Олекса Негребецький: Редактор - це зайва професія Гостем Української служби Бі-Бі-Сі у п'ятницю, 27 липня був Олекса Негребецький, який редагував переклад передостанніх трьох книг про Гаррі Поттера, перекладав фільми, а також працював над перекладами "Шрека-1" для телеканалу ICTV, "Тачок", "Піратів Карибського моря"-2 і 3, "Змивайся", "Телепузиків" і "Альфа". З Олексою Негребецьким розмовляла Світлана Пиркало. Бі-Бі-Сі: Українські переклади й дубляж західних фільмів останнім часом користуються великою популярністю і серед критиків, і серед глядачів. Україномовний Гаррі Поттер побиває рекорди продажів. Але деякі слухачі стурбовані цією "поттероманією" української молоді, яку вони називають пошестю, яка "стриже всіх під один гребінець"... О. Негребецький: Хочу сказати, що хай та молодь читає хоч Гаррі Поттера, хоч взагалі щось читає, бо люди перестали читати - і це катастрофічне цивілізаційне явище. Але визнаю, в Гаррі Поттері проблеми з грамотністю великі, мені самому він дуже не подобається, хоча остання книга (я вже відредагував 3 розділи) написана набагато краще. Бі-Бі-Сі: Слухачка цікавиться, чи Ви не сумуєте, що "Гаррі Поттер та Священні Реліквії" - це вже остання книга про Гаррі Поттера? О. Негребецький: Я радію, що це остання книга. Я не люблю його. Я з огидою це роблю, але якщо людям подобається, хай читають. Це страшенно нудна робота редагувати, я не люблю редагувати взагалі. Потрібно всьому добре вчитись в школі, і тоді не буде потрібно щось редагувати. Редактор - це зайва професія. Це наслідок недоробки вчителів у школі. Ігор з Івано-Франківська: Чи сниться Вам Гаррі Поттер? О. Негребецький: Ні, Гаррі Поттер мені не сниться, і взагалі, коли я закінчую роботу, то я відразу забуваю, про що вона була. Краще б я перекладав - це було б легше, ніж редагувати, тому що мені треба зазирнути і в голову письменниці, і в голову перкладачеві Морозову, тобто, що він мав на увазі, коли написав саме це слово. Я навіть не знайомий з Віктором Морозовим. Досі я переклав лише одну книжку, яка вже 3 роки лежить у видавництві, британського автора Девіда Мітчелла "Сон номер 9", і чомусь вона ніяк не вийде друком. Бі-Бі-Сі: Ми обговрювали загалом питання перекладу і зокрема торкнулись перекладів російських класиків, а саме Гоголя. Хто не зрозуміє його російською? На Вашу думку, до якого моменту потрібен переклад? О. Негребецький: Це вічне питання, на яке я відповідаю завжди так: перекладати треба, бо це збагачує мову, але я також часто кажу, що всяка людина в окулярах повинна вільно розуміти всі слов"янські мови і читати, як сербсько-хорватською, так і старо-македонською, але ж до цього ідеалу дуже далеко. Бі-Бі-Сі: Наш слухач цікавиться фактами з Вашої біографії, і зокрема, як професійний біолог перевершив професійного літератора. О. Негребецький: Я вже давно не професійний біолог. Я вже років 20 не брав пробірки в руки і не зазирав у мікроскоп. Але я не знаю чому. Можливо тому що я - аматор. Я взагалі боюсь тих людей, які кажуть, що вони професіонали. Я - за амоторів, тобто любителів. І коли любитель робить свою роботу, то він це робить з любов"ю. Я переважно все роблю з любов"ю, більшою чи меншою. Бі-Бі-Сі: Запитання від слухача: Як на рахунок перекладу навпаки з української на англійську? О. Негребецький: Я не вмію перекладати з української на англійську, тому що це повинні робити англійці, бо перекладати треба на свою рідну мову. На чуже неможливо перекласти. Олександр з Ужгорода: З якої мови взагалі легше перекладати, з братньої, чи з чужих? О. Негребецький: Звичайно, що з чужої, бо близька мова тисне своїм граматичним ладом, своїми конструкціями. Я з польської перекладав доволі багато, і так важко відійти від польської музики, мелодії. Олександр з Ужгорода: Як впливає на роботу редактора його любов, чи нелюбов до самого твору? О. Негребецький: Я недавно перекладав один фільм, і просто плювався, так він мені не подобався, але перекладав, що ж не вибираю я, що перекладати, на жаль. Бі-Бі-Сі: Хочу запитати про роботу над "Альфом" 10 років тому, адже було дуже багато цікавихї речей, все перекладано з урахуванням українських реалій... О. Негребецький: То була дуже кумедна історія, тому що на ICTV не давали відео, і давали лише сценарій, тобто я перекладав все, не знаючи картинки, яку бачив вже потім в студії, і було кілька проколів, де замість "покривала" я переклав "шалик" і так далі. Спочатку в перших серіях я не робив таких адаптацій, просто людям буде не зрозуміло. Ту ж Опру Вінфрі знав лише дехто. Але тоді мало хто знав навіть, що таке "хот дог", чи американських акторів. І тоді подумав, що треба трохи щось вставляти. Не можна було відразу в стилі "Їхав козак за Дунай", а треба було викручувати на "буржуйський лад", і ось народові все це сподобалось. Але це дуже важка, просто пекельна робота. Але в кінотеатри в Україні зараз масово потрапила українська мова. Колись дубльованих українською фільмів в кінотеатрах було 1-2. "Помаранчева" влада мало чим може похвалитись, але цим дійсно може - це величезний крок. Багато справді вдалих робіт вийшли на екрани. Але робота надзвичайно тяжка. В мене навіть зір впав за останній рік. Я працюю так: спочатку зі сценарію перекладаю, потім з персонажами роблю, те , що роблять - кричу, коли він кричить, просто як божевільний. Навіть і не знаю, що сусіди думають. Іноді доводиться відступати від перекладу, доводиться вигадувати інші слова, тобто стаєш просто спів-автором цього фільму. Часто від оригінального тексту залишаються лише "ріжки та ніжки", доводиться вставляти свої речі, щоб зв"язати кінці з кінцями. Дмитро з Кіровограда: З яким з персонажів, яких Вам доводилось перекладати, Ви знайшли найбільше спільного зі своїм характером? О. Негребецький: Мені подобається той же Альф, бо він українець, і подобається Шрек, бо він українець, між нами кажучи. В Шрека була хата на болоті зкраю. Він не хоче, щоб його займали. Він - індивідуаліст як я. Олесь із Кременця: Чи виправдане вживання суржику, як от Ви робили в "Тачках", в художньо-перекладній літературі, а не анімації, чи можна це назвати наближенням до наших реалій? З іншого боку, де провести грань, якщо його використовувати, щоб не перевантажити текст. І чи взагалі можливо варто опиратись лише на чисті українські еквіваленти? О. Негребецький: Коли ми працювали над "Тачками", представник компанії Діснея, який спостерігв за нашою клопіткою роботою, коли кожен давав свої ідеї, дехто не погоджувався, ображався, - сказав, що це має бути український мультик, забудьте, що це Америка. Поляки взагалі повністю змінили імена на польські. Він не зовсім суржиком говорить, він говорить такою простою народною мовою, і я вважав, що це можна дати. І повертаючись до того ж таки Гаррі Поттера, там є персонаж Хігрід, який говорить гуцульською, чи псевдо-гуцульською говіркою, але мені це не дуже подобається. Бі-Бі-Сі: А як Ви перекладаєте імена персонажів? Коли Джек Сперроу з "Піратів Карибського моря" стає Джеком Горобцем, а коли не стає? О. Негребецький: З іменами в мене така концепція: треба перекладати все, що перекладається, що автор мав на увазі, коли дав якесь ім"я. В Гаррі Поттері всі імена щось означають. Кожне ім"я можна до чогось притягти. Але перважно обирати імена - це колективна робота всіх учасників процесу. Джерело: bbc.co.uk
