О ПЕРСПЕКТИВАХ УТВЕРЖДЕНИЯ ПРАВ ЖИВОТНЫХ (статья на украинском языке)

Зауваження: з часу створення цієї статті в українському законодавстві відбулися деякі зміни в запропонованому статтею напрямку, хоча й не дуже значні, і головне - не дуже виконувані.

Про перспективи утвердження прав тварин

Як відомо, людина є найрозумнішою з земних тварин, що дозволяє їй посідати панівне становище на Землі. Використовуючи свої переваги, люди нещадно експлуатують інших тварин, аж до масових убивств з метою задоволення своїх гастрономічних і побутових інтересів. Така діяльність людей не відповідає моїм переконанням.

Спойлер

Я виступаю проти вбивства тварин, які мають нервову систему, з метою виготовлення їжі, а також з метою виготовлення предметів побуту, а тим паче з метою розваги. Разом з тим, я не заперечую проти вбивства тих тварин (крім людини), які шкодять людям, з метою відвернення цієї шкоди. Я також не заперечую проти таких форм експлуатації людиною інших тварин, які не передбачають убивства або тривалого фізичного болю. Наукові досліди над тваринами, що мають нервову систему, якщо ці досліди є смертельними або дуже болісними, я допускаю лише в тому разі, якщо вони є життєво необхідними для людей. Взагалі, вбивство тварини (крім людини) є допустимим, якщо воно необхідне для запобігання смерті деякої людини. Я також не заперечую проти вбивства новонароджених тварин (крім людей) не пізніше, ніж за добу після їх народження, з метою запобігання проблем, які можуть виникнути внаслідок існування цих тварин (таке досить часто роблять з котами та собаками). Що ж до рослин і тих тварин, які не мають нервової системи (одноклітинні, губки тощо), а також вірусів, то права таких створінь я не захищаю.

Спойлер

Насамперед поговоримо трохи про те, наскільки ймовірно, що колись у майбутньому описані в попередньому абзаці переконання матимуть державну підтримку. Можна висловити припущення, що вирішальну роль в історії відіграють егоїстичні прагнення людей. Багато прогресивних змін у людському суспільстві справді неважко пояснити з такої точки зору. Наприклад, чому узаконене рабство завжди врешті-решт зазнавало краху? Тому що раби час від часу повставали, і навіть за умови, що придушувати повстання завжди вдавалося, таке становище призводило до нестабільності й фінансових витрат, так що все більше людей розуміло, що для самих же рабовласників відмовитися від рабства насправді вигідніше, ніж продовжувати користуватися рабською працею. А от, наприклад, вівці ніколи не повставали, як слушно зазначив один з творців Конституції США. Міркуючи так, можна дійти висновку, що нема причини, яка змусила б людей колись відмовитися від убивств інших тварин заради, наприклад, їжі.

Але я хочу поставити під сумнів тезу про вирішальну роль егоїстичних прагнень. Давайте спробуємо знайти приклад такого явища в суспільстві, яке спростовує цю тезу. Спочатку розглянемо питання про те, чому суспільство турбується про життя людей похилого віку та інвалідів. Адже такі люди становлять меншість, причому ще й фізично слабку, що робить їх і непотрібними з точки зору задоволення потреб більшості, і майже неспроможними на повстання. Начебто їх вигідно було б просто вбивати. Але чомусь більшість не тільки не користується своєю силою для таких убивств, а навіть витрачає цю силу для підтримки цієї меншості, намагаючись мінімізувати неприємності, спричинювані старістю та інвалідністю. Чому? На це питання поки що неважко відповісти в рамках концепції про вирішальну роль егоїстичних прагнень. Справа в тому, що кожна людина стане колись старою, якщо доживе; крім того, ніхто не гарантований від інвалідності. Тому люди підтримують порядок, згідно з яким суспільство підтримує старих людей та інвалідів, бо знають, що самі можуть стати такими. Гаразд.

Спойлер

А тепер розглянемо аналогічне питання про інвалідів від народження. Так само, як і щодо інших інвалідів, підтримувати їх життя начебто невигідно. А той аргумент, який ми наводили стосовно інших інвалідів, тут уже не спрацьовує: адже жодний здоровий дорослий член суспільства не може перетворитися на інваліда від народження. То чому ж інвалідів від народження не вбивають одразу після народження? Наполягаючи на концепції про вирішальну роль егоїстичних прагнень, можна говорити про любов батьків до своїх дітей (навіть якщо вони народились інвалідами), яка призводить до егоїстичного небажання позбавляти їх життя. З цим я згоден, але такий тип егоїзму вже не заважає утвердженню прав тварин: люди можуть любити інших тварин і не вбивати їх, щоб не зашкодити своїм почуттям.

Таким чином, я цілком допускаю таку можливість, що на якомусь етапі свого розвитку суспільство досягне такого стану, при якому структура психіки більшості людей не дозволятиме їм їсти фрагменти трупів убитих тварин. Реальність такої перспективи підтверджується тим, що вже зараз у розвинутих демократичних країнах вегетаріанців досить багато. До того ж, одна зі світових релігій – буддизм – пропагує відмову від убивства тварин.

Спойлер

Отже, припустимо, що колись у деякій країні до влади прийдуть люди з приблизно такими поглядами, як описано у другому абзаці цієї статті. У цьому разі я все-таки не раджу їм одразу впроваджувати законодавчі заборони, які відповідають цим поглядам; права тварин слід розширювати поетапно. Інакше, навіть за умов існування вегетаріанської більшості, хижа меншість успішно продовжуватиме своє хижацтво підпільно, а відсутність державного нагляду за цією підпільною діяльністю призведе до неможливості зробити страждання тварин якнайменшими (про необхідність чого ми поговоримо нижче). Тому розглянемо етапи поступового утвердження прав тварин, які пропоную я. При цьому головна вимога поетапності полягатиме в тому, щоб не починати здійснення елементів четвертого етапу до здійснення відповідних елементів третього етапу. В інших випадках етапи можуть взаємно накладатись у будь-який спосіб, і сам поділ на етапи є досить умовним; черговість цих етапів я визначив, виходячи зі своїх уявлень про їх важливість і складність їх реалізації (раніше йдуть більш важливі і менш складні).

Перший етап: мінімізувати страждання тварин, не відмовляючися від їх убивств для господарських потреб.

Спойлер

Слід зазначити, що це вже, мабуть, зроблено в багатьох розвинутих країнах, причому в Україні теж є значний прогрес щодо цього, хоча залишається зробити ще багато. Стаття 299 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за жорстоке поводження з тваринами, що відносяться до хребетних. У забороні такого поводження якраз і полягає зміст цього першого етапу, але в разі широкого трактування поняття “жорстоке поводження”.

Наприклад, поширені в українських селах методики вбивства свиней і биків заслуговують на назву “жорстоке поводження з тваринами”. Адже, напевно, існують технічні можливості вбивати цих тварин безболісно. Держава повинна потурбуватися про те, щоб усі вбивства тварин для господарських потреб відбувалися по можливості безболісно. Доцільно безкоштовно видавати селянам прилади, які потрібні для цього.

Іспанці повинні відмовитися від кориди, а шанувальники цього виду спорту можуть імітувати його за допомогою комп’ютерних ігор, а згодом – за допомогою роботів, схожих на биків.

Варто було б уже на розглядуваному першому етапі відмовитися також від узаконеного винищення бродячих котів і собак, замінивши це триманням таких тварин у притулках, що вже успішно робиться в деяких українських містах. Хоча я не наполягаю, щоб це було зроблено саме на першому етапі, бо за своїм характером це завдання відноситься до п’ятого етапу, який розглядатиметься нижче.

Крім того, на захист від жорстокого поводження заслуговують не тільки хребетні, а й усі ті, хто має нервову систему. Скажімо, людина, яка заради розваги відриває ноги таргану, має бути оштрафована; для подібних людей будуть корисними комп’ютерні ігри садистського спрямування.

При виборі методів боротьби з будь-якими шкідливими тваринами (в тому числі з комахами) слід турбуватися про те, щоб ці тварини відчували якомога менше мук.

Продовження в наступному повідомленні.

 

Другий етап: на державному рівні турбуватися про потреби захисників прав тварин.

Спойлер

Мають бути створені такі умови, щоб не було важко не користуватися тим, що зроблено з використанням убивства тварин. Справа в тому, що іноді буває важко встановити, чи володіє такою властивістю якийсь конкретний товар. Слід прийняти закон про те, що на упаковці або етикетці кожного товару має бути зазначено, чи вбивали тварин для його виготовлення. Крім того, держава повинна забезпечити для кожного потрібного в побуті предмета існування таких його різновидів, для виготовлення яких тварин не вбивають.

Скажімо, в енциклопедії можна прочитати, що головки сірників виготовляються з використанням кісткового клею. Я не знаю, чи володіють такою властивістю сучасні сірники, і якщо володіють, то я не знаю, чи всі, і якщо не всі, то невідомо, які саме (на коробках не написано). До того ж, якщо я дізнаюся, що всі сірники виготовляються з використанням кісткового клею, я все одно не відмовлюся від їх використання, бо необтяжливої альтернативи не існує.

Спойлер

Інший приклад – взуття. Щоб купити взуття, виготовлене без використання шкіри чи інших фрагментів тіла тварин, іноді доводиться досить довго шукати, причому деякі сумніви все одно залишаються. До того ж, якість такого взуття є, як правило, досить низькою; слід було б приділяти більше уваги таким технологіям виготовлення взуття, при яких взуття зі штучних матеріалів виходило б якомога якіснішим. Може, в цьому абзаці я написав дещо не зовсім правильно завдяки непоінформованості, але широко інформувати громадян про такі речі – це, знов-таки, має бути завданням держави.

Подібні проблеми слід вирішувати не тільки щодо товарів, а і щодо тимчасового користування людьми деякими предметами. Наприклад, якщо в деякій кімнаті деякої установи стоять сидіння, обтягнуті шкірою, то там повинні бути також альтернативні сидіння, які не володіють такою властивістю.

У навчальних закладах, де з метою вивчення біології прийнято робити досліди над тваринами, слід давати можливість усім бажаючим студентам і викладачам замінювати ці досліди іншими способами вивчення відповідних явищ.

Спойлер

Ще слід мати на увазі, що різні захисники тварин мають різні думки щодо того, яких саме тварин не можна вбивати. Наприклад, зараз для мене це, як я вже згадував, ті тварини, які мають нервову систему. Проте раніше (з 1989 до 2000 р.) я поширював відповідні переконання лише на ссавців і птахів. Тому, вказуючи на товарах, що для їх виготовлення вбивали тварин, треба вказувати також, яких саме тварин; бажано, щоб при цьому назва виду або роду супроводжувалася також назвами всіх більш крупних біологічних таксонів, а якщо це важко, то слід вказувати хоча б клас.

Крім того, вказувати таку інформацію слід не тільки про вбивство тварин, а і про інші форми їх експлуатації, вказуючи, яка саме форма експлуатації мала місце. Адже можуть існувати захисники тварин, які виступають і проти інших форм такої екплуатації, причому можна придумати багато варіантів щодо того, проти яких саме форм експлуатації виступати.

Спойлер

Мабуть, не слід ігнорувати також інтереси людей, які захищають не тільки тварин, а й рослини. Тут теж може бути багато типів переконань: наприклад, хтось може виступати проти повного знищення рослини, але не проти пошкодження рослини; інший може виступати проти відрізання гілки від дерева, але не проти відрізання та поїдання плоду; ще інший може взагалі виступати проти продуктів органічного походження, підживлюючи свій організм лише якимись штучно створеними речовинами, хоча це, звичайно, дуже шкідливо для здоров’я. Можуть існувати й такі оригінали, які захищають рослини, але не захищають тварин. Повністю врахувати інтереси захисників рослин такою ж мірою, як я пропоную для захисників тварин, мабуть, дуже важко; так що захисники рослин повинні бути готовими до дуже багатьох труднощів у житті, які держава пом’якшувати не буде. Але хоча б вказувати на товарах, які рослини і в який спосіб використовувалися для виготовлення даного товару, було б бажано.

Третій етап: приділяти велику увагу дослідженням, спрямованим на винайдення та вдосконалення штучних м’яса, сала тощо.

Поки що непоганим досягненням у цьому напрямку є так зване соєве м’ясо, але воно ще далеке від справжньої схожості на справжнє м’ясо. Потрібно поступово створити такі мирні замінники продуктів тваринного походження (принаймні тих, для виготовлення яких тварин убивають), які майже не відрізнялися б від своїх прообразів ні смаком, ні калорійністю, ні корисними властивостями. Якщо такі замінники виявляться значно дорожчими за свої прообрази, треба вживати заходів для їх здешевлення, поки ціна замінника не буде приблизно дорівнювати ціні прообразу. Одночасно держава повинна широко пропагувати такі замінники.

Спойлер

Ще бажано, щоб ці замінники підходили як їжа не тільки для людини, а і для хижих тварин, принаймні тих, яких тримають як домашніх або в зоопарках. Це дасть людям можливість, не відмовляючися від утримання таких тварин, відмовитись однак від використання продуктів убивства інших тварин.

Мабуть, найпростіший спосіб реалізації завдань даного етапу – це вирощувати за допомогою клонування окремі тваринні органи; вони можуть нічим не відрізнятися від натуральних, але оскільки самої тварини нема, то для їх добування нікого не треба вбивати. Наскільки я розумію, вже зараз науковці дуже близькі до можливості робити це. Але невідомо, наскільки дорогим виявиться цей шлях, і тому на всяк випадок розглянемо ще кілька інших можливих шляхів.

Один з них – намагатися створити за допомогою генної інженерії такі рослини, які схожі на продукти тваринного походження. Можливо, для цих дослідів корисно взяти за основу вже згадану вище сою. До речі, я не поділяю тієї істерії, яку дехто створює навколо трансгенних продуктів. Не зрозуміло, чим трансгенні модифікації рослин гірші за ті їх модифікації, які виведено методами звичайної селекції.

Ще інший можливий шлях – намагатися створити відповідні речовини синтетично. Подібні досліди свого часу виявлялися невдалими, але думається, що при достатньому розвитку науки та техніки це має стати можливим. Крім того, можна, не обмежуючися суто синтетичними методами, домішувати до штучного м’яса речовини рослиного походження, а також тваринного, але мирного (молоко, яйця тощо).

Спойлер

Не слід забувати також про неїстивні предмети, які виготовляються з використанням убивства тварин. Уже йшлося про те, що мають бути доступними і достатньо якісними відповідники цих предметів, для виготовлення яких тварин не вбивають; це завдання відноситься до другого етапу. А на третьому етапі слід подбати, щоб згадані відповідники ніколи не були значно дорожчими за свої прообрази і зовсім не програвали їм у якості.

Крім того, на цьому етапі слід навчитися влаштовувати для мисливців атракціони, які якомога натуральніше імітують процес полювання, але не передбачають справжніх убивств. Для цього слід створити роботів, які виглядом і поведінкою нагадують диких тварин. За уявне вбивство такої штучної тварини мисливцю слід видавати штучне м’ясо. Бажано, щоб при цьому уявне вбивство тварини означало не знищення відповідного робота, а його відключення, бо інакше виникне питання, чи не слід захищати права таких роботів. Зауваження, зроблені в цьому абзаці, стосуються також і згаданого при описанні першого етапу імітування кориди.

Коли завдання третього етапу буде повністю виконано, то в переважної більшості людей не залишиться причин хотіти користуватися тим, що зроблено з використанням убивства тварин. Тому буде легко перейти до четвертого етапу.

Четвертий етап: заборонити вбивства тварин, які мають нервову систему, крім випадків, у яких я допускаю такі вбивства, відповідно до другого абзацу цієї статті.

Спойлер

Не обов’язково, щоб цей етап здійснювався одномоментно. Можна поступово розширювати множину тварин, яких забороняється вбивати, або множину ситуацій, у яких забороняється вбивати тварин. Наприклад, можна спочатку заборонити вбивства лише ссавців і птахів, але продовжувати активно ловити рибу; через деякий час можна заборонити вбивства всіх хребетних; а ще пізніше поширити це правило на всіх тварин, які мають нервову систему. Крім того, можна, наприклад, спочатку відмовитися від вирощування тварин, приречених до забою, а вже потім заборонити полювання на диких тварин.

Така поступовість дозволятиме почати четвертий етап, не чекаючи повного закінчення третього етапу. Адже можна запровадити ті заборони, до яких суспільство вже готове, відповідно до результатів третього етапу, і відкласти ті заборони, готовності до яких іще не досягнуто.

Повне виконання завдань четвертого етапу означатиме, що людське суспільство поводиться з іншими тваринами так, як я вважаю за потрібне. Але зупинятися на цьому не обов’язково. Адже в житті тварин залишатиметься ще багато негативних явищ, які людина може намагатися пом’якшити. Розглянемо це детальніше, вважаючи щойно згадані пом’якшення наступними етапами і нумеруючи їх на загальних підставах.

Продовження в наступному повідомленні.

 

Блін...соррі,ДМ...я глибоко Вас поважаю...але отакево читати...гм...з лісу...
то трохи підкидає...
Значить всі проблєми в нас вирішені...буммм песиками займатися?

 

П’ятий етап: створити такі умови, щоб люди не були змушені вбивати тварин навіть у тих ситуаціях, у яких я вважаю це допустимим.

Спойлер

Насамперед це стосується тварин, які заважають людям. Наприклад, треба якимось чином забезпечити, щоб комарі зовсім не залітали до квартир (але й не гинули задля цього); і ще, наприклад, щоб жодна тварина, крім людини, не робила спроб їсти те, що росте на полі, в городі чи в садку; і ще багато іншого. Звісно, все це дуже складно, і, мабуть, пройде багато століть, поки люди зуміють повністю виконати завдання цього етапу.

Причому будемо називати завдання цього етапу виконаними навіть у тому разі, якщо трапляються окремі рідкісні випадки необхідності вбивати тварин. Наприклад, якийсь тигр чомусь потрапив у зону проживання людей, на когось напав і хтось його вбив з метою необхідної оборони; така подія ще не є переконливим аргументом на користь твердження, що п’ятий етап не завершено.

Але слід звернути увагу ще на одну деталь, без якої розглядуваний етап ніяк не можна вважати завершеним. Справа в тому, що в людей не повинна виникати потреба вбивати не тільки інших тварин, а й самих людей (і останнє навіть важливіше). Це означає, що не повинно виникати війн. Не знаю, легше чи складніше домогтися цього в порівнянні з завданнями, які стосуються інших тварин. Але без стабільного миру в усьому світі про завершення п’ятого етапу не може бути й мови.

Спойлер

А в якості окремих рідкісних випадків, які вважаються допустимими, тут виступатиме те, що злочинці іноді когось убиватимуть, а у стані необхідної оборони хтось іноді вбиватиме злочинців. Адже повірити в можливість абсолютного викорінення злочинності ще важче, ніж у можливість абсолютного припинення війн.

Цілком можливо, що виконання п’ятого етапу – це недосяжна мета. Але припустимо, що її досягнуто, і розглянемо, як тоді почуваються тварини. Вони вже не потерпають від людей. Але тим із них, які живуть у дикому стані, від цього не набагато легше: вони потерпають від інших тварин. Отже, перед людством постає місія: звільнити тваринний світ від агресії. Віднесемо це до наступного етапу.

Шостий етап: знищити хижацтво та інші агресивні явища у тваринному світі.

Безперечно, тут уже йдеться про такі грандіозні перетворення природи, які можуть призвести до екологічної катастрофи. Тому на цьому етапі треба виявляти надзвичайну обережність і не можна починати цей етап без належних передумов. Ці передумови полягають у наступному. По-перше, людство має бути настільки розвинутим, щоб практично кожний природний об’єкт на Землі перебував під контролем людей, принаймні в розумінні можливості ретельно спостерігати за ним. По-друге, люди повинні вміти досить точно передбачати наслідки свого втручання у природні процеси; точність таких передбачень має бути надійно перевірена досвідом і має бути, скажімо, значно кращою за точність сучасних прогнозів погоди. Усе це звучить доволі фантастично, але я допускаю таку можливість, що через кілька тисяч років людство досягне такого рівня розвитку.

Спойлер

Якщо так буде, можна приступати до знищення хижацтва. Проблема знищення хижацтва складається з двох частин: по-перше, треба примусити хижаків не їсти інших тварин; по-друге, треба примусити тих тварин, яких їдять хижаки, розмножуватися менш інтенсивно, щоб у нових умовах відсутності хижацтва їх популяції не стали катастрофічно великими. Як усе це зробити?

Мабуть, у такому далекому майбутньому, яке ми зараз розглядаємо, ці завдання можна буде виконати за допомогою генної інженерії: відповідним чином поміняти генетичні коди всіх відповідних тварин, зменшуючи в одних агресивність, а в інших – плодючість.

Можна запропонувати й інші способи досягнення даної мети. Наприклад, можна якимось чином взаємно ізолювати хижаків і їх потенційних жертв. При цьому бажано підгодовувати хижаків штучним м’ясом, а також, щоб їх життя було повноцінним, давати їм можливість поганятися за роботами, що імітують тварин, на яких вони звикли полювати. А щоб без генної інженерії зменшити плодючість деяких тварин, можна або годувати їх протизаплідними засобами, або стерилізувати велику кількість цих тварин; в обох випадках треба добре підрахувати кількісні характеристики цієї діяльності, які забезпечать якраз потрібний рівень народжуваності.

Слід зазначити, що даний етап передбачає знищення не тільки власне хижацтва, а й інших проявів агресії у тваринному світі. Наприклад, треба забезпечити, щоб комарі нікого не кусали. Цього можна досягти або заміною генетичного коду комарів, або ізоляцією комарів від інших тварин. В останньому випадку бажано також забезпечити для комарів існування якогось замінника крові, але це не обов’язково: кров потрібна комарам лише для розмноження, і без неї вони просто вимруть завдяки відсутності потомства, що також є допустимим, хоча й не найкращим, сценарієм розвитку подій.

Спойлер

Взагалі, треба сказати, що на даному етапі може виникнути потреба
знищити деякі види хижаків чи інших агресивних тварин, якщо не вдасться приборкати їх одним з вищезгаданих способів. Для цього їх можна або стерилізувати, або повбивати. Останнє виглядає жорстокіше, але треба врахувати, що це збереже життя багатьом потенційним жертвам. Хоча я все-таки схильний думати, що в цьому не буде потреби, оскільки питання можна буде вирішити за допомогою генної інженерії або так, як описано в позапопередньому абзаці.

І ще раз хочу застерегти, що те, що я відніс до шостого етапу, можна здійснювати лише тоді, коли люди будуть упевнені, що ці дії не призведуть до екологічної катастрофи.

Звернемо тепер увагу на ті неприємності, які приносять тваринам, що мають нервову систему, ті істоти, які її не мають (наприклад, бактерії та віруси). Думається, що на тому рівні розвитку суспільства, який ми зараз розглядаємо, ці неприємності теж будуть якимось чином знищені, тобто буде знищено переважну більшість хвороб. Зробити це буде, можливо, навіть простіше, ніж виконати вищезгадані завдання даного шостого етапу. Тому будемо вважати, що шостий етап включає і те, про що йдеться в цьому абзаці. І слід не забути також про комахоїдні рослини: треба забезпечити, щоб вони не вбивали комах.

Якщо людство колись виконає всі ті завдання, які я відніс до шостого етапу, то у тваринному світі Землі запанує надзвичайно привабливий стан речей. Але все одно тварини (в тому числі люди) час від часу помиратимуть від старості та від трагічних випадковостей. Намагаючись хоча б частково позбутись і цих прикрощів, можна перейти до наступного етапу.

Спойлер

Сьомий етап: винайти еліксир життя і розповсюдити його у тваринному світі.

Під еліксиром життя слід розуміти спосіб, який дозволяє відвернути старість. Можна говорити і про такий абсолютний еліксир життя, який дає повну гарантію від смерті, але це вже виглядає занадто фантастично, і можливість його винайдення ми не розглядатимемо. Отже, споживачі еліксиру життя все ж час від часу помиратимуть, але не від старості, а від різних трагічних випадків. Тривалість життя стане подібною до тривалості існування радіоактивних ядер: математичне сподівання часу, який залишається до смерті, не залежатиме від віку істоти.

Не будемо тут розглядати детально різні проблеми, які виникнуть у разі винайдення еліксиру життя, а коротко згадаємо лише про деякі з них. І насамперед слід зазначити, що, незважаючи на ці проблеми, еліксир життя вартий того, щоб наполегливо працювати над його винайденням. Крім того, держава має створити такі умови, щоб у разі винайдення еліксиру життя всі громадяни були спроможні користуватися ним.

Що ж до проблем, які породжує винайдення еліксиру життя, то насамперед це небезпека перенаселеності. Щоб уникнути цього, треба забезпечити, щоб частота народжень приблизно дорівнювала частоті смертей від трагічних випадків. Я думаю, що для цього найкраще було б зобов’язати людей і змусити інших тварин вживати якраз такі протизаплідні засоби, щоб імовірність завагітніти забезпечувала бажану частоту народжень.

Таким чином, у світі різко зменшиться кількість дітей, що призведе до катастрофічного зменшення кількості робочих місць для різного роду педагогів. Останнім доведеться перекваліфіковуватись. Зате яких чудових фахівців можна буде підібрати і які чудові умови можна буде створити для розвитку тих дітей, що залишаться!

Ще одна проблема: доведеться переглянути пенсійне законодавство, позбавивши громадян такого приємного періоду життя, як пенсія. Щоб це не було надто прикро, можна натомість запровадити довгострокові оплачувані відпустки (тривалістю, наприклад, рік чи два – три роки), які надаватимуться кожному працівнику раз на 50 або 100 років.

Може трапитися так, що деякі люди не захочуть користуватись еліксиром життя. Я думаю, примушувати їх не треба. Якщо людина не згодна на ту перебудову життєвих реальностей, яку тут коротко описано, то нехай для неї все залишається так, як було. Слід запровадити порядок, згідно з яким на людей, які добровільно відмовилися від еліксиру життя, не поширюються зміни законодавства, пов’язані з його існуванням. Нехай такі люди без обмежень народжують дітей і, старіючи, отримують пенсію.

Натомість тварини, які не є людьми, мусять обов’язково користуватись еліксиром життя, оскільки вони неспроможні повною мірою усвідомити своє ставлення до цього питання. Хоча, можливо, якихось окремих особливо розумних тварин (не людей), навчених висловлювати достатньо складні думки, можна буде оголосити спроможними на це і дати їм у цьому питанні таку ж можливість вибору, як і людям.

Насамкінець зазначимо, що цілком може трапитися, що еліксир життя буде винайдено раніше, ніж настане деякий етап, номер якого менший за 7. Якщо це трапиться раніше, ніж виникнуть передумови для здійснення шостого етапу, то, очевидно, до виникнення згаданих передумов не можна буде тотально розповсюджувати еліксир життя у тваринному світі, а доведеться обмежитися лише людьми, а також, можливо, деякими тваринами, утримуваними в неволі.

квітень 2004 р.

 

Сумніваєтеся, що в деяких містах це робиться успішно? Ну, може, не дуже успішно, але наявність притулку - це вже успіх. Під Києвом, наприклад, є такий притулок.

 

Та нє..я о свойом..о женском...
наболєвшем...
А з собаками я си даю раду...

 

тіко вилучіть з декларації прав тварин свиней будь ласка!Нація українська вимре!

 

Цілком згоден.

А-нєтушкі! Не зараховуйте свиноїдство до обов'язкових ознак української нації; українці не зобов'язані бути жорстокими до свиней.