Вельмишановне панство! Хоч я і був якось "забанений" за вільнодумство, сподіваюся, що як наша Україна, так і адміністрація форуму поділяють принципи "Всесвітньої Деклярації прав людини" та, відповідно, ПРАВО КОЖНОГО на висловлювання, обмін та поширення власних думок. Отож, пропоную Вам переглянути мої роздуми з навколомистецьких питані, вибачайте, якщо когось хворого дратує ненависна "москальська" мова! "ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО «ПИАНОПРОДаВЦАМ» и ИХ НЕЗАДАЧЛИВЫМ ПОКУПАТЕЛЯМ. Уважаемые (и не очень) господа! Очень сожалею, что приходится прибегать к подобной эпистолярной форме, но другого выхода просто не вижу… Итак, на уважаемом сайте «Сландо Ю Эй» и множестве ему подобных всё чаще можно встретить объявление типа: «Продам антикварное пианино фирмы «Имярек» 183… г. выпуска. Инструмент отличается прекрасным внешним видом, изумительным звучанием, и может стать украшением Вашей усадьбы! Спешите, Господа!» …Первая ассоциация, рождающаяся в душе профессионального музыканта, прочитавшего подобное, это позапрошлогодний «прикол» о том, что «Страдивари для реальных пацанов делал барабаны, а для лохов – скрипки!» Поясню свои рассуждения. В отличие от скрипок великих итальянских и европейских мастеров прошлых веков, фабричные пианино/рояли вы-пускаются (исключая ф-мы «Бехштейн» -после бомбардировок Берлина авиацией США ИМЕННО по ИХ заводам) и «Бёзендорфер», традицион-но выпускающей раритетные инструменты малыми партиями, большим «тиражом» при относительно лояльном контроле. Правда, первые партии роялей «Стейнвей» ( деки инструментов!) изготовлялись из деревянных частей приобретенного в своё время фирмой шотландского графского зАмка, дерево было «выдержано» несколько веков и обеспечило первым 20-30 тыс. концертных «Стейнвеев» (потомков австрийской фирмы «СтейнвеГ»!) легендарное и НЕОСПОРИМО прекрасное звучание. Большого успеха достигла и фирма «Ямаха»: их концертные рояли не уступают, а порой превосходят американцев… «Каваи» пока радует лишь явно низкими ценами… Немного отвлекусь от темы, чтобы представиться: лауреат 2х конкурсов пианистов, солист филармонии в течение св. 20 лет, имя позвольте не объявлять: не хочу пересудов коллег! Так вот, в силу профессиональной деятельности, я НЕОДНОКРАТНО занимался экспертной оценкой инструментов (пианино-роялей) позапрошлого века выпуска и, поверьте, в процентном отношении, достойных нормального среднего пианиста инструментов попадается 25-30%. Причин тому немало: 1) отсутствие в производстве 19в. стандартизации технических параметров (размер колков, толщина слоёв вирбельбанка, конфигурации деки/рамы инструмента); 2) тяжёлая «судьба» большинства подобных инструментов, учитывая революции, войны и прочие катаклизмы нашего государства; 3) досточтимый Пётр Григорьевич из Житомира, нахваливая свой «антикварный «Блютнер», указывал: инструмент прошёл славный путь с 1893г – ездил по всей Европе и был пианино в репетиционном классе Мюнхенской (или др. немецкой –не запомнил)филармонии… Дорогой Вы мой! От ЛЮБОЙ перевозки пианино (особенно, рояль) страдает очень и очень, а если его при этом сопровождают и механические «травмы», и перепады влажности/температуры, -- такой инструмент годится разве что в сомнительный ресторан/музей для «создания интерьера», и то, если его хорошенько «почухают» мебельщики; 4) само по себе понятие «антикварное пианино» -- полнейший абсурд, культивируемый нынешними НЕДОБРОСОВЕСТНЫМИ настройщиками-«реставраторами» для богатеньких буратино (необразованных нуворишей нынешней поры). Эти инструменты –либо откровенный хлам (профи говорят: «топчан»), либо неизящная подделка –в старинное ф-но «впихивается» современный механизм какой-нибудь Мухосранской пианинной фабрики, при этом, --невыдержанного дерева и низкого качества сборки… Вернусь к экспертным наблюдениям: за всё время (св. 15 лет) этой деятельности я обнаружил парочку прекрасно сохранившихся по меха-нике пианино «Стейнвей» 1860-х годов, у которых, однако, были над-треснутые деки (уже не звук!) и разболтанные нестандартные колки при «убитом» вирбельбанке. То бишь, при оценочной стоимости подобного «чуда» в 350 - 500у.е., его профессиональная реставрация обошлась бы в 1.400-1.800 у.е! Очень выгодное вложение, господа! Конечно, я осознаю, что и среди богатеньких буратино есть такие же живые люди, как и в других соц. слоях, но ведь и процент самодуров неизмеримо выше! Посему, не видя смысла в увещеваниях петров григорьевичей, «лошащих» множество сайтов своим «антиквариатом» (самому П.Г. я рекомендовал бы переключиться на антикварный фарфор), я обращаюсь к БОГАТЫМ ГОСПОДАМ: -ДОРОГИЕ вы наши! Ну, если некуда выбросить деньги, жертвуйте лучше на Храмы, ну зачем Вы так ТУПО и БЕЗДАРНО кормите всевозможных шашельных жуков от «антикварного» рынка! ОПОМНИТЕСЬ!!! С НАИЛУЧШИМИ ПОЖЕЛАНИЯМИ НАШИМ БОГАТЕЮЩИМ ИНДИВИДУУМАМ, ВЛАД Д…"
Відповідь: ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО «ПИАНОПРОДаВЦАМ» прочитав..... у мене був рояль.... віденський.... сторічний.... здуру його продав за 100 гривень.... досі не можу собі це пробачити....
Відповідь: ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО «ПИАНОПРОДаВЦАМ» Шановний Пупере! Не переймайтесь: запевняю Вас, що окрім найрідших випадків, європейські роялі взагалі не розраховували більш як на 80р. експлуатації. Тому Ваш був би придатний хібо що прикрашати інтер*єр гарної львівської садиби (на кшалт колишнього Палацу урочистих подій, зара там, здається. обладміністрація). Зі Святом Перемоги Вас та всіх!
Відповідь: ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО «ПИАНОПРОДаВЦАМ» Шановний Wolfgang, Погодьтеся, про смаки не сперечаються. В тому числі про “піаноконструкторські” Профі дай одне, аматору – інше. Коли я на аматорському рівні займався клавішними, для мене існували 1- Блютнер, 2 – все інше. Блютнер – сполучення ідеальної характеристики клавіатури (короткий хід, мале зусилля. . . простір для рок-н-рольних “хуліганств”!) та звуку. Але доводилося в “антикварних” квартирах зустрічати щось старе, німецьке, з майже “цимбальним” звуком (очевидно, фільц протерся) – але ж який це “камерний” кайф! Не порівнятити з “Красным Октябрем” з наклеєною етикеткою бригади ком. праці Згаданий Вами діаметр вірбелів – це головний біль майстра, а не піаніста. Ось минулого року приїжджала колишня киянка з Люксембурга “вступити в право успадкування”. І повезла до Європи сімейне німецьке піаніно якоїсь маловідомої фабрики (тут оцінене в 2000 $, а там за ці гроші можна купити шафку з ДСП).
Відповідь: ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО «ПИАНОПРОДаВЦАМ» так, безумовно — рояль був розстроєний.... але мені все одно шкода.... ви би бачили що з ним зробили!... сокирою розрубали, окремо корпус, окремо клавіші, окремо "арфу"....
Відповідь: ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО «ПИАНОПРОДаВЦАМ» Боріс Київ:" Коли я на аматорському рівні займався клавішними, для мене існували 1- Блютнер, 2 – все інше. Блютнер – сполучення ідеальної характеристики клавіатури (короткий хід, мале зусилля. . . простір для рок-н-рольних “хуліганств”!) та звуку." -Саме так, Борисе! Я й не думав знущатися над все рідшаючлю армією аматорів, які дійсно не дадуть ОСТАТОЧНО знищити культуру в цій країні. Можу з Вами навіть погодитися в окремих положеннях відносно "Блютнера" (у самого років 17 був кабінетний, 1937р). Але-але-але!.. Уявіть (як не помиляюсь, Ви -прибічник помаранчевих, тобто не дуже дослухаєтесь зовнішніх/не власних думок), що я частіше зустрічав майже досконалий "Красний Октябрь" (хоч Вам, певно, ненавистний сам слоган), щоправда, -виставковий або експортний зразок і ВИКЛЮЧНО з високою мензурою, аніж досконалий якийсь "Рьоніш" або (не дай Боже!) "Каваї" позаминулого сторіччя. Додам, що "неглибокий/короткий хід клавіш є шкідливий навіть для аматора, не тільки профі, тим більше, що (вже науково доведено!) активна пальцева праця (на кшалт фортепіанної "дрібної техніки") вкрай благодійно впливає не розвиток головного мозку і стоїть на заваді його віковій дегенерації (певно тому, не було маразматиків серед граючих піаністів, скрипалів и т.д.). До речі, не вважайте за рекламу, але зараз проблема профі-аматор вирішена зараз майже остаточно: для профі більшість провідних світових фірм випускає фантастичної якості цифрові піаніно/роялі (що не потребують безкінечного вирішення "проблем настройщика"), а для аматорів - дещо простіших інструментів з полегшеною клавіатурою і навіть навчальною системою (як приклад:"Yamaha DGX-620") Купуй та насолоджуйся! А ще можна діток повчити/зайняти!
Відповідь: ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО «ПИАНОПРОДаВЦАМ» Здається, в СССР випоускалося всього ДВІ марки роялей - "Естонія" (були нічо екземпляри) і "Кр. Окт" (окрім райцентрівських клубів не зустрічав. Абсолютно ДУБОВА клавіатура. Звук - ну для уроку танців згодиться. Я більше любив електронику (там "октава" вужча, ніж у ф-но). Та й наслідки бійки на правій руці схиляли до "легкої" клави. Щодо мозку ... хтось сказав "Музика - це підсвідомі вправи душі з математики" А в Англії вважається нормою сказати "Чому ви сперечаєтеся зі мною - я же музикант!" Сер, дозвольте відрекомендуватися: саме через бажання ТАКЕ конструювати вступив свого часу до електроакустичного факультету КПІ. Але ... у змаганні з фірмою "Ямаха" залишалося лише константувати елегантність їхніх рішень... І рахувати нулі в ціні (70-ті роки) А ще - давати пояснення КГБ, про що я говорив за кавою з органістом Акіо Сасакі. Хіба що в цьому питанні мої "політичні" симпатії до піанобудування - об"єктивні
Відповідь: ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО «ПИАНОПРОДаВЦАМ» Борис Київ:"Сер, дозвольте відрекомендуватися: саме через бажання ТАКЕ конструювати вступив свого часу до електроакустичного факультету КПІ. Але ... у змаганні з фірмою "Ямаха" залишалося лише константувати елегантність їхніх рішень... І рахувати нулі в ціні (70-ті роки) А ще - давати пояснення КГБ, про що я говорив за кавою з органістом Акіо Сасакі." -Почну з кінця! Щиро заздрю з приводу кави і сподіваюся, що у Вас, сер, не буде після допитів КГБ бажання "розпивати" саке з Кейкою Матсуї! Щодо "елегантності рішень", сподіваюся, що для того Вам (та іншим) варт було закінчити електроакустичний факультет, щоб усвідомити остаточно: японці, як останні жиди в Азії, можуть похвалитися не лише винайденням розчинної кави та шаленою економією! Одначе, помічу в дужках, що не одна лишень "Ямаха" дещо може: деякі академіки нашої Академії Зв*язку дуже здивовані, як це "Роланд" у 90-і спромігся впихнути ТАКІ звуки у 4Мб-ПСМ семпли... Хоч у "роланда" завжди, окрім останньої топ-моделі, шкутильгають "стилі", одначе таких звуків (у мене зараз 32Мб-семпловий апарат) "Ямасі" та "Коргові" рости й рости! Щоправда, америкоси ("Технікс") на японській базі всіх вже давно "взули"... Щодо Вашого, Борисе, нарікання про травми і легку клаву, хочу застерігти: занадто лекга клава провокує підсвідома "зажаття" кисті, тому я б не рекомендував НІКОМУ, навіть ворогам, разів зо два пограти на "гумових" "Ямахах" (окрім "Клавінов" і ДГХ-620) 12й етюд Шопена... Біль буде шалений та на пару годин... А після роялю (навіть тугуватого) -все гаразд! Не буду й далі Вас втомлювати! За союз науки та мистецтва, та "щоб ми не дожили померти"!!! Піду...
Відповідь: ОТКРЫТОЕ ПИСЬМО «ПИАНОПРОДаВЦАМ» Я цим займався ще в "аналоговий" період. Тоді у Ямахи навіть драммашина та автоакомпанемент були на "дискретній логіці" (транзистори, діоди) За великим разунком, 16-бітна цифра і транзисторні “кінці” остаточно вбили звук. Це так – або для непристосованого залу, або для ознайомлення в автомобілі. Хіба що 24 біт * 96 кГц - вже щось. Власне, я зайняття музикою полишив більше 25 років тому (майже вся "банда" подалася "на експорт"), трохи бавився звукорежисурою (аналог! Плівка!). Семплами нехай бавляться молоді За союз науки та мистецтва !
