Метакратія

Ні, бо умовою єдности є налаштованість людини на осягнення єдности, а у бандитів така налаштованість відсутня!

 

і як за часто можна виходити чи заходити в єдність?

 

Не зрозумів запитання. Що означає "як за часто"? Ви можете жити в єдності з усіма людьми, стосунки з якими Ви будуєте на засадах добровільности та одностайности.

 

ті хто не приймають рішення більшості не в єдності...

 

Ви можете жити в єдності з однією людиною, не будучи одночасно в єдності з іншою людиною. Єдність є перш за все справою добровільною. Суб'єктом осягнення єдности є особистість, а не спільнота!

 

але чи можливо завжди бути згідним з хоча б одною людиною?
якщо ні, то получається єдність непостійна?

 

Єдність - це коли Ви утожсамлюєте себе з іншою людиною як особистістю, яка, як і Ви, налаштована на осягнення єдности. Це - не питання згоди чи незгоди з якогось питання. Якщо Ви не згідний, то Ви будете битись чи будете шукати шлях до порозуміння? В першому випадку налаштованість на осягнення єдности у Вас відсутня.

 

а які критерії шляху до розуміння, а не до підведення одним або другим до своєї точки зору.
Тобто чи "хай буде по-твоєму" чи треба просто переконливо довести своє?

 

Збагачення налаштованости як шлях до порозуміння

Йдеться про осягнення єдности, передумовою якої є налаштованість обоїх до осягнення єдности саме з цією другою людиною, яка вибрана серед багатьох інших. Тому шляхом до порозуміння є збагачення налаштованости обох новим змістом, що й дасть конкретний зміст шляху до порозуміння.

 

думаєте є можливість, що вони дійдуть розуміння у всіх питаннях які виникатимуть чи просто час від часу будуть робити по-своєму?

 

Думаю, що збагачення налаштованости не матиме обмежень, якщо прагнення єдности є взаємним! А тому, в кінці кінців, буде досягнута повнота взаєморозуміння.

 

чомусь я не думаю, що це можливо - в кожного свої інтереси, свої проблеми, свої мотиви і вони навряд чи у всіх моментах можуть співпасти так в когось іншого, а значить суперечок не уникнути.
По людях бачу що довіряти один одному в наш час майже ніхто не може, тільки в сім'ї і то там свої проблеми.
Тобто чи не получиться, що єдність така собі в принципі можлива, але недосяжна?

 

Навпаки, єдність двох людей сама по собі є досяжною - тоді, коли обоє утожсамлюють себе з іншим як такою ж як і він людиною, яка налаштована на осягнення єдности. А повне взаєморозуміння - це вже ступінь реалізації цієї єдности.

 

так от мене і цікавить ця реалізація,
в одній ситуації двоє можуть просто немати розбіжностей у думках чи ділах - вони в єдності,

а появиться нова проблема, нові можливості для когось одного і все це не може зрозуміти інший, ніяк.

Говорити про єдність просто, коли немає проблем, а коли вони виникають от тоді цікаво.
І якщо в кожного різні методи розвязку проблеми , що тоді? хто буде правий?

 

Якщо говорити про реалізацію єдности, то проблема тут одна - збагачення змісту налаштованости на осягнення єдности. Правим є той, хто цей зміст збагачує, а помиляєтся той, хто його не збагачує.

 

Конституція Громади





1. Одним-єдиним завданням усієї влади є допустити скандал, але не допустити вбивства.

2. Будь-який акт законодавчої чи виконавчої влади є нечинним, якщо внаслідок його виконання сталося вбивство людини, або якщо його неможливо обгрунтувати недопущенням вбивства. Остаточне рішення про нечинність певного акту влади виносить конституційний суд. Кожен громадянин має право оскаржити владу в причиненні вбивства, або подати заяву про визнання акту влади нечинним через неможливість обгрунтування його недопущенням вбивства. Влада має право скликати референдум про позачергові вибори складу конституційного суду.

3. Стосунки влади з кожним з громадян укладаються або індивідуальною угодою між громадянином та владою, або приєднанням окремого громадянина до колективної угоди вже укладеної раніше між владою та іншими громадянами. Окрема угода визначає права та обов'язки сторін, тобто влади та громадян в зв'язку виконанням цієї угоди, а також санкції за невиконання якоюсь із сторін своїх обов'язків. Кожна угода укладається між сторонами добровільно, без будь-якого примусу з боку влади чи громадян. Угода, що укладена з порушенням засади добровільности, є нечинною. Остаточне рішення про нечинність певної угоди між владою та громадянами виносить конституційний суд за поданням будь-якої із сторін. У випадку порушення чинної угоди сторони можуть звертатись до обраного ними суду для визначення необхідних санкцій у відповідності з вимогами порушеної кимсь угоди. Кожна із сторін має право вийти із певної угоди після того, як вона виконає свої обов'язки в зв'язку з цією угодою.

4. Влада має право скликати референдум для утвердження законів, що стосуються всіх громадян, або референдум про позачергові вибори складу конституційного суду. Закон чи рішення референдуму вступає в силу, якщо його підтримали всі громадяни в ході загального поіменного голосування. Свою підтримку певного закону громадяни засвідчують особистим підписом. Конституція є основним законом Громади. Громадянином має право стати кожен, хто засвідчить своїм підписом підтримку Конституції Громади.

07–28.09. 2005р.

 

по суті, якщо налаштованість однакова, законів і не треба - всі все-одно чинять так щоб було добре іншим... закони і суд треба тоді, коли єдності немає - одним тре одне(вони в єдності фактично), іншим групам інше(для своїх вони також в єдності), тобто так як є в нашому суспільстві.
Питання - чому так?

 

Тому що єдність є формою буття, а не самим буттям. Ніде у Всесвіті немає такого дерева, з якого можна було б збирати єдність як яблука з яблуні!

 

це як? ототожнюєте?

 

але згідні з тим, що єдність законами не регулюється, а якщо починає регулюватися, то то вже не єдність?