ОХВицери - яничари

Україна за часи колоніалізму пережила два страшних закріпачення, які частково зламали ментальність народу. Нашому народові дав Бог прокляту землю, яка являлася шляхом міграції різного роду кочівників, як зі сходу так і з інших сторін. Ці агресивні мандрівники не давали НІ ОДНОМУ НАРОДОВІ закріпитися на території від Алтаю до Карпат для організації стабільної державності. Канули в лєту Булгарська держава, державоутворення Середньої Азії та Північного Кавказу, Хозарський каганат. Частина булгар на чолі з Аспарухом та угри найшли спасіння за Карпатами. І лиш наш народ, який був без агресивних задатків (варяги не були з нашого народу), пробував економічно закріпитися на цій території, тому був шматований з УСІХ СТОРІН протягом багатьох столітть. Ось в такому пошматованому стані він попав в лапи болотних шакалів, яких по суті відгодували монголи та залишили як одного зі своїх спадкоємців.
Перший удар закріпачення наш народ отримав в XVIII столітті, коли болотні по своєму досвіду "крєпостних крестьян" (сурогатною церквою з допомогою монголів) загнали наш люд в те рабство, при якому вже колоніалізм поляків згадувався як рай. Другий етап ментального зламу наш народ отримав в ХХ столітті, коли поневолювачі за рахунок зброї та Голодоморів знищили майже всю еліту трохи очухавшоюсі від першого удару нації, а залишки народу знову загнали в рабське гетто. З цього гетто раб пробував вирватися любим шляхом. Найкраще це виходило за рахунок продажу своєї душі. Ці залишки колись волелюбного народу (згадай поведінку древлян по відношенню до варягів та відчайдушний опір киян монголам) варті були стати Фаустами за рахунок продажу свого "Я" з усіма культурними придатками свого народу, включаючи мову.
Подібних прикладів в історії людства було немало. Ті ж самі монголи брали на виховання "Нєвських", робили з них слухняних істот для виконання їхньої волі. Ще яскравіше та професійніше цей процес був поставлений в турків-османів. В них діяв цілий конвеєр перетворення бувшого раба на яничара. Ось так поневолювачі брали і наших Петрів, Василів з рабства, одягали на них освітні шори та виховували в своєму дусі. Для цих рабів оце марення вирватися з рабства та ще й з перспективою блиску яничарських погонів було вершиною мрій. Для істини потрібно сказати, що отаке продавання душі йшло не тільки через оХВицерство. Ще були перелази з рабства за рахунок продажу душі через "партєйність", коли бувший злидень теж вже стидався своєї мови та елементів культури. Він вже зараховував колядування чи посипання долівки зеленню на Трійцю "пєрєжіткамі прошлого". Він вже зі свого жлобського статусу помилково дивився на залишившихся в рабському селі, як патрицій на плебеїв.
Серед цього контингенту "фаустів-яничар" були й виключення. Так яскраво своїми залишками козацького духу засвітив генерал Григоренко. Він з часом зрозумів, як і герой Порт-Артуру ген. Кондратенко, кому він служить. Та все ж основна маса цих яничарів була малоосвіченою по своїй суті і була сліпим інструментом в руках варварської імперії. Я це вивчав з середини цього оХВицерського життя "лєгєндарной і почтінєпобєдімой", тому знаю, як ці істоти тисячами разів законспектовували ізрєчєнія вождя-сифілітика Лєніна, але НІ РАЗУ не вивчали ази Женевських конвенцій по правилах ведення війни. І це середовище яничарів набивало цих малоосвічених людей нереальним духом "вєлічія" та "пабєдітєлєй", що потім не дивуєшся, що вони навіть не розуміють суті слів "загарбник", "миротворець", "інтернаціоналіст". В цих людей виробилась навіть своя сурогатна суть честі, коли він в один і той же день подає руку виходячій з автобуса жінці, а іншу потім гвалтує та вбиває (Буданов). Ці яничари зараз кричать про свої ХЄройства в "гарячих точках", забуваючи вбитих ними на чужій землі людей та масштабні транспортування додому килимів та навіть наркотиків (Афганістан породив масову наркоманію).
Мене верне від нудоти, коли такі істоти на 9 Травня ходять в ролі "пабєдітєлєй", обвішавши свої груди "соплями" різних незаслужених (вірніше, молоцінних) медалей. В них навіть немає розуму в цей день поминати з гіркотою справжніх жертв війни, вони "празднуют" своє невігластво. Ганси та Фріци вже давно зрозуміли суть натвореного ними, багато разів вибачилися перед всім світом за своє невігластво, а наші яничари в образі "пабєдітєлєй-інтернаціоналістов" навіть не здогадуються про свої гріхи, не те, щоб вибачитися перед людьми за них. Коли я дивлюся на муки від хвороб свого 92 річного батька, який офіцером пройшов всю війну, та запитую, як він себе почуває. Він відповідає :"За свої гріхи перед Богом потрібно відповідати, а ми за одну ту війну натворили ще й багато підлого". Одні спогади про спокійне поглядання "пабєдітєлєй" на те, як німці знищували повставшу Варшаву, йому не дають покою до цих пір.
Ось і на цьому форумі є представники тих яничарів, які так і не зрозуміли суть свого невігластва та кому вони служили. Чи зрозуміють вони це хоч до часу своєї смерті? Чи підуть на той світ з просякнутими яничарством мізками без проблеску на ненавистну їм СВІДОМІСТЬ?

 

Мусор, закрыто.