Люди з вадами

Доброго вам любі друзі, сьогодні хотів би обговорити за вами тему про людей з вадами. Таких людей нажаль багацько, та належного оточення для них нема, тобто їм тяжко пристосуватися до нашого життя. В нас немає паковок для інвалидів, знаків, мала кількість сходів та зупинок. Бачив сайт, де замовив спеціальний знак ( видалено посилання/ ). На враження вони швидко відреагували. Мабуть люди розуміють як важливо піклуватися про інвалідів. Чи не так?

 

А поні не тільки безсмертний, а ще й безжальний і безпомильний

 

Якщо ми самі не будемо приділяти увагу людям, які потребують допомоги нашої, ніхто цього не зробить!!!! Давайте починати кожен зі себе!!!!!

 

Так голосно...
Як-от,позавчора одна жіночка в 44-й маршрутці:
- Уступіть місце калічці!!!!!!

 

"Сідайте, вам ж певно боляче, важко стояти" - і якби хороший намір в людини і водночас не подякувати, а на три веселі послати хочеться!

 

Ми з малою просто вийшли.

 

Скажу Вам чесно - вашій малій просто пощастило з таким батьком! (говорю з власного, гіркого досвіду)

 

Толку...

 

А при нашій навіть слова "інвалід" та "пенсія" викликають істерику.

На вулицю не виходить зовсім, ніяк не можна вмовити....бо дивляться...

 

З точки зору дитини толку багато, коли тато не встидливо пожимає плечима і відводить очі, а підтримує, коли ти знаєш, що маєш опору, що хоча б для самих близьких ти такий самий, як всі інші, а не .... Ну ви розумієте

 

Або й розпитуватись "а що сталось"?

 

я б не хаяв так тих людей, які співчувають і питають "що сталось".
люди мають добрі наміри і не мають свого досвіду, щоб зрозуміти недоречність.

 

Знаєте, юдеї, коли Хреста розпинали, теж мали добрі наміри. Вам не зрозуміти цього (на Ваше щастя)

 

Недавно:

- А чо вона так кричить?
- Бо їй так хочеться.
- Бііііідна дитина!!!!!
- То,пані,ви бідна.Бо я її зараз не втримаю,а вчора вона одній пані голову розвалила.

як вітром здуло.

 

Як я її розумію,вона хоч дитина, а я???? Доросла тіточка і маю такі ж комплекси...Гуляємо де менше народу,мене дуже гнітить ,коли багато людей і особливо дітей, то для мене стрес, чи що....Хоч стільки вже років пройшло, і стільки води витекло, а все ж стан такий неоднозначний, коли сторонні дивляться і ті погляди наче ніж встромляють....Стараюсь не реагувати,дуже стараюсь, але не завжди виходить..

Та які там наміри, люди в першу чергу мають цікавість,яка аж випирає ( говорю не за всіх) а наміри, це ж зовсім інше, людина з намірами не буде витріщатись....а людина з добрими намірами,якраз того робити не буде, в тому й вся різниця.....
П.С. Хто не був в тій шкірі,той ніколи не зрозуміє, а я й не вимагаю....

 

Елементарного такту вони не мають.
Йти, витріщатись, а потім ще й не раз озирнутись, щоб все побачити і потім розповідати сусідкам чи подружкам яку вони сьогодні бачили дитину-інваліда.

І плювати їм на те, що тій дитині або її батькам то як ніж у серце.

 

Я вам скажу по секрету: на заході теж не вміють - вони просто виконують закон.