МАЙДАНУ БУТИ.

Нагадую вступ до знищеного.

Якщо проаналізувати все попереднє, то можна уявити криву відносних злетів та падінь життя українського народу, а також виловити причини нашої цивілізаційної відсталості. Відкинемо об'єктивні чинники, на які наш народ не міг вплинути, та зупинимося лиш на нашій недолугості. Виклик, який кинув нам Бог та історія, ми подолали десь на "трієчку з мінусом". Те, що наш народ вижив в цих жорнах історії, запишемо до достоїнств його імунної системи. Але є різниця між просто життям і творчим життям. Так ось з "творчістю" у нас на "двійку". Як були ми ліниві думати, такими й залишилися. Ми не з творців цивілізацій, а є лиш примітивними споживачами даного Богом та земними творцями з інших народів (хай простять мене наші національні винятки типу П.Прокоповича з його винаходом рамкового вулика та багато інших "білих ворон"). Ми ментально виросли в "пристосуванців" до земного життя, а не в його «будівничих». В нас за історичний процес не хватило розуму й енергії для очистки від внутрішніх та зовнішніх паразитів, хоча ми весь час плачемо про те, що вони нам заважають жити. Нам історія підсунула момент зайнятися самостійно організацією свого життя, звільнитися від зовнішніх паразитів. Але ми за століття рабства вже привикли до цього стану, скучаємо за тим паном, який придумував для нас роботу, годував, вирішував де і на кому женитися, періодично лупцював. Ми продовжуємо покірно вислуховувати хамські настанови цього зовнішнього паразита, а інколи навіть цілувати йому руки (десь 70% росіян причисляють Україну до ворожого стану, а 70% українців записують росіян в брати).
Отже, починаючи будувати свою державу, ми ні на «йоту» не змінили філософію свого життя. Ми просто перенесли всі негативи з прошлого в нове і дивуємося чому немає ніяких покращень в цьому житті. А починати потрібно в 1991 році це нове зі справжніх засуджень цього бувшого негативу, що ми не зуміли зробити. Розумний німець в 1945 році по реальному проаналізував свої помилки і не допустив навіть сліди їх в майбутнє. У них законом було заборонено навіть певні згадки про Гітлера, а у нас же пройдисвіта Лєніна зачисляють до когорти «найвидатніших українців». По-дібну духовну очистку зробили чехи та поляки, а ми свої реп’яхів занесли в нову хату і дивуємося відстороненню від нас цивілізованих сусідів. І це є народ, який пробує себе зачислити до європейських. Сором і в тому, що ми по прикладу німців не визнали свої прошлі гріхи в складі імперії перед постраждалими від нас народами і не вибачились перед ними. А ми ж були поплічниками злодіянь москалів в їхньому «жандармстві», починаючи з кінця ХVІІІ століття. Українець ходив в такі ж розбійницькі походи в війську москалів, як останній «звершував подвиги» в складі війська монгольського хана. Свою європейську цивілізованість потрібно було починати хоча би з вибачень перед мад’ярами за 1956 рік і багатьма іншими народами, в відношенні яких ми теж прикладали руку методами москальського «інтернаціоналізму». Ми навіть не зуміли оцінити злочинний режим більшовиків, по сей день зберігаючи їхні пам’ятники, прикриваючи це невігластво «збереженням культурного надбання». Якщо німці не можуть собі дозволити і згадку про нацистів, то ми навіть в парламент допускаємо Грачів, видаючи це за «українську демократію». Ось такі ми є – «очумілі від світла волі», вирвавшись з темних катакомб російської імперії. З цього виходить два напрямки нашого подальшого руху – починати напружувати мозок і набиратися енергії для ривка в напрямку до лідерів чи продовжувати плентатися вмираючи з "завумним" виглядом і в реп’яхах в хвості цивілізаційної колони. Відносно "плентання" не будемо аналізувати, тут ми і так "майстри". А "ривок", я впевнений, ми здатні зробити. І не показушним "Мистецьким арсеналом" чи "Євро-2012", а справжньою позитивною зміною в своїй культурі. З досвіду історії та навіть і недавнього Майдану у нас проглядується ота зжата пружина потенціалу, яка може вивести нас на якісно новий рівень. Ми вагітні цим «ривком» і хоч знаходимося в тяжких гігієнічних умовах нашої культури ми зобов'язані ним розродитися. Потрібно лиш терпіння без впадання в відчай та яскравовиражене бажання. А маятник історії після нашої невпинної деградації ХХ століття повинен повернутися в інший бік і допомогти нам в цих зусиллях.
Спроби народити щось у нас вже були. Проаналізуємо дві останні. Перша в 1991 році дала нам замість очікуваної демократії теперішню жлобократію. Одна з причин того неуспіху - накладка по часу необхідності створення державності та первинне накопичення капіталу на базі «прихватизації» вирвавшогося на волю жлоба. Очухавшись трохи від відчаю, народ розродився вдруге в 2004 році. Але і на цей раз нас чекало розчарування - появився викидень в вигляді Ющенка. Не знаю скільки чекати нових родів і чи відбудеться взагалі запліднення, але, на мою думку, нинішня політична та економічна кризи зроблять і своє позитивне, давши нам лінивим поштовх в одне місце для нових конструктивних дій. До того ж історія свідчить, що корінні позитивні зміни в суспільстві робляться лише після подолання якихось суттєвих перешкод. А у нас їх предостатньо в вигляді криз політичного, фінансового і культурного планів. Отже, надіючись на краще, подумаємо про те, що ми хочемо народити. Для цього підсумуємо наступне.
1. Україна - це слабенька на даний час держава, сформована з Петренків, Петросянів, Петрових, Петрівих. Попри недолугості її постколоніального державного апарату, навколишній світ, в силу необхідної стабільності, збереже цю країну в існуючих рамках навіть всупереч невігластву її мешканців. Повернення в колоніальне минуле чи розкол по типу Конго ніколи не відбудеться. 2. За 17 років Україна остаточно не визначила шлях свого розвитку - з прив'язкою до російської культури чи переходу на європейські рейки. Хоча тенденція вибору збільшується на користь Європи, довго одночасно бути і білим і негром абсурдно. 3. Відрізає нас від культури Європи перш за все наше жлобство, виросле на дріжджах культури Російської імперії, з занедбаною християнською мораллю.
4. На даний момент Україна є постколоніальною спільнотою, яка не змогла очиститися від зовнішнього та внутрішнього паразитів, тому назвати її зоною влади народу (демократії) неможливо.
5. За останні 40 років наш народ впевнено деградує в пошуках шляху після сталінського рабства - він помилково зараховує пострабське жлобство до завершених цивілізаційних здобутків.
6. Доки ми, від Петренків до Петросянів, не відчуємо себе по справжньому громадянами України, будуть будувати для нас державу внутрішні безконтрольні самозванці під свої задачі або черговий Рюрикович з Москви чи Вашингтона. Тому доля і відповідальність у нас спільні - нащадки наше невігластво не будуть поділяти на мовне чи партійне.
7. Боротьба за свої права по принципу "коли терпець лопне" періодичними акціями типу Хмельниччини чи Майдану не виправдала себе. Для цього потрібна постійна цілеспрямована робота по очистці культури суспільства від додушуючого нас жлобства і прививки достойних зразків європейської культури, в тому числі і громадянської.
8. Просте перенесення закордонного досвіду на наші терени може привести до грубих помилок. В державотворенні потрібна постійна прив'язка до реальної нашої дійсності, яка у нас дещо унікальна по суті нашої історії та сьогодення. 9. Доки до нас не дійде оте горбачовське "починай перестройку кожен з себе", то довго ще будемо конати в цій культурно-соціальній багнюці кожен з думкою - "я класний, а винні всі інші, то нехай і змінюються". Наша тупість вкупі з перебільшеним гонором - це головний чинник нашої відсталості і подальшої гіпотетичної загибелі.
10. Наявність позитивного прихованого потенціалу в нас доведена. Для його вивільнення потрібна лиш зміна правил гри в нашому суспільстві.
[FONT=&quot]
[/FONT]

 

продовження

На сьогоднішній день ми бачимо, що суспільство знову вперто наступає на старі граблі своїх помилок. Не добившись відповідальності влади за строк після Майдану, ми знову допускаємо до державотворення чергових пройдисвітів. Тепер вже недолугий Ющенко піде слідом за подібними йому Кравчуком та Кучмою без належного «попелу на голові» на незароблені ним державні привілеї в вигляді дач, пенсій і т.п. А «електорат» по Шевченку буде тупо дивитися вслід :
«А братія мовчить собі,
витріщивши очі!
Як ягнята: «Нехай каже,
Може так і треба».
Так і треба! Бо немає
Господа на небі!
А ви в ярмі падаєте
Та якогось раю
На тім світі благаєте.

[FONT=&quot] І ось на зміну одному пройдисвіту (комсомольчику, прикритому вишиванкою) прийшов інший. Янукович - чистого вигляду продукт теперішнього Донбасу. Не знаю хто міг би зараз бути на його місці, якби не вбили попереднього "господаря" краю - А. Брагіна. Але доля фортуни в вигляді теракту на стадіоні посміхнулася Р. Ахметову та В. Януковичу. "Регіони України" - це проект захисту захоплених під час "безпредела" 90-х років позицій в Донбасі, а при нагоді і розширення їх на теренах України. Хлопці, далекі від політики, не маючи своїх наробок, скористалися лозунгами Москви та її "5-ї колони" - мова та НАТО. Тим самим вони залізли в електоральне поле інших представників "5-ї колони" - комуністів. Навіть партійні кольори підкреслюють це - "білий з голубим" доповнюються "червоним" і представляють прапори любимої ними бувшої метрополії. Але якщо "симоненківці" в чистому вигляді є агентами Москви, то Ахметову ближче до серця особисті здобутки, які часто не співпадають з імперськими інтересами північних сусідів. А ось Янукович при згадуваному П.Шелесту професійно далі завгара так і не піднявся б. "Регіонали" повинні пам'ятник поставити Ющенку. Лиш завдяки його недолугості вони ще раз побували при владі і тримаються зі своїми 30% електорального поля. При достойному лідерові нації вони б вже давно зникли з політичної палітри, бо виборець зрозумів би в порівнянні за ці роки про політичну фальшивість і недолугість цього проекту. А так вони тримаються на фоні іншого політичного сміття в нашому суспільстві.[/FONT]
[FONT=&quot] Те, з яким завзяттям почав двічі судимий «керувати» Україною, показало, що ця звичайнісінька банда так і не зрозуміла, що «Україна – не Росія» і що будувати тут управлінську вертикаль по російським лекалам неможливо. Попри перебування українців в лещатах деспотичного колоніалізму невдавшогося «3-го Риму» в них ще залишився дух анархіста та бунтаря. Оцей дух зараз знову накопичується після зневіри, нанесеної «викиднем» прошлого Майдану. З отих «а братія мовчить …» все таки найдеться достатній відсоток громадян, які захочуть відмитися від нової порції бруду, який був нанесений за час після 2004 року. І якщо цього не станеться, то будемо ми просто прокляті наступними поколіннями як ліниві і безтолкові невдахи, які просто згнили в жорнах історії як і їх попередники в Давній Греції – беотійці, які теж не витримали іспиту, даного Богом в вигляді багатющої землі.

P.S.Оці знищені матеріали форуму мені нагадують прошлі 5 років, які пустив по вітру "глюк" по імені Ющенко. Якщо ми відновимо їх в новій якості, то і для держави в нас хватить сил для реабілітації своєї впевненості.

[/FONT]

 

не бути, однозначно!

 

нашої цивілізаційної відсталості....Як були ми ліниві...... є лиш примітивними споживачами.... не хватило розуму

Пан Прокоп Вы еще не устали поносить всех и вся....с такими определениями и эпитетами боюсь ни Вы ни Ваша книга уважения не поимеют....начните с идеи...ну например: какие мы все таки молодцы, что несмотря ни на что живем или выживаем и в прошлом и в настоящем....народ который закалился временем, не может быть рабом....все у нас будет хорошо....а желчи хватает вокруг и без Вас....говорите о хорошем...

 

Говорить можно и нужно и о хорошем, и о плохом, но когда тебя слушаюют.

 

"Чого ви ЧВАНИТЕСЯ, ви!
Сини сердешной Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
ще лучче, як батьки ходили..."
Ось так Шевченко писав про ваші "говорите о хорошем".
А ще він писав про вас:
"... І всі мови
слов'янського люду -
всі знаєте. А своєї
дасть Бог... Колись будем
і по своєму глаголать..."
А великий італієць Н. Макіавеллі не співав серенади про "хорошее" своєму народові, а бив в лоба застрягших в колоніальній неволі італійців не розмальованими квіточками, а правдою їхньої хвороби:
"Нація, яка довго перебувала в рабстві, навіть, якщо волею випадку отримувала незалежність, не завжди вміє розпорядитися достойно нею".
Ну а про Ніцше я вам взагалі нічого не буду приводити, бо вам зі свого химерного постаменту (десь поряд з Тягнибоком) там нічого не зрозуміти.
Якби ви перед тим, як рухати свою "Свободу", побільше читали та аналізували розумних книжок, то замість сотень прихильників збирали б десятки тисяч.
То ж раджу не тинятися по Інтернету з пустим критиканством всіляких там Прокопів, а взятися за свою освіту. Цим ви принесете більше користі як патріот своєму народові.

 

Майдана не будет . Украинцы хотят совка и пенсии

 

Дак рубль лучше чем гривна . Рубль нефтегазовый !!!

 

Так кому сало, а кому нефть с газом...:rolleyes:

 

Без нефтегаза и салу не бывати.....

 

Да уж... Вон Германия без своего газа и нефти... И где она, а где Россия?

 

Германия на грани банкротства

 

) Это Меркель Путину сказала?:rolleyes:

 

В новостях экономических говорят.

 

Найдіть хоч якусь відмінність між цими двома "аналітиками".
Для першого - передумови є, а ось "кеби" в багатьох головах немає.

 

Не бачут МАЙДАНА :o

 

я думаю, що в мене присутня необхiдна освiта, яка дозволяе менi бачити *всіляких там Прокопів*,якi мабудь дуже розумнi, що пишуть книжки,яких нiхто не читае....зате по-простому в них дуже багато гiвна, яке виливаеться наче з помийного вiдра...до вчителя вам ще братись i братись...розбирайтесь з власними думками самi...а з приводу мови:я знаю свою мову дуже добре...

 

МабуДь (мабуть, probably) цієї "необхідної" замало, щоб зрозуміти проблеми України чи думки Прокопа. Тому раджу обходити ті гриби, які вам незрозумілі.
Також хочу підкреслити, що ви мені не недруг, а тим паче не ворог. Просто ми знаходимося на різних щаблях погляду на ситуацію. І не тратьте лишні нерви на Прокопів, потратьте їх краще на Україну.