Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі Швецією?

Опитування “Газети” Повний текст

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

На мою скромну думку, тільки зі Швецією, адже це була спроба здобути незалежність, і Україна її програла. Думаю, що взагалі це ніяке не свято, а такий собі день трауру. Чого ми маємо святкувати цю дату з тими, проти яких власне й боролися????? Це ж нонсенс!!!!

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

"Лілія

25 років, студентка

... я більше схиляюся до Швеції. Оскільки Україна програла тоді Росії, то природніше було б відзначати це свято зі шведами.

Наталія

26 років, медик

Однозначно зі Швецією. В Україні й так надто багато проросійського. Мене, наприклад, дуже здивувало, що такий великий відсоток українського населення підтримав двомовність. Такого не повинно бути, ми повинні розмовляти нашою рідною мовою. Я категорично проти святкування цієї річниці з Росією".

Н-да. Перші "успіхи" нашої держави - виховали ТАКУ молодь.

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

Правильно.
Молодь тепер незаанґажована комуняцькими стереотипами.І має доступ до набагато більших масивів інформації.
І вміє аналізувати без огляду на компетентні органи.

Игорь Лосев

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

Думаю поразки взагалі святкувати не варто.

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

Ну да, ну да. Вона заангажована іншими стереотипами. Ключове слово - "заангажована". Ви думаєте, заангажованість націоналістичними стереотипами краще, ніж заангажованість стереотипами іншими? Я думаю, що будь-яка заангажованість зло. Ні?

До речі. Звідки інфа, що Україна воювала з Росією? тоді ???

Додано через 6 хвилин

Погоджуюсь. Але хіба ми тоді потерпіли поразку? Ми перемогли!

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

Докази є? Чи знову бла-бла-бла? Хотілося б посилання...

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

Це не те що не свято, це друга після Переясліва ТРАГЕДІЯ України. А святкувати спільно, взагалі будь що з окупантами - дурість та підлабузницьтво. Зі шведами, ще туди-сюди, принаймні це має хочаб якийсь історичний сенс.

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

Степаничу, читайте історію України, 18 століття. Бажано в нормальній трактовці, а не в трактовці радянських підручників.

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

Та де там. Зараз буде ображати знову поважних авторів, принижувати.:cowboy:

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

Читаю. Наприклад, те, що нібито за Вашу думку. Цитати:
"...Багато старшин втекло до Петра. ...
Спроби шведів поширити терен війни на схід, на Слобідську Україну, були невдалі. Шведи плюндрували міста, села знищили Краснокутськ, Городню, Коломак, Котельну, Мурафу, Колонтаїв. Наслідки для них були фатальні: почалося протишведська партизанська війна.
На партизанські дії шведи відповідали репресіями, які викликали ще більший спротив населення. Таким чином сили шведської армії витрачалися на бородьбу з народом, на допомогу якого розраховував Карл ХІІ, ідучи походом в Україну.
...
Сили противників були нерівні. Петро мав разом з українськими полками Скоропадського понад 50 000 вояків з 72 гарматами. У війську Скоропадського був повернений із сибірського заслання Білоцерківський полковник Семен Палій, тепер в ранзі полковника Охочекомонного полку. Українськи полки не брали безпосередньої участі в бою, служачи резервою для діючої частини армії.

http://referaty.com.ua/ukr/details/8365/


Ну і т.д. Будете святкувати???

Додано через 1 хвилину

Заперечте, Даниле.

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

Степаничу, а можете вказати, звідки ви це читаєте? (просив же з нерадянських джерел!!).
На жаль зараз не маю перед собою нормальної історії Субтельного, маю лише нарис.
"У жовтні 1708 р., після того, як цар повідомив Мазепу, що не зможе підтримати його, якщо шведи і поляки вторгнуться в Україну, гетьман вирішив приєднатия до шведської армії Карла 12, що наступала на Україну. В переговорах з Карлом 12 Мазепа поставив питання про створення Української держави...."
Жуковський А., Субтельний О.,
Нарис Історії України/Ред. Я. Грицак, О. Романів. - Львів: Вид-во Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, 1991. - 230 с., 24 л. іл. - (Українознавча бібліотека НТШ. Чило 1).
Цитата взята з 51 сторінки, "Доба Мазепи".
При нагоді, якщо знайду, приведу цитату з більш повного видання.

Додано через 10 хвилин
Проте на початку XVIII ст. у взаємовигідних стосунках із царем, що їх Мазепа так спритно підтримував, з'являється напруженість. У 1700 р. вибухнула велика Північна війна. У виснажливііі 21-річній боротьбі за володіння узбережжям Бал- тійського моря головними супротивниками виступали російський цар Петро І 18-річний король Швеції Карп XII — обдарований полководець, але кепський полі- тик. Зазнавши ряду катастрофічних поразок на початку війни, Петро 1, цей палкий прихильник західних звичаїв, вирішує модернізувати армію, управління й суспіль- ство взагалі. Значно зміцнювалася централізована влада, пильніше контролюва- лися всі ділянки життя, відмінялися також «застарілі звичаї». В межах цієї політики під загрозу потрапляла гарантована у 1654 р. традиційна автономія Геть- манщини.

Під час війни цар висунув перед українцями нечувані раніше вимоги. Козаки вперше повинні були воювати виключно за інтереси царя. Замість того щоб за- хищати свою землю від безпосередніх ворогів — поляків, татар і турків, українці були тепер змушені битися зі шведськими арміями у далекій Лівонії, Литві чи Центральній Польщі. У цих походах стало до болю очевидним те, що козаки не могли рівнятися з регулярними європейськими арміями. Рік у рік їхні загони по- верталися з півночі, зазнавши втрат, що сягали 50, 60 і навіть 70 % складу. Коли, намагаючись узгодити дії своїх військ, Петро 1 поставив на чолі козацьких полків російських і німецьких командирів, моральний дух козаків занепав. Чужоземні офі- цери ставилися з презирством до козацького війська, яке вважали гіршим і часто ви- користовували просто як гарматне м'ясо. Коли поповзли чутки про наміри Петра І реорганізувати козаків, старшина, положення якої було пов'язане з військовими по- садами, занепокоїлася.

Війна викликала ремствування також серед українських селян і міщан. Вони скаржилися, що в їхніх містах і селах розмістилися російські війська, які завда- вали утисків місцевому населенню. «Звідусіль,— писав цареві Мазепа,— я отримую скарги на свавілля російських військ». Навіть гетьман став відчувати загрозу, коли пішли поголоси про наміри царя замінити його чужоземним генералом чи ро- сійським вельможею.

Невдоволення, що врешті штовхнуло Мазепу шукати іншого покровителя, було пов'язане з питанням захисту України. Коли польський союзник Карла XII Станіслав Лещинський став погрожувати нападом на Україну, Мазепа звернувся по допомогу до Петра 1. Цар, чекаючи наступу шведів, відповів: «Я не можу дати навіть десяти чоловік; боронися, як знаєш». Це було для гетьмана останньою краплею. Петро 1 порушив зобов'язання обороняти Україну від ненависних поляків, що являло собою основу угоди 1654 р., і український гетьман перестав вважати себе зобов'язаним зберігати вірність цареві. 28 жовтня 1708 р., коли Карл XII, котрий ішов на Москву, завернув на Україну, Мазепа, в надії запо- бігти спустошенню свого краю, перейшов на бік шведів. За ним пішло близько З тис. козаків і провідних членів старшини. Умови, за яких українці приєдна- лися до Карла, були встановлені у пакті, підписаному наступної весни. За надання військової допомоги та провізії Карл обіцяв захищати Україну й утримуватися від підписання миру з царем аж до повного звільнення її від влади Москви та відновлення її давніх прав.

Петро 1 дізнався про «вчинок нового Іуди Мазепи з великим здивуванням». Че- рез кілька днів після переходу Мазепи до шведів на гетьманову столицю Батурин напав командуючий російськими військами на Україні князь Меншиков і вирізав усіх жителів: 6 тис. чоловіків, жінок і дітей. Звістка про бойню в Батурині й терор, що його розпочали на Україні російські війська, заарештовуючи й страчуючи за найменшою підозрою в симпатіях до Мазепи, змінила плани багатьох із потенційних прибічників гетьмана. Тим часом Петро 1 наказав старшині, що не пішла за Мазепою, обрати нового гетьмана, й II листопада 1708 р. ним став Іван Скоропадський. Страхітливий приклад Батурина, жорстокість російських військ сіяли жах серед українців, водночас протестанти-шведи викликали в них настороженість. Тому велика частина українського населення не захотіла підтримати Мазепу. Вона воліла почекати й побачити, як розвиватимуться події. Як не дивно, але єдиною знач- ною групою українського населення, що таки стала на бік гетьмана, були запо- рожці. Хоч вони й часто сварилися з ним за потурання старшині, та все ж вважали Мазепу меншим злом порівняно з царем. Але за це рішення вони мали дорого заплатити. У травні 1709 р. російські війська зруйнували Січ, а цар видав постійно діючий наказ страчувати на місці кожного пійманого запорожця.

Протягом осені, зими й весни 1708—1709 рр. військові сили суперників маневру- вали, прагнучи знайти для себе стратегічно вигідні позиції та заручитися підтрим- кою українського населення. Нарешті 28 червня 1709 р. відбулася Полтавська битва — одна з найважливіших битв у європейській історії. Переможцем у ній вийшов Петро 1, у результаті чого провалилися плани Швеції підпорядкувати собі Північну Європу. Росія ж тепер забезпечила контроль над узбережжям Балтійського моря й почала перетворюватися на могутню європейську державу. Щодо українців, то битва поклала кінець їхнім намаганням відокремитися від Росії. Тепер остаточне поглинення Гетьманщини міцніючою Російською імперією було тільки питанням ча- су. І справді, Петро 1 вважав англійське поневолення Ірландії придатною моделлю для здійснення своїх намірів щодо України.
http://uahistory2006.narod.ru/10_2.htm

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

Микола Аркас
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСІ

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

Взагалі не знаю що тут святкувати??? Швеція і Росія втягнули нас у війну, на нашій території влаштували битву, при цьому загинули тисячі наших співгромадян, і ми то маємо святкувати? Таке може прийти в голову лише патологічним мазохістам, некрофілам, глибоким шизоїдам і т.д., на жаль саме такі субєкти очолюють нашу країну:shutup:

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

Зі Швецією... у нас прапор майже одинаковий.

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

як святкувати? думаю чорні прапори, відновлення чесного імені Івана Мазепи, нагадування - хто є наші наші друзі, а хто нищить нас "по-братськи" з "любовю".

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

Моя версия, в соответствии с историческими документами. Мазепа, еще в 1707 году через Лещинского связался с Карлом 12-м. В чем Мазепа промахнулся, он считал, что Карл пойдет на Москву. Но Карл, великий полководец, но хреновый политик, разбазарил свои силы, а Петр собрал войско и подняв экономику был готов к бою. Мазепа обещал Карлу помощь и Карл купился на это. И Мазепа виноват, в том что шведы пришли в Украину, и их встретили как врагов. Шведы жгли украинские города, глумились над православными храмами. Полтава полгода сражалась против шведов. Ну а потом русская армия вместе с козаками гетьмана Скоропадського разгромили шведов.

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

Микола Аркас
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ-РУСІ

 

Відповідь: Як повинна святкувати Україна 300-річчя Полтавської битви – з Росією чи зі

Ну і що це за реферат? Ох, а який же список літератури!!!!!! )
Ну це щонайменше несерйозно, Степаничу, де ви бачили, щоб реферат вважався нормальним(в тому смислі, що повноцінним, серйозним) джерелом історичної інформації????