Наша філологічна освіта орієнтована на текст, а не на живе спілкування

У складних умовах глобалізації важко самоідентифікуватися. Питання кордону нині постає як ніколи актуально. І лише мова може стати тим “внутрішнім” кордоном, перетнувши який, розумієш, що саме відрізняє англійця від француза. Міждисциплінарні дослідження, які стосуються міжкультурного діалогу, щойно ввійшли в українську гуманітаристику. Повний текст

 

Та який "рівень"? Про що мова? ЛГ це нещастя. Потенціял мала, але закопала. Далеко й глибоко.

 

Цікава стаття. Бацевич молодець. Чого не можна сказати про журналістку, яка написала передмову. Вже б краще нічого не писала.

 

не знаю, читаючи статтю ДТ, я не "чула" Бацевича, а читаючи статтю ЛГ - аж мурашки по шкірі може то за рахунок фото, не знаю але присутність на парі відчула однозначно!

пассажі з попереднього інтерв*ю є, але ж є й новіші фрази, яких там не було... хоча це в будь-якому випадку негарно

 

Редакції
Якщо Ваша ласка, яким чином передмова відповідає змісту інтерв"ю? Вона суперечить не тільки букві, а і духу сказаного вченим.

 

ТАК там інша частина авторського права... журналістська...

 

Степанич, а чому Вас так схвилювала передмова журналістки? Думаю вона дуже актуальна. І приведені приклади дуже цивілізованих націй. Повірте, всюди в світі це практикується. І я глибоко переконаний, що це буде колись стосуватись України і її жителів.

 

Та не схвилювала. Просто вчений розповідає про те, як покращити і зробити більш ефективним спілкування між людьми, а в передмові про кордони, хоч і лінгвистично-психологічні на фоні глобалізації світу... Щодо прикладу: один із батьків англієць, другий француз. Хто їхні діти, між ким і ким їм ідентифікуватися, проводити "кордони"? А якщо ще сім"я при цьому проживає, наприклад, в Німеччині? Я вже не кажу взагалі про наявність потреби самоідентифікуватися. Тому що це за один крок від расизму.