Об'єктивність в філософії

З чисто логічної точки зору об'єктивність це здатність правильно і точно виділити предмет і відрізнити від усіх інших, тобто розпізнати.
Реальність же означає адекватний зв'язок між самим предметом і його поняттям. Вона ж стосується його властивостей, які часто невиправдано абстрагуються, видозмінюються внаслідок фантазій або вигадок, перебільшень або зменшень і тому подібних чисто суб'єктивних явищ.
Обидва терміни мають відносний характер і співвідносяться з антиномією правда-кривда.
У наші дні, коли фізика приваблює світ настільки продуманими і апробованими ядерними технологіями, а біологія щосили маніпулює генними модифікаціями, готова ось-ось продемонструвати сурогатне життя, філософія не залишається осторонь і в боргу. Вона вже ощастила людство деякими ідеологіями, дуже правдоподібно-популярними та дохідливими, здатними легко поширюватися в різній мовному середовищі, проникати в індивідуальну і суспільну підсвідомість, захоплюючи віру і традиції, вкорінюватися в освіті, культурі і політиці подібно явищам відомим як віруси, захоплюючи цілі держави. Головною тут виявилася Російська імперія, яка мабуть страждала імунодефіцитом. Таким чином звинувачення філософії в марності і бездіяльності не витримують критики.
Делез, а услід за ним Горбачов не помилялися вважаючи що ліки повинні мати плюралістичну природу, але робили лише півкроку до істини. А інша половина кроку неминуче і єдино призведе до об'єктивності, яка передбачається тим більшою, чим ширше коло самодостатніх і однойменних спостерігачів і їх суджень. Бо просте різноманіття небезпечне старим і набридливим більшовизмом.

 

Об"єктивність в стосунку будь до чого є чимсь з області фантастики.
Чи казок.

 

Чи об'єктивна особистість?

Об'єктивність по відношенню до особистости неможлива, бо особистість не є предметом. Не можна сказати, що Петя - це такий-то, що народився в такому-то місці в такий-то час. Бо ці данні необхідні лише для слідства, яке розшукує злочинця. Петя є унікальною й повністю автономною особистістю, і лише він сам визначає, хто такий Петя як особистість!

 

Гегелівська тріада:

Життя = Матерія / \ Свідомість, де / \ синтез

 

До чого тут Гегель? Він таке про життя не писав...

 

Якщо говорити про синтез, то життя є продуктом еволюції як абсолютної тотальности буття.

 

Усе існуюче дійсне є або може бути «предметом» чи об’єктом для стороннього спостерігача а також для власної особистості.

 

Інтерсуб'єктивність особистости

Для мене особисто моя особистість є безпосереднім об'єктом, але для іншої особистости моя особистість - ні. Для інших особистостей фізичним об'єктом можуть бути мої вчинки, слова чи моє тіло, але не моя психіка. Але для мене особисто лише моя психіка є абсолютною сутністю. Я розкриваю свою особистість в спілкуванні з іншими особистостями. Відтак особистість інтерсуб'єктивна, а не зовнішний для інших особистостей безпосередній об'єкт сприйняття.

 

Чому ні. Навіть дуже так. Кожна людина має властивість на інтуїтивно-підсвідомому рівні відчувати іншу людину, її стан, думки, переживання, хвилювання, але кожен на своєму рівні.

 

. Та ніякі об"єкти не бувають безпосередніми для сприйняття. Ви себе знаєте може ще гірше ніж деякі предмети чи ідеї з навколишнього або зовнішнього світу. І пізнання себе проходить не як безпосереднє надання свідомості власних рис, а як дослідження картин пам"яті під дією не тільки внутрішніх ініціатив, а й зовнішніх спонукаючих або й направляючих впливів. І не без помилок.
. Відображення або моделювання світу джерел відчуттів дуже складна річ. І старовинних ідей логіки суб"єктів та об"єктів для цьої справи недостатньо. Мені взагалі здається, що для доладного використання понять об"єкта та суб"єкта потрібна конвенція. Але, здається, іще немає навіть досить загального усвідомлення недоречностей у використанні цих слів.
. Звичайно, людина краще знає мотивацію своїх вчинуів ніж чужих, але знає їх не абсолюно безперечно.

---------- Додано в 04:47 ---------- Попередній допис був написаний в 04:39 ----------

. Людина і її психіка автономні лише в деякій мірі, в деяких відношеннях, випадках ... Можна сказати - людина (або інша істота) умовно автономна.

 

Про незалежність особистости

Взагалі кажучи, я писав не про автономність людини. Людина, дійсно, не є автономною, бо залежить від багатьох речей. Автономною може бути лише особистість, і не як людина, а як особистість, якщо вона дійсно є незалежною особистістю. Не всі люди є незалежними особистостями, а лише ті, які свідомо вибрали бути такими і реалізували себе такими.

 

А де гарантії того, що воно дійсно так є. Можливо, що просто людина так вважає, а на самому ділі вона є під впливом тільки Бог знає яким або чим.

 

Чи є певна особистість незалежною, чи не є - це не є якийсь об'єктивний факт, про який можна отримати посвідчення. Але це - одна з найбільших цінностей для особистости. Як Ви гадаєте, чому? Чому особистість так прагне незалежности?

 

Тому, що людина створена по образу і подобі Божій. Бог ні від кого Незалежний, Ві сама Досконалість, тому і людина іноді внутрішньо прагне до незалежності, маючи потяг до Досконалості.

 

А ті люди, які не створені, а народжені своєю матір'ю, чому вони прагнуть незалежности?

 

Ви знаєте, Василю, я чомусь про таке навіть не подумав... . Значить народжені своєю матірю. А як на рахунок батька, чи він ні при чому?

 

. Ну, дуже добре відомо, що ніхто не є всебічно незалежним. Але є якийсь механізм ізоляції внутрішнього світу від зовнішніх впливів, такий, що дозволяє відрізняти особливі власні міркування від "навіяних" чи нав"язаних іззовні. Але це теж дуже умовно. А можна сказати й ілюзорно. Те саме "прагнення незалежності" - просто спрощене поняття. Люди прагнуть не незалежності, в довершеному розумінні цього слова. А, скоріше, корисної залежності. Ви ж не хочете бути незалежним від того, хто Вас годує або хто Вам цікавий, хто Вам допомагає? Ми хочемо відкараскатись від того, хто чи що нам заважає, шкодить і т. п. Велику незалежність мав Робінзон, але це йому не сподобалось.
. Наш розум є продуктом навчання, продуктом залежності. І навіть більшість міркувань чи думок - лише особисте перебирання-варіювання чужих "підказок". І трапляється тільки маленька часточка дійсно власних знахідок, здогадок. І то, більшість з них, хоч і дійсно індивідуальні, але часто виникаючі у різних людей ідеї. А що стосується їх об"єктивності, то це іще складніша річ, пов"язана з розумінням власного розуміння.

 

Так я й кажу, що об'єктивности тут не може бути, бо особиста тожсамість є особистою справою. Туму для особистости важливою є інтерсуб'єктивність, в якій і розкривається особистість. А не об'єктивність, якої немає...