Вікно споконвіку було покрите шармом таємничості та незвіданності, й тепер за його химерною скляною субстанцією складно відрізнити реальність від псевдосвіту. Ще більшою таємницею є вікна минулого, вікна застиглого часу, до яких колись у дитинстві на Різдво підвішували пампулястих янголів із білими крильцями, за якими існував зовсім інший світ. Там у ньому ще зараз хворобливо зойкає привідчинена в дитинство хвіртка, скавулять під кожним невпевненим кроком дерев’яні сходи, і виринають привиди минулого, і ще досі на ґанку стоїть старе плетене крісло, де вони по черзі з вітром щоднини гойдають свої сни та марення… Повний текст
