Неприємні ситуації

Сьогодні стався трафунок.

Їду в маршрутці. Стою. Зразу за водієм на одинарному кріслі сидить мужчина. Біля нього стоїть ще один мужчина і заслоняє йому весь кругозір (всмислі той шо сидить не бачить вхідних дверей і більшої частини салону).

Зайшла вагітна жінка. Поки вона платила за проїзд я в самій делікатній формі (полушопотом) сказав сидячому мужчині шо в салоні вагітна. Він звісно скоренько поступився їй місцем, але було видно шо йому стало дуже ніяково шо він сам її не помітив. Себто чоловік ніц не винен бо він її не міг побачити по всіх законах оптики, але ж попав в не дуже приємну ситуацію.

Думаю випадки коли ви почуваєтеся дуже ніяково хоть і не конче винуваті траплялися зі всіма. Поділіться хто має бажання.


Почну з себе.

Ми відпочивали в Криму групою біля 100 людей. Я їздив з сестрою і сусідкою. Жили ми в будиночках по 10 чоловік. З нами в будиночку жили ще шестеро людей: чойноспечена подружня пара, ше не спечена пара (просто хлопець з дівчиною) і двоє трохи старших за нас людей. Склалося так шо семеро з нас завжди вечеряло разом (мається на увазі вечірнє випивання вина, закусювання і розказування всяких веселих історій).
Двійко старших наших сусідів ходили вечеряти в сусідній будиночок до іншої компанії (теж чуть старших за нас). Так склалося по інтересах.
Холодильник був один на весь будиночок і все би було добре якби не.......

Поїхали ми на дегустацію вин. Вернулися голодні і вже чуток надегустовані . Дівчата стали готувати вечерю, а мене послали в холодильник за продуктами.
Логіка моя була простою. Я дивився в холодильник і задавав питання типу "Пів дині то наше?", "Помідори то наше?", "Масло то наше?" на більшість з яких отримував ствердні відповіді бо ми люди припасливі і їжею запасалися завжди.
На наступний ранок виявилося шо в холодильнику було два кульочка з половинами дині і два кульочка з помідорами і т.п. і по всіх законах подлості я взяв не наші кульочки.
В процесі приготування і поїдання ніхто не звернув уваги шо їсть чуже бо ж нас вечеряло три компанії разом і кожен думав шо як то не його то когось іншого з нас.

От така вийшла неприємна ситуація. Та ше й випадково розголосу набула, хоч ми і віддали своє в замін зїдженому. На щастя конфлікт було дуже швидко вичерпано і все закінчилося мирно і без обід.

 

мені в 15 років дали поводити по бездоріжжю УАЗик, і я його перевернув

 

Жесть.

Я теж раз був сів на маршрутку у ЛЬвові, біля шофера вільне крісло, сів собі. Йому це шось не сподобалось, каже це службове місце, треба в мене особисто дозволу питати. Ну я кажу вибачайте, і стою. А на наступній зупинці заходить парубок в 2 рази більший за мене і точнісінько так само там сідає, а водій на нього нуль реакції. Так і не зрозумів ситуацію.

 

треба питати "можна сісти?"
просто водія дістало напевно на людей гавкати

 

Ну "перевернув" то легкопоправимо. А як там шибки, фарба і прочєє?

 

Так можна не гавкати, йому ж колеса не відкручують.

 

Пипець, а якби ви чемно спілкувалися з дружиною коханця - то це нормальна ситуація? От же ж народ.

 

У мене сьогодні була дуже неприємна ситуація. Моя рецензент фактично полила мене брудом - написала, що я плагіатор, який передрав роботу з інтернету і не потрудився попрацювати над кваліфікаційною. Ще й з такою злобою! Неприємно. З такою рецензією не ходять на захист. Довелося написати заяву про перенесення на 7 червня.

 

Була не приємна ситуація, але то я сам винен. Батьки хоть і вчили поступайся місцем старшим,я малий(років 11-12, любив сидіти тільки біля вікна і частенько забував про це), їхав якость в тролейбусі(сам), зайшла жіночка, не можна сказати що якась стара бабця. Та я зробив вигляд ніби її не помітив, за мною сидів чоловік, він звичайно поступився їй місцем, але потім підійшов до мене і на вухо вичитав мені лекцію, мені так стало не приємно...Але з тих пір першим підриваюся щоб поступитися місцем. Та з до цих пір згадую як було ніяково.

 

На 9 травня каталися з подругою на роликах увесь день. Ввечері сіла на трамвай додому їхати. Коли завалюють у вагон чотири п'яних молодика (на вигляд років по 20-25), у червоних футболках. Хихотять дурновато, (якось тоненько, по жіночому), співають "Дєнь Побєди", допивають пиво, поздоровляють дідів у трамваї. Усе б нічого. Але один з них, якось так мимохідь і - бац, кидає порожню пляшку з під пива прямесенько на трамвайні рейки з відкритого вікна. Трамвай на ходу був. Пляшка луснула, осколки вдарили в вікно, як раз де я сиділа (добре, що я перед цим його зачинила). Там ще ззовні біля того місця, де пляшка впала ще жінка стояла (чи поранило її, чи ні - не знаю), трамвай швидко проїхав. Осколки залишилася на сусідніх рейках. Усі в трамваї заклякли, в тому числі і я. Ні ті дідусі, яких хлопці поздоровляли, ні чоловіки, що у трамваї їхали, ні кондуктор - ніхто ні пари з вуст. Я ото сиділа собі і думала : чи вдарити того, що переді мною сидів та пляшку кинув по потилиці рюкзаком з роликами, чи ні? Прораховувала в думках можливі наслідки, як буду поводитися, наскільки мене зможуть покалічити, усі "за" та "проти", сподіваючись підняти людей в трамваї, нарешті, вирішила таки вдарити. А хлопці раптом підхопилися і вийшли. Перейшли в інший вагон. Може відчули щось, не знаю. Це може й не зовсім по темі. Але осад неприємний в мене ще довго був. По перше, реально була готова нанести серйозну травму (а це погано і неадекватно тому вчинку) людині, по друге, виявилося, що "вони" (свинота ця уся) так мене дістали вже, що для мене моє життя та здоров"я виявилися менш цінними, чим бажання нарешті покарати покидька, по третє - так не вдарила ж... І як оце згадаю усе, якесь неприємне відчуття у мене в душі. Бо усе якось не так. Мабуть, треба було б зауваження зробити, а не одразу про "по-потилиці" міркувати... Але то таке... не знаю, чи підходить до теми, якщо ні - викинте...

 

Головне, щоб це не призводило до комплексів.

Так можна і розум втратити - не їхати собі спокійно а тільки зиркати по сторонах - кому би то дати місце...
Порядними мають бути всі, щоб мати право когось звинувачувати. А незручна ситуація формується лише тоді, коли людина не знає що робити... Бажаю усім знати що робити в кожен момент вашого життя.

Місце старшим даю завжди, але тільки вихованим старшим. Якщо якесь старе ге вривається в салон і збиває двох людей лиш би дорватися до крісла - то я х.р місце дам.
Є люди хороші і є погані. І як було сказано - Боже дай мені мудрості відрізнити перших від других.

П.С. Якщо людина не винна - то вона не винна, навіть, якщо за нею армія інвалідів стоїть і людина про це дізнається. Вина починається лише з моменту вибору - дати місце чи не дати. (Питання не стосується заздалегідь придбаних місць).

 

Та питання не вини чи невини.
Я про ситуації.
Шо в Вас ніколи такого не було шо ви не винні, а виглядає все геть по іншому?

 

тупа неприємна ситуація - це завше коли когось обганяю на вулиці (бо я швидко ходжу), то це коли зашпортуюсь, або на снігу послизаюсь

 

Не варто. Неприємне відчуття має бути в тих покидьків. І взагалі, що то за суспільство, в якому жінка має першою бити по голові засранця? Поряд мужчин порядних схоже не було. Співчуваю.

 

Мабуть рецепт пирогів хотіла переписати.

Там де я вчився багато хто з дипломників таке слухав. А я писав дипломну роботу про гуцулів, з усією специфікою, рецензентка в цій темі ні в зуб ногою, в Києві ж, перелякалася бідна, навіть плела що в мене русизми в роботі (сама російськомовнв при чому), гуцульський лексикон взагалі в ступор її загнав. Коротше не гладко йшло.

 

Та річ у тім ,що вони виглядає погано лише для вас. Для усіх інших - вони через 5 хвилин вже нічого не пам'ятають і нічого не виглядають. Кидайте ці комплекси. Це все через невпевненість у власних діях. Старші люди мають молодшим так повідомляти про послугу "уступити місце", щоб не образити і заохотити це робити завжди.
Я коли бачу таку ситуацію просто пропоную поступитися місцем за винагороду - вартість проїзду. (Грошей не беруть чомусь )

Це все банальні речі. Цікавіші звичайно, як воно машину чиюсь перевернути (випадково). Але знову ж! Людина не знає, що робити в такій ситуації тому дехто морозиться, дехто намагається викрутитися, дехто просто забиває, а дехто робить те, що повинен зробити в такій ситуації...

 

Ні. Мене налякала втрата контролю з мого боку. Ось що. Це було вперше в житті і дуже неприємно. Добре, що Господь відвів. Бо наслідки були б жахливі і для того парубка і для мене (бо четверо ж здоровезних хлопців). Але мені дійсно на той час було все одно. (не знаю, чи то червоний колір подіяв, чи вже набридло вже боятися цих покидьків все життя, не знаю). Так, на жаль, у нас таке в Харкові суспільство.

 

А от ше ситуація була.

Було то в лікарні. Нас було в палаті четверо дітлахів.
Полягали спати, а двоє надумали мене і ше того четвертого пастою зубною обмазати. Четвертого обмазали, а я не дався. Відмахнувся рукою, а вони далі і не наполягали.

Ну сон звісно як рукою зняло. Лежу і слухаю. А вони собі тихенько домовляються. Рішили шо їм зранку перепаде, за то шо вони вчудили і думають як би то викрутитися. Придумали геніальну ідею. Обмазалися пастою самі з розрахунку шо подумають на мене бо я не обмазаний.

Так і сталося. На мене медсестри кричать і піди їм докажи шо я не верблюд. Привички тикати на когось і казати "то він" в мене нема. Я казав "то не я"
Аж прийшов санітар і заставив всіх речі з кульків і тумбочок повикладати. То була моя перша ніч в лікарні і я ше не мав ні пасти ні щітки зубної, а в одного з пацанів найшли щітку, а пасти не було бо він то шо лишилося в вікно викинув. Так ситуація і розрулилася, але спочатку було прикро шо я не винен, а мене матюкають.

Власне як каже

Зара я зі сміхом думаю шо вони всю ніч пролежали обмазані пастою і ше й на ранок тягла получили, але тоді то була проблєма.