Любов Божа до нас і наша любов до Бога

Давайте ще раз подумаємо про Любов Божу до нас, і про те чи любимо ми Бога по-справжньому?

 

Кілька слів про любов:
1 Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!
2 І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!
3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!
4 Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,
5 не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,
6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,
7 усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!
8 Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.
[1 Коринтян 13:1-8]

 

Глубина Божьей любви непостижима для смертного человека. Когда Христос творил руки первого человека,Он, конечно же, знал о том, что однажды человеческие руки пригвоздят Его ко кресту.И в каком-то смысле Творение и Распятие слились воедино, когда Христос-Творец, как говорит Писание, "был заклан от создания мира"( Откр 13/8).Предвидение Христа не остановило Его. Христос вдохнул в Адама дыхание жизни, зная, что именно люди однажды лишат Его самого дыхания жизни. Вот почему в основе творения лежит непостежимая любовь.
Любовь руководит всеми действиями Бога, потому что" Бог є Любов" Ів 4/8) Он сотворил нас не только потому, что нуждался в том, чтобы кто-то Его любил, но потому что Сам любит.Именно любовь побудила поделится с нами одним из величайших даров-жизнью. При творении одного повеления Христа было достаточно, чтобы мгновенно исполнился ЕГо замыселю За 6 дней Он создал все. Однако зачем Ему понадобилось 6 дней? Разве не мог Он сказать только одно слово и сотворить все в одно мгновение?. Видимо Христу доставляло удовольствие облекать планету красотой в эти 6 дней. А может Эта продолжительность времени обьясняется больше тем, что Он хотел придать ценность каждому Своему творению, и сделать семидневную неделю примером чередования труда и отдыха, оставленным для человека.Но Христос не совершает спасения одним только словом. Процесс спасения людей продолжается тысячилетия.Он включает Ветхий и Новый заветы, 33 с половиной года земного служения Христа и почти 2000 лет Его посреднического служения. Прошел огромный промежуток времени ( по библейской хронологии почти 6000 лет со времени творения), а люди еще не вернулись в едемский сад.Большая продолжительность времени, которая необходима для востановления, открывает любовь Бога и Его желание спасти всех людей.

---------- Додано в 18:05 ---------- Попередній допис був написаний в 17:55 ----------

Священое Писание показывает, что Бог больше всех заинтересован в спасении человечества. Все личности Божества трудятся совместно, приводя людей снова в единение с их Творцом. Иисус прекрасно знал о спасающей Божьей любви:
16 Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.(Ив 3/16)
Священое писание провозглашает, что " Бог э любов"( 1 Ив 4/8)
Он любит человечество вечною любовью-см Иер 31/3
Бог предлагающий спасение-Всемогущ, но Его любовь такова, что позволяет каждой личности сделать свободный выбор-принять или отвергнуть Его приглашение ( см откр 3/20,21). принуждение не совместимо с характером Бога, и не может быть использовано в Его планах.

 

«Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді» (1 Івана 5:3).

 

по-справжньому це як?
Перестати сприймати все, що навкруги відбувається і заглибитися в своїй любові до Бога?
А їсти що?

 

Я мала на увазі неегоїстично.

---------- Додано в 03:33 ---------- Попередній допис був написаний в 03:05 ----------

Если человеческая любовь не толкает человека на поступки, для него
непривычные, никакая это не любовь. Если любовь всегда осторожничает, если
любовь ведет себя мудро, расчетливо, никогда не теряет головы и никогда
выше головы не прыгает, не любовь это. Может быть, это симпатия, может
быть, теплые чувства, но признаков любви здесь просто нет.

Понимаем ли мы вообще хоть когда-нибудь, что можем сделать что-то ценное для
Бога, или мы просто спим на ходу, твердя себе заученные слова о величии Его
Искупления, в то время как мне можно было бы заняться целой кучей нужных
дел? И речь идет не о делах Божественных, грандиозных, которые останутся в
анналах истории, а о делах обычных, простых, человеческих, которые
всего-навсего будут свидетельством для Бога, что я покорился Ему во всем.
Рождали ли наши дела в сердце Господа Иисуса когда-нибудь такой отклик, как
дело Марии из Вифании?

Иногда кажется, что Бог за нами наблюдает, ожидая увидеть хоть какие-то
доказательства нашей к Нему любви. Покорность Богу стоит большего, чем
личная святость. Личная святость притягивает наши взоры к собственной
незапятнанной белизне, нас очень волнует, как мы ходим, как говорим и как
смотрим, мы боимся хоть чем-нибудь оскорбить Бога. Но как только мы
покоримся Богу, совершенная любовь от всего этого не оставляет и следа.
Нам нужно вообще избавиться от мысли-вопроса "Может, я хоть на что-то
сгожусь?" и смириться с мыслью, что ни на что путевое мы не сгодимся. Это
будет ближе к истине. Вопрос не в том, на что мы сгодимся, вопрос в том,
что мы просто очень нужны Самому Богу. И если мы покоряемся Ему, Он
действует через нас непрестанно.

 

чого це Богу не вистачає?

згідний, як читав десь - Бог поза силами

 

Бог є любов. Для того, щоб спасти нас Він послав Свого Сина на смерть і знущання. Він не хоче щоб грішники померли,але щоб спаслися і жили. Він зробив все можливе щоб ми були спасені. Якби Бог міг змінити закон, Ісусу не треба було приходити на землю і помирати. Треба було лише змінити заповіді. Але Бог є беззміний. З одного боку Він любить людей, з другого Його справедливість вимагає покарання грішника. І тоді Ісус Христос вирішує стати "в пролом стіни" за грішників, поручитися своєю кров ю. В гефсиманії, коли чаша страждань тремтіла в руці Ісуса, Він прийняв вольове рішення померти за людину, бо дуже полюбив світ і людей. Він вирішив страждати, бо не хотів щоб ми померли.( Як батько, в якого хвора дитина помирає, радше помре сам, але щоб його дитина жила). Так поступив і Ісус.
Тому люди, які приймають Ісуса своїм Господом і Спасителем, відкликаються на Його любов- безцінні в Божих очах.

 

Гарний допис!!
Дуже радий, що пан Абдурахман його підтримав...
Раніше ніби відкидав, що Ісус є Господь... Напевне, Бог щось міняє

 

Ісус є Господь і Спаситель наш, Син Бога.
І ніхто не приходить до Бога, якщо не через Сина.

 

Але маю на тебе, що ти покинув свою першу любов(Обявл 2/4)

Це слова Ісуса до Ефеської церкви- церкви часів апостолів та їх учнів.
Ніщо не може бути холоднішим за церкву без любові. Церква здатна виконати свою місію, коли вона виходить за межі формалізму і виявляє співчуття до людей. Ефеська Церква раніше любила, а потім залишила любов заради доктринальної чистоти.Ревно бажаючи переконатись, що люди з неправильною точкою зору не проникли в церкву, ми часто виявляємо байдужість до самотніх людей , нехтуємо ними, нехтуємо нашими обовязками до бідних, сиріт, людей з засмученими серцями .
Ісус сказав хто незробив це одному з малих цих, то незробив для Мене.

---------- Додано в 00:47 ---------- Попередній допис був написаний в 00:01 ----------

Агапе есть исполнение закона» (Рим. 13:10).

Обычное представление о любви
1. Всегда зависит от красоты или доброты своего объекта. Любит «своих», например, семью и тех, кто добр к нам.
Божья любовь (агапе)
1. Любит тех, кто некрасив или недостоин. «Но Бог Свою любовь к нам доказывает тем, что Христос умер за нас, когда мы были еще грешниками [и врагами]» (Рим. 5:8).
2. Обычное представление о любви
Держится чувством необходимости, как то: муж любит жену из необходимости, или дети любят родителей, потому что нуждаются в них.
Божья любовь (агапе)
2. Бог, бесконечно богатый, любит только из Своей благости. «Он [Христос], будучи богат, обнищал ради вас» (2 Кор. 8:9).
Обычное представление о любви
3. Зависит от ценности объекта.
Божья любовь (агапе)
3. Создаёт ценность объекта (Ис. 13:12).
Обычное представление о любви
4. Человек ищет Бога. Все ложные религии основаны на представлении, будто Бог эзотеричен, скрывает Себя. Спасение, таким образом, зависит от инициативы человека.
Божья любовь (агапе)
4. Не человек ищет Бога, а Бог ищет человека. «Сын человеческий пришёл взыскать и спасти…» (Лук. 19:10). Таким образом, спасение зависит не от нашей инициативы, а от Божьей.
Обычное представление о любви
5. Всегда стремится влезть повыше. Постоянное побуждение грешного человека. (Наблюдается даже в руководстве церковью и служением).
Божья любовь (агапе)
5. Готова шагнуть вниз. Самое чистое откровение агапе видим в Фил. 2:5-8. Христос был выше всех, но опустился ниже всех, «даже до смерти крестной».
Обычное представление о любви
6. В основе своей есть любовь к самому себе. Современные евангелические лидеры теперь очень любят учить о необходимости сначала возлюбить себя. Любовь к себе смешивается с уместным чувством самоуважения, зависящим от осознания жертвы, принесённой ради нас Христом.
Божья любовь (агапе)
6. Является полным отказом от себя. (Но это не монашеский аскетизм и не эгоцентрическое самоотвержение как способ получения в итоге большей награды. Таким бывает просто религиозное стяжательство.) «Не ищет своего», на деле ищет добра другим.
Обычное представление о любви
7. Самолюбие в крайнем проявлении желает бессмертия как небесной награды. Все религии – христианские и нехристианские – направлены на этот главный эгоцентрический мотив. Он был и преобладающим побуждением и в благовестии адвентистов седьмого дня. Ответствен за эгоцентрическую тёплость.
Божья любовь (агапе)
7. В своём полном проявлении готова пожертвовать вечной жизнью, даже навеки погибнуть. Наивысшее её проявление – это Христос на кресте, где Он умер той смертью, которая для нас равносильна «второй смерти». Моисей и Павел являют собой примеры искупленных грешников, которые знали такую агапе (ср. Исх. 32:32; Рим. 9:1-3).

 

Притчі про загублену вівцю, загублену драхму та блудного сина змальовують Божу співчутливу любов до тих, хто віддалився від Нього.Хоч вони і відвернулися від Нього, Він не залишає їх у біді. Він сповнений доброти і ніжного співчуття до тих, хто зазнає спокус з боку підступного ворога.У притчі про блудного сина- синові набридло виконувати правила батька. І він вирішив іти за нахилами власного серця. Юнак не виражає вдячності батькові і спадшину, яка залишилась би йому тільки після смерті батька, він бажає одержати тепер. Не дбаючи про майбутнє він прагне насолод сьогодніююБіблія говорить про людей, котрі "називаючи себе мудрими, стали нерозумними (Римл 1/22) , їхню історію повторив і юнак з притчі.Але після того, як син все втратив, не маючи грошей, постійно голодний, з приниженою гідністю, морально спустошений, безвольний, із назавжди похованими благородними почуттями, він був найнещасливішим зі смертних. Це картина жалюгідного стану грішника. Хоч і оточений благословеннями Божої любові, грішник, схильний до потуранням своїм слабкостям та гріховним насолодам, нічого так не бажає , як розділення з Богом

---------- Додано в 02:01 ---------- Попередній допис був написаний в 01:57 ----------

Подібно до невдячного сина, він вимагає від Бога добра, котре на його думку належить йому по праву. Він приймає його як належне, не збираючись зі свого боку відповісти Богові подякою та служінням любові. Як Каїн пішов від лиця Господнього шукати оселю, як блудний син подався до "далекого краю", так і грішники шукають щастя, забуваючи про Бога.

---------- Додано в 02:11 ---------- Попередній допис був написаний в 02:01 ----------

Людина, яка віддаляється від Бога, задля служінню собі, стає рабом маммони. Розум деградує до служіння земному й нікчемному.
Однак Божа любов продовжує сумувати за тим, хто обрав життя без Нього. Усіма способами вона намагається повернути його до батьківського дому. Перебуваючи в такому жалюгідному стані, син "опамятався". Він побачив, що його страждання були результатом власної нерозсудливості, і вирішив повернутисяю До цього нещасного приходила надія через спогади про батьківську любов. Саме ця любов вабила його до дому. Так само впевненість у Божій любові спонукає грішника повернутися до Бога."Доброта Божа веде тебе до покаяння" (Римл 2/4)
Золотий ланцюжок милосердя, співчуття і любові Бога обвиває кожну душу, що потрапила в небезпеку. Господь промовляє: "Я вічним коханням тебе покохав, тому милість тобі виявляю. (Єрем 31/3)

 

Син вирішує визнати свою провину.Він прийде до батька і скаже:" Отче, я згрішив і вже негідний зватися твоїм сином" але він додає, виявляючи своє обмежене розуміння батьківської любові "Прийми ж мене як одного з твоїх наймитів!"
Ця молода людина звертає свій погляд додому. Тремтячі від слабості, виснажений голодом, він, однак, наполегливо і нетерпляче прямує дорогою. Йому нема чим прикрити своє лахміття , але нещастя перемогло гордість, і він поспвшає проситися в наймити там, де був колись сином.
Як мало думав цей безтурботний юнак, виходячи тоді за ворота бвтьківського дому про біль і смуток, які залишив у серці батька. І тепер, утомившись він продовжує іти додому, не знаючи, що хтось виглядає його повернення..
Але "коли він був ще далеко" , батько розпізнав його постать. Любов має гострий зір.Навіть роки гріха, спотворивши його зовнішність, не перешкодили батькові впізнати сина.

---------- Додано в 02:46 ---------- Попередній допис був написаний в 02:38 ----------

Він "змилосердився, побігши кинувся йому на шию" довго тримаючи його в палких ніжних обіймах.
Батько не дозволить жодному принизливому поглядові глузувати з убогості і лазміття сина. Він здіймає зі своїх плечей широку дорогу мантію і вкриває нею виснажене тіло сина, а юнак, ридаючи, вимовляє слова покаяння" Отче, я згрішив перед небом і тобою, і вже не гідний називатися твоїм сином". Батько пригортає його і веде до дому. Йому не надається жодної можливості проситися в наймити. Він син, котрий буде вшанований всім найкращим.Батько каже рабам щоб принесли одяг, перстень на руку, взуття на ноги, закололи теля, будемо їсти і веселитися.
У роки своєї юності блудний син вважав, що його батько суворий і вимогливий. Наскільки ж змінилась його думка тепер!

---------- Додано в 02:56 ---------- Попередній допис був написаний в 02:46 ----------

Так і обмануті сатаною вважають, що Бог вибагливий та немилосердний. Вони вважають що Він стежить за усіма щоб звинуватити і засудити, не бажаючи прийняти грішника, якщо є законна підстава відмовити йому в допомозі.
Його закон розглядають як обмеження людського щастя, обтяжливе ярмо, від котрого радізвільнитися.Але той, чиї очі були відкриті любов ю Христа, бачить, що Бог сповнений співчуття. Він побачить в Ньому батька, котрий обіймає свого покаяного сина. Тоді грішник може сказати як написано у псаломі:
13 Як жалує батько дітей, так Господь пожалівся над тими, хто боїться Його(Пс 102/3)
У притчі нема жодної насмішки над блудним сином, ніхто не докоряє йому за лихі дороги.Син відчуває, що минуле прощене і забуте, стерте назавжди. Отже Бог говорить грішнику:
22 Провини твої постирав Я, мов хмару, і немов мряку гріхи твої, навернися ж до Мене, тебе бо Я викупив!( Ісаї 44/22)

І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь, бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!(Єрем 31/34)

 

Паніка, інстинкт самозбереження - це егоїзм, закорінений глибоко в нашій природі.
Христос спав, коли тонув човен.
Ми б не були такими, якби більше любили Бога і довіряли Йому наш захист і благополуччя.

 

А ви чули таке: "На Бога надейся, а сам не плошай"?.
Ви справді думаєте, що людина, яка буде кидатись під потік автомобілів з глибокою вірою, що Христос спасе виживе і залишиться неушкодженою?

Та ні - це те, що дозволяє людині вижити в екстремальних умовах, бо життя, то найцінніший дар, який ми отримали від Бога і людина на підсвідомому рівні чіпляється за життя навіть з останніх сил, навіть всупереч всім раціональним доказам "проти".
А паніка - це неконтрольваний страх. Людина втрачає самоконтроль і робить те, чого не повинна робити, що шкодить оточуючим і їй самій. Треба розрізняти ті речі.

Самовладання та здоровий глузд притаманні не тільки християнам, просто віруючі люди мають іншу мотивацію, головне не забути, яку, коли на тебе рухається натовп переляканих на смерть людей.

 

На мою думку це твердження суперечить Біблії.
Пр.3:5 Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!

І ще є багато місць, де говориться про те, що людина по природі своїй сама про себе постійно дбає, а от доручити це діло Богові не довіряє.

Нема таких людей, хіба психічно хворі.

Це є проявом любові до себе. Життя це Божий дар, але люди вважають, що Бог забере його і не спитає. Вони навіть з Богом будуть боротися за нього.

 

А ви можете самостійно визначити, коли треба перестати боротись за життя? Як прийняти таке рішення? Як визначити?
І ще одне - ви знаєте, хоч одну людину, яку Бог спитав про бажану дату смерті?

Ні, зовсім ні, якщо вважати, що і від людини залежить чи робити крок на зустріч Богу.

 

Згідна, визначити коли перестати боротись за життя важко. Рак, можливо.
Але ми тут захоплювались Іреною Сандлер, яка спасала інші життя, наражаючи себе на небезпеку.
Якщо не про смерть. Люди, коли їм погано, роблять усе, щоб відчути себе краще. Вони у цій рішучості можуть порушувати заповіді і вважати, що просто були змушені! Тобто, очевидно, що Бог не дає, а вони все-одно беруть. І про Бога думають - а як же Він міг таке допустити? Бога люблять, коли Він їм догоджає, а як ні - то не треба нам такого Бога, самі розберемося.

 

Якщо повернутися до ситуації в маршрутці, коли люди штовхалися в паніці.
Паніка не була в задумі Божому. Це вже наслідок гріховної природи. І невірно списувати ці речі тільки тому, що тут людина діє імпульсивно, а не робить свідомий вибір грішити.
Бажання зберегти своє життя не повинно виходити за межі. Той, хто тоне топить свого рятувальника.

Знов оффтоп. Говорю на тему гріховності людини. Тут часто такий гуманізм виблискує, до людини ставляться краще ніж Сам Бог до неї ставиться. Так, Бог добрий і люблячий, але на гріх Він не дивиться крізь пальці, як ми то собі прощаємо, бо "всі так роблять", чи з якихось інших міркувань.

 

Навіть написано, що ми мусимо при необхідності померти за братів і сестер по вірі:
16 Ми з того пізнали любов, що душу Свою Він поклав був за нас. І ми мусимо класти душі за братів! ( 1 Івана 3/16)