Олег Тягнибок: Я люблю українців. Я – український націоналіст Олег Тягнибок. Радіо "Свобода" 26 квітня 2009 Голова Всеукраїнського об’єднання "Свобода" Олег Тягнибок віч-на-віч із Романом Скрипіним у спільному проекті Радіо Свобода та Нашого Радіо "Дійова особа". – Те, що Ви – постать суперечлива, Ви погоджуєтесь, що Ви викликаєте різні емоції, позитивні, негативні? – Це, напевно, добре. – Подивимось на реакцію слухачів. Нагадаю, що "Наше радіо" слухають по всій Україні. Не лише виборці Тернопільської області, які віддали більшість голосів за Ваше об’єднання на дострокових або позачергових виборах до Тернопільської облради, які стали теж резонансними. Перед тим, як ми поговоримо і про політику, і про особисте, послухаємо, хто такий Олег Тягнибок. Український політик Олег Тягнибок очолює Всеукраїнське об’єднання "Свобода". Народився Олег Ярославович 7 листопада у Львові. Минулого року відсвяткував сорокаріччя. У 1993 році закінчив Львівський державний медичний інститут за спеціальністю "лікар-хірург". У 1999 році – Львівський державний університет імені Івана Франка за спеціальністю "юрист". З 1989-го рік пропрацював санітаром першого хірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні. З 1990-го – 2 роки медбратом нейрохірургічного відділення. З лютого 1990 року по грудень 1991 очолював осередок студентського братства Львівського медичного інституту, наступні три роки був головою студентського братства міста Львова. З листопада 1991 року Олег Тягнибок стає членом Соціал-націоналістичної партії України. З 1993-го по 1996-й Олег Тягнибок проходив інтернатуру в урологічному і першому хірургічному відділенні Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги. З 1994-го по 1998-й – депутат Львівської обласної ради. З травня 1995-го по березень 1999-го Олег Ярославович – уповноважений з питань організаційної роботи Соціал-націоналістичної партії України. З 1997-го рік очолював Львівську обласну організацію Соціал-націоналістичної партії України. А в 1998-му Олег Тягнибок був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку "Менше слів". Того ж року був членом комітету з питань бюджету. З 2001 року – член фракції Української народної партії. Двічі був обраний народним депутатом – третього та четвертого скликань. Останній раз був висунутий виборчим блоком "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна". В липні 2004 року Олег Тягнибок був виключений з фракції "Наша Україна" за висловлювання, які були розцінені як антисемітські та ксенофобські. На парламентських виборах 2006 року партія "Всеукраїнське об’єднання "Свобода", очолювана Тягнибоком, не потрапила до нового складу Верховної Ради України, а напередодні позачергових виборів до парламенту 2007 року була звинувачена Юлією Тимошенко та "Газетою по-українськи" у зв’язках із Корчинським та Козаком та в тому, що "Свобода" – проект регіоналів. У березні 2009 року після перемоги Всеукраїнського об’єднання "Свобода" на позачергових виборах до Тернопільської обласної ради Олег Тягнибок оголосив, що буде балотуватися на посаду Президента на найближчих виборах і розраховує потрапити до другого туру виборів. Одружений, має двох доньок та сина. – Серйозна амбіція – потрапити до другого туру під час президентських виборів. Для чого це Вам, і я взагалі мало уявляю, як Ви потрапите до другого туру? Хіба що з Гриценком. – Поганий той солдат, який не хоче стати генералом. З іншого боку, для чого йти в політику, якщо не мати амбіцій отримати максимальну владу? З третього боку, я б тут, напевно, лукавив, якщо б зараз тут бив себе в груди і розказував, що ні-ні, мені та влада не потрібна. Я маю свої політичні погляди, як і кожна людина, доросла людина, сформована людина, у мене є своє бачення, як має розвиватися держава, як має будуватися економіка в тій державі, яке має бути суспільство. І, відповідно, якщо знаходиться група людей, які мають однакові погляди, вони можуть об’єднуватися в політичну партію. Це є демократичні процеси. І це, очевидно, є дозволеним. В політиці я вже є з 1989 року, фактично з того дня, як повернувся з війська і включився в національно-визвольний рух ще за утворення української держави. Відповідно, незважаючи на те, що я ще маю і юридичну, і медичну освіту, але основний мій фах, основна моя діяльність – це є політика. Зараз так складаються обставини, що Всеукраїнське об’єднання "Свобода", наша абревіатура називалась "ідея нації". Було близько десяти варіантів нашого герба, який ми собі уявляли, який він повинен бути, логотипу тобто. Вибрили такий – перехрещені літери Н та І гасла "Ідея нації", вони були дещо загострені, що мало означати наше устремління, нашу самопожертву, нашу відданість ідеї і таке інше. Пізніше, з часом ми не змінювали своїх принципів і своїх ідей, але ми розуміли, що, можливо, прийшов той період часу, коли потрібно змінити і логотип, і назву партії, що ми і зробили. – Дивіться, у вас кольори навіть були – чорний, білий і червоний. – Неправда, наші кольори були чорно-жовті. Причому це чому були чорно-жовті кольори – бо це були кольори козака Сірка. І, відповідно, чорний колір – це колір влади, а жовтий – колір самопожертви. – Ще сполучення чорного і жовтого, кажуть колористи, що це ознака небезпеки – чому розфарбована так оса і бджола. – Партія "Реформи і порядок" Пинзеника – теж була бджола, мали відповідні кольори. Я можу пригадати вибори до Верховної Ради 1994 року, коли це ще були мажоритарні вибори і я тоді балотувався по одному з округів міста Львова, це був Личаківський округ, тоді на тому окрузі переміг шановний академік Ігор Рафаїлович Юхновський, я зайняв друге місце після нього. Для мене, 25-річного, це був доволі великий успіх. І ось тоді мої плакати, які робилися членами нашої команди, якраз були з чорно-жовтими кольорами, і наші дизайнери, наші піарники пояснювали, що цей колір привертає увагу. – Жовтий – так, а в сполученні з чорним виходить, що небезпека. Добре, давайте подивимось на Вашу біографію, яка є у відкритому доступі у "Вікіпедії" в інтернеті. І це не є дані, які є перевірені, не є точні. Я роздрукував статті з двох "Вікіпедій" – російськомовної і українськомовної. У російськомовній, окрім того, що Вас зарахували тут до сексуальних меншин, це не так важливо… – Це провокація, звичайно. – Можете самі подивитись. – Оскільки це російська версія, я не дивуюся цьому. – І далі тут ідеологічні принципи Ваші – заборонити комуністичну ідеологію. А далі ксенофобські висловлювання окремою статтею і про Вас. Тобто не можу сказати, що про Вас тут з якимось пієтетом російською мовою щось написано. – Романе, можна мені зразу сказати? Я не ксенофоб. – Зараз ми про це поговоримо. Я просто кажу, що про одну людину є дві біографії двома мовами, нехай і спорідненими, але все одно різні. Чому Ви не виправите? Тобто вплинути на те, щоб про Вас не писали отакі "гадості", якщо Ви вважаєте, що це неправда. – Бачите, з інтернет-виданнями боротися дуже складно. Ми навіть пробували кілька разів судитися, але це безперспективно. Щодо оцього повідомлення, дякую Вам за інформацію, сьогодні у "Вікіпедію" ми офіційно звернемось, я так розумію, що це можна зробити. І сподіваюсь, що вони виправлять. – Давайте про ксенофобію, про яку написано в російській версії. Ви говорите: "Я не ксенофоб". Добре. Якщо Ви – не ксенофоб, то хто Ви, скажіть? – Я люблю українців. Я – український націоналіст. – Тоді Ваша система координат, для того, щоб зрозуміти цінності. Наводяться ці висловлювання, коли Ви говорили, що Україна була окупована москалями, німцями і жидвою. І це розцінюється, власне, як ксенофобія. Цей вислів 2004 року. Вибачте, знову нагадаю Вам цю історію http://www.svoboda.org.ua/dopysy/zmi/010394/
Его как ни "приготовь" я переварить не смогу. Французы говорят: "Лёгкая истероидность придаёт женщине особый шарм". Истероидность в мужчине отталкивает.
