КАВА З ПЕРЦЕМ. Альманах київських сатириків і гумористів.

Друзі!

Еге ж, саме — друзі! Без усяких там патетичних бантиків — скажімо, «дорогі» або «любі». Друзі — це такий скарб, що він або є, або його немає. До того ж, «дорогі» — це в наш час трохи відгонить ринком, а «любі»... Надто вже свіжі спогади! Скажіть, чиє серце солодко не здригалося на Майдані при словах: «Любі друзі!..»? Ну та й що ж вийшло з того інтиму? Олігархи як сиділи, так і сидять — не в тюрмах, як нам обіцяли, а на наших із вами шиях. А ми з вами — теж сидимо. Маком. Як то кажуть, ухопили шилом патоки та на цьому, дядьку, й спасибі.
І все ж таки ми вже не ті, що колись, нам уже не так легко заморочити голову. Бо нас таки справді багато, і нас не подолати, якщо ми будемо разом, а не скімлитимемо кожен у своїй окремо взятій персональній шпаринці, себто в хатинці скраю.
Ну, а що може об’єднати людей сильніше, як не бадьорий,
всепереможний сміх? От і доводиться нашому братові гумористові та сатирикові знову й знову засукувати рукави. Тож якось зібралися оце ми, брати (та ще й дещиця сестер!) по перу, зібралися отак за доброю чаркою кави з перцем та й запитали одне одного:
а чом би не подарувати нашим читачам добру пригорщу дотепів, жартів, усмішок, кпинів, шпичок та колючок?
Аби ви, наші читачі, завжди мали під рукою сильнодіючі ліки проти кислого настрою та при першій-ліпшій нагоді зверталися до них, аби зарядитися оптимізмом, праце- та всілякою іншою здатністю (співробітники журналу «Перець» кажуть отак: перцездатністю!).
А спитавши отак одне одного — дружно навалилися та й зробили.
І ось перед вами наша колективна збірка, в якій ви знайдете ефективні ліки від зневіри, відчаю й суму. Уживайте їх неодмінно зранку.
А також удень і ввечері в необмеженій кількості. А якщо вночі не поспиться — то й серед ночі. Перевага цих препаратів перед іншими в тому, що вони ніколи не псуються й не вичерпуються — їх можна вживати (тобто читати й перечитувати) нескінченно. Ну, а якщо вживете, тобто завчите все напам’ять — мерщій біжіть до аптеки, чи, пак, до книгарні, й вимагайте повторної дози, тобто другого тому наших усмішок. А ми не забаримося. Бо ми такі.
Отже — до нових зустрічей, друзі!

ЗМІСТ

Від упорядника

Ігор АРТЕМЧУК
Віктор БАРАНОВ
Володимир БОНДАРЕНКО
Василь ВАСИЛАШКО
Іван ВЛАСЕНКО
Гриць ГАЙОВИЙ
Микола ГЕРАСИМЕНКО
Валерій ГЕРАСИМЧУК
Олександр ГЛУШКО
Валерій ГУЖВА
Євген ГУЩИН
Василь ДОВЖИК
Іван ДОНИЧ
Ростислав ДОЦЕНКО
Євген ДУДАР
Богдан ЖОЛДАК
Володимир ІВЧЕНКО
Юрій ІЩЕНКО
Анатолій КАЧАН
Валентина КОЗАК
Євген КОЛОДІЙЧУК
Віталій КРАСНЮК
В’ячеслав ЛЕВИЦЬКИЙ
Микола ЛЕВИЦЬКИЙ
Микола ЛУГОВИК
Олександр ЛУК’ЯНЕНКО
Ігор МАЛИШЕВСЬКИЙ
Василь МАРСЮК
Дмитро МОЛЯКЕВИЧ
Володимир МОРДАНЬ
Валентин НЕГОДА
Борис ОЛІЙНИК
Петро ОСАДЧУК
Наталка ПОКЛАД
Борис ПОЛІЩУК
Анатолій ПРОХОРЕНКО
Михайло ПРУДНИК
Вадим СКОМАРОВСЬКИЙ
Григорій СОЛОМОНЧУК
Микола СОМ
Борис СПИСАРЕНКО
Борис СТАРЧЕВСЬКИЙ
Ольга СТРАШЕНКО
Володимир СТРЕКАЛЬ
Олександр СТУСЕНКО
Петро ФЕДОТЮК
Валентин ЧЕМЕРИС
Володимир ЧЕПІГА
Василь ШУКАЙЛО
Олекса ЮЩЕНКО

Ольга СТРАШЕНКО НУ, БЛІН, І ВОБШЕ!

КАВА З ПЕРЦЕМ
Альманах київських сатириків і гумористів.
Упорядник Владислав БОЙКО

 

Відповідь: КАВА З ПЕРЦЕМ. Альманах київських сатириків і гумористів.

Ігор АРТЕМЧУК

«АРТИСТ»

Сказав Павло:
— Подамся в місто.
Село мені — отут… давно!
Там, може, вивчусь на артиста
Та ще й зніматимусь в кіно.

Літа спливли…
Що ж поробляє
Тепер колишній тракторист?..
Двори у місті підмітає,
У цьому ділі він — артист!

http://www.ukrlife.org/main/humor/kawa_artemchuk.htm

 

Відповідь: КАВА З ПЕРЦЕМ. Альманах київських сатириків і гумористів.

Іван ВЛАСЕНКО

ІНКУБАТОРНИЙ

Хоча Курча й привезли з інкубатора, Курка пізнала свою дитину. Зраділа, пшона роздобула:
— Їж, синочку!
Синок їв і ріс, став Півнем. А Курка постаріла, негодна була вже й на смітнику порпатися,
— Півнику, ти хоч би яку-небудь зернину до хати приніс. Як-не-як, а син же ти мені...
— Пусте про синівські обов’язки квоктати. Я інкубаторний!

http://www.ukrlife.org/main/humor/kawa_vlasenko.htm