Париж

Как только, так сразу
Мушу ще саме порозбирати ту цілу купу фоток, що ми там напстрикали і зібрати думки, щоб написати про враження. Єдине що можу вже сказати - я закохалась в Париж! Якби була така можливість, я б туди переселилась не задумуючись...:girl_in_dreams:

 

Вы заметили, что нравитесь французам?

Погодите переезжать, Вы ещё заметите, что нравитесь жителям очень многих городов!

 

Паранджу вбирали?

 

паранджу не вбирала, зате слимаків пробувала

 

Ну...Париж же....
я знов туди хочу....

я вже раз хтів...

 

Вам пощастило вернутися вчасно. Пише преса, що через протести сильно скорочена кількість авіарейсів http://gazeta.ua/index.php?id=355117

 

я б певне зраділа, якби наш авіарейс переложили так на день-два Через якісь там протести і наш літак мав пів-годинне запізнення. Але найліпше було то, коли ми за 2 дні до поїздки почули, що в Парижі евакуовали людей з Ейфілевої вежі і ще з кількох обєктів через підозру терористичного замаху, який, як потім виявилось, не підтвердився

 

Цей вираз я чую вдруге за останній час. Перший раз, коли недавно мій син телефонував з Парижу і вигукнув - "Dad, it is something exceptional!"
Я люблю Францію, але не розумію, що саме є тим "винятковим" в Парижі?

 

Сама не знаю, це важко пояснити, це певне треба самому побачити і відчути..
Невдовзі зберусь з думками і може більш докладніше опишу про свої враження.

 

Просто бізнес, торгівля-реклама і міжнародний жидо-масонський синдикат останні кілька десятиліть зомбують нас, а особливо, звичайно ж, жінок. От майже кожна жінка і є заочно вже закоханою в той Париж, і їде туда вже готовенька, а потім мліє і освідчується в вічній любові.
"Увідєть Паріжь і умєрєть!"
Я теж не бачу там нічого аж такого, є купа приємніших європейських міст, той самий Копенгаген в 5 разів кращий за Paris, і від Польщі ближче, поїдьте.

 

Є міста які мають душу....А є міста які її не мають.
Це не залежить від благоустрою , чистоти , архітектури.....
Це десь там всередині ...якась скрита енергія що єднає (або навпаки відштовхує) людину віс цього міста.
Мені тяжко судити про Париж (де я був тільки проїздом). Але від людей що мене оточують і там були зрозумів що це місто
можна любити , або ненавидіти.Но не можливо бути до нього рівнодушним.


...по при акуратний Франкфурт і різний (чистий і не дуже) Берлін мені до душі Берлін....
Оттава для мене ніяке місто , як червоний гарний помідор без смаку. А Монтреаль мене притягує...
Моє місто Едмонтон -..еееее так собі....А в Ванкувер де ми жили перед тим я закоханий....

 

ну.."на вкус и цвет..."

100%

 

Вітаю у клубі закоханих в Париж.. будемо тепер разом мріяти зїздити ще раз, і ще раз і ще раз...
правда переїхати туди не хотіла б... місто хоч і надзвичайне, але непросте для проживання.. але проводити там місяць-два протягом року було б саме те, що треба)))

ой, ще один стереотип:girl_mad:
я приміром поїхала туди з таким самим скептичним настроєм як і будь-куди закордон... і навіть не тому, що хотілося, а тому що потрібен був перекладач і для загального розвитку... але якщо на інші європейські міста я кривила носом, то тут мені направду щелепа відпала від захвату...і можу сказати, що жодне місто не зрівняється з Парижем навіть якщо назбирає цілу армію невиправних скептиків:girl_blum:

 

Думаю, що люди люблять Париж бо це по-перше, гарне місто, як Патрик виразився, місто яке має душу. А по-друге, бо це... Париж. Місто-легенда.
Памятаю, давно, в Таджикистані часто збиралися всі лікарі з України після роботи, пару пляшок і пісні під гітару... Якась пісня є, щось типу, "ну что ти друг грустишь, не надо про Париж". Так ми часто могли просто розплакатись і зупинитись не можна було...
Але я хотів би жити в невеликому місті, які є в Франції чи в тій же Німечині (в Англії трохи брудні), або в Англії в селі. Серед природи...
Не люблю міст в Австралії. Це, властиво не міста, а в центрі, так званий CBD(central business district) де може бути кілька хмарочосів, а на всі боки на десятки і десятки кілометрів просто хати, населені пункти чи місця чи як назвати. Але не міста.

 

Педро , Ви старші за мене і можливо маєте більше рацію.Колись може і я до того дійду.
Але я урбаністична людина.
Люблю великі міста , користуватися метро....щоб одне авто , хай буде дороге , але невелике вистарчало на сімю.А не два.
Тому я баную за Торонто і за Ванкувером ...люблю приїзжати до сестри в Нью Йорк і просто побродити по вулицях де є ТРАТУАРИ (SIDEWALK) .
Подивитися на проходячих людей...
Люблю міста які не сплять.Захотів в 3й ночі chinese food , вийшов і купив....
...я в 2:05 А.М.(ночі) в Нью Йорку на Тайм Сквер купяв сандалі в взуттєвому магазині.Квитанцію де вказаний час ще тримаю...
І зараз мені цього не вистарчає.Ні , я не нарікаю....
Спеціальність в мене така , що цілком протилежна моєму state of mind....
Не має для мене роботи в вже обжитих і великих містах.

 

Якщо брати Париж просто як місто, відкинувши все те, що кожен з нас про нього чув і читав, то принаймні в мене особисто він ніяких особливих емоцій не викликає - як на мене, є набагато гарніші міста, окрім того, в Парижі на кожному кроці спостерігається традиційний французький безлад

Проте, в Парижі і інших таких місцях є дещо набагато більше, на кожному кроці там дихає історія - ось тут французькі монархи сотнями років укладали шлюби, ось там жили, ходили герої відомих романів, тут знімали фільм з Бельмондом, а тут комедію з Дефюнесом чи Рішаром, про це місце співав Джо Дассен. Тому тут відбувається таке собі ретроспективне перебирання вражень.

http://www.youtube.com/watch?v=OAMuNfs89yE

 

Малєжика нагадав

Каштановый Париж
Каштановый Париж
Ласкает спины крыш дождём -
Каштановый Париж
Каштановый Париж
В нём отраженье лишь твоё.

Старый француз
Жарит каштаны
Цвета твоих волос,
Хитро кивнёт,
Зная все тайны,
Щурясь от папирос -
Только кому,
Как ни французу
Знать про "шерше ля фам"?
Город любви,
Песни и музу
Брошу к твоим ногам!

http://www.youtube.com/watch?v=0_4RPduSOKg

 

Хочу накінець-то поділитись з вами своїми враженнями про подорож до Парижа. Нарешті дозріла до написання твору

Навіть не знаю з чого почати, але здається мені, що букв у цій розповіді буде багато, так що якщо не маєте багато часу, відкладіть читання на потім, а якщо маєте, то зробіть собі філіжанку кави або чашку чаю.
Розповідь прийдеться поділити на пару частин, бо на один пост мені не вистарчить смайликів

Part 1​

Певне почну з самого початку.
17 вересня, п’ятниця, майже весь день на роботі шукаю інформацію про видатні місця та варті уваги об’єкти у Парижі. Надрукувала собі пару листочків важливої інформаціі, яка так і пролежала у дома на полиці всі 4 дні нашої екскурсії (черговий прояв ранньої стадії склерозу...). У літаку тішилась, що хоч листочок з найпотрібнишими словами та реченнями по французьки не забула в дома. В дома не забула, але кожен день забувала його в готелі на столі.... та меньше з тим. Після роботи в п’ятницю пакуєм речі (на літак можна тільки 15 кг основного багажу і 5 кг підручного багажу на 1 людину. Так що пакування нам багато часу не зайняло. Спакувались, покупались і близько 21:00 лягли спати. Об 00:30 повставали, попили кави і поїхали в далеку дорогу до Вроцлава (майже 9 годин їзди). Павел вирішив, що поїдем в ночі, бо тоді меньше руху і спокійніше доїдем.

В аеропорт ми приїхали близько 10 години, літак мав бути о 16-й. Погулявши трохи по аеропорті, роздивившись всі вітрини і купивши газетку на дорогу ми присіли на лавочку. Я написала смску для пана Агатона, що ми вже на місці і доїхали без проблем, та ще раз подякувала за надання комплетної інформайій що до паркінгу у Вроцлаві. А пан Януш довго не думаючи приїхав до нас разом із дружиною і забрав нас на екскурсію по Вроцлаві. Місто дуже гарне і шкода, що ми мали так мало часу, щоб все побачити. Під кінець нашої екскурсії ми присіли собі в одному з кафе на ринку, щоб випити по філіжанці кави. Товариство нам склали горобці, які не приховували свого захвиту від шарльотки




Пізніше пан Януш з дружиною забрали нас до себе, де ми мали змогу познайомитись з їхньою дочкою, двома псами і котами (точної кількості яких нам не вдалось встановити ), накормили нас до сита і відвезли назад в аеропорт. До відльоту залишалось близько години, після того як ми пройшли контроль і сіли в залі очікування для храбрості купили собі по портері .

Погода від самого початку і до останнього дня нашої подорожі була просто чудова – небо чистеньке без жодної хмаринки, а температура з кожним днем зростала. Останні 2 дні я ходила в футболочці та шльопанцях.
Першого дня, зразу після прильоту зустрів нас наш екскурсовод. Хлопець на вигляд біля 35 років, сам поляк, але живе в Парижі вже 10 років, розповів, що коли приїхав туди вперше, йому на стільки тут сподобалось, що він просто залишився, пізніше зробив собі курси гіда і досить не погано на цьому заробляє.

Доїхавши до готелю, ми залишили всі речі в кімнатах і гід забрав нас на прогулянку по нашому районі, показав найкращі магазини та кафе-бари, в яких можна добре та не дорого зїсти. Вже в той момент я була просто в захвиті від того як це місто виглядає при світлі вечірніх ліхтарів, а це була лише перше година нашого перебування в Парижі... :girl_in_dreams: Потім ми піднялись під гору довжелезними сходами і дійшли до Базиліки Sacre Cour, а звідти було видно майже все освітлене місто і Ейфілеву вежу яка ніжно мерехтіла вогниками, наче вкрита діамантами. Ця хвилина могла тривати вічно..а в голові крутилось: «Невже це не сон? Невже я справді тут? Вщипнить мене хто небудь!» У певний момент навіть почала уявляти собі, що це наш Львів так виглядає з Високого Замку, а замість Ейфілевої горить вогнями наш ратуш... Гід розповідав нам щось про Базиліку, але я в захвиті від побаченого чула його як в тумані і ніц не запамятала з того, що він розповідав. Тепер сиджу і в неті дочитую все що не почула. А ще мені сподобалось, як молоді люди сиділи на сходах під Базиликою, двоє хлопців вистукували мелодію на таких африканських барабанах, один співав, дівчата підспівували, а всі бажаючи просто танцювали собі біля них під голим зоряним небом. Від Базиліки ми пішли вуличками в сторону готелю, по дорозі минаючи безліч магазинчиків з сувенірами (в яких доречі можна торгуватись! Ми так рамочку для фото, яка коштувала 5,5 € купили за 4 €).

Готель в нас був двозірковий, скромний та простий, у кімнаті був душ з туалетом та телевізор. А хіба нам більше треба було, якщо ми в готелі тільки ночували, а решту часу проводили у місті? Мені зазавичай важко заснути на новому місці, кручусь верчусь від непривички, то подушка не така, то ковдра не пасує, а тут вирубилась як тільки лягла і спала як младєнєц всю ніч. Спершу думала, що то через змученність і надмір вражень першого дня, але кожну наступну ніч також засинала без проблем. Всі туристи які з нами були (хлопець з дівчиною в нашому віці та 2 подружжя пенсіонерів) також казали, що дуже добре висипаються.

End of part 1 (…to be continued...)​

 

Part 2

​

Другого дня ми зібрались після сніданку о 8 годині ранку і вирушили у місто. Сподобалось мені те, що ми не мали свого буса, який би нас всюди возив, ми їздили на метро та пересувались пішки, завдяки чому можна було пізнати Париж зсередини, побачити як відбувається щоденне життя, як люди їздять на роботу і взагалі цікаво було навіть тому, що кожен день ми стикались з багатьма людьми різного віку, раси, національності і вигляду. Довкола звучали різні мови світу, можна було побачити африканських жінок у їх національних довгих кольорових платтях та такого самого кольору тюрбанах на голові, індусів у цікавих костюмах, та їх жінок з червоними крапками посередині чола, мусульман, євреїв в їх маленьких чорних шапочках, деяких цікавих індивідуумів з зеленим волоссям, дредами, косичками або просто цікавою зачіскою, дехто був цікаво вдітий, а когось можна було побачити гуляючого босяка. А саме найкраще в тому всьому, що ніхто не обертається на вулиці за такими людьми, ніхто на нікого не показує пальцем, складалось враження, що у місті відсутнє поняття расизму, а всі мешканці та гості являються надзвичайно толерантними, привітними та позитивними особами. На початку важко було розібратись хто корінний житель, а хто турист, хоча ці другі, так як і ми, кидались в очі через наявність фотоапарату.

Прогулюючись одним з багатьох парижських мостів ми купили в одного індуса смажені каштани (з 3-х євро сторгували до 1-го євро). Шкода, що в нас не росте такий вид їстивних каштанів (а може і росте, але я про то не знаю? ) Одним словом смак каштанів мені сподобався, це щось середне між картоплею та горіхами.
Цього дня у Парижі ми побачили: Ейфілеву Вежу, Тріумфальну Арку, сади та музей Родена, Версаль, Палац Інвалідів (де знаходиться гроб Наполеона), та Музей Імпресіоністів. Після цього всього ми з багатьма їншими туристами побували на «французькому вечорі» з живою музикою і смішними музикантами. Дуже хотіла спробувати жабячі лапки, але довелось поласувати тільки слимаками.













Ну що я можу сказати, смак у кожного інший, та як на мене, то в принципі нічого гидкого і нічого особливого в тих слимаках не було, смаком подібні до курячих шлунків з присмаком крабового м’яса. Слимаки були подані з часниково-травяним соусом. Мій Павел від слимаків відмовився, взяв собі зупу цибульову (доречі теж смачна річ!), але одного мого слимачка все таки спробував . Короче кажучи наповнивши досита шлунки смачними стравами і запивши то всьо білим та червоним французьким вином ми вирушили до Катедри Нотр-Дам, у ночі вона чудово освітлена ззовні, але от в середині того дня ми її не роздивились, бо було вже темно і горів тільки великий екран на якому транслювали якийсь історично-інформаційний фільм про Катедру на французькій мові...Але наступного дня ми зайшли туди у день, вразила нас велич тієї будівлі та її краса...і подумати тільки, що її збудували майже 1000 років тому! Цей об’єкт мабуть найбільше мені сподобався зі всіх побачених у Парижі (друге місце займає Ейфілева вежа). Після виснажливого дня ми цілою групою повернулись на метро у наш 18-й район. Але ж ми у Парижі і вечір неодмінно треба продовжити! З нашими новопізнаними знайомими (молодий хлопець з дівчиною, про яких я писала на початку) ми зайшли ще у магазинчик, власником якого була сім’я мусульман та купили собі ще пляшечку вина. Треба було то бачити, як ми ламаною англійською пробували пояснити, що ми хочем солодке, червоне, хороше та недороге вино (хоча у Парижі всі вина були відносно не дорогими, адже вони його пють майже під кожну їжу). Пояснювали тому мусульманському подружжю трошки на міґах, трошки словами, а в кінці кінців вияснилось, що вони не дуже то і англійську розуміють... Взяли ми біле напівсолодке (прочитали на пляшці) і радіючи, що нарешті щось вибрали пішли в готель, де файно собі посиділи і поспілкувались, а потім пішли спати, бо завтра знову чекав нас новий день повний вражень

End of part 2 (…to be continued...)​

 

Part 3​

Третього дня після сніданку у місто ми вирушили о 10 годині. Доречі сніданок в нас був чисто французький, дієтетичний і кожен день той самий: булочка, французький рогалик, кубік масла і кубік джему, чай, кава. Думаю не варто згадувати про те, що хлопці не дуже то наїдались

Гід сказав, що Париж не має свого центру міста (так як є в більшості міст - ратуш, ринок, старе місто, багатоповерхівки), у Парижі в який район би ти не поїхав, всюди маєш такий собі центр. По Парижі можна гуляти як в день так і вночі, бо всі вулички дуже гарно освітлені. Мені дуже сподобалась архітектура цього міста, всюди такі гарні старовинні будиночки! Це так, якби з нашого Львова забрати всі ці сірі багатоповерхівки часів СССР, а всюди стояли б такі гарні будиночки як на площі ринок. Париж має свою адміністративну межу, для того, щоб не поширювалась його територія и все що добудовують за цією межою вже не вважається Парижем.

Третього дня ми мали подорож катером по Сені, а пізніше потрапили в Лувр. Пробувши там 2 години, я можу сміло сказати, що щоб підійти до кожної картини і статуї і хоч на хвилинку зупинитись біля кожного шедевру та експонату потрібно як мінімум 2 дні! Я не очікувала, що Лувр такий веееееличезний! Все що я хотіла побачити, то Мона Лізу, яку побачила тільки з далека, бо перед картиною товклась товпа народу і бажання туди тиснутись в нас не було. Я в принципі не знавець мистецтва, так що все що я побачила на протязі 2 годин мені цілком вистарчило. Ще перед тим як зайти в Лувр ми пройшлись знаменитими Елізейськими Полями. Вже майже доходячи до Лувру ми проходили повз такий великий фонтан (як мале озеро) і довкола того фонтану стояли кріселка та лежачки, на яких можна було собі посидіти та поніжитись на сонечку, можна собі їх взяти та перенести на приклад в тіньок під дерево. Дехто просто сидів дивився на воду, хтось лежав загоряв (погода, як я вже згадувала, була просто чудова!), хтось читав книжку. І знаєте що? Ці кріселка та лежачки стоять там постійно і не зникають раптово після ночі і нікому тих крісел не треба ні до дому ні на дачу...Коли в нас так буде, а?
Після Лувру ми ще раз відвидали Катедру Нотр-Дам, щоб побачити її за дня. Потрапили туди під кінець служби, яку правили 3 темношкірі ксьондзи (дивна а водночас цікава картина )

На останній день в нас не було запланованих ніяких екскурсій, та часу до відльоту літака було майже пів дня, тож ми собі самі влаштували екскурсію вуличками Парижу і видкрили стільки цікавих будиночків та вуличок! Я б там кожен день гуляла! А як подумаю собі, скільки ще непобаченого ми там залишили...

Якщо підрахувати загально, то в Парижі ми пробули 2 повних дні і 2 неповних, бо це були дні прильоту та відльоту..Це дуже мало часу, щоб все встигнути побачити...
Ми собі з Павлом підрахували скільки б нас коштувала так подорож на власну руку:
-літак приблизно 200 злотих (50 євро)/ в одну сторону з людини;
- кімната на 2 особи (в 2 зірковому готелі якому ми жили) – 55 євро, кімната на 1 особу - 30 євро
- 1 день можна спокійно прожити за 15-20 євро/на 1 людину (це якщо не бути вибагливим в їді)
До прикладу у тому барі-ресторанчику, де ми харчувались піцца коштувала 8,50 євро, порція спагетті 8 євро, зупа 6-7 євро, максимальна ціна була десь 16 євро (страва складалась з першого, другого і десерту). Ціни на фаст-фуди (типу шаорма, кебаб, фрі з мясом) у поблизьких барах були від 5 до 12 євро. Короче кажучи, хто не перебірливий в їжі, той би дав раду зекономити.

І того ми підрахували, що чотириденна подорож у Париж обійшлась би нам приблизно в 300 євро з людини (це не враховуючи коштів доїзду з і в аеропорт, а також без входу у музеї і квитків на метро). Буду збирати гроші. на ще одну подорож туди..Хоча однієї зарплати цілком вистарчило б щоб провести наступні 4 дні у Парижі, але потім прийшлось би покласти зуби на полку , затягнути тугіше ремінь на поясі і чекати початку наступного місяця

За 42 євро в Парижі можна купити собі абонамент на вхід у музеї. І ще одне: діти до 26 років (такі як я ) у деякі музеї (між іншим у Версаль та Лувр) входять безкоштовно, потрібно тільки при вході показати документ, де вказаний вік і взяти в касира «безкоштовній білетик» . Так що можна трохи заощадити поки вік дозволяє.
Про Париж можна розповідати і розповідати... :girl_in_dreams: ...але вже пальці болять стукати в клавіатуру Боюсь лише того, що мені тепер жодне інше місто не сподобається так, як сподобався Париж.

І хоча я знаю, що є суттева різниця між туризмом та еміграцією, та чомусь мені здається, що я б себе віднайшла у цьому місті.
Я хочу знов туди!!!


...::: THE END :::...

П.С. Ото накатала реферат! Сама не очікувала!