Одного ранку я зясував, що в країні є конституція. Але я це отримав як факт, що відбувся. Ніхто мене про її зміст не питав. Потім я отримав інформацію про те, що відбулися зміни в конституції - і знову поява цих змін пройшла повз мене. Дотого ж виявилося, що багато чого проходить повз мене нік не питаючи... Потім я зрозумів, що мене не питають, бо я не намагаюся якось впливати на процес. Але виявилася ще одна обставина, при спробі впливу на процес - одному не під силу на цей процес впливати. І ЩО Ж РОБИТИ?
А я навіть її недавно прочитав ) Гумористи тут відпочивають. Було би смішно, якби не було так страшно. Я так і не зрозумів - це що знущання над народом. Я маю на увазі те що там написано і те, що маємо насправді. Судіть самі: Верховна Рада України від імені Українського народу… дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі…. усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями… Читаєш і хочеться сміятися крізь сльози, як Рада дбає про права, гідні умови життя, як усвідомлює відповідальнімть перед Богом і прийдешніми поколіннями. Особливо як дбає про злагоду поміж собою. Ст. 3. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність,недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Без коментарів. Всі ми бачимо, як держава дбає про такі цінності. Ст. 5. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. І ми добре знаємо цей народ-носій влади. Їх – 450!!! Ст. 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Особливо стосовно синків-мажорів цього «народу» які безкарно вбивають людей в ДТП і не тільки і залишаються завжди безкарнними. Ст. 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, … є об'єктами права власності Українського народу. Ми знаємо цей народ поіменно. Ст. 21. Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Ст. 24. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками. А спробуйте, наприклад, після 40-ка влаштуватися десь на роботу. І про вікові обмеження відкрито пишуть всюди на оголошеннях, і владі до того діла нема. Про решту просто мовчу, бо ненормативна лексика на форумі заборонена. Ст. 28. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню. Щотижня тільки і чути про те, як доблесна українська міліція когось закатувала, щоби «вибити» покази, або й просто так. І за це максимальне покарання (в дуже рідкісних випадках)- службова невідповідність і звільнення з роботи. Ст. 29. Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого. Без коментарів… Хто побував в такій шкурі, то знає. Ст. 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. От що до свободи думки-то правда. Ще не винайшли поки пристрою для читання думок. А за вільне вираження поглядів журналістам відрізають голови. І теж безкарно. Стаття 43. Кожен має право на працю… Ну звичайно. Особливо ті декілька мільонів, котрі виїхали за кордон, бо на Батьківщині вони не потрібні. А де ті новостворені 5 млн. робочих місць обіцяні президентом на майдані??? Стаття 47. Кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Має право мати право. А от як його реалізувати на практиці? І які ж це умови держава створює?.. Стаття 48. Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. І таке ми маємо… Але тільки право. Стаття 49. Кожен має право на охорону здоров'я… У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно. Ну це просто супер жарт. Хто безплатно лікувався-хай перший кине в мене камінь. І так далі, і тому подібне. Як то кажуть-просто обалдєть! І нам знову пропонують йти на вибори і вибирати «народ», котрий "джерело влади". Знову обирати серед тих самих –ковичів; -шенків, щенків та інших-ЩєнкІв. Але від перестановки доданків сума не зміниться. Скільки колоду карт не тасуй – їх більше чи менше не стане! А може простіше буде переписати Конституцію, або внести доповнення, що ці всі права має лише «народ», а простого плебесу це не стосується? Скажіть, за що я повинен любити цю країну? Переконайте мене!
Ну, Конституція написана "на виріст", у цьому нічого поганого немає. Це ідеал, мета, до якої потрібно прагнути. Мене смішить інше - всенародне обговорення Конституції і прийняття її на референдумі. Чисто радянський підхід. Так і уявляю, як збираються хлібороби, чи животноводи, чи робітники, чи... і обговорюють, сперечаються, кожен доводить свою правоту.) Воно то так. Але прироздачі можеш отримати чотири сімки, або чотири тузи. Це Ви владі скажіть.
Тут я невірно висловився. Не країну я не люблю, а державу. Я люблю свою вулицю, своїх сусудів і друзів, своє місто, природу..., але ненавиджу державу, як апарат влади з його підлістю і брехливістю. А ось з цим я категорично не згоден. Конституція - це основний закон країни, на якому базується абсолютно все законодавство. Це такий документ, який декларує всі права і свободи в даний час, а не на перспективу. І якщо більшість положень Конституції не виконуються в принципі, то потрібно чесно написати: право на лікування, на житло має той, хто має багато грошей і т.д. А не перетворювати Основний Закон на фарс.
Але ж якщо закріпити сьогоднішній статус кво, то це вже назавжди? Навіщо тоді владі метушитися? А населенню на якій підставі вимагати?
- Так, и о чем тут я и талдычу: государство=держава - не есть Украина! А в конституции на каждом шагу указывается, что государство, а то что республика, так это только один раз! То-есть республика, но государство...) Посмотрел Конституцию Польши! Ни разу не заметил слова государство ни в каком виде! В тех местах, где, как бы, просится поставить слово - государство, у них стоит - Республика Польша. Как Вы думаете, это случайно или принципиально? - И если в таком простом случае нет юридической корректности, то что тогда говорить за все остальное?
Богдан Волошин Конституція України по-галицьки Розділи I, II Стаття 1. Україна є держава українців, які сповідуют свою суверенність, незалежність від оковитої і росийского газу, демократичність у виборі чільних урядників і жінки. Стаття 2. Суверенітет України поширюється на всі її городи, клумби, пляжі, комини і пляци під забудову. Україна є держава, як невгрижене ябко, тобто юнітарна. Сьвяті терени України в рамцях накраяних кордонів є нашими на віки вічні. Амінь. Стаття 3. Людина, навіть якщо вона й не є галичанином з якоїсь Божої примхи, її життє і здоров'є, честь і гордість, право бути непобитим на міліцейськім постерунку чи після футболу визнаютьсі в Україні найгарантованішою соцівальною вартісністю. Держава, як то не смішно, відповідає перед людинов за свою діяльність чи бездіяльність. Стаття 5. Україна є республікою, хоть і не всі знают що то є за цимес. Головним начальником і владарем в Україні є народ, якого правди сила, що вгору йде. Народ сам тего не відаючи чинит владу безпосередньо і через свої демократичні органи. Ніхто не може купити собі державну владу. А хто може – най ся поділит з народом. Стаття 10. Державнов мовов в Україні є українска. Всі решта мови не гірші, але наша ліпша, бо ми є титульна нація і нема на то ради. Прецінь в Україні дається гваранція, щоби кождий міг балакати по своєму, і навіть, по росийски, хоть то і паскудство. А ще наша держава позволяє вивчати инші ріжні мови, які не кождий зрозуміє в Карпатах чи на Волині, але якими балакають тамка, де ми заробляєм гроші на прожиття тутка. Стаття 11. Держава збирає докупи і галичан, і закарпатців, і буковинців, і волиняків, і полтавчан і подоляків, щоби нагадати їм, що вони з діда прадіда вродилисі українцями, про що записано в паспорті і инших ріжних аусвайсах і метриках.. Стаття 12. Україна дбає про українців, які знайшли гроші виїхати з наших благословенних теренів, але теперка дуже тужать за материзною, хоть і сидять при грошах. Але держава не має грошей, щоби їм аж так помогти. Стаття 13. Земля, і всьо, що лежит під ногами, астматичне повітрє, вода в річках, возерах, ставках, морях, кранах, флєшках і філіжанках, які є на наших теренах – є нашими до самої смерти. Кождий наш чоловік, хоть і нехрист має право спользувати природні воб’єкти, але щоб нам сі троха лишило. Стаття 14. Земля є основним націвональним здобутком і хто на ню посягне – дістане по загребущих пальцях, захланній голові і сиромудрій сраці по саму Тузлу. Стаття 15. Кождий порядний українец має право пащекувати на владу від щирого серці і на повну губу, бо в нас цензура суворо заказана. Жадна ідевологія не годна визнаватисі державов як за більшовиків, бо то є встид і ганьба. Стаття 17. Боронити Україну з Півночі і Сходу, Заходу і Півдня мают Збройні Сили України, але їм бракує солярки. Тож кожний українець, що може тримати в рукаї зброю, повинен її мати в сховку і регулярно чистити кріса, шмайсера чи машінгвера, бо вороги не сплят, а пантруют по периметру кордону. А ще кожний українець має право бути міліціянтом і прапорщиком – се їго суверенне право. Стаття 20. Державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України. А ще Франц-Йосиф, але він вже давно вмер, через те до него не всі сі признают. Державний Прапор України – фана з двох рівненьких смужок синего і жовтого кольорів. І не дай вам Боже перевернути його догори дригом! Державний Герб України є – Знак Княжої Держави Володимира Великого і УПА – тризубец, а не виделець. Державний Гімн України – націвональний гімн на музику М.Вербицкого, що похований, де теперка Польща. Хто не знає нашого гімну – не є українцем, а є гавганом і анальфабетом, за що може дістати в писок і де інде. Столицьом України є Київ, хоть то і не справедливо, бо Львів не гіршій і українців тутка більшіше. Стаття 23. Кожда людина має право бути собов і розвиватисі, як тато каже, якщо при цім вона не робе гранди иншим людям і їх родичам. Стаття 24. В нашій державі не може бути жадних привілеїв чи заказань за ознаками раси, кольору шкіри на мештах, політичних, релігійних та інших пташках в голові, по жіночій лінії і сексу. Рівність прав жінки і чоловіка гварантується, хоть наші хлопи і не навчилисі родити дітисьок і давати їм цицьки помежи зуби. Держава чинить так, щоби кобіти могли і працювати, і бавити бахурів. Бо хлопи тего не годні робити – наші балватунці можут тілько горівку пити і бомки збивати. Стаття 27. Кожда людина має право жити і не тужити. Нігди не мож скасувати чуже жіттє, хоть то і пияк, і затятий москалиско. Бо тоді мож втрафити до цюпи і годувати воші в криміналі. Стаття 35. Кождий має право вірити в тего Бога, котрий намальований на їго іконах. Церква і церковники в Україні відокремлені від держави, але не від наших пожертв, що вигідно їх вирізняє з-поміж инших комерційних структур. Стаття 36. Громадяни України можут сі гуртувати в союзи, партії, гуртки і колгоспні ланки без жадних заказань і на свої гроші. Кого ж насильно притягнули в СДПУ(о), чи Народний рух – най напише супліку до прокурора, бо так робити не мож, хіба за грубі гроші. Стаття 40. Кождий матолок в нашій державі, що володіє письмом і каламарем, може написати супліку, чи скаргу до органів державної влади на органи державної влади. Держава гварантує – смішно буде всім. Стаття 41. Кождий має право чимсь володіти. І кождий має право володіти чимсь твоїм. Стаття 43. Кождий має право тяжко гарувати і гнути спину, але не кождий на зарплату. Щоправда право на матвинагороду за працю захищається законом. Як і архітектурні пам’ятки. Стаття 45. Кождий, хто гарує, має право на вічний спочинок. Стаття 47. Кождий має право на власну халупку, курінь, намет чи кватиру на виплату. Але не кождий навіть те має. Стаття 51. Шлюб сі ґрунтує на вільній згоді жінки і чоловіка. То є їх проблєми. Стаття 68. Кождий матолок повинен жити за законами України. Бо може статисі так, що ти ніц і не знав, коли тещу катував, що то не мож робити – а тебе вже до цюпи запхали і статтю шиют. Незнання законів нашої держави не звільняє від отримання міліціянтами втіхи від твойого арешту. Вільно переклав на львівську ґвару Богдан Волошин
