Місце в житті

Хто як відчуває, ви знайшли своє місце в житті, чи шукаєте, чи не знаєте де і як шукати, чи вам все-рівно? Перш за все це професійної діяльності стосується. Наприклад є люди, які змалечку знають який рід діяльності оберуть, є які після школи не знають на кого починати вчитися, є такі, що вчилися по одній спеціальності, а працюють зовсім по іншій.

 

Мені здається, що знайти можна своє місце лиш на деякий час, а взагалі-то пошук продовжується все життя

 

Мені подобається те.чим я зараз займаюсь,але в матеріальному плані це зовсім не те,що мені треба.Тому шукаю своє місце і спосіб реалізувати своє хоббі в достаток,а також моральне задоволення.

 

Ну чому ж, наприклад взяти любу відому рок-групу. Вони як почали грати пацанами років в 18 - так їм зараз по 50-60 років, а вони все ще їздять навколо світу з концертами.

Художники теж змалечку починають малювати і малюють все життя потім вже професійно.

Ну це творчі такі професії. Важко уявити що хтось планував юристом стати чи економістом. Проте як тільки подумають про майбутнє працевлаштування - зразу поступають в юридичні чи економічні вузи.

 

Так але ми ніколи не знаємо напевно, чи відчувають вони себе на своєму місці і чи не займаються чимось ще

 

Я говорю про відомих людей, як ви думаєте, Пол МакКартні відчуває себе на своєму місці?

 

Хм..мене якось зовсім не цікавить це питання.То ж його проблеми.
А взагалі .творчі особистості ніколи не бувають задоволені своєю творчістю.Вони весь час в пошуках.

 

Я думаю творчість - це вже діяльність на своєму місці, це інша тема. Як би МакКартні шкодував що став музикантом, бо відчуває що хотів стати хірургом - це ближче до теми.

Я поїхав на початку травня в село, де проводив у бабусі всі канікули і де не був 10 років. Дивні відчуття, бо побачив старих корешів через такий час. Ніхто не змінився, лиш роздобріли і сім'ї мають з дітьми. А займаються тим самим - на вихідні п'ють горілку з пивом цілими днями, ходять кругами по селу і перетирають про тестів з тещами. Одна різниця - по будням на навчання колись ходили, а тепер вкалують на городі, на будівлі в місті чи "дежурять" в магазині, практично всі до одного, іншої немає роботи. І таке враження що в майбутнє перенісся - бо в шкільні-студентські роки людина якось уявляє своє майбутнє, тут приїжджаєш - і маєш майбутнє.

І от яке місце цих людей в житті? Вкалувати-бухати-нянчитись з дітьми. І все. Нікого не тягне підкоряти Еверест, писати картини. І можливо їх теж все влаштовує, а може й ні, бо вони нічого не бачили крім свого села і обласного центру, живуть просто як і батьки їхні, і діди. Коротше можна було в розділ про філософію з таким же успіхом запостити.

 

Питання цікаве....в мене от теж так склались обставини шо я лишився в селі...картин не пишу, Еверест не підкорюю ...Живу просто , як батьки мої і діди жили навіть і не знаю скільки років на цьому місці живемо (судячи з пам'ятників на цвинтарі 150 точно)..
.А чи варто зриватись з місця, їхати в мегаполіс витримувати мегаконкуренцію, дихати отрутою, ютитись на кількох квадратних метрах,їсти всяке Ге..).....Чого раді?
Щоб заробити бабла, побудувати хату за містом і розвести пасіку на старості літ?

 

Ні, не варто так як ви описали. А варто нажити горба на городі, з худобою, тільки заради того щоб прогодуватися?

Але я дещо про інше. Я ж не про площину місто-село. А про те що деяких людей просто влаштовує коптити небо.

 

Якщо Ви знайшли своє місце в житті,знаєте,що ви від нього хочете,то тільки можна порадіти за вас.Справді.Не всім же картини малювати і Еверести підкорювати.

---------- Додано в 17:31 ---------- Попередній допис був написаний в 17:29 ----------

Але це їх вибір,їх це влаштовує.Живуть як можуть,працюють,виховують дітей....

 

Навряд.

А ви що хочете? Мабуть танцювати чи щось таке, а в решті-решт підете на бухгалтера, бо від танцюльок можна з голоду вмерти, це ще особливості нашої країни. А були люди що в 40 років починали писати книжки і стали всесвітновідомими.

 

В мене інші плани....
Затишний хутірець подалі від цевілізації, але щоб не більше години автом до Львова + швидкісний інтернет..(може дороги таки зроблять колись)
2 Прибутку від 500 000 грн в рік (теперішніх)
3 Стати широко відомим в вузьких колах(тіпа..крупний спеціаліст по вирощуванню...чогонебудь) з сайтом семінарами і ссилками в спеціалізованих виданнях
4 Бути постійно зайнятим ділом, але без фанатизму...щоб був час на подорожі (хочу в південну Африку) і розваги...( до Львова то не більше години)

---------- Додано в 18:42 ---------- Попередній допис був написаний в 18:38 ----------

Можна набрати дитячу групу і вчити діток танцювати ...
2-3 групи по 10-15 діток, по 100 грн в місяць ....2-3 тисячі заробітку ...зайнятість 1-2 години в день...

 

Якось їхав до Червонограду, понад дві години по трасі + львівські корки
чи то в контексті

 

Колись маршрутка 50 хв їхала...
Десь до середини літо ті дороги підлатають трішечки...а весною то навіть їхати не хочеться...відрізали нас від світу....суки :ireful:

 

Хм, я б теж не відмовився. Чисто європейське таке собі село. і як воно з реальністю сумісне? Бо якщо треба на шабашку їздити плитку класти, то виходить відповідь "Я знаю де моє місце в житті, але бачу що воно недосяжне".

 

Нині перший раз бачив дорожників за цей рік і вони таки умудрились латати ямки в дощ...

 

В нас так і роблять всі. Одні вчителі. Виступив на "Україна має талант", якийсь фокус показав - дивишся вже школу відкрив, інших вчить фокуси показувати.

 

Як заробити пів лімона приблизно знаю...(років через 3-5 повинні вийти на такий рівень)
Машина інтернет і час теж є...
От з хутірцем проблема....точніше з землею...Нема в нас де урвати з 50 гектарчиків під садок і ставок........урвали вже все доки я малий був