Як змінило ваше життя народження дітей?

Як змінило ваше життя народження дітей?
В яку сторону? Кращу чи гіршу, чи просто іншу?
Якщо от взяти і по пунктах написати плюси і мінуси наявності дітей, чого буде більше плюсів чи мінусів? Чому ви так вважаєте?
Питаю, бо часто кажуть, що з народження дитини «закінчується свобода», або «мама випадає з суспільства» і т.п. з тою думкою, що діти батьків обмежують в можливостях
Я так не думаю, але намагаюся зрозуміти різне ставлення до дітей

 

безусловно, жизнь меняется. в какую именно сторону - сказать сложно, потому что теряется что-то одно и взамен появляется другое. например, сокращаются бесшабашные гульки с ночи до утра и дальше - а появляется совершенно иное восприятие мира, более яркое и радужное.
порой появляются какие-то страхи, начинаешь верить в то, что раньше отрицал.
как по мне - то плюсов однозначно больше, хотя бы потому, что как бы тебя не вывел ребенок, какое бы не было плохое настроение - но когда эти ручки обнимают тебя и шепчут на ухо "мамочка, ты у меня самая любимая!", или когда ты смотришь на это спящее и сопящее чудо - нет ничего лучше!
"ограничение свободы" и "выпадение из общества" - ИМХО, в первую очередь зависит от самой мамы малыша. хотя в первые полгода это более реально.

 

Знаете, мне иногда кажется, что полноценная, осознанная жизнь началась с рождением дочки. Безусловно, в лучшую.

 

Странно, а вот я раньше не задавала себе такой вопрос . Подумала, оглянулась, сравнила до и после . С уверенность могу сказать, лучше, на много лучше, не смотря на то что и сложно, и трудно иногда, но зато как радостно от них, как солнечно !!!

 

Я трудно представляю свою жизнь без детей...
Мне не повезло, хотелось иметь дочь, а получились одни парни....
Зато есть внучка разбойница...)
Первый брак сохранялся только ради детей, пока они полностью не стали самостоятельными...
Мне приятно, что дети гордятся мной, воспитывают в этом плане и внуков...
Когда собираемся по какому-нибудь случаю, начинаются воспоминания из детства... Хохот такой стоит что стены дрожат...:rolleyes:
Нет, жизнь без детей - это не жизнь.....

 

в загальному підсумку воно його зруйнувало

 

Жизнь изменилась однозначно в лучшую сторону. Хотя, будучи еще очень молодой, я не сразу это поняла. Было очень тяжело, т.к. разница у детей почти 2 года, я еще и училась и жила очень далеко от родного города и родных мне людей. Но эти трудности только пошли мне во благо и я счастлива, что эти трудности были. Прежде всего мои дети меня воспитали, а трудности закалили и определили направление в нашей с мужем жизни.
А сейчас дети вошли в подростковый трудный возраст. Будет очень нелегко, но я уверенна, что вместе мы переживем и это, т.к. время летит быстро, значит и это пройдет

 

моє життя теж змінилося в кращу сторону - встановилися остаточно пріоритети, я стала мудрішою, терплячішою, дізналася багато нового, отримала стимул до розвитку і роботи над собою;
більше дізналася про свого чоловіка, змінила думку про інших людей, в т.ч. свої батьків і свекрів, зрозуміла краще себе саму;
можна сказати, що змінила спосіб життя на той який мене влаштовує більше, стиль одягу навіть, але от на фігуру не вплинуло - стала така сама через півроку після пологів
ще стала відповідальною і обережною, а раніше того не було ні на грам :o

так, бувають і складні періоди, але вони є і в бездітних, тому тут нема про що говорити
загалом стало більше вдома радості і сміху, щирості і любов*і, більше надій і планів на подальше сімейне життя

 

Як я вам, товариші, заздрю... (соррі за офтоп)

 

Непевність щодо того, чи буде мій чоловік батьком. Моєї дитини.

 

\
Странные страхи. В мужчине просыпаются отцовские чувства только тогда, когда появляется ребенок. Безусловно, бывают исключения, когда отцовский инстинкт просыпается у мужчины раньше, чем у него появляется ребенок. Но это бывает очень редко.

 

Якщо чоловік любить Вас, то він обов"язково буде любити і Вашу дитину....:rose:
Я так думаю...(с)

 

Ви не впевнені, що хочете народити дитину саме цьому чоловікові?
Погляньте з іншого боку - дітей ми народжуємо для себе і лише для себе, тому що в нас є така потреба. Якщо Ви справді хочете дитину - народите навіть без чоловіка, повірте :rose:
Моє життя тричі змінювалось в зв"язку із народженням дитини. Є плюси, є мінуси. Але я щаслива, що мої дівчатка в мене є.

 

Моє - надпозитивно. Нові грані сенсу, покращення сімейних стосунків, зокрема, невразливість до дрібниць...

Я вже уявно розмовляв собі з майбутнім сином, коли образ його мами ще не був сформований.

Ви, перепрошую, здається, занадто песимістично ускладнюєте.

 

я думаю народжуючи дитину треба думати не лише про те чого хочемо ми, але і про те що потрібно їй...
я колись думала що народити без чоловіка не проблема, я сама виросла без тата і нічого
тепер я категорично проти того, що планувати дитину завідомо знаючи що тата в неї не буде
дитині потрібні і мама і тато

===================
з іншого боку чоловіки, як от мій чоловік казав (до вагітності) що дітей не хоче, а коли завагітніла то вже мусів захотіти
коли малий народився він тішився, а тепер коли малому майже 1,5 роки чоловік каже, що діти то таки щастя і як добре що в нас вже є дитина

теж говорила з ним на тему як змінює життя дитина - каже що лише позитивно
я навіть не думала що НАСТІЛЬКИ він радий мати дитину і бачить як і я в наявності дітей лише розвиток, а не стояння на місця чи обмеження можливостей

===============
а ще я думаю, що відсутність дітей позбавляє людину значної частини необхідного життєвого досвіду

 

Буду точним. Сімейний стаж 7 років, дітям 3 роки і 14 років (для старшої дитини я вітчим).