Привіт всім, хто випадково або не дуже натрапив на цю тему. В ній я б хотіла обговорити одне категорично важливе для мене запитання про сучасних героїв саме Західної України. Річ у тім, що дуже часто натрапляю на такі заявочки, на кшталт "а у Львові все не Ваше, то поляки з австрійцями все понабудовували, а ви тільки користуєтесь, з того, що вам "на халяву перепало" чи "Вас же годує східна Україна, бо там зосереджене майже все виробництво" і т.п. Ця тема абсолютно не створена для конфліктів і безмістовних доказів одне одному, хто крутіший. В ній я б хотіла дізнатись про визначних людей саме нашого регіону, про те, який вклад вони зробили в Українську науку/музику/літературу та ін., але бажано за період незалежності України (тобто від 1991 і до сьогодні). Та при нагоді можете згадувати й інших..Хто кому до душі. Думаю, це буде цікаво для всіх і нарешті відкриє очі тим, хто ще не пишається, що він Галичанин...
[MP3]http://www.tartak.com.ua/data/mp3/ianehochy.mp3[/MP3] Я НЕ ХОЧУ Як уже набридло чути знову і знову Порожні балачки, пафосні розмови! „Мова калинова”... „Пісня солов’їна”... Ще трохи побалакаємо – зникне Україна! Згубили культуру, забули історію, Почуваємося зайдами на своїй території. Віримо чужим, своїм не довіряємо, Розводимо руками – маємо, що маємо! Сьогодні братаємося, щоб завтра продати. Кум іде на кума, брат іде на брата. Національна ідея, як засіб спекуляції. Здобули державу, втратили націю... Коли ж у народу більше немає відваги, Немає власної гордості, немає самоповаги, Коли кожен за себе у своїй хаті скраю – У такого народу і героїв немає! Я не хочу бути героєм України – Не цінує героїв моя країна!... Подивіться на нього – він сьогодні в ударі! Правда, без вишиванки та без шароварів... Він – один серед тих, хто готовий до бою, Серед тих, хто готовий стати героєм. Він пройшов крізь вогонь, переплив через воду – Все заради вітчизни, заради народу. Із мільйонами інших він пішов воювати – Усі полягли, а він лишився стояти. Та одразу ж поглине пафосна лава, Понавісять медалі, кричатимуть: „Слава!”... Він житиме довго, він житиме дорого, Але стане нашим внутрішнім ворогом. А де ж ті, яких було закатовано, Спалено, порубано, побито, репресовано? Де ті, що життя віддали за своє – Де вони є? Де вони є?! Я не хочу бути героєм України – Не цінує героїв моя країна!... А насправді так просто змінити життя! Просто вийти на вулицю, просто прибрати сміття, Полюбити свою землю, свою рідну природу, Відчути себе часткою єдиного народу. Бо ми не безрідні, бо ми – українці! Тож досить плювати в дідівські криниці, Досить боятися вірити в краще, А своє на чуже не міняти нізащо! Спільнота розумних, міцних, незалежних, Без „правобережних”, без „лівобережних”, Добрих, привітних і незрадливих, В усьому єдиних, в усьому щасливих. Лиш уявіть, якою стане країна, В якій кожна людина живе, як людина, В якій все, що хороше, – значить і наше!... Але поки, на жаль, все зовсім інакше... Я не хочу бути героєм України – Не цінує героїв моя країна!...
Тема дійсно потрібна. Нещодавно натрапив в неті на таку собі статейку "Галиция - тяжелая сейсмика Украины", де автор Богдан-Юрій Домбровський стверджує: ну і таке подібне... Думаю, тут проблема швидше не в галичанах, а в тому, як формується наша "політична еліта" і хто за які "заслуги" в її число потрапляє. От колись були дійсно видатні державники-вихідці з Галичини - Петро Сагайдачний (з Самбірщини), Богдан Хмельницький - син шляхтича з Перемищини, Михайло Грушевський з Холма (нині польський Хелм) - це все українська державна еліта першої величини. Поряд з ними - звичайно ж владика Андрей Шептицький. А щодо діячів культури - тут галичани внесли помітний внесок в скарбницю не тільки української, але й європейської та світової культури. Але для культури 20 років - це дуже тонкий прошарок. Тому, віддаючи належне, скажімо, Мирославу Скорику, Оксані Забужко, Юрію Андруховичу, Івану Малковичу, та іншим нашим відомим нині в Україні краянам, треба все ж згадати і їх великих попередників - Івана Миколайчука, Володимира Івасюка, Степана Турчака, Соломію Крушельницьку... - і т.д. вглиб історії. Звичайно, про ці та інші імена треба знати і пам'ятати, для того щоб, як цитує Положінського MARTINI Шануймося, бо ми того варті.
Хто заважає? http://forum.lvivport.com/showthread.php?p=568102 Здрасть..! Про живих..? Поспішаєте. От, років за...