Я думаю, что это на уровне инстинктов. И наблюдения за другими то же играет свою роль. Из песни слов не выбросить.
У всех по-разному. Кто-то ориентируется на опыт собственной семьи, кто-то - на источники информации извне (мультяшки, кино), а кому-то...увы...добрые соседи рассказывают об "ущербности" (навеял пост Торро о матерях - одиночках). А что значит "сами"? Безусловно, сами. Но на основании полученной информации.
[OFFTOP]загордился[/OFFTOP]по суті, коли я виховувся не було прийнято цацкатися з дітьми ,там морожено пирожоно ,гойдалки,і з натугою копаючись в закоулках памяті можу сказати-дитині головне знати що в неї тато є,мама- я би поставив знак запитання. чому? відповім.у однокласника в початковій школі не було мами ,його якби ніхто не жалів,а в кого не було тата, того було жалько і всі його сиротою вважали
Ваши времена? Наши времена вместе с нами...они не закончились, Торро. А будучи ребенком, Вы наверняка находили, где её взять. Пример родителей, земляков...
То записано десь в кожній дитині - ота потреба в обох батьках. Так співпало, що коли народився син, у чоловіка на роботі відбулись не дуже корисні зміни - часті та затяжні відрядження і в результаті тато вдома лише в неділю. То був мій найбільший біль, коли моя 6-місячна дитина шукала тата у всіх представниках чоловічої статі, які лиш готові були глянути в ту сторону, він просився на руки до всіх чоловіків, які до нього щось сюсюкнули-агукнули. Це минулося тоді, коли підчас відпустки тато повністю присвятив себе дитині - носив, возив, купав, гуляв, перевдягав, вони буквально їли з однієї тарілки. Син заспокоївся і перестав так маніакально чіпатися до всіх хлопів. Дитина має то десь закодоване в підсвідомості - має бути тато і мама, а коли когось бракує, то це не правильно і свідомість цієї неправильності тягне за собою різні комплекси і дитячі травми.
ПЕвно, що розуміють. В неповних сім"ях найсильніше бажання будь-якої дитини це щоб мама жила разом з татом...
