Мисливець за іконами

Тема у розділі 'Львів кримінальний', створена користувачем Jurgen, 20 сер 2010.

  1. Jurgen

    Jurgen людина

    Мисливець за іконами

    На розгляді Апеляційного суду Львівської області перебуває кримінальна справа, порушена проти закарпатця, котрий обікрав сім церков на Львівщині

    Більшість із нас іде до церкви, аби розкаятися у своїх гріхах, попросити в Бога здоров’я для рідних. Утім, дехто прямує до храму, навпаки, у пошуках гріха. А Макара Дрозденка до святині привела… помста.

    Мешканець Воловецького району мав хист до іконопису, тож влаштувався маляром в одному з храмів Ужгорода. Коли невдовзі священник дізнався, що його новий робітник раніше кілька разів сидів у в’язниці, то одразу ж звільнив його. Це обурило Макара, й він вирішив відімстити. Уночі непомітно підкрався, пошкодив двері і проник до храму. Понишпоривши, „мистецтвознавець” угледів декілька ікон та хрестів. Згрібши церковний раритет до сумки, він спокійнісінько забрався геть. І, хоч чоловіка почало мучити сум-ління за скоєний вчинок, знаходив собі виправдання на кшталт «Цей священик заслужив покарання! Людина духовного сану не мала права так чинити зі мною!».


    Щоправда, на цій крадіжці усе не закінчилося. У Дрозденка переміг інстинкт злочинця, й він знову взявся за старе. «Ходка» до церкви стала першою у новій сторінці його злочинної епопеї. Міліцейські зведення закарбували серію «полювань» на храми, більшість з яких було скоєно у селах Львівщини.


    «Рейди» церквами Дрозденко розпочав ще у березні 2005 року на Городоччині. Першим під приціл крадія потрапив храм Введення у храм Пресвятої Богородиці. До населеного пункту дістався електричкою увечері. Коли село поснуло, чолов’яга подався до святині, яка зустріла його мовчанкою.

    «І як сюди залізти?» – розмірковував Дрозденко, зайшовши на церковне подвір’я. Врешті зупинив свій погляд на вікні над вхідними дверима. Підтягнувшись догори, він розбив шибку, а відтак проник усередину. Першою йому в око впала ікона «Введення у храм Пресвятої Богородиці», яка лежала на столі. Далі нічний візитер подався за іконостас, звідки узяв металеву дароносицю. В іншому приміщенні злодій знайшов згорток матерії із зображенням Плащаниці. Потому вирішив зламати металевий сейф, але його зусилля виявилися марними.


    Після цієї крадіжки Макар заліг на дно майже на чотири роки. Він злякався відповідальності за уже скоєні ним злочини перед Богом та правосуддям. Утім, каятися не поспішав. Не скориставшись шансом стати на шлях виправлення, який подарував йому Всевишній, Дрозденко трактував минулі події по-своєму. Невдовзі він остаточно втратив страх перед Богом і почав холоднокровно вдиратися до святинь.


    Черговий “марафон” храмами Львівщини Макар розпочав наприкінці осені минулого року. Цього разу він гарно підготувався. Прихопивши мішок, маленьку сокирку та цвяховитягач, злодій подався до міста Скварява, де сів в електропотяг Мукачеве–Львів. Він планував дістатися до села на Сколівщині, але не доїхав однієї зупинки. Закарпатця висадили за безквитковий проїзд, тож решту відстані йому довелося долати пішки.


    До храму Воздвиження чесного хреста крадій підійшов о 2-й ночі. Через двері проникати не ризикнув – узяв драбину і приставив її до вікна. А коли піднявся, заповзявся рубати сокирою віконну раму. Потому йому став у пригоді цвяховитягач. Вигнувши металеву решітку, лиходій проліз в отвір.


    Підійшовши до одного з престолів, Дрозденко побачив Євангеліє. Глянувши на дату видання, очі злодія округлились. Старовинна книга була датована 1550 роком. На інших престолах він знайшов ще три майже півстолітні Євангелія. Виносячи національні скарби, «букініст» навіть не здогадувався, яка їх вартість. Він згодом збув усі за доволі скромною ціною.


    Через два місяці Макар вирішив навідатися до однієї з церков Миколаївського району. Цього разу він знову скористався електричкою. Вийшовши на якійсь залізничній станції, попрямував до сусіднього населеного пункту. Його ціллю став храм Святого Василія Великого. Церковні двері він відчинив з допомогою металевого прута, який знайшов дорогою. Поцупивши ікони Ісуса Христа та Матері Божої, спритник подався до Львова.

    – Чоловіче! – звернувся Дрозденко до таксиста на приміському вокзалі. – Придбай іконки! Віддам недорого.

    – Скільки за них хочеш? – зацікавився водій «копійки».
    – 120 гривень, – повідомив крадій.

    – Гаразд! Клади на заднє сидіння, – погодився таксист і відрахував гроші.


    Уже за два дні Дрозденко побував у черговому храмі – Святих чудотворців Косми та Дем’яна, що в одному з сіл на Городоччині. Маючи на озброєнні цвяховитягач та сокиру, він і цього разу добре поживився: взяв сейф, де було понад 17 тисяч гривень.


    Відтак Макар подався на Яворівщину. Оселившись у підвалі одного з житлових будинків міста Новояворівськ, невдовзі він познайомився з місцевим мешканцем на ім’я Мирослав, який охоче пристав на пропозицію скласти йому компанію у наступних вилазках. Та ще й підкинув Макару ідею „махнути до одного з сусідніх сіл”.


    Утім, на першій же спільній справі чолов’яги прокололися. Проникнувши уночі на подвір’я храму Покрови Пресвятої Богородиці, вони не стали зламувати дверей – їх зупинила сигналізація.

    – І навіщо ти сюди мене привів? – обурено дорікнув Макар. – Невже не знав про сигналізацію?

    – Та не хвилюйся! Може, щось на подвір’ї знайдемо.


    З іншого боку церкви злодії уважно розглянули розп’яття Ісуса Христа і... зняли хрест.

    А храм Святого Миколая, до якого лиходії подалися наступного дня, не встояв. Застосувавши інструменти, вони зірвали замок. Макар, котрий вже звик заходити до святині, немов до продовольчого магазину, смачно затягнувся цигаркою. Далі відкоркував дві пляшки вина, які випив разом із напарником. Потому святотатці розпочали свою гріховну «екскурсію» храмом. До їхніх рук потрапило, зокрема, декілька образів, тетрапотний хрест, Євангеліє, металева таця, кілька наконечників до хоругов. Коштовні раритети крадії заховали у своєму підвалі, а залізні вироби віднесли у пункт прийому металобрухту.


    Грабунок храму Воскресіння Господнього, що на Стрийщині (поцупили гроші та декілька пляшок вина), став для злодійського дуету останнім. Через декілька днів Макар потрапив до рук працівників Новояворівського відділення міліції, які, зупинивши підозрілого перехожого, попросили пред’явити документи. Під час поверхневого огляду в Макара було виявлено одну культову річ. Він одразу ж зізнався, звідки вона в нього. Частину викраденого правоохоронці знайшли у підвалі, в якому тимчасово проживав закарпатець. Тут також була макова соломка, яку він зберігав для власного споживання. Спільника Дрозденка, щоправда, тоді не вдалося затримати.

    Під час розслідування кримінальної справи було встановлено, що 55-річний мешканець Закарпаття скоїв сім крадіжок із церков. Про це розповіли у слідчому управлінні ГУ МВС України у Львівській області. Крім того, зловмисник зізнався, що цупив і з помешкань та господарств громадян, зокрема, мобільні телефони, коштовності, гроші, електроінструменти, скутер.

    Співробітники слідчого управління пред’явили Макарові Дрозденку обвинувачення у скоєнні чотирнадцяти крадіжок. Зараз справа перебуває на розгляді суду, який і вирішить подальшу долю мешканця Воловецького району Закарпатської області.

    Георгій Стрілецький
    http://mk.lviv.ua
     
а де твій аватар? :)