недавно я хотіла запросити додому консультанта з одного питання, чоловік того не зрозумів, прочитав мені лекцію, типу навіщо запрошувати додому чужу людину, чому не зустрітися в іншому місці тощо відповідь йому мала би бути ясна - мені з дитиною тяжко вибратися в якесь кафе абощо, він був вдома на той момент, тобто ми не самі з малим, тому вдома мені було зручніше та й доводиться консультантів, майстрів та інших незнайомих людей запрошувати додому, а що робити? довго ми сперечалися, виявляється маємо різні думки з того питання чоловікова версія - я повелася безпечно, коли запросила чужу людину додому після короткої телефонної розмови, так ніхто не робить тільки я і т.п. а кого ви запрошуєте додому? в яких випадках допустимо впускати чужих людей? як і коли друзів? до вас додому так би мовити легко потрапити чи то тільки ваша територія?
Якщо зовсім незнайомих людей, то б не приймала вдома, коли була б сама. І взагалі незнайомим людям (курєрам, перевіряючим всяким, сусідам..) відкриваю двері через ланцюжок, якщо сама вдома. І взагалі не відкриваю, якщо сама вдома. В нас досить небезпечний район, страшно. У Львові таке б в голову не прийшло, там якось безпечніше почувалась.. В чоловіка такі друзі, що їх запрошувати не треба. Вони за 5 хв до візиту дзвонять перевірити чи ми вдома і просто приходять. Цього я не люблю, бо от сиджу працюю, вони приходять і хочуть потриндіти, а в мене термінові справи і доводить сидіти до гостей спиною в комп'ютері.. Коли жила на квартирі, то мала відчуття "своєї території" і любила, коли до мене приходили знайомі в гості. А тут нема відчуття свого дому, сама почуваю себе гостею, тому мабуть і запрошувати знайомих не спішу.. Та і нема дуже кого запрошувати..
От і мені в голову не приходить. Двері на замок зачиняємо лише на ніч, або коли йдемо з хати. Сусіди заходять, навіть не дзвонячи (привчили колись, що дитина може спати). У нас домашній офіс. І мій, і дружини. Хоча, стикався декілька разів із "невмотивованою" відмовою прийти до хати. Різне виховання у людей... Наспівуючи: За нашов стодолов Видно чуже село. Туди повернуся, сюди повернуся Видно чуже село
...весело Вам ...Тут так не ходять.І навіть знайомі теж.Перед тим як прийти обовязково подзвонять. Спочатку , коли приїхав це шокувало.А потім звиклoся і сам почав так робити....почало шокувати зворотнє , коли буваю в Львові в батьків і сусідка приходить без стуку - муки/цукру позичити , чи ще щось.... З сусідами тримаю добрі , но не панібратські стосунки.Вони мають наш ключ від хати , ми їхній.Хто коли кудись їде - повідомляє сусіда ... Але щоб так запросто без потреби , серед тижня , прийти ні-з-того , ні-з -сього - то так не ходимо.
Та йой! Невже з добрим сусідом і справи не знайдеться поважної? Наспівуючи: із сусідом звернеш гори, до коліна тобі море, до коліна тобі гори, головне, щоб був сусід...
Нікого з чужих до хати не впускаємо, спілкування з чужими тільки через ланцюжок або виходю за двері.Знайомі зазвичай попереджають про свій прихід, а сусіди...на те і сусіди , щоб приходити тоді. коли їм того треба
... Одного разу, коли ми гостювали з бувшим чоловіком на Різдво у батьків, до хати запросто, не задзвонивши, ввійшла сусідка, з тарельом пляцків, власноручносвіжоспечених, поклала на стіл, потренділа три хвилини і так же, без церемоній пішла... Екс дивився на пляцки, а потім казав:"До нас якби так прийшла Штєпанова (сусідка тут), то я б думав, що пляцки з миш"яком". Та й що казати, якщо двері знадвору просто клямки не мають... найкращі друзі тут не ходять без запрошення на каву, вже не кажу про відвідини опівночі (якщо тре душу вилити). Хоча... я звикла вже. А додому якщо і кличу якогось агента, то після декількох зустрічей на нейтральній території.
А в мене цікаві сусіди..прсто..цікаві..Свої в дошку... Старша,Ольга дуже любить стояти в позі "зю" біля замочного..отвору...
я досить безпечна - і як треба то зустрічаюся і з майстрами із іншими чужими людьми навіть і коли вдома сама. але щоби когось запросити (в гості) то мені людина має подобатися і маю мати настрій.
Зараз до нас додому друзі рідко приходять - живемо з батьками і власної території - одна маленька кімната. Але коли нарешті відселимося в окреме житло, то буде приходити багато коліжанок - я дуже вже скучила за живим спілкуванням Показники лічильників в нас питають по телефону, а сусіди тільки одні заходять в гості. Інша сусідка така, що від неї треба відгородитися кількаметровим по висоті парканом
1. Залежно від потреби, події та причини. Якщо у Ваше житло є вашим офісом, якщо офісом не є то відповідно до пункту 1. Просто так впускати чужих людей до свого помешкання вважаю нерозумним. Друзів запрошую для святкування якоїсь події, а так вони постійно самі приходять, коли їм захочеться навіть просто поговорити. Легко потрапити, а деколи ще легше її покинути. Особливо це відчувають свідки Єгови та різні цигани-попрошайки.
а я пускаю в хату всіх кого рада бачити. Ну бувають у мене і прояви повного безкультурря...підхожудо дверей, дивлюсь там жінка і парубок з книжочками, буклетиками....ну...я навіть не відкриваю дверей, їм не привикати, а в мене свої справи.
У Львові, до нас в гості приходять лише друзі, зі сусідами, я навіть незнайома, зато в мами в селі двері на ключ іі на ніч не закривають, часом як і на роботу йдуть, то можуть не засунути. Відповідно сусіди можуть прийти. коли завгодно, стукати не прийнято, а на свят вечори, навіть страви готуєм через одну, а потім обмінюємся. Так само і випічкою і хлібом печеним, обмінюємся стабільно. Наприклад, я можу зайти до сусідів на кухня як нікого навіть там нема, полкласти, що принеса і йти геть.
