Львів очима швейцарця '09

Журналіст швейцарської Neue Zurcher Zeitung відвідав Львів і описав свої враження.
Враження, відверто кажучи, не схожі на замилування, радше на розчарування. “Блаженні від горілки нічні гульвіси і бронзові національні герої, які звідусіль суворо слідкують за тобою. Львів переживає перехідний період між новими часами і совковими рудиментами”, - пише Андрес Вюслінґ.

«Провінційне місто із бюргерським шармом»

Яскраво освітлені лише забігайлівки із випивкою. Вони наче маяки в морі мороку. Перед прилавком вишикувалася черга - люди купують свою пайку горілки з бутербродом із оселедцем і цибулею. Далі зручненько влаштовуються біля загвинчених столів на загвинчених табуретках. У повітрі тремтить зваблива суміш алкогольних випарів, цигаркового диму і солодкавої музики. Надворі суботня ніч. Львів видається провінційним містом із бюргерським шармом. Його старе місто, занесене до світовоъ спадщини ЮНЕСКО, нагадує про українсько-польсько-єврейсько-вірменсько-австрійсько-радянську перетасовану історію.

Місто небагате. До західних стандартів ще далеко. У старих міських кварталах гарячу воду подають лише шість годин на добу. До віддалених районів, коли їм заманеться, курсують трамваї – приблизно раз на 15 - 20 хвилин. Вони старі, пошарпані й постійно переповнені. Утім, у центрі міста є розкішні магазини і ресторани. Перед ними паркують бундючні чорні лімузини, в яких залишаються на варті норовливі водії.

Пам’ятники національних героїв

Посеред проспекту Свободи вивищується пам’ятник національного письменника Тараса Шевченка. Це монумент українській історії, похмурий і масивний. Послання таке: Україна – незалежна країна, в неї власна історія та майбутнє. Бронзовий велетень не може приховати свого походження з радянської традиції. Поряд із ним – виразна стела із зображенням історичних і міфічних сцен.

У Львові сила-силенна пам’ятників. Від початку незалежності по місту наставили купу статуй. Скрізь вони дивляться тобі услід серйозним поглядом. Ані місцеві жителі, ані туристи у прогулянках по місту не можуть їх уникнути: поети, співаки, політики і терорист Степан Бандера. До славетного кола належить прославлена на весь світ своїм сопрано Соломія Крушельницька. Її позолочений бюст красується у фойє Оперного театру. Популярним є художник- аутсайдер Єпіфаній Дровняк (Никифор) із натертим до блиску піднятим угору вказівним пальцем.

Університетський Львів вважається центром національної думки. Ця думка, схоже, в основному полягає у прозахідності та антисхідності. Її вершечок – на позір антирадянський, а в глибині – антиросійський, що проявилося в далеко небезуспішній спробі зробити українську єдиною державною мовою. Разом з тим, всі українці розмовляють російською і далеко не всі – українською. Оксана, молода й обізнана екскурсовод, пояснює розбрат у країні так: “На сході вони були 600 років під російським пануванням, а на заході – лише 60”.

Грюндерство та радянський шарм

Львів ніколи не стояв на місці. У ХІХ столітті тут відбувся прорив до сучасності, проявившись у промисловості й торгівлі. Свідченням тієї доби є готель “Жорж” на площі в центрі міста, елегантна архітектурна пам’ятка часів грюндерства (епоха створення численних фірм і підприємств із метою спекуляцій та іншого роду махінацій). Тут ночував Бальзак. Широко розкинуті сходи ще пам’ятають блиск того світу на марґінесах Австро-Угорської монархії. Номер готелю відгонить в’язким духом “совка” - великий, але порожній холодильник, вузьке чернече ліжко з вовняною ковдрою, громіздка шафа. На коричневому войлочному покритті брежнєвських часів причаїлися підступні мікроби.

2012 року Україна з Польщею мають прийняти чемпіонат Європи з футболу. Серед міст проведення матчів є Львів. Навряд чи доти відбудеться масштабна модернізація міської інфраструктури, проте з оновленням готелю “Жорж” можна було б впоратися.

http://www.wz.lviv.ua/pages.php?atid=71398

 

Думаю, такие впечатления были бы практически о каждом украинском городе.

 

Ще перед відвідинами Чорногорії кілька років тому (їздив на море), я вважав що центр Львова (пр. Свободи) добре освітлений. Але на другий день після повернення звідти, я відчув весь контраст. Світла в центрі швидше нема ніж є. І там воно чогось біле а тут тускло жовте.

 

http://www.youtube.com/watch?v=0FDZvUsKcBw

 

It is realy sad to read such poor tendentious story about Lviv. Its author Andres Wysling seemed to be tired/blinded from cheap vodka while writing it -maybe traumatised by his own personal inability to find any suitable accomodation anywhere in the world in the age of internet .
I would like to know his measure for a "rich town", because I find Zuerich much more poorer compared to Lviv, if the measure is history and its monuments.
I recommend you to read the readers-reactions below his story in NZZ.
http://www.nzz.ch/magazin/reisen/staedte_im_osten_1.1707941.html

 

Нам того не конче! В нас світло в душі променіє.
Любов до Львова не має нічого спільного з Львівобленерго.

Мда! Короче, походив чувак по Львові, не знайшов повій на вулицях, з горя напився "поганої" горілки, закусив гамбургером з хлопською ковбасою, по дорозі міліціянти не дали помочитися під пам"ятником Бандері, а якісь люди набили по пиці за те, що не розумів російської, і... ... і пішов з горя в... готель... впав на комп, і ... писав, писав, писав...

 

Все залежитьвід того, хто з якою ціллю приїжджає до Львова. Наприклаклад туристи відвідують видатні місця, памятники архітектури, музеї і т.д. і т.п., а чувак журналюга просто хотів "кольнути булавкою у мяке місце"))))

 

Та от іменно. Я перше подумав, що той дядько має рацію, бо написав він в принципі правильно, але якби він тут жив,- бо самі знаєте що то є львівській владі щось для когось зробити. Я міг би назлоститися, що, ходячи по місті, приміром, взуття чистити без потреби в принципі. Але турист...?
Але , скориставшись порадою автора допису, і глянувши коментарі до оригінальної статті, все стало на свої місця.

 

А чи можна приблизний переклад коментарів?

 

Та можна будь-яким online-перекладачем... Переклад неточний, бо німецька мова відрізняється від австрійського діалекту, але зрозуміти можна.

 

Тут переклад по змісту,(ремарка пан О.К. явно не місцевий, скорше за все росіянин)....

Literatur und mehr...
Empfehlenswert ist vielmehr die ukrainische Publizistik, z.B. «Аve, Europa!»
Літертура і більше…
Рекомендую для прочитання українську публіцистику, наприклад “Аве, Європа”

O. K. (18. Januar 2009, 21:16

Kein Wunder!
Dass man in einer schweizer Zeitung heutzutage auf eine derartig antiukrainische und entwürdigende Propaganda trifft, braucht einen nicht zu wundern: der Westen war und bleibt gegenüber dem Osten ein arrogantes Gegenüber mit wenig Verstand und Toleranz. Kaum eine ukrainische Zeitung würde so eine Reportage über die Schweiz veröffentlichen. Denn das wäre unter ihrem Niveau.

Не потрібно дивуватися, що нині в швейцарській газеті зустрічається анти-українська пропаганда токого типу. Захід і досі залишається арогантною противагою Сходу, з занадто малим рівнем розуміння і терпимості. Жодна українська газета не публікувала б подібного репортажу, бо це є нижче їх рівня.

Katarzyna Leszczynska (18. Januar 2009, 20:18)

Lemberg bedeutet viel mehr!!!
Ich organisiere Reisen nach Lemberg, weil ich Lembergs Reichtum an der europäischen Geschichte und Architektur-Schätzen den Westeuropäern zeigen möchte. Und wenn Herr Wysling nur von Vodka und Zigaretten-Geruch berichten kann, dann hat er die armenische Kirche, die Skulpturen von Pinsel, das Bild vom letzten Abendmahl mit Maria Magdalena an Jesus Seite und Hunderte andere Lemberger Perlen nicht gesehen. Warum statt von Hering und Zwiebel schreibt er nicht vom Lemberger, Ludwik Fleck, dem das Collegium Helveticum in Zürich ein "Ludwik Fleck Zentrum" gewidmet hat? Warum statt mit den "nationalistischen" Denkmälern abzuschrecken, versucht er nicht, den Lesern die komplizierte Geschichte dieses Volkes näher zu bringen? Ich empfehle dem Autor die Lektüre von Andruchowytsch, Prochasko, Durkot, Sniadanko, Zabushko, die ihm helfen könnte, diese Stadt etwas besser zu verstehen. Kasia Leszczynska, Wisent Reisen

Львів значить набагато більше
Я організовую подорожі до Львова, тому що хочу презентувати внесок Львова до історії Європи та його архітектурні скарби мешканцям західної Європи. І, якщо пан Вислінґ може оповісти лише про дешеву горілку та цигарки, тоді я певна, він не бачив ані Вірменської церкви, ні скульптур Пінзеля, ні картини «Вечеря Марії Маґдалени та Ісуса», рівно як і сотень інших перлин Львова. Чому замість оселедців та цибулі він не пишепро Львівянина Людвіґа Флека, котрому присвячений «Центр Людвіґа Флека» при Коллегіум Гельветікум у Цюріху? Чому замість відлякування націоналістичними пам'ятниками він не робить спроб донести читачам назвичайно складну історію цього народу? Я раджу авторові лекції Андруховича, Прохаська та інших, то б допомогло йому зрозуміти це місто значно краще….

O. K. (17. Januar 2009, 23:11)
ins Land des Terrors
"armselige Reportage" - sehr diplomatisch gesagt!
Vor allem vor Stepan Bandera sollte man Angst haben. Terrorist wie alle Westukrainer. Fast so schlimm wie Hamas.

Країна терору
«цинічний репортаж» - то занадто м'яко, перед усім потрібно боятися Степана Бандеру , терориста, як і усі західні українці, практично такі ж як Хаммас…

Anderegg Rudolf (16. Januar 2009, 18:01)
armselige Reportage

Wie kann Andres Wysling nur ein solch armselige Reportage abliefern. Offenbar hat er selbst zu viel von dem billigen Wodka erwischt. Der Bericht strotzt nur so von negativen Klischees, wie sie aus der Sowjet-Zeit bekannt sind. Von den vielen schönen Seiten von Lemberg hat der Schreiber wohl nichts mitbekommen. Mit derartigen Berichten verbreitet man einen schlechten Eindruck über ein Land, das eher wohlwollende Kommentare nötig hätte. Schade!

Цинічний репортаж

Як лише може Андреас Вислінґ публікувати настільки цинічний репортаж. Очевидно, він сам потрапив до тенет дешевої горілки. Повідомлення сповнене негативних штампів, котрі відомі з радянських часів. Перед усім багато прекрасних сторін Львова автор просто не пізнав. Через такі статті лише поширюється погане враження про країну, котра заслуговує набагато кращих коментарів.

 

Осман та Вовк мають рацію

 

Ну мабуть не зовсім приємно читати такі речі про Львів, проте я не розумію, чому власне львівяни вважають Львів найбруднішим, найпаскуднішим і владу найгіршою "котра нічого не робить". Достатньо трохи поподорожувати Європою, щоб зрозуміти, що там різниця не така вражаюча. Так є міста з кращою інфраструктурою, ліпшими дорогами і тд, але є і з набагато гіршими. А мешканцю міста Цюріха я б взагалі радив мовчати, бо навіть порівняно зі Львовом "історичний центр" (за перепрошенням) нагадує радше брудну помийну яму. Головний висновок - не влада створює атмосферу в місті, а люди, які там мешкають, і якщо до кожної окремої людини дійде, що недопалки та пляшки від пива треба викидати в мусорник, благенькі трамваї - засіб для пересування, а не тринажер для руйнування, а "по потребі" потрібно йти в платний туалет а не найближчий підїзд чи закуток, то й заальна ситуація в місті покращиться.

 

...але створюе умови для збереження цей атмосфери...

Само не дійде.
У сфери державної і комунальної чудово прaцює другий закон термодинаміки
Система, яка не може обмінюватися теплом (енергію приватної ініціятиви) із навколишнім середовищем, самостійно еволюціонує лише до збільшення ентропії

 

Вперше прочитав сьогодні швейцарця... Проаналізував кожну стрічку тексту.
І з 99% його вражень - змушений був погодитися. На жаль...

Прочитайте кожну стрічку тексту, і після кожної стрічки запитуйте себе - це правда чи не правда? Спробуйте.

Коментарі дуже засмутили... На жаль, визнати недолугість і недоліки набагато важче, ніж постійно демонструвати квасний "патріотизм"...

І - до слова... Сьогодні Мішель Платіні знову поставив жорсткий ультиматум Львову щодо Євро-2012. Відставання від графіку майже 6 місяців, грошей витрачено понад 130 млн, і невідомо куди... "Радує", що є проблеми з "2012" і у Вроцлаві, але їх не порівняти зі львівськими...

http://ubr.ua/ukraine-and-world/sports/lvov-i-vroclav--kandidaty-na-vylet-iz-evro-2012-41188

 

Не знаю як кому,але я вже не раз помічав,що коли повертаєшся з-за кордону наші міста стають якісь май сірі і чим далі на схід тим це почуття посилюється.Знаю багатьох людей які підтверджують мою думку.

 

Я приїзжаю з-за кордону.
Приїзжав багато разів.
Рязюче враження ТІЛЬКИ перший день , навіть перших кілька годин.
Вражають ще , крім вище описаного, вже непривичні для ока форми Жигулів/Москвичів/Волг і манера їзди.
Потім привикається , все мені подобається - пиво добре , кава добра , люди теж майже всі приємні , родичі...зустріч з друзями -супер.
Непомітно збігає час і не хочеться назад відїзжати.
Так би і жив тут ....якби....

 

Мені достатньо побути тижня зодва за кордоном а потім повернутись сюди...І перше що кидається в очі це люди які постійно кудись спішать, які йдуть похмурими, які йдуть злими. Коли живеш тут цього не помічаєш. не помічаєш як сам постійно кудись спішиш, як злишся через побутові дурниці, пробки, погані дороги, неякісне обслуговування. Кожний день людина в нашій країні переживає кілька мінімальних стресів яких позбавлені європейці. Живучи в Європі заспокоюєшся, припиняєш спішити, починаєш дотримуватись елементарних правил яких в нашій країні просто не існує.А потім повертаєшся сюди...І люди дивляться з подивом коли стоїш на червоне світло а не намагаєшся перебігти перед машинами. І сам дивуєшся коли пропускаючи пішохода на переході той біжить чим поскорше. Дивуєшся нашим цінам і зарплатам. Дивуєшся що кричачи що ми така бідна нація, на вулицях міста бачиш повнісінько авто не нижче 50 тисяч умовних одиниць.

 

Значить, не люблять ходити на роботу. А що тут дивного?

І я стою. Перед машинами не бігаю ніколи.

Так вас це повинно тільки радувати - значить, не такі ми вже й бідні.

 

Як що дивного...Робота це основа нормального життя людей. Це ж нормально ходити на роботу, працювати, заробляти гроші. У всьому світі люди працюють.

Ви молодець. Європейська людина Всім би таку свідомість...

Радувати що? Що якийсь відсоток українців краде гроші в держави і живе круто? Що більшість населення України ледь виживає і живе в жахливих умовах? Мене абсолютно не радує що в очах світової спільноти ми не послідовна держава, в якій слова розходяться з ділом. Як європеєць може повірити нам, що нам потрібна допомога, якщо саме наші люди тратять шалені гроші на їхніх курортах, в їхніх бутіках і купують самі дорогі машини...