Кохання: хімія чи алхімія?

Давно вже читав статтю, в якій кохання пояснюється з точки зору фізіологічних процесів, які проходять в організмі. Думки моїх знайомих з цього приводу дуже розходяться. Одні вважають це свого роду "святотатством" - розкладатати одвічне, величне, оспіване в піснях почуття на молекули, гормони, ферменти, а інші навпаки - вбачають в такому підході істину і, порівнючи це з власним досвідом, проводять паралелі.Хотілося б почути думки форумлян.
А ось і сама стаття:

---------- Додано в 19:24 ---------- Попередній допис був написаний в 19:22 ----------

продовження:

 

Кохання не можна пояснити...як і довести існування душі.
Для когось закохуватись це потреба..а для інших недоступна насолода..
Я схиляюся до думки, що це дійсно більше біологічний процес ніж духовний(

 

Є гілка з обговорюванням цих питань: http://forum.lvivport.com/showpost.php?p=506678&postcount=1
Я там конкретно назвав хімічну сполуку, яка відповідає за стан закоханості. Пізніше можна буде продовжити.

 

Почитав ту гілку (доречі, посилання Ви дали не на саму гіку, а на перший її пост). Справді схоже обговорення. Але я б хотів обговорити явище кохання в контексті вище викладеної статті. Можливо, тут є люди з великим "стажем" кохання, які б могли спростувати або підтвердити явища, описані в ній. Я особисто в деяких пунктах перевірив на власному досвіді і, поки-що, все сходиться.

 

Для того, щоб перевірити теорію на практиці і максимально корисно застосувати ці знання в майбутньому житті.
А Ви можете чимось поділитись, але хочете дізнатись чи достатня мотивація, чи теж запитуєте це просто з цікавості?

 

Ну і дарма. Я навіть не читав бо впевнений шо правий не Ви (при всій повазі), а граф Каліостро

 

Кохання: хімія чи алхімія?
Неправильна постановка питання. Тут одне з другим пов"язане. Алхімія відбувається під час кохання.

 

1. Фаза закоханості. Феніл-етил-аміни.
- Потяг не тільки до об"єкту, але й до думок/розмов про об"єкт
- Маскування вад об"єкта (рід треба проовжувати! - говорить природа
Тривалість: гостро - до 18 місяців ("фора" для оформлення шлюбу)
Згасання фази: максимум 3 роки (ось чому пік розлучень - 4-й рік стосунків. Природа: "дитина підросла. Тре наплодити в іншому місці")

2-га фаза - спокійний кайф - працюють ендорфіни. "Вади об'єкта" не маскуються, все обдумано, люди "притерлися". Впевнений політ із крейсерською швидкістю, без екстремальних подій.

Ось короткий виклад хімізму кохання. Прошу не вважати мене циніком.

 

Цікаво ми поділили світ на частини.
От є в нас фізика. А є в нас анатомія. А є в нас мистецво. А ше є психологія. Ну і куди ж без хімії.
Ок. Припустимо я малюю картину - шедевр. Певне те шо я намалюю сильнозалежить від мого психічного стану. Правда? Хм... а від чого залежить мій психічний стан (настрій). Певно від гормонів. А де ж вони беруться в мені? Вроді в гіпоталамусі. Так я ж їх не їм. Ну дик вони синтезуються організмом самі.
Ладно - не будем так далеко лізти. Абстрагуємося. Скажумо шо все залежить від того в якім стані мій мозок. А шо ж таке мозок. Опа, а то така складна електрична штуковина в голові. Там електрика бігає

Не можна поділити сутність світу на частини. Кожна наука вивчає одне і те ж з різних боків. Якшо сильно постаратися то певне можна вивести якусь електромагнітну характеристику мозку закоханої людини чи хоть на спектрі то намалювати, але нашо то все? Всеодно ви не получите розуміння суті явища поки розглядаєте його тільки з одного боку. А я більш ніж впевнений шо в коханні велике значення мають не тільки хімічні сполуки, але і стан отої сутності людини про яку ми ше майже ніч не знаємо (як там то називають по науці? біополе? душа?)

ЗІ. Борисе, писав пост в паралель з вами. Себто то не відповідь вам про циніка. Просто глупства мені наніч в голову лізут

 

Гормони синтезуються не лише в гіпоталамусі, а й в інших залозах внутрішньої секреції, органах і тканинах.

Уже поділено. Молекули, атоми, електрони...

Зрівняєте дану схему з результатами обстеження дружини і перевірите істинність почуттів. :smile:

 

Ви вважаєте це "поділено" ? То не окремі частинки - то частини складної цілісної системи. Розглядати їх поодинці нема сенсу

Думаю я зможу знайти більш достовірні методи

 

Чарівне кажете - далеко не завжди. Особливо якщо не взаємне.
Зводити кохання лише до біохімії мозку неможна - природа його біосоціальна тому слід враховувати як біологічні так і соціальні фактори. Закоханість на відміну від коханя справді в свойїй основі має суто біологічні підстави.

 

І в результаті людина стає кращою, бо нефайності з неї вже повилазили

 

Ви праві - з точки зору закоханої людини.

---------- Додано в 09:39 ---------- Попередній допис був написаний в 09:38 ----------

Але з точки зору стороннього спостерігача все не так гарно.

 

Тільки часто за кохання доводиться платит болем, розчаруванням, банальною депресією.

 

Безкынечно кохатись в цьому неможливо.
Просто маю гіркий досвід.