Попробую описати Євромайдан таким як його побачив Я +емоції, факти і особисті думки. Буду старатись бути об'єктивним наскільки це можливо, але підкреслюю що в дуже багатьох випадках моя думка суб'єктивна, так як коли ти в епіцентрі подій, то ніяк не можеш оцінити їх з різних точок зору, бо дивишся тільки власними очима (а інтернет на майдані чи то ліг чи то його лягли). ---------- Додано в 10:17 ---------- Попередній допис був написаний в 10:12 ---------- Поїхав я на Майдан чисто свідомо, за свої гроші (як і всі з ким я спілкувався), якщо чесно то нічого революційного я там не чекав, і впринципі просто хотів подивитись на все своїми очима, і цікаво провести час... Можливість революційних подій звичайно не відкидалась, але я в них не дуже то вірив.... ---------- Додано в 10:28 ---------- Попередній допис був написаний в 10:17 ---------- Перше враження від Майдану мене просто розчарувало...Холодно, людей мало, діджей лопоче якусь ахінею і пробує розрухати апатичний люд дурними кричалками типу "Янукович підпиши" Звук просто жахливий...Коротше шось середнє між масовими гуляннями в райцентрі і мітингом там же....
!!!!!!!!!!!!! висловлюю свою моральну підтримку! чекаємо на репортаж, бо ЗМІ це як дишло де запхав там і вийшло, а ось своя людина на місці подій це зовсім інша справа ...
Був в самій гущі всіх основних подій, тому напишу.....Але зараз неможу відірватись від трансляції.... ---------- Додано в 12:01 ---------- Попередній допис був написаний в 11:59 ---------- Щоб не зависати на такому сірому місці ще хіба напишу, що до вечера моє враження від майдану просто кардинально змінилось в кращий бік....Я був просто вражений скільки в нас в Україні класних людей....
Якщо коротко (години приблизні): 30 листопада, 10:00. Шок. Мовчанка. Ми з дружиною щойно подивилися відео з Майдану. Кілька разів. Тепер переглядаємося і не знаємо, що сказати одне одному. Я починаю розуміти, що якщо сьогодні ж не поїду до Києва, то потім не зможу пояснити своєму малому, чому. Це не пафос, насправді мені конкретно страшно, мені зовсім не хочеться опинитися в автозаку з розбитою головою і переламаними ребрами. Але щось у мені повстає проти цього страху і знаходить правильні кнопки у моїй голові. 30 листопада, 11:00: Шок починає відходити, далі працюють лише страх і лють. Ну ніхіра собі! Треба їхати! Якщо не я, то хто? Нє, досі страшно, але якщо людей буде мало - розженуть. В очах дружини бачу, що вона читає все, що відбувається в моїх думках. Вона починає збирати речі і готувати канапки. Я обдзвонюю друзів. Страх остаточно відступає, коли нас набирається п'ятеро на авто. Боятися стає соромно. 1 грудня, 12:00, неподалік від пам'ятника Леніну. "ОГОГО! Нічо собі "мало людей". Та тут весь Київ плюс ще нас п'ятеро!" Перехоплює дух. Більша ейфорія в моєму житті була лише раз, коли народився син. Поруч - зовсім різні люди. Ударівці з прапорами. Ляди з дітьми на плечах. Козаки в строях. Старшокласники чи то першокурсники в хакі. Сурмач награє гімн або маршові мелодії. "Тільки вперед!" Десь проскакує думка, що там попереду може бути зовсім не так весело і піднесено. Зранку в метро бачили групки беркутів. Пробігаємо вперед повз людей - але там нічого такого. Кажуть, беркутів на Майдані не було, а звичайна міліція втекла відразу. 1 грудня, 13:00 Майдан Незалежності. "Нас мільйон! Ми їх зметемо!" Якийсь чолов'яга натхненно бє в барабан. Люди починають вибиратися на Йолку. Купа людей прийшли з мітлами і це здається дуже доречним. Люди підходять і підходять. "Я єсть народ, якого правди сила..." Підїжджає пересувна сцена. Всі очікують "чогось". 1 грудня, 14:00 Якого милого ми зупинились на Майдані? Йоханий бабай, політики нас нікуди не доведуть. Прогулянка по Грушевського, Інститутській. Всюди свої, але незрозуміло, що далі. Зустріли колєгу, який був на Майдані попередньої ночі. Каже, що не дуже добре зрозумів, що ж відбувається. КАже, що не було ніякої тисячі майданівців, максимум три сотні. Він якраз спав, коли почалося, якийсь хлопака з Правого сектору потягнув його ще сонного вгору по склу до Стели і потім за собою вгору, кудись в бік Городецького. Тому він дістав лише раз дубцем по нозі, поки був на склі. 1 грудня, 15:00, Банкова. Якийсь хаос. пахне газом. попереду - вибухи світла. Якісь люди в масках бігають з араматурами. На Майдані таке неможливо, люди дуже уважно стежать за всіма можливими провокаторами. Тут такої самоорганізації нема. Більшість людей приходять і відходять. Поруч із нами група зовсім юних дівчаток, які заворожено дивляться на світло попереду. Проходимо трохи ближче - наростає відчуття тривоги. "Ну це не піпєц? Шо за хрінь твориться? Якого милого депутати не підійдуть і не створять повний ряд між людьми і ментами?" - Дзвінки по знайомих політиках і журналістах, намагання зрозуміти, якого милого опозиція на Майдані а не тут... Ніхто нічого не розуміє. Кажуть, тут були Положинський, Тягнибок і Порошенко. Але це все не те! - Колєга, той, що був вночі на 30-те, каже, що в нього дуже погана "чуйка". Що щось тягне його геть. Нічого не добившись і до кінця не зрозумівши, ми відходимо назад з криками - забирайтеся звідси, тут провокація! Дівчатка відходять, частина інших "на поглазєть" розвертаються в бік Інститутської. Але не всі. Навіть не більшість. 1 грудня, 18:00, хол готелю "Україна", біля телевізора: - "Ну ніхіра собі!, Та в ментів взагалі гальма позривало! Їх треба вимітати поганою мітлою. Ану на Майдан, мусить бути реакція! Банду геть" 1 грудня, 18:30, Майдан Незалежності. Співи, танці, балаканина. "Та ну не насерматері?!" - Хтось - уже не памятаю, хто саме, виходить на сцену, обіцяє порішати все в парламенті. Відставка уряду, тимчасова слідча комісія, імпічмент, всьо такоє. Надзвонюють знайомі, які при тєлєках, розповідають про те, що з фракції ПР вийшли 20 депутатів. Якась чухня про те, що переходить на бік Майдану працівники СБУ і міліція. З іншого боку - тітушки і літак з російським спецназом. Ми це все вже чули в 2004, це б мало проходити повз вуха. Та центром Києва все ще тусуються сотні тисяч людей з синьо-жовтими стрічками, що не дає ейфорії відступити повністю. Тому повз вуха проходять тітушки і російський спецназ, все, що має бути позитивним для майдану, мозок повз вуха пропускати не хоче. Утім, питання про те, якого милого під час подій на Банковій Свобода воювала за КМДА, батьківщинівці тлумилися довкола сцени, а ударівці - біля стели, трохи псує настрій. Увечері все в голові змішується в одну синьо-жовту картинку: недолікований бронхіт дається чути запаленням, температура перевалює за 39. Колєга, який нас привіз до Києва, каже, що тут все одно мінімум до вівторка активних дій не буде, і везе мене у Львів. Найближчі три дні моя революція відбуватиметься біля телевізора... Але - далі буде...
прокинувсь, коли писано? а від кого інфу брати? від тебе? так ти кажеш там бандьори лише - "сала херойам", доводиться спілкуватися з більш адекватними )
