... чому тоді на найприродніше жіноче бажання - стати матір"ю суспільство реагує неоднозначно? Чому всюди ламентується про низьку народжуваність, а в той самий час багатодітну сім"ю розглядають як соціально нижчий, слабший елемент? Чому на моє бажання мати четверту дитину знайомі крутять головами, не розуміючи? Чому опонент в розмові ставить під сумнів мій інтелектуальний рівень і стверджує, що суспільству нема за що мене поважати, бо "не зробила кар"єру, не отримую бенефітів, і хвастатись нема чим"? Чому?
Ну ту можна сміливо ставити під сумнів його інтелектуальний рівень. За що повинно поважати вас суспільство? Ну хоча б за те, що ви виховали/виховуєте трьох членів суспільства. Робота матері ніколи не була достойно оцінена, а це важка робота. Не беріть собі того до голови. Чотири дитини - це, безумовно, багато. Але менше, ніж 14.
Тому що ті хто таке каже чи так ставиться - самі не дуже розумні люди. А хто і розумний - не настільки, щоб замість крутити головами, зняти капелюха і навчитися розрізняти багатодітність як наслідок безвідповідальности та необережности і - навпаки ознаку відповідальности і навіть мужньости. Не зважайте.
Ой громадська думка, ай громадська думка. Мені сподобалось виказиваніе відомої особи: Нерозумно намагатися виглядати на мільйон ,треба мати мільйон і тоді вам буде все одно, що суспільство уявляє з вашого вигляду. Може тако і з дітьми?На заможних багатодітних суспільство не скаже що вони дебилы.
А жінка в світ приходить для любові Любити ляльку доки ще мала Любити маму поки підросла А тільки –но, як ступить за поріг Любити небо і м‘який моріг. Дім батьківський і квіти чорноброві Бо жінка в світ приходить для любові. Росте вона, ростуть її роки Ростуть її і радості й надії І от приходять роки молодії По світу вже вона не йде – несеться ! Уважно прислухається до серця Щоб в шумі літ і в шелесті дібров Почути, що прийшла її любов Ота любов, що перша і остання Такої ще ні в кого не було ! І ти щаслива в серці в тебе рай І відшумів весільний водограй. І попливли літа, літа, літа…. Усіх годуєш, хоч сама голодна І часом нерви стримати негодна Та будеш захищати, як в бою Оту сімейну каторгу свою. І попливли літа, літа, літа….. А що ? Якби усе почати знов ? Оце той борщ щоденний – це любов, Сорочка чисто випрана – любов І очі діточок ясні – любов. Все так було б, якби почати знов ! Жіноча доля в світі – це ЛЮБОВ ! ...а ви і не зважайте... то дааалеко не їхня справа...
ООООООО!!!!!! Подруга по «нещастю» Ви собі не уявляєте як мене зневажають, навіть рідні мені люди, за те що я обрала своїм покликанням материнство. Те що я начхала на корпоративний світ навіть моя рідна мама ніяк не може пережити. А як мій чоловік будучи в Україні сказав що я вагітна з четвертою дитиною, то цьотки в селі прийшли до його мами і сказали що ми суботники. Та бідна жінка таке пережила з тих осудів. То просто було нам смішно. Але люди то сприймають досить сейозно. Я думаю що іншим заздрісно бо колись в радянському союзі було стидно мати багато дітей і таких жінок називали свиноматка, так мені моя маман сказала на мене. Ну і тато сказав що тільки дурні родять діти. О!
Дякую усім. Я направду не переймаюсь. Прецінь, ніхто не живе моє життя за мене. Та ми не бідні (хоча в кожного своє поняття багатства). Донька вчиться в приватному колледжі, у радощах дітям не відмовляється з причини недостатку грошей ітд... Але люди не можуть зрозуміти, як можна добровільно відмовлятись від життя повного розваг заради дитини (ще й четвертої!) І що цікаво - чоловіки на таке бажання спокійніше чомусь реагують! P.S. Особливо дякую Coffe за чудового вірша.
колись мене мама вчила: то роби, так роби, не можна, не ходи, не дихай, ціхо, мовчи........... надоїло! виросла і на чергове - не можна бо шо люди скажуть.... я відповіла "гребу, плачу і плюю на те що скажуть люди і сусіди, бо як їм треба шось зробити вони не думають про те що скажу я, і не питають в мене дозволу" Хочете дитинку, маєте чим годувати і змогу дати їй свою увагу тепло і любов... то будьте тим щасливі, робіть так як підказує серце, покликання і чоловік. Бо то легко сидіти і язиками таляпати...а як каснеться до діла то не одна б хотіла і 5ро вродити... а немає як чи не може.Всі такі модні і розумні.... шо нема ради... а кожен приходе до дому...і лишається сам на сам зі своїм язиком і своїми проблемами... Жіночко будьте щасливі тим що є для вас добре, і чим щаслива ваша сімя )) здоровя вам не беріть собі до голови чужу зависть, і негатив.
Суваючи теми по форуму, натрапила на свою чудернацьку тему. ) Скільки змінилось всього за чотири роки. ))) Кардинально. Бенефіти отримую, а четверту дитину вже не хочу. ) Найцікавіше те, що всі тепер питають, коли вона буде. )
Сенс є тоді, коли з дитини виросте гідна людина. А коли в матері нема сил, фізичних і моральних, то швидше всього, дитина такою не буде. Або буде, без її участі, що матері честі не робить. Прошу?
