Найперший автомобільний досвід

1981г. ВАЗ-2101. Я. Пять лет. Летом у бабы с дедом. Обещали свозить на море. Не везут. День не везут. Два не везут. На третий день терпение лопается. Дед приезжает с тока на обед, машину во двор не загоняет. Мой звездный час. Дед ложится подремать. Залезаю, снимаю с передачи. Машина катится под уклон. Я умный, знаю понятие "уровень моря", значит к морю дорога всегда будет под уклон. Потихоньку доеду. Рулю. ВНЕЗАПНО! Дверь открывается, в салон прыгает сосед - по совместительству местный мильтон. Жмет на тормоз. Чувствую, что на море я сегодня опять не попаду. Вытряхиваюсь за шкирку из машины, под мышкой несусь в хату. Дед спит, бабушка в шоке. Сосед берет ключи, ставит машину на прежнее место. Консилиум решил никому ничего не рассказывать, с меня взято обещание самому не ездить. На следующий день деду было намекнуто, что неплохо бы внука поучить водить машину. Дед идею одобрил и вечером я рулил по проселку сидя у него на коленях и командуя: "Муфта! Перррвую!! Газку! Вторрррую! Торррмозим!!!!"
В итоге автошколу я закончил на второй день после поступления с формулировкой: "Нехрена тебе тут делать, иди завтра в ГАИ сдавай".

 

На "комбінаті" був перший досвід...Баба з сумкми таки встигла втекти, а "майстер" отримав благовидний привід більше на водіння мене не впускати.....козел

Тоді якраз на бензин дифіцит був, то вони уроди тільки думали як поменше їздити....

 

У 1971 році батько (який жив у Туркменістані) купив Иж-412 і я терміново пішов до автошколи. Практична їзда була на вантажівці ГАЗ-51 (це на категорію В без права працювати водієм за наймом). Інструктор був рідкісний "матюгальник", але машина "їхала сама": можна було як завгодно кинути зчеплення і не тиснути на газ - і поїхали.
Тільки жінкам дозволялося користуватися електростартером, а чоловіки мусили крутити ручку.
Іспити склав баз проблем.
Влітку зістрілися з батьком на Кавказі, поподорожували трохи вздовж моря (кермував батько - гори, серпантини, шалені водії). Потім - через Каспій на поромі і ось - Туркменістан. 500 км майже без доріг через Каракуми. Не пісками, а розтрісканим глинистим грунтом, місцева назва - такИр.
Там я сів за кермо.
Спокійно можна було їхати 70-80 км/год, вітер був попутнім, через що мотор іноді перегрівався (попри знятий термостат). Доводилося розвертатися носом до вітру, відкривати капот.
Подекуди за кількасот метрів їхали вантажівки, зустрічні та попутні. Побачивши наш відкритий капот, тут же під"їжджали і питали "Памагат нада?" Закон пустелі.
- Сагбол, йок! (дякую, ні).
Оскільки це був мій основний пробіг, а потім - кілька років пішоходом та пасажиром, у 1997 ще раз закінчив автошколу.
І влітку 1998 на ВАЗ-2106, придбаному в офіцера ДАІ (з його козирними номерами) виїхали з дружиною та другом на річку (40 км від Києва). Цю дорогу я вже проходив з родичем - досвідченим водієм.
Біля річки нас накрив шалений град. Хотів накинути на вітрове скло покривало - градом набило синці на руках.
Кажу - час валити додому, бо луг розмокне. І застрягли...
Троса не було, двигун не хоче заводитися (полетів запобіжник вентилятора). Охолодили двигун, підрубали гілок під колеса, друг мужньо виштовхав (сам був по панамку у багнюці).
Далі - слизький грунтовий підйом, на якому застряг Мерс. Водій викликав допомогу. Я його попросив - чи зможеш провести мою тачку повз твоєї, бо я новачок?
- Я на "ручці" їздити не вмію. Їдь сам, але відповідальність на тобі. Продердлися. Наприкінці підйому мотор знову закипів. Довелося підлити води з криниці у радіатор. Розібрався із запобіжником, але двигун вперто не хотів заводитися. Якісь хлопці смикнули і ми доїхали додому. Перевдягли друга у мої шорти та футболку (завеликі йому на два розміри) і він поїхав додому на метро.

 

Форд Сієра - моє перше авто, на совку не їздив. Седан.

 

Життя не знаєте Ви певно навіть не в курсі шо таке "підсос"

 

в мого тата було жигулі і воно мало підсос...

 

от коли я своїм Пасатом засідаю по самі дверки в снігу на не прогорнутій дорозі, я тоді з ніжністю згадую жигуля і його підсос....Тож запросто можна було поставити на підсос і самому випхати машину з кучугури

Німаки навіть і додуматись не могли яка то може бути корисна функція

 

MARTINI, в бензиновому не вийде, в дизелю вийде, але на 2 передачі і то не при умові шо ти сів в багно по саме "пузо"

 

а потім доганяй, як вийде...

Та німці є німці.

В машині мого батька крім підсосу була ше корба. Теж чудова річ. Вона легко заміняла важкий громісткий акумулятор, який на початку 90-х тре знімати на ніч, щоб не вкрали.

От з тою корбою у мене є своя історія. Був у мого батька автомобіль Мосвич 401. Заводився він з акумулятора, але не завше. Одного разу вирішили ми їхати в село, акумулятор здох, перейшли на корбу.
Тато довго крутив і десь за півгодини ратного труда - завелась!!! Стільки радості було, що ніхто навіть вже не думав про те, що корбу тре витягнути. Поки ми їхали рівною дорогою все було гаразд, але коли виїхали на грунтову дорогу... О, диво!!! Тато на газ, перЕд машини підносить догори і не їде!!! Не зразу ми догадалися. що то коба вперла в горб і тримає машину.

 

Тоту корбу ше кривим стартером називают

 

А що таке VAG?

 

О, я теж тоді в ту групу входжу !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!


Не знав!

 

Якби я не бачив...

440 конів... валить, як ракета....