Ліфт і люди в ньому...

Навмисне не кидала цю тему в Про Це, ну, бо мало кому що подумається, як назву прочитає...

Якось так напрошується ця тема постійно.

Колись читала якесь дослідження про те, як поводяться люди в ліфтах. І не справа навіть у клявстрофобії. Тут інші страхи теж приходять.
А ще кажуть, що в різних країнах по-різному поводяться, стоять, тобто розташовуються в ліфті.

Ніколи не забуду польського досвіду. Усім казати "доброго дня" і всім казати "до побачення". Але ж то цілковито незнайомі люди. І ставали люди там зазвичай колом, лицем один до одного. У Канаді натомість стають так, як то зображено в рекламах та фільмах, мов у черзі, один за одним. Лицем до себе дуже зрідка...

Я мешканка першого поверху від 1-го року життя до 22-го. Потому один рік на другому поверсі, 2 роки на 3-тьому і ще 1,5 на 5. Відповідно, ліфти стали частиною мого щоденного життя лише тут, в Канаді.

У Львові я користувалася ліфтами лише тоді, коли відвідувала друзів на Сихові чи на Любінській. І якось так було... Особливо було страшно, коли світло було тьмяне, а ще й мерехтіло...

От мені видається, що найбільшим страхом є застрягнути в ліфті між поверхами. Чи є якісь інші, більші страхи? А може, в когось якісь історії про ліфт, про культурні відмінності щодо ліфта у різних країнах? Просто враження? Діліться...

 

А я на першому поверху живу... Ліфтів взагалі намагаюсь уникати... Некомфортно мені там.

 

Я застряг в ліфті в перший день поселення в нашому ново-купленому і ново-збудованому кондомініумі
Застряг між 7 і 8 поверхом. Натиснув кнопку диспечера , сказав що застряг.Диспечер сказала , що через пару хвилин приїде майстер.Я в ліфті був один.Будинок заселений десь на 25% не більше.Стою чекаю.Потім почав оглядатися по кабіні .На верху в лівому куті над дверима побачив невеликий ричажок.Натиснув і одночасно випадково посунув двері - вони легко відкрилися .Виявилося , що кабіна між поверхами .Трохи нижче пояса.Посунув рукою другі двері - вони теж відкрилися.Я виліз, спустився вниз до вестибюлю (я носив легкі речі) по сходах. Попри мене пройшов майстер - відкрив на стіні пенал , підкючив компютер до апаратури в ньому і щось по діловому почав клацати і одночасно дзвонити до диспечера. Я мовчки продовжив носити речі з авта в другий ліфт , який був поруч.

 

ми теж дітьми так вміли - не раз й не два самі навіть себе "застрягали" - або прикрих сусідів.

 

А тепер нова "забавка" на Левандівці підпалювати ліфти (я читав в газеті)

 

ось тому я тепер ними не їжджу на Левандівці - пішечки...! ті божевільні діти колишніх коліжанок та друзів!.... ми колись тільки килимки з-під дверей могли в ліфт повкидати з цілого під"їзду. чи кнопки попалити...

 

Читайте більше! Вони напишуть...:empathy:
Вище 3-го поверху ніде не жив, то користувався ліфтами мало.
Мав трафунок у московській ново-збудованій воєнними строїтєлямі багатоповерхівці. Там перепад по висоті між правим-лівим краєм підвіконня був декілька сантиметрів (ТАК блоки змонтували).
ТАК от, якось, пролетів від 11 до 9 поверху в ліфті.
Троси попадали на дах кабіни.
В дурку я не попав, але двері ліфта відновили не скоро.

Зараз до колєгів їжджу на 5-й ліфтом регулярно. Давно помітив певний острах у жінок, коли їм доводиться заходити не самим.
То завжди стаю коло дверей, спиною до панянок, і першим уточнюю, на которий мені поверх. Аби не мордувалися марно...

 

До шести років жили вбудинку без ліфту(5-ти поверхівка) , а потім купили квартиру на 8-му поверсі.Там ліфт так гримів коли їхав, що у нас в буфеті посуд дзеленчав і телевізора не було чути.Ну матінка у мене це так не могла терпіти, т о почала наступ на ліфтерів.Через пару місяців ліфт запрацював нормально.
Ніякого страху не відчуваю.Застрягала, звичайно, але головне знати телефон диспетчера.Подзвонила -через пару хвилин відкрили.Один тільки раз , ще в класі шостому , я з сестрою і подружкою застряли між поверхами, то нас тоді витягували через щілину між площадкою поверху і кабіною ліфта.От тоді було страшно, бо в любий момент кабіна могла зірватися вниз.
Заходячи в ліфт завжди стаю під стіночку.Якщо в чужому будинку , то читаю написи на стінахУ своєму вже прочитано, та й прибиральниця змиває .

 

А в мене чоловік з дружбами застряг в ліфті, коли по мене їхали в день весілля

 

А є люди, які живуть на першому і не уникають ліфта?

 

Ггг...
Там же обмеження по навантаженню.

 

Якось весело застряг у ліфті на молодших курсах інституту.

Їхав на день народження до дівчини. До ліфту вскочили ще дві дівчини, які їхали туди ж.
Будинок - "пізній сталінський", ліфт досить просторий.
Не пам"ятаю, що трапилося, але ми застрягли трохи недоїхавши до попереднього поверху.
Кнопки виклика диспетчера не було. Сидимо. Познайомилися.
Почали стукати, гукати - ніхто не реагує. Випили пляшку шампанського з горла.
Потім якісь хлопці з числа гостей почали нами опікуватись. Відчинили двері шахти, а я - дверцята ліфту (благо - не розсувні). Візуальний контакт є. Але щілина вузька.
Поки хтось викликав диспетчера, одна дівчина захотіла ...
Вона була дуже худорлява, вмовили її зняти сукню і витягли на сходовий майданчик (перемазану мастилом).
Ну а ми з іншою дівчиною закусюємо, нас розважають піснями...
Аварійники все не їдуть!
Тоді ситуацію взяв під контроль офіцер автомобільних військ: сусіди притягли товсті дошки, бруски, якийсь досі небачений домкрат і трохи підняли дах ліфта. Витягли другу дівчину. Спустили мені канат з вузлами, старий плащ і витягли мене майже чистого.
А тут і аварійники приїхали !
Випивши кілька "штрафних", я вже забув, з якого приводу туди приїхав і приділяв увагу не іменинниці, а дівчині, яку витягли другою.

Яка там клаустрофобія, коли зі мною були такі класні дівчата !
А з ними - я!

 

Намагаюсь не заходити, бо переважно жила на нижніх поверхах. Але як доводиться кудись йти, то чоловік нервується коли я топаю на 8-9 поверх пішаки, і розповідаю як це корисно при сидячій роботі))
Не люблю бо знаю, що у львівських будинках більшість ліфітів вже від"їздила свій ресурс..а хто їй на то тепер перевіряє??? були випадки коли ліфти обривалися..тому впевненіше себе почуваю на сходах.

 

Жила то на 2му, то на 2му, то на 1му, зараз на 3му. Ліфтом їздила до подружки. Раз дівчата мене були "застрягли", було страшно.. Більше інцидентів не було..
А в Польщі.. Не їздила ще з незнайомцями. А зі знайомими - так, люди стають в коло. І либляться :girl_haha:

 

У мене теж таке є. То все через фільми. Надивилися мари всілякої і боїмося. :girl_cray:
Ну, і тут ніхто не уточнює, просто кожен дивиться, хто який поверх натиснув, і відповідно до того стараються в ліфті розміститися.

А от щодо швидкості ліфта, то в студентському гуртожитку був такий повільний ліфт, що неможливо було витримати. Повільно відкривався, повільно закривався, поволі їхав... І постійно ламався! Студенти його дуже не любили і часто користувалися сходами. Кликали той ліфт "ліфтом зі старечого будинку".
Я волію, аби ліфт їхав швидко і гладко. Ну, не настільки швидко, щоби вуха закладало...

 

їли, пили.... добре що до виходку не захотіли....

 

Бачу я тут серед вас "найвищий" . Ну шо вам сказати, любиш ліфт чи нє, а на 10-ий поверх з візком по східцях важкувато

 

Через що її витягли екстремальним способом.

Мені радили зробити з ліфта "виходок" назло аварійникам, які забарилися, але я був таким задоволеним пригодами...