Без різниці.....Суть зрозуміли? ---------- Додано в 22:54 ---------- Попередній допис був написаний в 22:53 ---------- Є батьки,які старіють,хворіють і т.д.....
Часом бувають пориви, відчуття, що нагадують про події сивої давнини. Дитинство не закінчується, воно відходить на задній план, у тінь.
А мені здається, що все залежить від характеру. Бувають вічні діти і в 50 років, бувають занудні люди, які втомилися від життя і в 16 років.
а мені здається, що дитинство живе в нас протягом усього життя. проте в житті є такий переломний момент, коли людина набирається мудрості, життєвого досвіду, набиває собі "шишок" на своїх дитячих, бездумних вчинках. в тих чи інших проблемах і переживаннях дитяча душа просто губиться, але ніколи не зникає.
дитинство, згідна з Поеткою, закінчується, коли тобі доводиться приймати рішення самому і розраховуватись за наслідки своїх рішень а відчуття дитинства.... хочеться затримати, як найдовше, але воно, як риба - вислизає з рук. а ти його все пробуєш втримати. і за цїєю ловлею не помічаєш, як іде час і в один момент ти цю рибу таки випускаєш на волю, оглядаєшся і бачиш - у тебе діти такого віку, якого ти себе уявляєш а тоді береш у руки калейдоскоп, що Чоловік подарував (бо ти йому відкрила секрет про улюблену іграшку дитинства), дивишся у скельце, і, як кольори в ньому міняються, так у пам'яті міняються картинки із твого дитинства.... по цій розповіді можете бачити, що моє - да-авно закінчилось
Десь глибоко в душі дитинство залишається назавжди,воно нікуди не йде,воно там живе спогадами,інколи проявляється в якихось вчинкках.Просто дорослим дядям і тьотям за буденність,за отими звичними днями,проблемами нема коли його згадувати.......а може наше дитинство переходить до наших діток і тоді ми самі стаємо трохи дітьми... А моє дитинство ще зі мноюми з ним дружимо...