КИЇВСЬКИЙ "Футбол" № 1089. Як "Футбол" "хворіє" за ФУТБОЛ.

Як "Футбол" "хворіє" за ФУТБОЛ.

Вийшов з друку № 1089 київської газети "Футбол". Цей примірник, мабуть, залишиться найбільш знаменним на довгі десятиріччя вперед тим, що у цій, колись провідній УКРАЇНСЬКІЙ ФУТБОЛЬНІЙ газеті, змістом цьго /1089/ номера побиті усі рекорди редакції, - під чутливим керівництвом Артема Вадимовича ФранкОва, - по повній зневазі до інформації про рідний український футбол.
Якщо раніше обсяг "не української" футбольної інформації в газеті стабільно коливався в межах 45 – 75%, де навіть 45% не лізло ні в які футбольні ворота жодної Євродержави, що поважає себе, - то в номері, що анонсується, - 93% усіх робочих смуг газети відведено під "іноземщину"!!! І це не дивує - адже навіть в "редакційці" цього примірника газети названо фактично тільки одне прізвище людини, яка має хоч якесь відношення до нашого футболу. Ви вже здогадалися, чиє це прізвище? Так, ви праві - статтю підписав Артем Франков.
І це єдине висвічене в редакційній статті прізвище громадянина України, що має пряме відношення до українського футболу! Адже ще років 5 - 8 назад, незалежно від загального змісту номера, в його "редакційці", навпаки, важко було знайти хоча б 1 - 2 "не наших прізвищ", або таких назв країн, чи клубів не з України!
Давно вже у "вболівальників" створюється таке враження, що головному редакторові київського "Футболу" запропонували очолити, наприклад, "Франс Футбол", але поставили обов'язковою умовою - перед цим завалити свою газету, а по можливості - і увесь укрфутбол…
Перше /по газеті/ вже вийшло добряче, а друге - чітко вимальовується, бо майже, стовідсоткова, багаторічна, регулярна /двічі в тиждень/ і потужна пропаганда в ГОЛОВНІЙ ФУТБОЛЬНІЙ ГАЗЕТІ країни - європейського /не українського/ футболу не може серйозно не відбитися в негативному плані на загальному стані Українського Футболу. Ну і що ми маємо по нашому футболу?
Так, саме те, про що пан Франків регулярно пише, забуваючи чомусь про свій негатив: маємо - обвал молодих талантів, небажання грати футболістів за збірні, прагнення футболістів швидше залишити нашу країну і поїхати в ті країни, - футбол яких найбільше пропагується в газеті ФрангкОва, - в країни великої футбольної п'ятірки! А чому Франків і його доблесна команда мало пише про український футбол? Це елементарно, Артем!
Адже Реакція понад усе зайнята тим, що, На ШКОДУ ВИПУСКУ ОСНОВНОГО ВИДАННЯ, верстає комерційні футбольні видання і випускає регулярні спецвипуски, теж посвячені у своя масі, як і книги, далеко-далеко не лише українському футболу! І при всьому - при тому, Артем Вадимович, практично знущаючись на укрвболівальником, - в наступному ж номері /1090/ своєї газети, поблажливо-цинічно, мов поплескавши уболівальників по плечу, гордо повідомляє весь Світ, що, мовляв, не страшне те, що в основному виданні можлива маса помилок!
Головне, виявляється, те, - що випущений черговий спецвипуск майже на 100 сторінках /і усій команді пре, пробачте, некволе додаткове "бабло"!!!/!
Скажи, уболівальник! Звідки і за рахунок чого в основному виданні при такому розкладі може з'явитися серйозна інформація про наш футбол? Звичайно, панове, коли склад редакції зайнятий книговидавництвом і спецвипусками, то де вже тут писати про футбол Неньки, бо для цього потрібно, найчастіше, посилати журналістів "в народ, у футбол Держави". А так, ясно, що залишки Редакції газети, не задіяні під спецвипуски і ін.
- 2 рази в тиждень ледве устигають викачати з інтернету "не український" матеріал, зробити його переклад, правку /не завжди навіть ефективну/, поставити під такими матеріалами про єврофутбол особисті підписи і надати в газету. При цьому, очевидно, що редакційну політику головреда члени Редколегії час від часу підтримують стрункими вигуками: "Одобрям"!, ну а редактор ФранкОв, щоб по своєму беззаконню не отримувати персональні "Фе!"- листи від уболівальників, виставляє в газеті свою електронну адресу в не коректній формі публікації, а на своєму сайті обмежує програмою об'єм листа уболівальника 3 - 4 пропозиціями. Краще б не писав взагалі ніякої адреси в газеті, як давно вже зробили його розумні підлеглі.
*******************************


Володимир Озерянко