національність: важливо чи ні

На сьогоднішній день у більшості європеоідів території бувшого СРСР поняття "національність" і "самоідентифікація" мають однакове значення. Як приклад можу навести себе: по батькові - бабуся напівполька Саржевська, дід ніби-то росіянин Мисовський, по мамі - бабуся росіянка, дідусь українець Майборода, батько якого взяв дружину з такого собі українського села КАРАШИН (у минулому ...-чин). Я був записаний, як росіянин...

 

Я - родился 23 декабря 1957 года. В понедельник.

Философствую теперь - важно это - или нет...

 

в мене по маминій ліній українці, а по татовій теж українці. але там цікавіше - бо дід мав прізвище Франко. я українець. принаймні вважаю себе таким. Генеалогічне дерево дослідив до пятого коліна. далі вже тяжко. треба ходити по архівах.

 

Дивлячись для чого. І для кого. От з расою простіше, я так думаю.

 

Ворогування і національність НЕ ПОВ"ЯЗАНІ Н І Я К!!! Якщо, звісно, мова йде про людей розумних.

 

тоді би знайшлися інші причини для ворогування - віра, політичні погляди тощо. благо - є чим вирізнятися і будувати на цім нові конфлікти.

 

Ну це як шукати. "Моряк моряка..."(с).

 

на мій погляд, питання важлива чи не важлива національність важливе для ксенофобів. Пупере, не сприйміть як образу. просто я так розумію постановку питання.
п.с. у звязку з попереднім дописом "мій погляд" вже не актуальний)))

 

Важливо в будь-якому випадку, але питання дещо неконкретне..
Для мене національність - це особливість, яка відрізняє тебе від інших і долучає до таких як ти від самого народження. Вона дає тобі свою особливу мову, менталітет, традиції, територію, навіть певні фізіологічні риси (хоча це вже, мабуть, до питання раси). В сучасному глобалізованому світі ці чинники поступово розмилися, і важко сказати добре це, чи погано. Люди постійно мігрують, нації змішуються. Мені не дуже подобається перспектива метаморфоз обличчя майбутнього українця до азійських чи афро- параметрів, явище мовних суржиків, стирання можливостей самоідентифікуватися. Але цей процес протікає незалежно. Крім того, ідею не пускати до себе "чужих" я також не можу схвалити в силу своїх гуманістичних нахилів. Тому обмежилася "превентивними заходами", одруживжись з українцем (правда, з німецьким корінням) Для мене національність асоціюється з деревом - важливо знати своє коріння і забезпечувати наступність поколінь з цією ж пам'яттю, бо ж прикро буде, як гілки раптом почнуть всихати.

 

Що значить сбереження СВОЄЇ національності? Мабуть, Ви маєте на увазі самоідентифікацію. На мій погляд, хто як бажає. Для когось це байдуже; хтось усвідомлює, але не робить з цього фєтіш; а хтось її підкреслює; а ще хтось ставить її збереження понад усе.

Давайте зустрічне питання. Що для Вас національність? Мова? Одяг? Сало? Галушки? Борщ? Тобто, як Ви можете продовжити речення: "Я українець, тому що..."?

 

А це має бути частиною патріотичного виховання, щоб молоді люди обирали собі пару на рідній землі, серед свідомих своєї національності.

декламуючи:"Кохайтеся чорноброві, та не з москалями"...

Треба зберігати, поки можна зберегти...Як би нею почати гордитися, то й зберігати захочеться.

 

Даю - а кем считают Вас окружающие? (вопрос - не к Степанычу - а ко всем!)...
Может - это более точный критерий? Ведь оценивать себя самого - как-то не очень...

 

Да тут такое дело. Смотря кто.

 

Важливо.
Нервує коли це поняття всілякі сумнівні партійки юзають де треба і де ні, з тим, щоб підібратися до нашої підсвідомості і таким чином завоювати собі авторитет, замість дійсно щось робити в культурній чи соціально-економічній площині для своєї нації.
Це мабть сьогодні найвживаніше поняття в піарі, психологічних маніпуляціях та спекуляціях.
І ця пропаганда дійшла так далеко, що прочитавши тільки заголовок я подумала, що це знов провокація сумнозвісної радикальної партії. А до будь-якої пропаганди я, що зрозуміло, відношусь однаково негативно.