Коли важко прийняти рішення, хочеться поради...

Не звикла просити порад, але іноді хочеться зважити різні думки. Адже іноді власні думки і аналіз заціклюються і часто на тому, чого насправді нема, на надуманому...

Ситуація така:
Працюю на фірмі в повному бабському колективі. Коли прийшла, мова йшла про постійну роботу, пояснення відкритої вакансії - дівчина попала в ДТП і до НР буде на лікарняному офіційно, але в принципі ніхто не вірить в те що вона повернеться, бо з їх слів - там повна клініка... Звісно мене це насторожило, а потім насторожувало все більше, коли при мені їй телефонувалось і питалось, коли ж ти нарешті вийдеш, а поклавши трубку - та де там... кому ти тут потрібна, зі своїми провалами в пам*яті... Лукавство, дике, примітивне і огидне.
Зараз... скоро НР, і вона має повернутись... Відповідно, буде троє на одній позиції, що означає підняття плану і менші можливості заробити нормальні гроші. Мене просто починають травити... То морально, то пробують принизити при клієнтах, чи виграти мозги за 300грн дебіторки, в той час, як в напарниці 70тис... В п*ятницю прямо спитала шефової, чи маю я тут працювати і до чого всі ці моменти? По ній було видно, що вона зачинщик, і не бажаючи самостійно приймати рішення, дала вказівку створити мені екстремальні умови, а вголос сказала, що: "Я нікого не збираюсь звільняти, але Марта пішла на лікарняний з даної посади, а вмене в резерві тільки нижча"...

В середу - зарплата за листопад. Думаю забрати гроші і подати заяву... З другої сторони з роботою зара грусть... Можна ризикнути і лишитись ще на місяць, але нема гарантій, що мені совісно виплатять за цей місяць, а офіційка не перекриє навіть затрат на добирання на роботу...

Тобто на вагах зараз:
1. Залишитись, отримати пониження по трудовій і по ЗП (і це після посад директор філії і т.д., отримати продавця-консультанта) і невідомо, чи не попруть як моральними інтригами, так і утискаючи фінансово...
2. Отримати в середу гроші, звільнитись, не ризикувати навіть однією ЗП і шукати алярмом роботу, або уповати на те, в чому наразі не дали відповіді...

Як думаєте? Чи я маючи негативний досвід з інтригами і невиплатами ЗП вже підозоюю у цьому всіх? Чи таки не варто ризикувати грошима і варіантом не отримання потім кращої роботи, якщо таки в трудовій піде пониження?

 

Нічого не буває просто так. Може доля готуєщось краще??? Я б,наприклад, роботи зразу не кидала, у всякому разі є хоч щось, але починала б по-тихенько шукати щось нове. Тим більше в теперішній час фахівці (а ще й з досвідом) ціняться.

 

Тихенько шукаю... По одній пропозиції вакансія буде відкрита в січні, відповідно до січня пі позитивної, ні негативної відповіді я не почую... Хоча вона сказала, що незважаючи на те, що кадрові займаються підбором, вона своє рішення вже прийняла... Сподіваюсь таки в мою сторону...

 

Конечно, сложно давать совет в таком вопросе. По себе знаю, каково стоять перед выбором: уйти с высоко поднятой головой - но "в никуда", или остаться и ждать "у моря погоды". Может, лучше подождать ещё месяц-два и иметь хоть какие-то деньги, а параллельно разместить своё резюме, где только можно, и самой искать вакансии. А может, всё обернётся в Вашу пользу, Iriska! По крайней мере, от души желаю Вам этого!
И ещё напоследок фраза от моей любимой В.Токаревой: "Когда Бог хочет открыть перед тобой новую дверь, он закрывает предыдущую".
Удачи Вам!

 

Трохи сумбурно написано, важко розібратися. Уточніть: Як Ви були прийняті на роботу - на постійне місце праці чи на певний термін (напр. до .... числа чи на час декретної відпустки, чи як?) і на яку посаду. Якщо Вас хочуть перевести на нижчу посаду чи на нижчу оплату - то це є згідно КЗпП України "суттєве погіршення умов праці" про що повинен бути виданий наказ і Ви повинні бути з цим наказом ознайомлені під розписку не менше ніж за 2 місяці до настання таких умов. Якщо Ви не погоджуєтеся, то або звільнитеся самі, або адміністрація має право Вас звільнити через 2 місяці.
З іншої сторони, вони можуть створити такі "умови", що не вистачить нервів цього витримати. Вся наша біда в тому, що біла і чорна (в конверті) зарплата. В нас на фірмі кілька років тому хотіли звільнити одну дівчину, і пропонували написати заяву за власним бажанням але вона відмовилася навідріз. Тоді їй стали платити лище офіційну зарплату (мінімальну), а решту (в кілька разів більше) не платили. Зате контроль за нею встановили жорстокий - фіксувалися всі запізнення, порушення, тобто готували грунт для звільнення по статті. І вона в кінці кінців не витримала і звільнилася. Проте власники теж дураки, сильно ризикували. Так як їй вже втрачати нічого, могла закласти їх в податкову міліцію,прокуратуру чи ще кудись, що на фірмі виплачують зарплату налом.
Якщо все таки вирішите звільнятися, то наполягайте на звільнення за згодою сторін. Тоді зразу зможете стати на біржу і отримувати грошову допомогу. Якщо ж категорично відмовлятимуться за згодою сторін, можна спробувати неоднозначно натякнути, що якщо не дійдемо розумного компромісу, то піду "на сповідь" в прокуратуру і маю що розповісти.

 

вибрав би варіант "піти з високо піднятою головою"
не звик принижуватись...
також не для мене варіант "працювати тихенько і помалу шукати нову роботу"... це шось типу "і рибку з'їсти і .. в човен сісти"
якщо працюю на певній роботі - віддаюсь весь і вся)))... не можу паралельно щось "виношувати"... то десь так як "подлянка", нє? тільки не кажіть "а вони як зі мною поступають"... не подобається - не їжте)
а взагалі в таких речах думаю форумляни Вам не порадники (вибачайте, але так є), бо треба знати усі тонкощі роботи, умови договору, відношення в колективі і т.д... тому ми можемо тільки висловити свою думку чи як би ми діяли, а вирішувати Вам... можна ще порадитись в спеціаліста з вашої галузі (і краще щоб знав вашу фірму) чи більш досвідченого (але незалежного від вас) колеги по роботі.

 

Брали на постійну, але тепер виявилось, що посада менеджера з продажу - одна, вона числиться за дівчиною, яка була з червня на лікарняному і вже має інвалідність. Відповідно понизити її по статусу чи звільнити не мають права взагалі.

Це вже активно почалось і триває...

Саме так і планую.

Як би там не було, але в кожному дописі щось для себе знаходиш...

З.І. Завтра йду на співбесіду, пра доведеться якось встигнути і робочі питання вирішити і не спізнитись. Як би там не було, нині потішили, що ЗП за грудень дають до нового року, що не може не тішити у випадку коли банально треба бабла...

Я так завше робила, раніше ніж починались травлі чи інтриги... Просто тепер життєві обставини інші і мабуть страх, бо... ьанально треба бабла.

 

Якщо Вас взяли на постійне місце на цю посаду, то вони повинні були в штатному розписі відкрити ще одну посаду менеджера з продажу, бо брати Вас на постійне місце праці на посаду, де працівник перебуває на лікарняному вони не мали права.
А Ви про це не могли і не повинні були знати. Це їхній промах і , до речі, дуже серйозне порушення. Для фірми щоб виправити ситуацію потрібно додати в штатний розпис ще одну посаду, якщо Ви захочете залишитися.
Не сприймайте мій допис як керівництво до дії - це я просто хотів розтлумачити ситуацію згідно чинного законодавства.

 

Якщо Вам так залежить зараз на грошах, то лишайтесь на той місяць, поки не знайдете кращу роботу. Старайтесь ігнорувати тих людей і не брати все близько до серця.

 

Час минав, ситуація ніяк не зрушувалась з місця... до недавна...

На початку лютого, мені запропонували місяць ще попрацювати на тому ж місці, а далі з пониженням ЗП і посади, та у зв*язку з тим, що у мене є авто, безоплатно припрацьовувати експедитором... Слухала, аж вуха в*яли... Потім взнала, що мадам, яка вернулась, насправді на законному лікарняному була 4-ри місяці, інвалідність не оформила, через два місяці, тупо на засадах я тут раніше працювала, вернулась...

Крім усього... Коли я вирішила звільнитись, бо почались недостачі, які як не диво почались з поверненням її..., щоб мені їх не навішали, мені відмовили, мол знайди щось спершу, адже без роботи зараз важко..., заяву просто не взяли. Тепер я на лікарняному, вчора мені вирізали восьмий зуб, причому операція була з ускладненнями, в мене й досі пів щалепи під наркозом... І ось... мало того, що шефова вчора визвонювала за 10-ть хвилин до операції з питанням на скільки днів я випаду з життя... Класне побажання здоров*я перед такою подією... Сьогодні ж вирішила викричатись на мене, що я сволоч не відзвонилась їй після операції і не повідомила на скільки днів у мене буде лікарняний... Я в шоці, мало того, що я ще сьогодні не дуже можу говорити, так і навіть лікарка не знає наразі скільки часу буде тривати лікування... А в додачу, пригрозила, що "яка подача - така віддача"... Я просто в шоці від людини..., невже в неї не те що совісті нема, але вона й не думає, що як не дай Господь їй щось треба буде лікувати, то вона зовсім не таких слів буде чекати... А ще після всьог, завила мені, що вона, виявляється до мене з відкритою душею і розумінням, а я знехтувала... Підкажіть, в якому місці це розуміння і відкритість, бо я щось не роздупляюсь взагалі...?!

 

бррр... весело у Вас (( НУ як на мене є два варіанти вирішення проблеми:
1. Полюбовно;
2. Війна!
Щодо першого варіанту то потрібно просто прийти до неї і прямо в лоб поспитати: що вона хоче і як вона узагалі бачить ситуацію як людина. Якщо відповідь буде офіційно суха то тоді там більше нічого робити...
Що ж до другого варіанту коли Вас тупо виїдають потрібно так закрутити ситуцію, щоб непереливки було тій дамочці. Як? ТА просто: в мене був колега який заївся з керівництвом, вони йому почали давати зарплатню, яку нараховували офіційно, а те що в "конверті" сказали що вперше про таке чують, як виявилось він ніколи не розписувався за зарплатню от ми з ним і почали куралесити... пригрозили, що звернемося в прокуратуру у зв'язку з підробкою його підпису у відомостях про отримання зарплати, а в суд про заборгованість і взагалі кожний знає щось таке що фірма хоче прриховати. Знайомий до тепер спокійно працює на фірмі і все ок. Варіантів маса. Просто подумайте)))

 

Вже не буде... Я хотіла полюбовно в п*ятницю, бо здогадувалась що вона не дасть мені нормально пережити операцію... Так і вийшло...

Скоріш за все....
1. Вони не мають права мене понизити без офіційного попередження за два місяці. Було усне і за місяць.
2. Не мають права погіршити мені умови і оплату праці, та ж ситуація що і в 1.
3. Якщо мене посміють звільнити за час лікарняного - їм взагалі буде не переливки.
4. Скоротити - не можуть також без письмового попередження із моїм підписом, такого не було.
Проблем можна влаштувати массу, проте вона чомусь вважає, що оскільки фірма не її, а вона лише виконавчий директор, то її це не стосується... Невже вона думає, що якщо наїхати на центральний офіс, то їй скажуть дякую?! Тим більше, що надто багато нюансів я можу розказати туди, куди треба...

 

НУ тоді війна))) Якщо не попередили за 2 місяця це труба директору))) Це я як юрист гарантую))))))) НУ якщо що, пиши в приват подумаємо і повоюємо)))))))) Ще не таке бачили)))

 

Дякую. Сорі що не в приват, просто так і руки сверблять всім показати які люди бувають...
Прийшла 4-го березня звільнятись. 3-го тільки вийшла з лікарняного, причому стаціонарне лікування... Так ось... На мене вже готовий наказ за згодою сторін і обов*язковий текст заяви. Причому - 26-м лютим. Оскільки терміново треба було бігти вже на нову роботу, а також купити дороговартісних лікарств, вирішила таки підписати. Хоча диву дивуюсь, як вони проведуть звільнення під час лікарняного... Хіба що далі колишньої шефової цей папір не зайде... Але ж можна підняти документацію лікарні... Так ось... Сьогодні 9-те, на руках нема ні трудової, ні розрахунку... Звонити і говорити з ними мирно не маю бажання, бо через них не вдалось купити лікарства і тепер доведеться довше лікуватись. Що порадите? Як саме поступати?

 

від моменту звільнення, на протязі місяця вам необхідно звернутися в суд, не прогавте цей період.

Ви ж "втратили роботу" через те, що не змогли новому роботодавцю показати трудову книжку, що підтверджує ваш досвід роботи.

 

Коли мене не цінували на роботі (так було 1 чи 2 рази за моє життя) - я просто йшов, і знаходив кращу роботу. Наші нерви - це наше здоров"я і довголіття. Це неможливо скомпенсувати грошима і перемогою в суді.

 

У мене теж була подібна історія.

Колектив великий, а я був керівником підрозділу. Таких начальників було немало, бо й підрозділів було багато, але в колективі верхушки панував розподіл. Одні начальники були людьми директора, інші - першого зама, а ше інші - просто заступника директора, бо було у нас один директор і два заступники. Так от, між тими кланами завжди був круговорот, тобто боротьба. За шо боролися? Важко сказати, але от виставити начальника підрозділу іншого клану в очах директора чомусь було за щастя.
Заївся я з головним бухгалтером фірми. І як вона мене не пробувала виставити у поганому світлі, все виходило так, що сама потрапляла у погане становище... Ох і воювали ми.... Вона була найстарша серед начальників, а я наймолодший... Закінчилось тим, що через 2 роки такого життя, я все-таки звільнився, хоча моє звільнення не було саме через неї, просто я побачив, що воювати нема за що. Через півроку після мого звільнення фірма збанкрутіла, народ почав тікати хто куди, а я вже півроку працював на іншій фірмі.
А перед звільненням вирішили з мене трохи познущатися. Не хотіли мені видати трудову книжку, бо я не підписав у всіх обхідний лист. Ех попив я їм кровушки тоді.... самі за мною бігали, щоб ту книжку вручити, хоча я вже чотири тижні на роботу туди не ходив. І що цікаво, каже начальник відділ кадрів: яким числом тебе звільнити сьогоднішнім, чи місяць назад? Що тобі совість підказує? А я кажу можна сьогоднішнім, або завтрашнів... Вона так строго глянула на мене з явним незадоволенням, а я тут же сказав: ну проти совісті не попреш - так каже.
Пішли на зустріч... а куди діватися? Суд був на носі, тре було свою репутація берегти, тому пішли мені на зустріч, хоча й зубами скреготали.

 

Я власне і хочу цього... Я не звоню сама, бо обіцяли вони це зробити, вже не кажу, що першочергово цев їх інтересах віддати мені гроші і трудову, бо не я ж порушила ряд статей КзПП... Проте суть в тому, що директорші, яка є просто найманим працівником - побоку... вона вважає що це не її проблеми, а центрального офісу... От і виходить коса на камінь я вичікую - вона вичікує...

П.С. Хто може з позовною помогти?!

 

Сьогодні звонила... переламала себе і рішила спершу по доброму... Телефон відключений. Взнала, що всі отримали ЗП в п*ятницю... Мене звісно хоч і обіцяли про це повідомити... мали на увазі... Зателефонувала в офіс - людина, якій я думала можна вірити, і казала, що її сьогодні там не буде - була. Але питання не в тім... "Шефової" нема в місті... де мої документи і ЗП всі морозяться, типу нічого не знають... Домовилась із знайомим юристом - завтра пишу позовну.

П.С. Не майте справи з ТзОВ "Нова якість", принаймні у Львові. От як позорять не маловідомі бренди типу Milavitsa, Lauma і т.д.

 

Орестівна, не роби помилки. Не варто відповідати плювком на плювок. Мені здається, що у них були якісь причини так поступити. Щось їх змусило. Ну не із-за природньої ж підлості вони це робили? Варто притишити амбіції, заспокоїтись, порозумітись з керівником і мирно розійтися. Процвітати - це мистецтво домовлятись.