Для розрядки відкриваємо новий розділ . Пропоную кожному відчути себе маленьким Марселем Прустом, Джеймсом Джойсом або Вірджинією Вулф. Завдання гілки - писати все, що в голову прийде (стиль, лексичний підбір нехай кожен обирає сам, тематичне скерування теж). Почну, мабуть (прохання строго не оцінювати і не судити ): Вона дивиться на мене, щодня, запрошує на феєрію життя. Фотографія. Хмарка летить все і летить, міняючи форму. Кімната то освітлена сонцем, то поринає у темряву. Знову безпорядок на столі, з порядним безладом жити можна, обережно, лунають голоси, пахне кава, яку пити доводиться зі всіма підряд, плани перешкоджають просуванню вперед, - що робити? Робити що? Доводиться терпіти...
Відповідь: КРЕАТИВ або потік свідомості Сиділа якось на днях на одному досить нудному заході і згадала собі чи не найкращого друга мого життя, з яким разом росла і переживала різні етапи дитинства та юності. І якось досить спонтанно створила рядки (віршів не пишу, до речі, то, мабуть, спомин про Н. так сколихнув серце, що вилився словами): Прошу тебе: лиш усміхнись! Я все віддам, і зорі, й небо, І ті дерева за вікном, Що казку думають про тебе. Відкинь старе. Знайди той шлях Життям прекрасним що зоветься. Нехай струна не обірветься Надії, віри і краси. Вперед іди. Невтомно. Не лякайся Тривог, будення, суєти. Я хочу лиш очима проказати: Щасливим маєш бути ти!
Відповідь: КРЕАТИВ або потік свідомості Навчи мене жити по обидва боки Землі навчи мене жити на обох півкулях водночас і не відчувати болю навчи мене любити обидві півкулі і не страждати навчи мене хотіти самотності і не віддавати нікому себе свої думки почуття і свою підсвідомість
Відповідь: КРЕАТИВ або потік свідомості Мені не треба думати про тебе. Вистачить просто жити. Звичайним життям. Ти настільки глибоко в моїй підсвідомості, що думки і так належать тобі. Мені не треба уявляти тебе. Твої очі, посмішка... Усе належить мені, моїй підсвідомості. І тобі ніколи не відібрати цього у мене, навіть якщо підеш геть, гримнувши дверима. Мені не треба відчувати тебе. Моє тіло так перейняте тобою, що здається, безперестанку відчуваю твій запах, твої дотики, поцілунки. І все таке реальне, таке відчутне, хоч тебе немає поруч. Мені лише треба утікати від тебе. Утікати так далеко, як можу. Нехай лише у власній підсвідомості. Аби лиш ніколи не зізнатися у тому, що робиш зі мною, якими думками заполонююєш мене, якими відчуттями відзиваюся до тебе усією собою... Тільки... Як про таке можна мовчати?
Відповідь: КРЕАТИВ або потік свідомості Нет дорог обратно, что впереди - неизвестно. Страх порождает в крови адреналин, который постепенно ее заменяет полностью. Безумие стает нормой существования, существование - обретает смысл и шаткую надежду...
Відповідь: КРЕАТИВ або потік свідомості Любов до тебе розриває на шматочки і зшиває турботливою голкою, не залишаючи навіть найменшого клаптика для інших. Любов до тебе вириває останньою пелюсткою трепетне "Любить" і розпливається у повітрі, ніби зграя сонячних зайчиків, ніби маленькі білі парасольки кульбабок. Любов до тебе - мов ріка із порогами, на березі якої хочеться просидіти вічність. Вслухатися у твій шепіт, вдивлятись у твої уста, ловити кожен подих, посмішку і розпливатися мов ранкова роса на пелюстках дикої ромашки. Любов до тебе - гірська ватра, яку ніколи не проміняю на вогник свічки.
Відповідь: КРЕАТИВ або потік свідомості Любовь - это когда нет границ счастья и боли от разлуки. Когда каждая секунда на вес золота, а минут, часов и дней просто не существует когда вместе. Когда морской прибой шумит в голове, и чувствуешь свою беззащитность перед стихией - тем, чем ты не можеш управлять но чем владеешь.
Відповідь: КРЕАТИВ або потік свідомості Потанцюємо? Знаєш, це стало дещо схоже навіть на культ, чи шо? Ні. Культ, то дуже звучно, точніше зверхньо, чи зухвало звучить. Мабуть.., мабуть просто приємна звичка, і скоріше всього, а загалом точно найприємніша! Дивина. Дивина – теж стало дуже звичним словом для моїх дивакуватих, проте, щирих і відвертих роздумів. Я існую? Знову це питання, і знову та ж само, проте, дещо видозмінена моїм плямистим мозком відповідь: існую, бачиш пишу ж, а значить існую, проте ніким же не доведено, що не існуючи не міг би, як і не доведено протилежного, тобто мого існування і вміння володіти письмом. Письмо. Якшо прочитати це слово на москальській мові, то це саме те, шо ти зараз бачиш перед себе. Дивина. Кляті капіталісти, імперіалісти і москалі з америкосами! У-у-у! Ненавиджу їх всім своїм єством! Ти хороша. Я злий. А ти добра і хороша. Коли думаю про тебе теж добрію. Ні добрішаю! Бо коли людина «добріє» вона потихеньку перетворюється на Монсерат Кабальє. Стає такою ж великою і липкою, проте все одно не має такого голоса і такої купи грошей! Грошей. Вошей! Гроші – воші! І це правда, вони такі ж мізерні, нікчемно-паразитичні і кусючі! У-у-у! Не люблю їх! Як і не люблю клятих капіталістів, імперіалістів і чортових москалів з америкосами, які готові вигризти собі і дітям своїм вени, аби мати, хоч на центик більше, ніж у того, хто стоїть у них за спиною в тролейбусі! Чи в них немає тролейбусів? А ти знаєш, який найдовший тролейбусний маршрут світу? Ялта – Сімферомоль – 93 км. Хочу в гори! Хочу до Львова! Хочу до тебе! Вітер! Так холодно! Знову градусник не радує позначкою навіть «около 0 С»! Думаю зараз ніч, тому добраніч! Життя не … Не … 010101101001010010101111010101010010101010
Відповідь: КРЕАТИВ або потік свідомості Дякую, друже, спробуй мою книгу у розділі мистецтво " Данька і решта"
Відповідь: КРЕАТИВ або потік свідомості Відносно "Даньки..." то тєжко,але цей епізод мені сподобався.
Відповідь: КРЕАТИВ або потік свідомості Необережні слова та посмішки - маленькі голочки невмілого лікаря-початківця. Така голкотерапія не рятує, не дає полегшення. Вона заганяє у розпач від найменшого поруху... Не треба мене розраджувати. Не треба ловити уста. Я не для цього їх ховаю. І не відвертай очі від прямого погляду. Ти боїшся мого болю? Ти не знаєш, як його зупинити? Не лікуй мене голочками. Мені потрібен заштрик у саме серце. Раптовий, різкий, болючий... Зцілюючий. Ти не наважишся ніколи. Ти прагнеш моєї любові. Ти живишся нею. Живеш... Поглинаєш кожну її краплю. І нехай вона повна болю, ти ніколи не зважишся її убити. Зцілити її - забракне рішучости...