Memory

Спомин, знов покликав мене він, у безмежнії далі, в мрії, й ніжності, й сни...

Mem'ry
All alone in the moonlight
I can smile at the old days
Life was beautiful then
I remember
The time I knew what happiness was
Let the mem'ry live again

Сьогодні одна пісня навіяла мені незвичні часи, нагадала про апогеї "блаженства" та безтурботність минулих днів.
Спогади - це щось дійсно особливе, це речі, особи, думки, які прилітають до тебе із теплих добрих країв, щоб на крилах уявлення і пригадування віднести тебе у колиску радості та щастя.

(Хочу поговорити про прекрасні спогади, ті, які освявають душу і залишають печать ніжності у серці й щиру усмішку на вустах)

 

Відповідь: Memory

Чом душу смуток огортає,
чому так жаль за тим, що відбуло,
чом забуттям стежки не проростають,
тих давніх днів, де милим все було...

 

Відповідь: Memory

А на мене завжди навіюють смуток і ностальгію слова з пісні All By Myself.

Eric Carmen - All By Myself


When i was young
I never needed anyone
And makin' love was just for fun
Those days are gone

Livin' alone
I think of all the friends i've known
But when i dial the telephone
Nobody's home

All by myself
Don't wanna be
All by myself anymore
All by myself
Don't wanna live
All by myself anymore

Hard to be sure
Some times i feel so insecure
And love so distant and obscure
Remains the cure

All by myself
Don't wanna be
All by myself anymore
All by myself
Don't wanna live
All by myself anymore

 

Відповідь: Memory

або Байрон.

TO TIME

by
Lord Byron


Time! on whose arbitrary wing

The varying hours must flag or fly,

Whose tardy winter, fleeting spring,

But drag or drive us on to die ---


Hail thou ! who on my birth bestow'd

Those boons to all that know thee known;

Yet better I sustain thy load,

For now I bear the weight alone.


I would not one fond heart should share

The bitter moments thou hast given;

And pardon thee, since thou could'st spare

All that I loved, to peace or heaven.


To them be joy or rest, on me

Thy future ills shall press in vain;

I nothing owe but years to thee,

A debt already paid in pain.


Yet even that pain was some relief,

It felt, but still forgot thy power:

The active agony of grief

Retards, but never counts the hour.


In joy I've sigh'd to think thy flight

Would soon subside from swift to slow;

Thy cloud could overcast the light,

But could not add a night to woe;


For then, however drear and dark,

My soul was suited to thy sky;

One star alone shot forth a spark

To prove thee --- not Eternity.


That beam hath sunk, and now thou art

A blank; a thing to count and curse,

Through each dull tedious trifling part,

Which all regret, yet all rehearse.


One scene even thou canst not deform;

The limit of thy sloth or speed

When future wanderers bear the storm

Which we shall sleep too sound to heed:


And I can smile to think how weak

Thine efforts shortly shall be shown,

When all the vengeance thou canst wreak

Must fall upon --- a nameless stone.


на жаль переклад найшов тільки російською

К ВРЕМЕНИ

О Время! Все несется мимо,
Все мчится на крылах твоих:
Мелькают весны, медлят зимы,
Гоня к могиле всех живых.

Меня ты наделило, Время,
Судьбой нелегкою — и все ж
Гораздо легче жизни бремя,
Когда один его несешь!

Я тяжкой доли не пугаюсь
С тех пор, как обрели покой
Все те, чье сердце, надрываясь,
Делило б горести со мной.

Да будет мир и радость с ними!
А ты рази меня и бей!
Что дашь ты мне и что отнимешь?
Лишь годы, полные скорбей.

Удел мучительный смягчает
Твоей жестокой власти гнет;
Одни счастливцы замечают,
Как твой стремителен полет!

Пусть быстротечности сознанье
Над нами тучею висит:
Оно темнит весны сиянье,
Но скорби ночь не омрачит!

Как ни темно и скорбно было
Вокруг меня — мой ум и взор
Ласкало дальнее светило,
Стихии тьмы наперекор.

Но луч погас — и Время стало
Пустым мельканьем дней и лет:
Я только роль твержу устало,
В которой смысла больше нет!

Но заключительную сцену
И ты не в силах изменить:
Лишь тех, кто нам придет на смену,
Ты будешь мучить и казнить!

И, не страшась жестокой кары,
С усмешкой гнев предвижу твой,
Когда обрушишь ты удары
На хладный камень гробовой!

 

Відповідь: Memory

Ліна КОСТЕНКО

* * *

Хай буде легко. Дотиком пера.
Хай буде вічно. Спомином пресвітлим.
Цей білий світ — березова кора,
по чорних днях побілена десь звідтам.

Сьогодні сніг іти вже поривавсь.
Сьогодні осінь похлинулась димом.
Хай буде гірко. Спогадом про Вас.
Хай буде світло, спогадом предивним.

Хай не розбудить смутку телефон.
Нехай печаль не зрушиться листами.
Хай буде легко. Це був тільки сон,
що ледь торкнувся пам'яті вустами.

 

Відповідь: Memory

офтоп - чи бачили Ви цю пісню в виконанні Бріджіт Джонс у першій частині фільму ?

 

Відповідь: Memory

Серпень 19**. Напівдикий куточок Чорного моря. Другі студентські канікули.

Неподалік від пляжу – невеличний кінотеатр. Навіть фільм пам’ятаю – «Народжена вільною» (за Джой Адамсон; про левицю). А в кінозалі – стареньке піаніно.
Під час сеансу тихенько відчинив вікно.

І ось романтичною ніччю вилізли ми з моря (про холодне шампанське заздалегідь домовився з вірменином з генделика),
залізли через вікно до кінозалу (досить високий 2-й поверх) і -

. . .We skipped the light fandango
turned cartwheels 'cross the floor
I was feeling kinda seasick
but the crowd called out for more

The room was humming harder
as the ceiling flew away
When we called out for another drink
the waiter brought a tray

And so it was that later
as the miller told his tale
that her face, at first just ghostly,
turned a whiter shade of pale. . .

...And I would not let her be
one of sixteen vestal virgins
who were leaving for the coast...

[youtube]oFDcB-X4Rbs[/youtube]

Піаніно було жахливе – клавіші западали. Моя Слухачка змушена була їх підштовхувати вгору, підсвічуючи сірниками.

За вікном кричали чайки. . . І згадалося оце:

'All hands on deck, we've run afloat!'
I heard the captain cry
'Explore the ship, replace the cook:
let no one leave alive!'

Across the straits, around the Horn:
how far can sailors fly?
A twisted path, our tortured course,
and no one left alive...

[youtube]Q6BzNEZxbiw[/youtube]

А ця композиція
[youtube]xTPQvdOT2y0[/youtube]
досі асоціюється з тим сезоном...​

 

Відповідь: Memory

А я сьогодні згадала замок десь вглибині Європи і ми там, молоді, веселі, щасливі, міжнародні діти. І імпровізація джазова за фортеп"яно, і п"янке вино, і старий готичний зал. І щире звучання "Yesterday" (і "Quanta namera" і "Wind of change" і море інших світових хітів) багатоголосним хором. І дружні потиски руки.
... і пропозиція стати принцесою Беніну (оце вже точно незабутнє!)...

 

Відповідь: Memory

якого фільму п. Оля?

 

Відповідь: Memory

Часто згадується Херсонес.Це було генально-шторм на морі,небо чорне,некрополіс,вітер...Все було якось безтурботно і прекрасно.Якраз так само,як згодом в Ольвії.Крім всього,в уяві появлялися люди,які колись жили тут.

 

Відповідь: Memory

Пригадала собі ще щось (взагалі-то історій у мене набралося б безліч, найцікавіших, тільки не хочу їх "на люди" виставляти). На жаль, зараз з цією людиною я не можу знайти спільну мову... А був час, коли ми проводили спільні сніданки з запашною кавою на балконі, мистецькі дискусії про усе на світі, коли я отримувала чудові послання (написані від руки чи напечатані для мене на найдавнішій друкованій машинці) і відвідували вечірні пивні дегустації у чудових кпайпах.
Що ж мене, однак, найбільше вразило, - вазон 100 (живих) квітучих ромашок, котрі я одного дня отримала в подарунок і той факт, що про те, як вони до мене попали, я так і досі не дізналася...

 

Відповідь: Memory

Якось дуже давно …, гуляючи з Дамою серця (поетесою київського андерграунду), зайшли до її коліжанки. Перед будинком ріс «дорослий» клен. Леді сказала, що її коліжанка мріяла, щоби гілки клену повернулися в бік її балкону, а вони росли якось «паралельно».
В хаті я відразу зрозумів, що там ішло обговорення теми, як допомогти їхньому співробітнику, який втрапив у незрозумілу для мене халепу по роботі (науковий заклад, де усі усіх підсиджували), тому я взяв пляшечку (не першу за той день) і пішов на балкон.
Там побачив будівельний блок (роликовий) і товстий електричний дріт. Щось мене надихнуло – і я тихенько підтягнув дві гілки до балкону, зафіксував…
Господиня наступного дня поїхала у тривале відрядження, а коли повернулася – побачила здійснення своєї мрії. Гілки - що з дротом, що без дроту - дивилися «куди треба». Треба було чути, якими словами вона довго висловлювала свою подяку !

 

Відповідь: Memory

що п. Борис - лаялася що ви їй дров наламали ?

 

Відповідь: Memory

Блін,класна гілка!Так всім і хочеться пункти додавати.Всі спогади якісь такі романтичні і солодкі,шо їх так приємно читати!
Боюсь,не всім би сподобалися мої романтичні спогади.Бо не всі бачуть романтику у нічному цвинтарі.Хоча там також можна пережити особливі моменти...Так як я...

 

Відповідь: Memory

Дуже люблю вислів "Не сумуй, що це минуло, посміхнись, бо це було..."

 

Відповідь: Memory

Дуже люблю цвинтарі ранкові у тумані, денні у гарячій імглі та нічні з похмурим (романтичним) настроєм.
Так Мег не всі люблять цвинтарі...

Йшов пяний дядько через цвинтар додому. Десь спіткнувся, впав. Прокидається - ніч, цвинтар він у ямі лежить. Вилазить ледве - весь синій, опухший, бруднющий. Дивиться дядько яму поряд копає. Підкрадається до нього наш пяничка - думав налякати - покричав, пошумів раз другий - той не реагує. Та й пяний пішов своєю дорогою.
Тільки він підходить до виходу з цвинтаря як копач його по спині лопатою хрусь. Каже:
- Ти ходи-ходи, а за територію ні кроку...

 

Відповідь: Memory

На цвинтарі:
- Мужчино, проведіть мене, бідь ласка, до виходу. Бо я так небіжчиків боюся!
- Прошу, пані, з великим задоволенням ! (і чого нас так бояться ?)

 

Відповідь: Memory

ЗГАДАЙ МЕНЕ

Згадай мене, як відійду з життя
у мовчазний, такий далекий край,
— туди руки мені не простягай,
звідкіль мені не буде вороття.
Згадай мене, як наше майбуття
вже більш не плануватимеш, як рай;
лише згадай — не радь і не картай —
запізно повернутись з небуття.
Якщо б мене ти часом призабув,
і згадував лиш часом — не журись,
як темнота окутає колись
останній слід, де образ мій — мутний,
волію, щоб ти в радості забув,
ніж щоб ти згадував і був сумний.

(автор Невідомий)

 

Відповідь: Memory

Миху,ще один:
Йде вуйко через цвинтар і страшно боїться.Дивиться-ше один йде.Підбігає до нього (ну,разом веселіше).А той його питає:”Шо,страшно?Я тоже боявся,як живий був!”

 

Відповідь: Memory

Ви знаєте, спогади, ніжні повернення в минуле - вони наповнюють часто/переважно/завжди моє життя!.. Бувають дні чи хвилини, коли надзвичайно важко на душі. Відчуваєш свою нікчемність і ні-до-чого-неспроможність...
Тоді приходять ті, хто пережив зі мною (чи я з ними) незабутні миттєвості, хто подарував мені піднесення і злети і був поруч, просто для того, щоб здіснити разом крок у нове, у майбутнє, щоб сказати, я тут, я поруч, не бійся, іди...

P.S. Нарід, цінуйте і любіть людей, що вас оточують! Не скупіться на добре слово чи щиру похвалу, не заощаджуйте емоції, - бо вони бумерангом повенуться до вас і наповнять душу прекрасним!!!