси насмілиться публікувати таке. Або зацькують більш толерантні колеги, або власник премії позбавить.

 

Помню как я мечтал стать пионером. Меня принимали на 9 Мая 1965 г. мне ещё не исполнилось 10 лет и нас принимали в качестве поощрения за отличную успеваемость. Я всегда со священным трепетом относился к честному пионерскому слову и пионерскому салюту. Не разу в жизни не обманул, сказав " честное пионерское". Говорил это в исключиительных случаях. К комсомолу я относился сосвсем спокойно и даже с определённой презрительностью. Дважды отказался о работы в комитете комсомола на правах районного. Всегда не любил комсомолят, хотя там тоже были и неплохие люди. Сама система гниловата. К партии и к профсоюзам относился с большей серьёзностью.

 

Гм.. зацікавило

Что имеете в виду как уничтожительну силу той же интеллегентизации*
*(с) Игорь

 

Попробую своими словами. Интеллигенты -это совокупность людей, считающих, что им почему то общество должно давать какие-то материальные блага в силу их "образованности,воспитанности и т.п.". Причём они ни к чему кроме как к болтовне, иммитации изучения чего то не способны, тем более к труду физическому.
Им однако, кроме "хлеба и зрелищ" необходимо ещё и внимание. Отсюда постоянное желание "показаться", пооригинальничать. В мутной воде рыбку поймать. Причём это желание настолько сильное, что кровь человеческая в расчёт не идёт. Обязательна идеологизированность, в модном обязательно русле. Что бы было оригинальнос, чтобы кого то в чём то и как можно боле обвинить, своё существование оправдать. Они готовы протягивать всё что угодно, совершенно не опираясь на опыт народа, и конкретной, связанной с народом семьи. Воспитать такие интеллигенты могут только выродков.

 

Дякую.
Зрозумив Вашу думку, мені вона здається дуже інтуїцийна і відноситься звичайно до Вашого життевого досвіду, спостерігання Вашого довкілля.

Звідси напевно виникнуть в нас деяки різніци, якщо вже про образовану часть суспільства бувших країн соцтабору йде.

З цілим пошаном до Вашого діягноза, несе він в собі тон соціялістичного егалитаризму, мнимо привабливого, але фактично отруйливого. В наших крайнах ліквідовано еліти (в Вас раніше , в нас пізніше) - еліти у позитивному значенні цього слова, котре були депозитаріями багатьох цінності на так на державному плані, як і на плані освіти і культури.
Нведені Вами явіща здаються бути "побічкою" їх відбудови, правда прикрою.
Набато більше небеспечним вважаю модель, котрою вже давно предложив Солженіцин - тобто "образованщина" - людей у техничному сенсі дуже порядочно образованих, фахівців, але, у загальному - лишених будь яких (або білшості) цінностей.
Тобто податливих на повний релативизм, на будь яки медіальні \ соціологічні маніпуляці ( vide - усі вибори)
За Росію не скажу, але в нас ця проблема набагато серьозниша від наведеної Вами.
(Хоча, правда - мабуть вони де-то зустричаються)

 

Тема цікава...
От...спробую поділитись власними думками...
Нема готових рецептів...просто нема...
Кожна людина - це індивідуальність,особистість.
Вона народжуєть з тим.
А подальше життя вже відшліфовує ту...готову особистість...
Тому,ні в якому разі не слід трактувати дітей,як глину,котрій можна придати будь-яку форму.
Це люди.
В них теж є свій досвід,своє бачення світу,яке формується вдома.
В першу чергу вдома.
Школа може лиш відшліфувати це,накласти якийсь тон...
Але,найголовніше - стержень,натура(або відсутність її),з якою людина вже народжується...
Якщо спрощено...не вірю я,що з ягнятка можна виховати повноцінного матьорого вовка...і навпаки...
Натура дасться чути.
Тому основне завдання педагога - виявити оту натуру дитини і не ламати її...в першу чергу не ламати...
Сумбурно,як завжди...

---------- Додано в 10:01 ---------- Попередній допис був написаний в 09:23 ----------

Абсурд...повний...

Було..проходили...
Не працює...
Я виріс в родині,де шанувалось українське...виріс на розповідях старших.як насправді було колись...
І ніяка школа не могла мені прищепити любові до совдепу.
Я знав,що це фальш.
Так і тепер...
Неможливо прищепити дитині любов до українського,якщо цього не було зроблено вдома...

А я повторюю

От...простий приклад...з мого життя...
Я виріс під жіночим впливом...
Так сталось,що батьки розвелись і я був з мамою і бабусею...
Чемний,мягкий...
Але школа - то колектив,де треба зайти своє місце...зрештою,як будь-де.
От..
Мені було десь 13 років.
Був нас такий громила...Боба,гроза району...
Щось я йому десь перейшов дорогу...
І місяць.. страху...памятаю той принизливий стан...
Місяць...потім я підстеріг його...
Подробиці опущу...
Цей випадок запамятався тим,що я себе переборов...
І виховання тут ні до чого...

 

Це в Вас, підсвідомо, заговорили приклади Геров-Піонерів і Героїв-Комсомольців, про яких Ви чули на уроках в школі...

 

Не думаю...
Можливо,це гени мого діда...референта УПА...
Може тата...
А про ту комсомолію і піонерію мені доступно розказала бабуся...

 

Забув поставити OFFи по краям... Я пожартував, Романе!

 

Такое довкiлля я наблюдал в перестроечные времена. Сейчас как то стараюсь не общаться. Приведу выдержку из книги А.Бушкова " Россия, которой не было".: " Когда схлынул угар первых перестроечных лет, когда стало ясно, что былые кумиры не более чем пустословы, , когда вместо митингов, все кто хоть что-то собой представлял, смогли заняться реальным делом ( как бы не уродлив и сюрреалистичен был нынешний капитализм ) - так называемая " демократическая интеллигенция" полностью потеряла прежнее влияние на общество и практически выпала из жизненного процесса. И вновь отступила на свои кухоньки "перебалтывать языком" ( но на сей раз потеряла ещё и тех из своей среды, кто опять -таки занялся делом и добровольно отрёкся от звания интеллигента, несовместимого с нормальной работой, нормальными заработками, нормальной жизнью, не связанной с "вечной борьбой".)
Разумеется , интеллигенция ничего не поняла и ничему не научилась. И мгновенно подыскала очередные убогие формулы, не имеющие ничего общего с реальным положением дел; есть вещи выше рынка. Раньше мешали реализовываться злобные коммунисты, теперь , же тупые " новые русские" ( обращаю внимание - и те и те - русские И.)... И так далее. И невдомёк им, ущерным и озлобленным, что за душой у них и не было ничего - ни подлинных знаний, ни деловой энергии, ни малейшей способности хоть что-то с о з д а в а т ь. Вместо знаний была модная публицистика, вместо деловых качеств - беспочвенная вера в то, что государство будет с о д е р ж а т ь и далее."

 

" В 1909 г. появилась книга " Вехи. Сборник статей о русской интеллигенции", которую можно охарактеризовать кратко: " Интеллектуалы против интеллигентов" В самом деле наша милейшая интеллигенция обожеет в спорах с проворством карточного шулера подменять понятия. Тот кто вытупает против "интеллигенции", обвиняется в том, что... выступает против и н т е л л е к т а против культуры, знаний, образования. На сем скользком поприще интеллигенция не чурается ни подлогов, ни лжи, ни демагогии. В жизни обстоит как раз наоборот. Интеллект - это одно, а "Интеллигент" - это другое. Авторы сборника "Вехи" - не какие-то полуграмотные лаазники-охотнорядцы, а люди, с чьими именами прочно связаны эритеты "известный", "выдающийся". Бердяев, с. Булгаков, Гершензон, Кистяковский, Струве, изгоев, Франк - интеллектуалы, историки, экономисты, философы".