як усе встигнути? (time-planning)

от надумала створити темку.

дорогі форумляни, які ви маєте рецепти для раціонального використання часу?

маю таку проблемку - насичене життя ну то не проблема, звісно, але ж так дуже складно буває...

робота (величезні об"єми), спорт-здоров"я, культурні потреби, господарчі питання, друзі, родина, самоосвіта - потрібно встигнути зробити стільки всього, а часу постійно бракує. і це я ще не заміжня навіть, і без дітей.

як ви виходите із тких ситуацій?

 

ми просто розуміємо, що неможна життя сприймати так серйозно, бо з нього все одно живим не вийдеш.

 

Маюночко, як будете заміжньою, то Ваші проблеми поділяться на двох. А як будуть діти, то деякі заняття відійдуть на другий план тимчасово. А тоді деякі відійдуть взагалі, а деякі нові з"являться.
А зараз купіть собі такі книги-планери, якщо в Україні такі продаються і розписуйте, що коли маєте робити. Я собі списки навіть на день пишу, щоби хоч половину встигнути. Бо всього і так не переробиш.

 

списки у мене постійно ведуться, і записники-пленери...

мабуть, проблема більше в тім, що я не завжди дотримуюсь того розкладу\плану, який сама собі раніше написала

---------- Додано в 23:16 ---------- Попередній допис був написаний в 23:15 ----------

але ж воно у нас одненьке - хочеться його прожити цікаво, насичено із користю. хочеться хоч щось в ньому зрозуміти)))

 

Продаются. Куча вариантов. Вот, только у меня ничего не получается. Нет внутренней системности.

---------- Додано в 23:27 ---------- Попередній допис був написаний в 23:19 ----------

Много лет размышлял я над жизнью земной.
Непонятного нет для меня под луной.
Мне известно, что мне ничего не известно! -
Вот последняя правда, открытая мной.

Омар Хайям

 

Може забагато плануєте? Занадто вимогливі до себе?

У мене теж не завжди виходить. Але я заплановую заново і заново. І таки колись зроблю. Хоча теж купа справ не зроблених і недороблених.

 

ну, кожному своє. Я не зумів все встигати і постійно відчував напруження і тривогу.
Врешті мені захотілося прожити життя не цікаво, а з задоволенням і я викреслив багато справ з свого списку. А для деяких просто прибрав терміни виконання.

 

Виділіть САМЕ головне і другорядне. Головному приділяйте весь свій час, а другорядне, як встигаєте - добре, а як нє - то хай йому грець. Життя може змінитися в один день, в одну секунду і буває дуже боляче, що не встиг щось Саме головне...

 

Якщо у вас катастрофічно не вистачає часу,значить ви вже проживаєте життя цікаво,а все,всерівно не встигнеш."Человек предполагает,а Бог располагает".

 

Удачи!

 

еге. з цим у мене все склалось як треба

якщо весь - то більше ж ні на що не лишиться)))

це мені сподобалось) дякую за інформацію для роздумів

 

Дуже розумний варіант. Буває, накопичуться справи на суботу-неділю - і виникає почуття "загнаного коня". Поступово плюю на нецікаві справи №2, №4 ... - і життя стає приємним!
А при накопиченні справ цікавих або корисних в першу чергу для себе - з"являється підйом, почуття, що час "спресовується" і все вдається зробити, як у такому собі поліритмічному танці.
На роботі часто нагадую шефу - "Я не машина. Засунь собі в дупу свій графік із Майкрософт-проджекта. Пам"ятай, я - спонтанний імпровізатор і видаю високі результати тільки тоді, коли завдання цікаве і ніякого тайм-пресингу по "проміжних пунктах". А рутину доручи клеркам".

Вважаю, що time-planning - суто індивідувальна річ і ламати себе під чужі стереотипи - злочинно.

 

В мене в тім плані виникла інша проблема. Сильно хтів бути цінним спеціалістом з високою зп і повагою колег і далі по тексту. То до певного часу додає впевненості бо знаєш шо без роботи не лишися і самооцінка піднімається. Але якось непомітно стало так шо не робота для хорошого життя, а життя для роботи. То ше певно повязане з вільним робочим графіком.
Колись з 17ти до 20ти років я робив банальним оператором ПК і мав робочий день з 9-00 до 17-15 (як пиво) І от в оті 1715 робота для мене закінчувалася і я йшов додому з чистими мозгами і получав від життя задоволення. Правда на голові постійно висіло заочне навчання з всіма лабами, розрахами і т.п. То мене теж напрягало, але я все встигав (в останній тиждень перед сесією звісно) і всетаки получав своє задоволення бо в мене була межа. Я знав шо получу диплом і навчання мене більше не буде хвилювати. Я думав шо з того моменту після роботи час буде в моїм розпорядженні.
Але ж ні. Шоб були на хвилі прогресу тре постійно шось вчити. А деколи починаєш овертаймити бо дійсно треба. І отак помаленьку і незамітно сталося так шо я виходжу з роботи, але несу її в голові додому. Всі невирішені задачі обдумую в маршрутці, за вечерею, перед сном.
Тепер от перевчаюся назад. Ходжу троха по лісі, троха зідзвонююся з друзями, здоров"я взявся поправити. Настільки стало легше і приємніше жити коли чуток поправити пріоритети.

 

Пропоную зайнятись тайм-менеджментом. В мене також на початку було купа справ і я нічого не встигав зробити, або робив все на швидкоруч. Одного разу я зрозумів, що треба почати планувати свій день і ви знаєте в мене почало з'являтись більше вільного часу, а трохи пізніше я почав встигати робити більше справ за день ніж зазвичай. Тому раджу почати читати статті по цій темі, в гуглі їх мільйони.

 

А для чого робити більше справ за день ніж зазвичай?

 

відмежувати себе від знайомих, які забирають час і жодної користі.

 

Я наприклад приділяю час знайомим без всіякої користі для себе знайомим

 

Сьогодня хотів навести порядок на балконі після зими, посунути гриль і встановити смокер,але зранку несподіванно мороз,мушу переносити роботу на завтра

 

Є один дуже класний спосіб...
Треба себе запитати що для мене насправді важливо, і робити саме це, ну або іншими словами робити все щоб цього досягти, бо якщо питати себе "як все встигнути", або "як зробити за день більше ніж звичайно", то є велика ймовірність що зробиш дуже багато роботи яка нах не потрібна..
Питання "що мені сьогодні робити" теж не дуже добре, бо тоді будеш робити або те що найприємніше, або те що найбільше муляє, а не те що справді важливо.

 

Тре робити те що хочеться робити